Постанова № 71863999, 24.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2201/14-ц

Провадження № 22-ц/779/119/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Мелінишин Г.П.

секретаря Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Коломийської міської ради, ОСОБА_1, виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: управління Держгеокадастру у Коломийському районі, про визнання частково незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради, частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку та за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 березня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з даним позовом до Коломийської міської ради, ОСОБА_1, виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: управління Держгеокадастру у Коломийському районі про визнання частково незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради, частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовала тим, що будинок АДРЕСА_1 належав до державного житлового фонду і складався з житлової частини, а саме квартири № 1 та частини нежитлового приміщення, балансоутримувачем якого було Коломийське міське управління торгівлі. Квартира за № 1 вказаного будинку 16.03.1998 року передана у приватну власність сім»ї ОСОБА_4, а в подальшому згідно з нотаріально посвідченим 12.02.2010 року договором дарування подарована їй.

Інша нежитлова частина будинку згідно з договором купівлі-продажу від 26.01.1996 року придбана малим приватним підприємством «Сопів», одним із засновників якого є вона. На 2012 рік за житловим будинком по АДРЕСА_1 обліковувалася земельна ділянка площею 0, 06 га, яку у відповідності до ст.118 ЗК України вирішила приватизувати. Однак, при перевірці обмінного файлу на цю земельну ділянку з'ясувалося, що її частина площею 0,0172 га передана у приватну власність суміжному з нею землекористувачу ОСОБА_5, а тому їй відмовлено у видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно підпункту 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради за № 330 від 21.09.1999 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, призначену для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2. Однак, позивач вважає, що ОСОБА_5 не був належним користувачем спірної частини земельної ділянки, оскільки вона не обліковувалася за його будинком, не була вилучена з облікових даних будинку за АДРЕСА_1 і не була належним чином передана. Тому оспорюваний нею підпункт 9 п. 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 330 від 21.09.1999 року прийнятий з порушенням вимог ст. ст. 17, 30 ЗК України ( в редакції 13.03.1992 року).

Крім того, при передачі ОСОБА_5 у приватну власність вказаної земельної ділянки її межі в натурі на місцевість не виносилися і межовими знаками вона не закріплювалася, ці межі не погоджувалися із суміжними землекористувачами.

Оскільки земельна ділянка площею 0,06 га (в тому числі і спірних 0, 0172 га) на 27 жовтня 1982 року та на час придбання нею квартири обліковувалася за будинком, і ця земельна ділянка була у її фактичному користуванні, тому у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України підпунктом 4 пункту 1 рішення Коломийської міської ради № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року була законно передана їй у приватну власність. Межі і площа даної земельної ділянки на план-схемі у технічній документації із землеустрою відповідали цим параметрам земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні на місцевості. Після смерті ОСОБА_5 передану йому у приватну власність вищевказану земельну ділянку успадкувала його дочка - відповідач ОСОБА_1, яка весною 2013 року змістила існуючу межу успадкованої земельної ділянки і встановила її згідно з виданим їй Державним актом на право власності на земельну ділянку. На новій межі ОСОБА_1 встановила огорожу, всвердливши його металеві конструкції у веранду її квартири. При виготовленні ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою з порушенням вимог ст. 198 ЗК України межі земельної ділянки не встановлювалися, в натурі на місцевість не виносилися та із нею, як суміжним землекористувачем не погоджувалися.

У січні 2016 року ОСОБА_1 також звернулася до суду з позовом до Коломийської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року про передачу у власність 600 м.2 земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Вимоги позивач обґрунтувала тим, що її батьку ОСОБА_5 на праві власності належав будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_2. Для обслуговування цього будинку рішенням виконкому Коломийської міської ради № 330 від 21.09.1999 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, на підставі якого йому видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько, помер, а після його смерті вона успадкувала будинок та земельну ділянку.

