Рішення № 71862287, 16.01.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3143/16-ц

Провадження № 2/0182/887/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.01.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Тихомирова І.В.

секретаря - Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19433,04 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 11100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_3 свої зобов’язання за договором від 06.08.2007 року виконав належним чином, проте відповідач не надавала ОСОБА_3 своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, у зв’язку з чим у неї станом на 30.04.2016 року утворилася заборгованість перед ОСОБА_3 на загальну суму 19433,04 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, а також судові витрати по справі.

Не погодившись із позовними вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності по справі (а.с.33), а 30.10.2017 року надала заперечення (а.с.46). Пояснила, що 06.08.2007 року вона дійсно написала заяву № DNYJF803110242 до ПАТ КБ «ПриватБанк» на отримання кредиту у розмірі 899,00 грн. у строк до 06.08.2008 року. Зазначену суму кредитних коштів вона виплатила до 01.01.2008 року, з урахуванням зазначеного строку, жодних додаткових угод із ОСОБА_3 вона не укладала, і про наявність заборгованості дізналася, коли надійшли документи із Нікопольського міськрайонного суду, оскільки ОСОБА_1 жодних претензій у порядку досудового врегулювання спору їй не надсилав. Із сумою заборгованості не погоджується, заперечує, що отримала від ОСОБА_3 11100,00 грн., та вважає, що ОСОБА_1 пропустив строки для звернення до суду із даним позовом, а тому у позові просила відмовити у повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 надав пояснення на заперечення ОСОБА_2 (а.с.51-65). Зазначають, що на виконання умов кредитного договору відповідачу була видана кредитна картка № 4149437304222910, яка неодноразово пере випускалася за заявою ОСОБА_2 у зв’язку із закінченням строку дії картки. Протягом дії кредитного договору відбувалася часткова сплата щомісячних платежів по кредиту. Погасивши заборгованість за кредитним договором 15.01.2018 року, відповідач вже 18.01.2008 року скористалася кредитними коштами знову. Крім того, відповідно до Правил користування карткою строк дії картки сказано на її лицьовій стороні. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк дії пере випущеної картки ОСОБА_2 – до останнього дня жовтня 2017 року, а тому строк повернення кредиту у повному обсязі спливає 30.10.2017 року. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом 06.06.2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Також, 17.03.2016 року в рахунок погашення заборгованості за даним кредитним договором відповідачкою були внесені кошти в розмірі 50.00 грн., що є перериванням строку позовної давності. З урахуванням всього зазначеного ОСОБА_1 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.24).

Відповідач та її представник у судове засідання не з’явилися, від представника відповідача надійшло клопотання про слухання справи без їхньої участі. У клопотанні проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову (а.с.68).

Суд вважає можливим слухати справу на підставі наявних доказів, без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 06.08.2007 року ОСОБА_2 на підставі Заяви Позичальника № DNYJFB03110242 отримала від ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», у кредит грошові кошти у розмірі 899,00 грн. строком на 12 місяців по 06.08.2008 року включно, на умовах, визначених ОСОБА_3 (а.с.11 на зв.).

Заявою Позичальника № DNYJFB03110242 від 06.08.2007 року визначено, що Заява разом з запропонованими ОСОБА_3 Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між відповідачем та ОСОБА_3 кредитно-заставний договір (а.с.11 на зв.).

П. 5.3 Умов визначено право ОСОБА_3 в односторонньому порядку змінювати розмір наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) за власним рішенням ОСОБА_3 та без попереднього повідомлення Клієнта.

Відповідно до п.6.4 Умов у разі незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_3 клієнт зобов’язаний надати ОСОБА_3 письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, що утворилася..

Згідно п. 6.5 Умов відповідач зобов’язувався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісії) у терміни, встановлені кредитним договором.

Пунктом 8.6 Умов передбачено, що у випадку порушення Клієнтом строків платежів у будь-якому з грошових зобов'язань передбачених договором більш ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити ОСОБА_3 штраф у розмірі 500 грн. + 5 відсотків ціни позову.

На підставі п. 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

З умовами надання кредиту відповідач була ознайомлена та згодна, про що свідчить її підпис (а.с.11 на зв.).

На виконання умов кредитного договору ОСОБА_2 була видана кредитна картка № 4149437304222910 (а.с.11 на зв.), яка неодноразово за заявою відповідача пере випускалася (а.с.62,64,65).

Відповідач активно користувалася кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахункам (а.с.54-61). Погасивши заборгованість за кредитним договором від 06.08.2007 року 15.01.2008 року, ОСОБА_2 вже 18.01.2008 року знову скористалася кредитними коштами, тобто вчинила конклюдентні дії для продовження договору з ОСОБА_3.

Таким чином, на підставі договору від 06.08.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит на загальну суму 11100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач зобов’язання за вказаним вище кредитним договором у встановлений строк належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 30.04.2016 року у неї перед ОСОБА_3 утворилася заборгованість, яка складається з наступного:

-Заборгованість за кредитом – 10926,84 грн.;

-Заборгованість за відсотками – 7104,63 грн.;

-Штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.,

-Штраф (процентна складова) у розмірі 901,57 грн., а всього 19433,04 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5-10).

Суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що вона не отримувала кошти ОСОБА_3 після погашення кредиту у січні 2008 року, оскільки вони спростовуються матеріалами справи (а.с.54-65).

Ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача та доводили заперечення відповідача, останнім суду не надано.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд не може застосувати строк позовної давності щодо спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з позовною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).

На підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Термін дії пере випущеної картки відповідача – жовтень 2017 року (а.с.65 на зв.). Позивачем було направлено позов до суду 06.06.2016 року (а.с.64), тобто в межах строку позовної давності. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач періодично сплачувала кошти на погашення кредиту. Останній платіж на суму 50,00 грн. ОСОБА_2 було здійснено 17.03.2016 року (а.с.10).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачеві у задоволенні вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 судових витрат по справі, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Суд установив, що відповідно до посвідчення № 19247 року ОСОБА_2 є інвалідом II групи, довічно (а.с. 47), а тому відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Аналогічну правову позицію висловив ВСУ у своїй постанові по справі № 6-152цс17 від 01 березня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 256,258,261,264,526,527,530,1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 18, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ОСОБА_3 «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ОСОБА_3 «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50), код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10926,84 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 7104,63 грн., штраф фіксована частина у розмірі 500,00 грн., штраф процентна складова у розмірі 901,57 грн., а всього 19433 (дев’ятнадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 04 коп.

Відмовити Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 ОСОБА_3 «ПриватБанк» у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_5