Постанова № 71860930, 25.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/11/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 035497, дата видачі : 07.09.15; від Міністерства оборони України - ОСОБА_2, довіреність № 220/456/д, дата видачі : 20.12.17;

від Білгород- Дністровської квартирно – експлуатаційної частини - ОСОБА_3, довіреність № 03, дата видачі : 10.01.18;

від ОСОБА_4 Міністрів України - ОСОБА_5, довіреність № 03-36/461, дата видачі: 22.01.18;

відповідачі в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином /див – реєстр на відправку рекомендованої пошти за 28.12.17р. та відстеження її пересилання з сайту "Укрпошти", а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.12.17р./

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Колос”

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 року, проголошене об 11.04.56 головуючим суддею Малярчук І.А., суддями Смелянець Г.Є. та Д’яченко Т.Г. у м. Одесі, повний текст якого складено 17.07.2017р.

у справі № 916/11/17

за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород- Дністровської квартирно – експлуатаційної частини

до відповідачів:

- Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та

- СФГ “Колос”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_4 Міністрів України

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору, зобов’язання повернути земельну ділянку

встановив:

У січні 2017р. заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі по тексту – Тарутинська РДА, відповідач – 1) та Селянського (фермерського) господарства “Колос” (далі– СФГ, відповідач – 2) про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 за №1022/А-2012 „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петровської Другої та Рівненської сільських рад” в частині надання в короткострокову оренду СФГ „Колос” земельної ділянки площею 180га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області; а також про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 за №309, укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та СФГ „Колос” та про зобов’язання СФГ „Колос” повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 180 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №309. Також позивач просив витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідачів на користь військової прокуратури Південного регіону України.

В обґрунтування вимог позивач послався на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі №2-ф-3436/08/1570, якою скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 та п.1 Розпорядження від 14.12.2005 № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" як такі, що не відповідають вимогам закону. Правомірність постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 у справі №К/9991/43671/12. Даними розпорядженнями Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, на якій розташовано земельні ділянки щодо яких укладено оспорювані договори оренди з СФГ „Колос” і яка надавалась в користування ВЧ А1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради. Прокурор вважає, що Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області при укладанні спірного договору оренди землі не мала жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельними ділянками та всупереч вимогам ЗУ "Про оренду землі" та Земельного кодексу України самовільно і незаконно розпоряджалась землями оборони.

Під час розгляду спору в Господарському суді Одеської області ухвалою від 05.01.2017р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 Міністрів України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. позовну заяву Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012 „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петровської Другої та Рівненської сільських рад” в частині надання в короткострокову оренду СФГ „Колос” земельної ділянки площею 180га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. Зобов’язано СФГ „Колос” повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 180га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №309. В задоволенні решти позовних вимог щодо визнання недійсним договору відмовлено з огляду на те, що за ним не виникли права та обов'язки через відсутність державної реєстрації. Судовий збір стягнуто на користь Військової прокуратури Південного регіону з СФГ “Колос" та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області по 1378 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СФГ “Колос” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову заступника військового прокурору Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону Україну. Також скаржник просив стягнути з відповідачів понесені відповідачем судові витрати.

Скаржник вважає, що згадане рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на неповному дослідженні та невірній оцінці всіх обставин справи.

Зокрема СФГ “Колос” з посиланням на п. 3 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна ЗСУ, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2000 за №1919, ст.2 ЗУ “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та висновки, викладені Верховним судом України у постанові від 12.10.2016 у справі №924/1025/14, наголошує на тому, що господарський суд безпідставно дійшов висновку про те, що земельні ділянки є військовим майном.

Також скаржник зазначає, що місцевим судом здійснено плутання власників, землекористувачів спірної земельної ділянки, адже Міністерство оборони України, на користь якого відповідача 2 зобов'язано повернути земельну ділянку, не є і ніколи не було, і не може бути в силу приписів ст. 212 ЗК України та Положення про Міноборони землекористувачем щодо земель полігонів в Україні та власником цих земель Міноборони також не є.

СФГ “Колос” зазначає, що на його думку адміністративна преюдиція, на яку посилається господарський суд, не має правового значення, тобто бути індиферентною для господарського суду, в тому числі по цій справі у зв’язку з тим, що її зміст стосується правового акту індивідуальної дії, що вичерпує свою дію внаслідок виконання.

