Постанова № 71864460, 24.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/2480/16-ц

провадження № 22-ц/781/364/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представники позивача - ОСОБА_2ОСОБА_3

представник прокуратури Кіровоградської області - Сігіда Л. М.

представник УМВС України в Кіровоградській області - Гайдашук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державної казначейської служби України, прокуратури Кіровоградської області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.10.2017 року - суддя Шевченко І.М. по справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до прокуратури Кіровоградської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

На обґрунтування позовної заяви зазначив, що вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 року у справі № 400/1927/13-к він виправданий за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Судом встановлено, що працівники правоохоронних органів порушували його права, в тому числі фальсифікували матеріали кримінальної справи.

Позивач зазначив, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства у нього виникло беззаперечне право на відшкодування завданої шкоди у відповідності до Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

В період перебування під слідством і судом він зазнав значних психоемоційних страждань, оскільки 01.08.2008 року його було незаконно затримано та доставлено до прокуратури, де його безперервно допитували всю ніч не даючи не їжі, не води, не даючи спати, а надалі було незаконно обмежено його право на свободу пересування.

Крім цього в період незаконного кримінального переслідування останній не мав можливості повноцінно розпоряджатися всіма своїми Конституційними правами, в тому числі можливості повноцінно забезпечувати себе та свою сім'ю. Моральні страждання також виразились в тому, що за місцем його роботи різко і негативно змінилось ставлення взагалі до його особи, його гідність, честь громадянина та ділову репутацію було попрано. До відома керівництва податкової інспекції органами прокуратури було доведено інформацію про те, що він є злочинцем. Всі намагання довести свою невинуватість в інкримінованому злочину, незважаючи на пряму дію норм ст.62 Конституції України були нівельовані і неприйняті до уваги правоохоронними органами. Право на справедливий суд у нього було відібране двома засудженнями Петрівського районного суду та колегією апеляційного суду Кіровоградської області. Зневіра у правосуддя та можливість верховенства права над обвинувальним і неправосудним ухилом суду у нього тривало значний проміжок часу до моменту винесення остаточного вердикту у названому кримінальному провадженні апеляційним судом Кіровоградської області. Після встановлення невинуватості він не зміг поновитись за попереднім місцем роботи в зв'язку з ліквідацією податкової інспекції і небажанням керівництва новоствореного державного органу брати на роботу особу, честь і гідність якої принижена правоохоронними органами, яка в зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності 7 років не працювала і втратила кваліфікацію. Він переніс страждання, пов'язанні з незаконним проведенням відносно нього оперативно-розшукових заходів, незаконного обшуку, незаконного затримання і знущань над ним, що викликало загострення хвороб і тривале лікування, незаконним накладенням арешту на його майно і в тому числі на житло, незаконним обранням відносно нього запобіжного заходу підписки про невиїзд, незаконним пред'явленням обвинувачення, незаконним відстороненням від роботи, що стало поводом для звільнення з посади, фальсифікацією доказів відносно нього та незаконного «створення» додаткового епізоду неіснуючої злочинної діяльності. Гострі переживання викликає втрачена можливість зробити кар'єру та неможливість в майбутньому це здійснити з огляду на спаплюжену ділову репутацію, так як обмеження були заподіяні в самому продуктивному віці, а також вплив цих подій на подальше пенсійне забезпечення. Тривалі переживання потягнули подальше виникнення і загострення хвороб, додаткові страждання та витрачання часу і коштів на лікування.

Незаконність кримінального переслідування, тривалість і характер душевних страждань потягли за собою спричинення моральної (немайнової) шкоди, яка має бути відшкодована в порядку визначеному законом в грошовому виразі не менше розміру втраченого ним за час слідства і суду заробітку. Під слідством і судом він перебував 79 місяців з 01.08.2008 року по 25.03.2015 року. За серпень 2008 року йому нарахована заробітна плата в сумі 5 766 грн., тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди повинен складати 455 514 грн. Однак з урахуванням тривалості впливу та руйнівних наслідків для його життя розмір грошового відшкодування моральної шкоди повинен складати 1 000 000 грн.

Його було звільнено в зв'язку з кримінальним переслідуванням, що також стало перешкодою для можливості його працевлаштування. В зв'язку зі звільненням з державної служби і неможливістю знайти роботу знаходячись під слідством і судом та застосуванням запобіжних заходів він втратив заробіток. В серпні 2008 року йому нараховано 5 766,34 грн. заробітної плати, в липні 2008 року 2 637,12 грн., його середній заробіток на час відсторонення від посади складав 4 201,73 грн.