Рішення Коломийської міської ради від 19.04.2012 року №1042-17/2012 про передачу ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 600 м2 по АДРЕСА_1 є незаконним, оскільки земельна ділянка, у користування ОСОБА_2 не надавалася. Квартира №1, по АДРЕСА_1, в місті Коломиї належала до державного житлового фонду, а тому і передана ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у приватну власність на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду 14.05.1998 року. Власникам квартири у цьому будинку земельна ділянка в користування не надавалася тому, рішення Коломийської міської ради від 19.04.2012 року №1042-17/2012 в частині передачі ОСОБА_6 всієї земельної ділянки суперечить вимогам ст.ст.81, 120, 140, 153, 189 ч.2 ЗК України.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 3 березня 2016 року обидва позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано підпункт 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області № 330 від 21.09.1999 року «Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування» в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0172 га, розташованої в АДРЕСА_2.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 09.11.2012 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 та зареєстроване в реєстрі за № 2241, в частині успадкування 0,0172 га земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2. Це свідоцтво є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2012 року по реєстру за №1880, спадкова справа № 329/2011 року, призначеної для обслуговування жилого будинку та надвірних споруд, розташованої в АДРЕСА_2.

Визнано недійсними Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданий 18.02.2000 року, та Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданий 29.11.2012 року, площею 0,10 га, розташовану в АДРЕСА_2, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видані на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Стягнуто з Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 в дохід держави по 365, 40 гривень судового збору.

Стягнуто з Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 4000 гривень витрат за проведення експертизи.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, а вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2017 року рішення апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог та відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2

Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд не врахував, що виконком Коломийської міської ради, надаючи у власність ділянку її батьку діяв у межах наданих повноважень відповідно до ст. 10 Земельного Кодексу України, тому не було підстав визнавати дане рішення незаконним та відповідно позбавляти її права власності на цю частину ділянки. Земельна ділянка надана батьку належала до фонду міської ради, а позивач ОСОБА_2 не має акту відводу та правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку.

Нормою ст. 23 в редакції 1991 року та ст. 126 Земельного Кодексу в редакції 2001 року визначено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується земельним актом на право постійного користування, а тому рішення виконкому № 347 від 27.10.1982 не підтверджує право користування земельною ділянкою позивача ОСОБА_2, оскільки воно не є правовстановлюючим документом.

Позивач набула право власності на квартиру №1 на підставі договору дарування від 12 лютого 2010 року. На час передачі у власність батька земельної ділянки квартира належала іншим особам і їм спірна ділянка у користування не передавалась. Рішення виконкому та матеріали обміру забудованих кварталів, також не є документом, що посвідчує право користування, а дані документи є тільки підтвердженням обліку земель міською радою.

Суд помилково вважав, що позивач користувалась земельною ділянкою для обслуговування будинку площею 600 м2, коли згідно висновку експерта фактичний розмір ділянки для будинку становить 427 м2., яку позивачоже отримати у власність.

Жодні межі щодо користування ділянкою для позивача із суміжними користувачами, зокрема ОСОБА_5 не узгоджувалися, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_1. На час прийняття рішення 19.04.2012 року Коломийською міською ради № 1042-17/2012 19.04.2012 року спірна частина земельної ділянки знаходилася у власності ОСОБА_5 і з його власності не вилучалась. Надавши частину земельної ділянки, яка була у власності батька ОСОБА_5 позивачу ОСОБА_6, міська рада незаконно без згоди припинила право власності ОСОБА_5 на належну йому земельну ділянку.

Посилання суду, що батьку ОСОБА_5 незаконно надана земельна ділянка є безпідставними, оскільки на той час земля була власністю міської ради, належних землекористувачів не було і тому не було потреби її вилучати.

Оскільки виконком Коломийської міської ради при передачі у власність батька ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1000м2 діяв у межах наданих повноважень у суда не було законних підстав лдя визнання недійсним його державного акта від 18 лютого 2000 року.

Крім того, судом відмовлено у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності без дослідження всіх обставин.

Суд вийшов за межі пред'явленого позову і стягнув з неї на користь позивача ОСОБА_2 4000 гривень за проведення експертизи, хоча позивач не просила стягнути судові витрати.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 приєднався Коломийський міський голова, який у заяві просить рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, яка вимоги скарги підтримала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За статтею 367 ЦПК, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, яка вимоги скарги підтримала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 передано спірну земельну ділянку з порушенням земельного законодавства, оскільки ця земельна ділянка попередньо не була надана ОСОБА_5 у користування, а розмір приватизованої ним земельної ділянки 0,10га земельно-кадастровою документацією не підтверджується, так як рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від 12 липня 1989 року ОСОБА_5 була надана земельна ділянка лише площею 0,06 га та відсутні докази законності її збільшення до 0,10 га. Підпунктом 9 п. 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року порушено право землекористування ділянкою по АДРЕСА_1, межі якої були раніше встановлені внатурі, як попередніх землекористувачів так і ОСОБА_2, яка набула це право шляхом переходу до неї права власності на квартиру. ОСОБА_1, як спадкоємцю ОСОБА_5, перейшли лише ті права і обов'язки, що мав спадкодавець, яким незаконно отримано у власність спірну земельну ділянку, унаслідок чого видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом в частині спадкування земельної ділянки площею 0,0172 га є недійсним разом із державним актом на право власності на земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради № 347 від 27.10.1982 року «Про результати обміру земель забудованих кварталів...» за домоволодінням за АДРЕСА_3 обліковувалася земельна ділянка загальною площею 3300 кв.м. (т.2, а.с. 3, 4).

Рішенням виконавчого комітету № 189 від 12.07.1989 року «Про розгляд заяв громадян по індивідуальному житловому будівництву» ОСОБА_5 дозволено виготовити технічну документацію на побудований житловий будинок по АДРЕСА_4, за новозбудованим будинком зареєструвати земельну ділянку площею 600 кв.м. (т.1, а.с.24-26). Згідно з актом та схемою виносу в натурі меж земельної ділянки та розбивки будівель від 10.08.1989 року встановлено межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_5 (т.1, а.с. 27, 28), який 26.10.1989 року отримав свідоцтво про право особистої власності на вищевказаний жилий будинок (т.1, а.с. 63,64).

Згідно договору купівлі-продажу державного майна від 25.01.1996 року представництво регіонального відділення Фонду державного майна України продало малому приватному підприємству Сопів» майно та приміщення торгово-комерційного підприємства «Косачівка» загальною площею 47,8 кв.м., що становить 46/100 частин будинку, і підтверджується довідкою - характеристикою № 272 від 19.10.1995 року та реєстраційним посвідченням № 373 від 19.10.1995 року і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 5-7).

Згідно з реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 03.03.1998 року Коломийське БТІ посвідчило, що магазин в 46/100 частках, який знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстровано за малим приватним підприємством «Сопів» на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.1996 року за №Д-79 та акту прийому-передачі №130 (т.1, а.с. 10).

21 вересня 1999 року пп. 9 п. 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м, розташованої в АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 22). Актом установлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 24 вересня 1999 року встановлено в натурі межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Коломиї Івано-Франківській області.

18 лютого 2000 року ОСОБА_10 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 у м. Коломиї Івано-Франківській області (т.1, а.с. 56).

Відповідно до статуту МПП «Сопів», затвердженого протоколом загальних зборів від 21.05.2009 року, ОСОБА_2 є засновником і власником даного підприємства (т. 1, а.с. 11, 12).

Згідно довідки від 27.12.2012 року, абонентним відділом комунального підприємства «Житлоінфоцентр» АДРЕСА_1 перейменована з АДРЕСА_3 згідно з рішенням виконкому Коломийської міської ради № 224 від 18.07.1995 року (т.1, а.с. 13).

На підставі договору дарування від 12.02.2010 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.2010 року, ОСОБА_6 належить квартира №1, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 7-9).

Згідно заяви від 22.02.2012 року, МПП «Сопів» та ОСОБА_11 повідомили про свою згоду на поділ земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку АДРЕСА_1 згідно із яким у користування МПП «Сопів» перейде земельна ділянка площею 0,0083 га, а ОСОБА_6 - земельна ділянка площею 0,0600 га (т.1, а.с. 15).

23 лютого 2012 року на замовлення ОСОБА_2 ТзОВ «Західзем» виконане технічне завдання з розроблення проектної (технічної документації із землеустрою для видачі державного акту на право власності на землю, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 80).

Актами встановлення та узгодження меж землекористування в натурі та передачі межових знаків на зберігання та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 23.02.2012 року замовника ОСОБА_2 та представників суміжних землекористувачів ОСОБА_12, ОСОБА_13, проведено узгодження в натурі меж земельної ділянки АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 95, 97).

20 березня 2012 року ОСОБА_2 подала заяву до міського голови про передачу їй безоплатно у власність вказаної земельної ділянки площею 600 кв. м. відповідно до ст. 81 ЗК України (т.2, а.с.71).

Відповідно до горизонтальної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1/1, погодженої начальником відділу Держкомзему у м. Коломиї та головним архітектором м. Коломиї, ТзОВ «Західзем» виготовлено кадастровий план, абрис, схему прив'язки, ситуаційний план цієї земельної ділянки (т.1, а.с. 98-101).

Рішенням Коломийської міської ради від 19.04.2012 року № 1042-17/2012 ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, площею 600 кв.м. в АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 16).

4 листопада 2011 року ОСОБА_5 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.11.2012 року, яке є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2012 року по реєстру за №1880, спадкова справа 329/2011 року, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дочка ОСОБА_1 Спадщина, на яку видане це додаткове свідоцтво, складається з приватизованої земельної ділянки площею 0,1000 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 104).

29 листопада 2012 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку (т.1, а.с. 103).

Відповідно до архівної довідки № З-1/04-22, виданої 15.01.2013 року державним архівом Івано-Франківської області, згідно із рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради №347 від 27.10.1982 «Про результати обміру земель забудованих кварталів № 214, домоволодіння АДРЕСА_3 мало загальну площу земельної ділянки по фактичному обміру 3 300 кв.м., яка підлягає реєстрації за землекористувачем (т. 1, а.с. 23).

Протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 17.12.2012 року стверджується встановлення перекриття земельної ділянки по АДРЕСА_1 із земельною ділянкою по вул. Косачівській,47 (т.1, а.с.21).

Листом управління Держземагентства у Коломийському районі від 08.02.2013 року повідомлено ОСОБА_14 про те, що за наслідками перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 17.12.2012 її технічна документація по інвентаризації земельної ділянки повернена на доопрацювання в зв'язку з перетином даної земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

11 березня 2013 року листом управління Держземагентства у Коломийському районі також повідомлено ОСОБА_14 про те, що земельна ділянка, право власності на яку вона має намір зареєструвати, перекривається із земельною ділянкою по АДРЕСА_2(т.1, а.с. 19, 20).

Судом також встановлено, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 24.11.2014 року, має місце накладка земельної ділянки, що вказано в Державному акті на право власності на земельну ділянку від 29.11.2012 року, виданий на імя ОСОБА_1, на кадастровий план земельної ділянки, що виготовлений на замовлення ОСОБА_2, площа цієї накладки становить 0,0172 га (т.1, а.с. 133-149).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 11.11.2015 року конфігурація земельної ділянки і її площа, яка Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку передана у власність ОСОБА_5 не відповідають земельній ділянці, яка згідно з технічною документацією ОКП «Коломийське МБТІ» облікувалася за його будинком АДРЕСА_2. Встановлено, що є накладки (перекриття) земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_9 -ОСОБА_15, площа накладеної (перекритої) земельної ділянки становить 0,0172 га (т.1, а.с. 196-200).

Отже, спір між сторонами виник щодо площі накладення земельної ділянки ОСОБА_1, розташованої по АДРЕСА_2 на земельну ділянку ОСОБА_2, розташованої по АДРЕСА_1, яка становить 0,0172 га.

Згідно ч.3 ст.6 ЗК України 1990 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЗК України (в ред. 1992 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Аналогічна норма міститься і у ч.1 ст. 120 ЗК України.

Згідно з ч.3 ст. 415 ЦК України, особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

У відповідності до п.7 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Тому, посилання апелянта, що у ОСОБА_16 відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, колегія суддів відхиляє.

Згідно вимог ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на 21.09.1999 року землекористувачами земельної ділянки площею 0, 0865 га, яка обліковувалася за будинком № 45, були співвласники цього будинку, а саме:власники квартири за № 1 та МПП « Сопів» ( ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7.). 16.03.1998 року згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 14.05.1998 року приватизували квартиру № 1, що зазначено в п. 2 договору купівлі-продажу квартири від 05.09.2005 року (т.2, а.с. 29 ), а МПП « Сопів» ( засновники ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9.) за договором купівлі-продажу від 25.01.1996 року купило в міської ради решту ( нежитлову) частину будинку № 45 (т.1 а.с. 10).

Згідно зі ст. 30 ЗК України ( редакції 1992 року, чинній станом на 14.05.1998 року, тобто дату приватизації вказаної квартири № 1 та 26.01.1996 року, тобто на дату укладення МПП « Сопів» вказаного договору) з переходом до вказаних співвласників права власності на будинок до них перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0, 865 га. Вказані співвласники не оспорювали рішення міськвиконкому, оскільки спірна земельна ділянка була в їхньому користуванні і про накладку схем земельних ділянок стало відомо лише в 2013 році.

05 вересня 2005 року ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 згідно з договором купівлі-продажу продали ОСОБА_9 квартиру № 1 і до неї згідно зі ст. 120 ЗК України перейшло і право користування вказаною земельною ділянкою.

ОСОБА_9 за договором дарування від 12.02.2010 року, який як підстава переходу права власності зареєстрований в Коломийському МБТІ 09.04.2010 року ( т.1, а.с.9), подарувала ОСОБА_9 -ОСОБА_15 вищевказану квартиру №1 і до останньої перейшло право користування вищевказаною земельною ділянкою будинку № 45 згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України ( в редакції від 16.03.2010 року, чинній станом на 09.04.2010 року).

Даною нормою права передбачалось, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Тобто ОСОБА_2 набула право користування земельною ділянкою від її матері ОСОБА_9, яка мала право користування земельною ділянкою як співвласник МПП « Сопів», а пізніше ще і як власник квартири № 1.

У 2012 році співвласники будинку - ОСОБА_2 та МПП «Сопів» в добровільному порядку за згодою та з погодженням з Коломийською міською радою встановили порядок користування земельною ділянкою площею 0, 0683 га: згідно з план-схемою розподілу та п. 1 рішень Коломийської міської ради від 26.07.2012 року та від 26.12.2013 року 0,0083 га передано в оренду МПП « Сопів», а решта -600 кв.м залишилися в користуванні позивача ОСОБА_9 -ОСОБА_15

Оскільки ця земельна ділянка площею 600 кв.м обліковувалася за будинком за № 45 і ця земельна ділянка в 2012 році була у фактичному користуванні ОСОБА_9 -ОСОБА_15, то у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України підпунктом 4 пункту 1 рішення Коломийської міської ради за № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року ( т.1 а.с. 16) земельна ділянка законно передана ОСОБА_9 -ОСОБА_15 у приватну власність. В 2012 році виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на цю земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ( т.1, а.с.76-101). Межі цієї ділянки на її план-схемі в технічній документації із землеустрою відповідали в 2012 році фактичному користуванню ОСОБА_19 даною земельною ділянкою на місцевості, що стверджується матеріалами вказаної технічної документації із землеустрою, а саме: кадастровим планом та абрисом земельної ділянки, актом узгодження меж землекористування в натурі, актом передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЗК України ( в редакції 1992 року) та ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України 2001 року припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради.

Примусове припинення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки могло відбутися судовому порядку, передбаченому ч.4 ст. 29, ч.6 ст. 31 ЗК України ( в редакції 1992 року) та ст. 143, ч.10 ст. 149 чинного ЗК України. Як встановлено, вилучення ( викуп) спірної земельної ділянки при передачі її у власність ОСОБА_5 не проводилось.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що передача ОСОБА_5 спірної земельної ділянки здійснена з порушенням ст. ст. 29, 31 ЗК України ( в редакції 1992 року), а також ст. 17 цього Кодексу, оскільки ця земельна ділянка попередньо не була надана ОСОБА_5 в користування, а розмір приватизованої ним земельної ділянки 0, 10 га не підтверджується земельно-кадастровою документацією, оскільки згідно з рішенням п. 17 рішення виконавчого комітету Коломийської міської Ради народних депутатів за № 189 від 12.07.1989 року ОСОБА_5 була надана земельна ділянка лише площею 0,06 га і відсутні докази законності її збільшення до 0, 10 га.Тому в оспорюваному ОСОБА_9 -ОСОБА_15 рішенні виконкому Коломийської міської ради безпідставно зазначено, що передається у власність земельна ділянка, яка раніше була надана ОСОБА_5

Судом правильно встановлено, що межі земельних ділянок будинку № 45 та 45-а були встановлені в натурі, а пізніше оспорюваним ОСОБА_9 -ОСОБА_15 рішенням виконкому було незаконно припинено право користування співвласників будинку № 45 спірною земельною ділянкою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваним пп. 9 п. 2 рішення виконкому від 21.09.1999 року порушено право землекористування як попередніх землекористувачів спірної земельної ділянки, так і ОСОБА_2, яка набула це право шляхом переходу до неї права власності на квартиру, тому дане рішення виконкому в цій частині необхідно скасувати на підставі ст. 155 ЗК України. У зв'язку з цим судом правомірно визнано недійсним виданий ОСОБА_5 Державний акт на право приватної власності на землю, оскільки підставою для його видачі є незаконне рішення виконкому Коломийської міської ради від 21.09.1999 року №330. Тому, видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину правильно визнано частково недійсним в частині спадкування земельної ділянки площею 0, 0172 га, а також визнано недійсним виданий їй Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно з вимогами ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перебіг строку позовної давності розпочався з 08.02.2013 року тобто з часу коли їй стало відомо, що при перевірці обмінного файлу виявлено, що план-схема її земельної ділянки частково накладається на план-схему земельної ділянки ОСОБА_1 і з цієї причини ОСОБА_6 було відмовлено у видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Про це її повідомило управління Держземагентства у Коломийському районі листами від 08.02.2013 року та від 11.03.2013 року ( т.1 а.с. 18, 19). До суду ОСОБА_2 звернулася з даним позовом 24.04.2014 року, тобто в межах вказаного строку, а тому, заява ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Доводи апелянта щодо неправомірного стягнення з неї 4000 гривень витрат на проведення судових експертиз, колегія суддів до уваги не приймає та вважає, що судом правильно застосовано вимоги діючої на той час статті 88 ЦПК України, стягнувши судові витрати, в тому числі і понесені на проведення судових експертиз, які підтверджені відповідними квитанціями (т.2 а.с.9, 10).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 березня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.01.2018 року.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: В.А. Девляшевський

Г.П. Мелінишин