Крім того сільське господарство наголошує на тому, що місцевим судом цілковито і односторонньо ігноруються відсутність зареєстрованих прав на земельну ділянку колишнього полігону щодо позивачів, незважаючи на приписи земельного кодексу. Відсутність державного акту на право постійного користування у позивачів свідчить про відсутність прав землекористувачів, а отже і про відсутність прав на землю, які підлягають захисту в рамках господарського судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 у даній справі – без змін.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області у письмових поясненнях на апеляційну скаргу СФГ "Колос", дублюючи її доводи, просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, в якому у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Ради народних комісарів УРСР за №2002/063 від 18.12.1945 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний Артилерійський полігон Одеського військового округу /далі-ОДВО/ 20000 га. землі в межах згідно схеми, Ізмаїльський облвиконком зобов'язувався встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі /т. 1 а.с.59-63/.

10.06.1946р. обласною комісією по передачі земель ОДВО складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га. Згідно акту земельну ділянку в натурі відведено за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів та відвід меж оформлено відповідними актами. У зазначеному акті значилось, що при відводі земель в натурі виявилося, що у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) площу артполігону необхідно збільшити, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 23600 га. більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до акту /т. 1 а.с. 64/.

Рішенням Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946 “Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу” було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу /т. 1 а.с.65/.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського облвиконкому №3 від 22.04.1947 здійснено розширення площі Тарутинського артполігону в межах Бородинського, Старокозацького, Саратського та Тарутинського районів на загальній площі 9440га. Таким чином, з моменту встановлення меж земельної ділянки артполігону в натурі, до якої належить і спірна в даній справі її частина, вона відноситься до земель оборони. На час відводу земельної ділянки чинне законодавство не встановлювало інших вимог до оформлення права користування земельною ділянкою, а відповідно до рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року у справі N 1-17/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, тому колегією не приймаються до уваги твердження скаржника про відсутність у позивачів зареєстрованого права користування земельною ділянкою, яка є предметом спірного рішення та договору.

Скасованим 14.06.2012р. у судовому порядку розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 та п.1 Розпорядження від 14.12.2005 № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" земельну ділянку переведено в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

21.12.2007 Тарутинською РДА Одеської області прийнято розпорядження №376/А-2007 “Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради”.

29.12.2012 Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №1022/А-2012 „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петрівської Другої та Рівненської сільських рад” надано в короткострокову оренду терміном на 1 рік земельні ділянки до визначення КМУ у порядку проведення земельних аукціонів відповідно до статті 16 ЗУ „Про оренду землі” та виготовлення проекту землеустрою, із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення особистого селянського господарства, сінокосіння та випасу худоби на території Веселодолинської сільської ради СФГ „Колос” загальною площею 180га. /т. 1 а.с. 23-24/.

29.12.2012 між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та СФГ „Колос” (орендар) укладено договір короткострокової оренди землі (землі запасу) за №309, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації №1022/А-2012 від 29.12.2012 та рішення Тарутинської районної ради №131-VI від 20.07.2011р „Про затвердження Порядку оформлення короткострокової оренди земельних ділянок, що належать до державної власності” та рішення №388-VI від 16.11.2012 „Про внесення змін до рішення райради „Про бюджет на 2012 рік” надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби на території Веселодолинської сільської ради (п. 1).

П. 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 180га ріллі.

П. 5 і п. 8 визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня та договір укладено терміном на 1 рік до проведення аукціону відповідно до вимог Земельного кодексу України, та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки.

Окремо в п.8 договору передбачено, що плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати (згідно розділу III Закону України „Про оренду землі” в грошовій формі) з площі 1,0га по 60грн., пасовища та землі запасу – 350грн. в середньому за рік (в першому півріччі 285грн., в другому – 415грн.) сума за рік складає 63300грн. на рахунок сільської ради Орендна плата нараховується з 01.01.2013 та вноситься щомісячно відповідно додатку „Розрахунок щомісячних платежів орендної плати”.

П. 16 визначає, що цільове призначення земельної ділянки – землі сільськогосподарського призначення.

Згідно п.21. договору короткострокової оренди землі №309 від 29.12.2012 сторони передбачили, що після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Зазначений договір не було зареєстровано в порядку, встановленому на час його укладання ст.125 ЗК України, тому він є таким, що не породжує правових наслідків і не може визнаватися недійсним, а відповідний висновок господарського суду першої інстанції є цілком обгрунтованим. Ця ж обставина свідчить про те, що спірне в даній справі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 за №1022/А-2012 не вичерпало своєї дії реалізацією, оскільки її не було завершено, а отже може бути предметом судового спору і відповідно посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі №924/1025/14 та його твердження про відсутність преюдиційного значення висновків адміністративних судів у спорах щодо земель артполігону не є слушними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2013, яка набрала законної сили 09.12.2013р. у справі №815/7390/13-а за позовом Прокурора Тарутинського району Одеської області до Тарутинської районної ради Одеської області скасовано рішення Тарутинської районної ради Одеської області №131-VI від 20.07.2011р. „Про Порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності”. /т. 1 а.с.26-32/.