Позивач зазначив, що з 19.07.2010 року по 25.03.2015 року тривало порушення його прав і він 56 місяців не міг реально отримати заробітну плату на суму 322 896 грн. (5766*56).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.10.2017 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що Державна казначейська служба України не є учасником спірних правовідносин, виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних або незаконних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначає, що суд безпідставно визначив мінімальний розмір грошового відшкодування моральної шкоди в меншому розмірі ніж передбачений законом.

В апеляційній скарзі прокуратура Кіровоградської області ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 126 400 грн., в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокуратури Кіровоградської області підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що кримінальна справа № 80-1052 порушена відносно ОСОБА_1 постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Яковенка С.С. за ч. 2 ст. 368 КК України 02.08.2008 року (а.с. 23 т.1).

Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Яковенка С.С. від 02.08.2008 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. 02.08.2008 року ОСОБА_1 підписав підписку про невиїзд (а.с. 26, 25 т.1).

Згідно постанови старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Яковенко С.С. від 11.08.2008 року, санкціонованою прокурором Кіровоградської області, ОСОБА_1 відсторонено від посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Кіровоградській області (а.с. 27 т.1).

12.08.2008 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Яковенка С.С. накладено арешт на усе майно обвинуваченого ОСОБА_1 і в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 і в той же день внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 28-29 т.1).

26.08.2008 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Яковенка С.С. відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом одержання хабара від ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 368 КК України та об'єднано з кримінальною справою № 80-1052 (а.с. 24 т.1).

У відповідності з листом Головного управління ДФС у Кіровоградській області вбачається, що наказом від 20.10.2008 року № 409-о ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень і заробітна плата по день звільнення не нараховувалась (а.с. 34 т.1).

Наказом від 19.07.2010 року № 244-о ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Кіровоградській області за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) (а.с. 31 т.1).

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2010 року залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20.07.2010 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком 2 роки з позбавленням права займати посади в органах державної податкової інспекції (а.с. 58-77 т.1).

Згідно Ухвали Верховного суду України від 21 квітня 2011 року вирок суду скасований, справа направлена на новий судовий розгляд (а.с. 78-80 т.1).

Як вбачається з вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2012 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком (а.с. 81-96 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 03.07.2013 року кримінальна справа повернута для проведення додаткового розслідування (а.с. 97-104).

15.08.2013 року відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 368 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120050000400. (а.с. 105).

30.10.2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (а.с. 106).

Згідно вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 року у справі № 400/1927/13-к, провадження № 1-кп/400/9/14 ОСОБА_1 виправданий за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25.03.2015 року вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 року залишено без змін (а.с. 8-11).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» (зі змінами) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1. незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2. незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3. незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених в частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1.постановлення виправдувального вироку;

1-1. встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2. закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутність у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4. закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених п. 1-1 частини 1 цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Згідно ст. 3 цього Закону, у наведених в ст. 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовуються:

1. заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2. майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3.штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4.суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

5.моральна шкода.

Статтею 4 цього Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4, і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету, розмір сум, які передбачені п.1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених п.п. 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Стаття 12 вищезазначеного Закону передбачає, що розмір відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 цього Закону, незалежно від того, який орган проводив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з трудової книжки позивача ОСОБА_1 згідно наказу від 19.07.2010 року № 244-о звільнений з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Кіровоградській області за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), з 29.07.2010 року ОСОБА_1 в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно наказу НТ 110426 від 26.04.2011 року скорочено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.5.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно наказу НТ 110426 від 26.04.2011 року скорочено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.5.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

14.09.2012 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду економіста за трудовим договором № 11191200288 від 14.09.2012 року, зареєстрованим Бобринецьким районним центром зайнятості.

21.09.2012 року звільнений з посади економіста за п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення дії строку трудового договору), 08.10.2012 року розпочато в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», 02.10.2013 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1.12. ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

12.09.2014 року прийнятий ФОП ОСОБА_8 на посаду економіста за трудовим договором № 11191400119 від 12.09.2014 року, зареєстрованим Бобринецьким районним центром зайнятості.

22.09.2014 року звільнений з посади економіста за п.2 ст.36 КЗпП України (трудовий договір розірвано по закінченню строку трудового договору).

11.11.2014 року в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», 12.10.2015 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1.12. ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а.с.30-32).

У відповідності до ухвали Петрівського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2016 року стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 62 225,28 грн. у відшкодування втраченого заробітку за період з 20 жовтня 2008 року по 19 липня 2010 року, що складало 432 робочих днів (432 дн. х 144,04грн. (середньоденний заробіток) = 62 225,28 грн. (а.с.134-135 т.1).

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача в частині відшкодування збитків не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів та необґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства наявність збитків у відповідності до ст. 22 ЦК України.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне: позивач перебував під слідством та судом в період з 11.08.2008 року по 25.03.2015 року - 79 місяців 14 днів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» визначено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом провадиться відповідно до розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із розрахунку 79 місяців х 1 600 грн. = 126 400 грн., а тому стягнув з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 гривень.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції , що позов підлягає задоволенню частково.

Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,що суд першої інстанції безпідставно визначив мінімальний розмір грошового відшкодування моральної шкоди в меншому розмірі ніж передбачений законом не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції відповідно до частини 2,3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» визначив розмір моральної шкоди з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції визначив в розмірі - 300000 грн.

Суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди виходив із вимог , що відшкодування моральної шкоди не може бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Суд визначив, що мінімальна сума на відшкодування моральної шкоди становить126 400 грн. (79 місяців х 1 600 грн. ). Однак приймаючи до уваги встановлені обставини справи визначив остаточну суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі -300000грн.

Позивач вважає , що мінімальна сума на відшкодування шкоди повинна становити 455514 грн., яка складається із нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за серпень 2008 р. в сумі 5766 грн. помноженої на 79 місяців перебування під слідством і судом. Зазначає, що з урахуванням тривалості впливу та руйнівних наслідків для його життя розмір грошового відшкодування моральної шкоди повинен складати 1000000 грн.

Колегія суддів дійшла висновку,що методика нарахування позивачем розміру моральної шкоди не відповідає вимогам визначеним в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» .

Доводи позивача , що на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути -1 000000 грн. є необґрунтованими, оскільки не підтвердженні належними доказами.

Відповідно до ч.1, 5,6,7 статті 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи , крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків , передбачених цим законом.

Також позивач зазначив, що розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи складає 3200грн., а не 1600 грн. , тому мінімальний розмір грошового відшкодування моральної шкоди складає 252800 грн., а відповідно занижений розмір підсумковий розмір грошового відшкодування , який суд стягнув своїм рішенням.

Колегія суддів дійшла висновку, що розмір мінімальної заробітної плати який діяв на час розгляду справи не може по сутті вплинути на висновок суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди , оскільки суд першої інстанції визначив суму на відшкодування моральної шкоди виходячи із встановлених обставин справи і сума визначена судом значно перевищую мінімальний розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» .

Доводи викладені в апеляційній скарзі , що суд безпідставно відмовив у стягнення заподіяних збитків у зв'язку із звільненням з роботи не знайшли свого підтвердження, оскільки докази на підтвердження позовних вимог в цій частині в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини по справі і обґрунтовано відмовив у задоволені позову в цій частині позовних вимог.

Доводи викладені в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з Державної казначейської служби України 300000 грн. є помилковими, так як казначейська служба не є учасником спірних правовідносин, виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних або незаконних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало.

Колегія суддів перевірила зазначені обставини і дійшла висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

В рішенні суду першої інстанції відсутні мотивування в частині вини Державної казначейської служби України.

Суд дійшов висновку, що дії, які порушили права позивача були заподіяні державними органами.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» - відшкодування шкоди у випадках, передбачених п.п. 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Суд першої інстанції зазначаючи в резолютивній частині про стягнення моральної шкоди, мав на увазі не стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди як з особи яка заподіяла моральну шкоду , а як з органу який здійснює безспірне списання коштів з державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Апеляційна скарга прокуратура Кіровоградської області в якій ставиться питання про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 126 400 грн., не підлягає задоволенню оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції виходив із вимог , що відшкодування моральної шкоди не може бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, однак приймаючи до уваги встановлені обставини справи , зокрема обсяг моральних страждань перенесених позивачем за період перебування під слідством та судом, суд визначив остаточну суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі -300000грн.з якою суд апеляційної інстанції погодився.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи викладені в апеляційних скаргах , не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375,382, 383 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.10.2017 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29.01.2018 р.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: