Постанова № 71864357, 23.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 401/1436/16-ц

№ провадження 22-ц/781/109/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Андріянов О. В.

Доповідач Дуковський О. Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.01.2018 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Єгорової С.М.; Письменного О.А.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення з заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 40159,45 грн., а саме: 31654,80 грн. - заборгованість по залишку вартості предмету лізингу; 4684,86 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу; 1289,71 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу; 1209,06 грн. - пеня; 1321,02 грн. - страхова винагорода.

В обґрунтування позову зазначило, що між сторонами у справі був укладений договір фінансового лізингу. На підставі даного договору позивачем відповідачу був переданий транспортний засіб. Відповідач належно сплачував платежі, а після втрати автомобіля перестав здійснювати платежі передбачені договором.

Позивачем була отримана страхова виплата в зв'язку із втратою предмета лізингу, вказана сума відшкодування була спрямована на погашення заборгованості відповідача відповідно до Умов.

Після втрати предмету лізингу майно не страхувалося, борг по сплаті страхових платежів виник до втрати предмету лізингу.

Так як система GPS була знеструмлена, відстежити місце знаходження майна не вбачається можливим, проте, моніторинг не припиняється до закінчення дії договору згідно Умов, а тому відповідач також повинен сплатити вартість послуг за проведення моніторингу предмету лізингу. На даний час кредитор сам вживає заходів по розшуку майна.

На даний час договір фінансового лізингу продовжує дію, ризик втрати предмету лізингу несе лізингонабувач.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договір фінансового лізингу .

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2017 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за договором фінансового лізингу, в сумі 40159,45 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, має місце невідповідність обставинам справи, а саме не було нотаріального посвідчення договору лізингу, а тому він є нікчемним і судом цього не взято до уваги. Також безпідставно стягнуто з відповідача заборгованість, оскільки він не є власником предмету лізингу, а був користувачем предмету лізингу. Надана позивачем бухгалтерська довідка про нібито існуючу заборгованість по вартості предмету лізингу є неправдивою і не може бути взята як доказ у справі. Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано договору страхування предмету лізингу. Вважає, що ризик втрати предмету лізингу має нести позивач, а те що він сплатив лізингові платежі за предмет лізингу, а сам предмет так і не був переданий йому у власність, а тому слід вважати сплачені платежі у розмірі 17157,55 грн. сумою яку заборгував лізингодавець перед ним.

Представник позивача подав до Апеляційного суду Кіровоградської області письмові пояснення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Аналогічні положення містяться у ст.ст.263, 264 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-УШ від 03.10.2017 року, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за договором фінансового лізингу, суд першої інстанції послався на те, що даний договір є чинним, а тому підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № KG00A+28397289 від 27.02.2014 року ОСОБА_2 виявив бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу.

Дана заява підписана сторонами.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача у платне користування автомобіль марки «Богдан», модель 21101-010-81-4-606, 2013 рік випуску та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору (а.с.9,10).

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що предмет лізингу було викрадено.

Настання події дефолту - викрадення майна, не є підставою для невиконання зобов'язання, відповідно до Умов фінансового лізингу.

Згідно ч. 1 ст. 809 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1.2.1 договором страхування за цим Договором є: договір страхування цивільної відповідальності та договір страхування предмету лізингу (п.п.1.2.1.1, 1.2.1.2)

На виконання умов договору фінансового лізингу між ТДВ СК «Кредо» та ОСОБА_2 укладено Поліс № АІ/6139945 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.02.2014 року (том 2 а.с.24).

Між ПАТ «СК Інгосстрах» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № KGPFCPS -141S0FJ, добровільного страхування наземного транспорту від 28.02.2014 року, яким застраховано предмет лізингу (том 2 а.с. 25).

02.04.2015 року ПАТ «СК «Інгосстрах» виплачено страхове відшкодування у розмірі 18135,00 грн., які були розподілені у відповідності до умов фінансового лізингу.

Розподіл коштів кредитором, отриманих в результаті страхової виплати відбувся відповідно до п. 2.8.4.4.7. Умов.

Згідно п. п. 2.8.4.4.7. та 2.8.4.6.2.4. Умов, зобов'язаний сплатити на користь кредитора витрати на страхування предмету лізингу.

Доводи відповідача щодо ненадання договору страхування предмету лізингу є необґрунтованими, оскільки укладення страхового договору (полісу) було передбачено умовами договору фінансового лізингу, які і підписав відповідач, та згідно такого полісу було виплачено страхове відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», які кореспондуються з ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, які встановлюються цим Законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. При цьому до відносин, пов'язаних з лізингом, не можуть бути застосовані положення, які визначають правове регулювання різновидів договору купівлі-продажу, поставки, а лише їхні загальні положення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. З аналізу вищезазначених положень ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» вбачається, що договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, має бути викладений у простій письмовій формі та не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. При цьому до відносин, пов'язаних з фінансовим лізингом, не можуть бути застосовані положення, які визначають правове регулювання різновидів договору оренди, зокрема щодо договору оренди транспортного засобу з фізичною особою, а лише їхні загальні положення.

Отже, положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг», який є спеціальним нормативно-правовим актом, не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.

Доводи щодо не передання предмету лізингу у власність відповідача, а надання лише у користування не впливають на відповідальність останнього за втрату предмету лізингу.

З розрахунку заборгованості за договором лізингу від 27.02.2014 року укладеного між публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» та ОСОБА_2 вбачається, що заборгованість за користування предметом лізингу складає 40159,45 грн. (том 1 а.с.4-5).

Даний банківський розрахунок заборгованості та його неправдивість відповідачем не спростована належними та допустимими доказами, а тому є доказом заборгованості відповідача.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, у встановлені строки, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. У відповідності до ч. 2, ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. ст. 549, 610, 611, 612 ЦК України та п.2.8.4.9.2. Умов боржник за договором повинен виконати належним чином зобов'язання у строк, встановлений договором, а у разі порушення зобов'язання, його прострочення чи невиконання - сплатити пеню.

Сплата за моніторинг предмету лізингу, до закінчення дії договору, передбачено п. п. 1.1.3., 1.1.6. Заяви про приєднання та п. 2.8.4.3.13. Умов.

Правильним є висновок суду, що договір фінансового лізингу на даний час є чинним і підлягає виконанню, а тому з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 40159,45 грн., а саме: 31654,80 грн. - заборгованість по залишку вартості предмету лізингу; 4684,86 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу; 1289,71 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу; 1209,06 грн. - пеня; 1321,02 грн. - страхова винагорода.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України (в редакції з 15.12.2017 року), судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

29.01.2018 року - виготовлено повний текст судового рішення.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Суддя: С.М. Єгорова

Суддя: О.А. Письменний