Задовольняючи позов прокурора Тарутинського району Одеської області адміністративний суд зазначив, що рішення Тарутинської райради від 20.07.2011р. за №131-VI “Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності” прийняте в порушення вимог ст. ст. 123, 124, 125 ЗК України. Повноваженнями з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, в свою чергу голова районної державної адміністрації такими повноваженнями не наділений, а отже приймаючи оскаржуване розпорядження Тарутинська РДА перевищила межі наданих їй повноважень, незаконно розпорядилася вказаною земельною ділянкою, наданою свого часу для потреб оборони, чим порушила право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі, оскільки право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945 року та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 року. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акта, що посвічує відповідне право.

Адміністративний суд зазначив, що рішення Тарутинської районної ради Одеської області за №131-VI від 20.07.2011р. „Про Порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності” не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Згідно листа Відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області №23-01-32/717 від 03.04.2013 спірна земельна ділянка обліковувалась в користуванні Міністерства оборони України (ВЧ А-1366) на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району.

З огляду на викладене та керуючись приписами ст. 35 ГПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), судова колегія вважає, що оскільки спірна земельна ділянка відносилась до земель оборони, то повноваження по розпорядженню цією земельною ділянкою не належали Тарутинській райдержадміністрації, яка видала спірне розпорядження та уклала спірний договір з перевищенням власних повноважень..

Зазначеного цілком достатньо для визнання законним та обгрунтованим оскарженого рішення господарського суду, як в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012 „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петровської Другої та Рівненської сільських рад” в частині надання в короткострокову оренду СФГ „Колос” земельної ділянки площею 180га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, так і в частині відмови у задоволені вимоги про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 за №309, укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та СФГ „Колос”.

Стосовно доводів скаржника про безпідставність висновку господарського суду про те, що земельні ділянки є військовим майном, а Міністерство оборони України не є їх власником чи користувачем, колегія зазначає наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно — це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі — військові частини). До нього належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо. Наведений у статті перелік військового майна (за їх видами) не є вичерпним. З цієї дефініції Закону випливають важливі ознаки військового майна. По-перше, військове майно — це майно державної форми власності, і, по-друге, це майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями. Отже, будь-яке майно, закріплене за військовими частинами, має статус військового.

Ст. 13 ЗК України, ст. ст. 9, 14 ЗУ “Про збройні Сили України” визначено, що землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об’єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень ОСОБА_4 Міністрів України. Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 77 ЗК України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2, ст. 3 ЗУ “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”). Повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано ОСОБА_4 Міністрів України. В свою чергу, рішення щодо відчуження військового майна приймається безпосередньо ОСОБА_4 Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна. У відповідача – 1 була відсутня згода на вилучення із земель Тарутинського полігону земельних ділянок та їх передачі у власність чи користування Тарутинській районній державній адміністрації з боку ОСОБА_4 Міністрів України та Міністерства оборони України, отже суд першої інстанції визнав позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним розпорядження обґрунтовано.

Стаття 77 ЗК України встановлює, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Таким чином, висновок господарського суду про те, що земельна ділянка, щодо якої прийнято спірне розпорядження та укладено спірний договір є військовим майном, а Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном, відповідає нормам чинного законодавства.

Отже щодо позовних вимог про зобов'язання повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку, передану Тарутинською районною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ці позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В силу приписів статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У даному випадку СФГ „Колос" за відсутності державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою, самовільно використовує земельну ділянку, розташовану на території Веселодолинської сільської ради без оформлення належним чином правоустановчих документів на таке використання, всупереч вищевказаним вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про використання земель оборони".

За змістом спеціальних по відношенню до Цивільного кодексу України норм Земельного кодексу України (статті 211, 212 Земельного кодексу України), при порушенні права землекористувача внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки іншою особою адекватним способом захисту такого порушеного права є подання ним позову про зобов'язання повернути земельну ділянку.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення Є законним та обґрунтованим та підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу не задовольняє.

Керуючись ст.ст. 269 - 271, ст. ст. 275, 276, 282, 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Колос” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2018 р. о 12.30

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська