Рішення № 71860356, 25.01.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа № 926/4108/17

м.Чернівці Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я. За позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці до приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош», м. Чернівці

про зобов’язання надати інформацію про діяльність підприємства

представники:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність від 20.02.2017р., ОСОБА_2, довіреність від 24.01.2018р.

від відповідача – ОСОБА_3, довіреність від 03.01.2018р., ОСОБА_4, довіреність від 03.01.2018р., ОСОБА_5, довіреність від 03.01.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош» про зобов’язання надати інформацію про діяльність підприємства, а саме: фінансову звітність за І квартал 2017р. та фінансову звітність за І півріччя 2017р. та фінансову звітність за 9 місяців 2017р.

Позов мотивований порушенням права позивача, як акціонера та органу уповноваженого управляти пакетом акцій, що належить державі у статутному капіталі відповідача, на отримання від товариства фінансової звітності, що є порушенням норм ст.ст. 88, 167 ГК України, ст.116 ЦК України, ч.1 ст.25, ст.ст. 77, 78 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.ст.11,14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.12.2017р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.01.2018р.

29.12.2017р. відповідач подав відзив на позов, в якому вважає позов безпідставним, зокрема з посиланням на таке. Позивач не звертався до відповідача а ні в письмовій, а ні в усній формі з вимогою надати позивачу – акціонеру можливість для ознайомлення з документами річної фінансової звітності акціонерного товариства згідно з нормами ч.1 ст.88 ГК України. Посилання позивача як на підставу Закону на ст.ст. 1,11,14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419 є неприйнятним, оскільки зазначені норми не регулюють правовідносини, пов’язані з одержанням акціонером інформації про господарську діяльність товариства, в тому числі фінансової звітності, про що вказано в мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017р. у справі 926/2765/17. Крім цього, відповідач зазначає, що відомості про фінансову діяльність та фінансові звіти підприємства становлять комерційну таємницю та є конфіденційною інформацією акціонерного товариства, згідно додатку №1 до Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош».

Ухвалою від 11.01.2018р. вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 25.01.2018р., запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив.

17.01.2018р. позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та стверджує, що посилання позивача на ст.ст. 1,11,14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419 є обґрунтованим та зазначає таке.

У преамбулі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 „Про затвердження «Порядку подання фінансової звітності» зазначено, що саме відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" затверджено Порядок подання фінансової звітності.

Згідно з п.1 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419, дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності.

Відповідно до вимог част.1 ст.14 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2000 №419, підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом.

Поряд з викладеним, позивач вважає, що віднесення керівництвом ПрАТ „Туркомплекс „Черемош” фінансової звітності до відомостей, що становлять комерційну таємницю (є конфіденційною інформацією), не відповідає нормам част.2 ст.14 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, яка передбачає, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Окрім того, регіональне відділення ФДМУ повідомляє, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (лист від 10.01.2018 №24/02/747) повідомила, що за результатами розгляду скарги регіонального відділення про ненадання посадовими особами ПрАТ „Туркомплекс „Черемош” органу приватизації квартальної фінансової звітності 2017р., у встановлені чинним законодавством термін на вимогу інвестора (акціонера), Уповноваженою особою Комісії 14 грудня 2017р. щодо юридичної особи складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів №163-ЗХ-1-Е. Факт порушення на ринку цінних паперів з боку ПрАТ „Туркомплекс „Черемош” про ненадання органу приватизації фінансової звітності не спростований, а справу про правопорушення заплановано до закриття з урахуванням рішення суду у справі №926/2765/17.

Також позивач звертає увагу суду на те, що регіональні відділення зобов'язані забезпечувати внесення даних до ІППС „ЕТАП-КПД” не пізніше трьох днів з дня отримання документів стосовно інформації по господарським товариствам (ГТ, функції з управління корпоративними правами держави у яких здійснюють регіональні відділення), в тому числі фінансові показники.

Проте, позивач позбавлений можливості належного виконання покладених на нього Фондом державного майна України завдань (доручень) у сфері управління корпоративним правами держави, у відповідності до вимог законодавства, зокрема щодо реалізації корпоративних прав Держави у статутному капіталі ПрАТ „Туристичний комплекс „Черемош”, в т.ч. шляхом моніторингу фінансово-економічних показників діяльності цього товариства.

Відповідач подав 25.01.2018р. клопотання про зобов’язання позивача підтвердити або спростувати питання щодо ПрАТ «Туристичний комплекс «Черемош», як господарського товариства, що належить до сфери управління регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області.

У судовому засіданні 25.01.2018р. представники позивача пояснили, що державний пакет акцій в статутному капіталі ПрАТ «Туристичний комплекс «Черемош» становить 9,662% та не реалізований станом на час розгляду спору, а відтак управлінські функції щодо нього здійснює регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області. Представники позивача просили задовольнити позов.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про зобов'язання надати інформацію про діяльність підприємства, а саме: фінансову звітність за І квартал 2017р. та фінансову звітність за І півріччя 2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом «г» ч.1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

За приписами ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема, одержувати інформацію про діяльність товариства.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закону України «Про акціонерні товариства» (стаття 1 цього Закону).

Перелік документів, що підлягають зберіганню акціонерним товариством визначено у статті 77 Закону України "Про акціонерні товариства", серед яких річна фінансова звітність.

Положеннями ст. 78 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16 і 17 частини першої статті 77 цього Закону. Протягом 10 робочих днів з дня надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний надати цьому акціонеру завірені підписом уповноваженої особи товариства копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За надання копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати вартості витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.

Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Тлумачення поняття комерційної таємниці наведено у ст. 36 Господарського кодексу України де, зокрема, зазначається, що комерційною таємницею є відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.

У свою чергу, стаття 162 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується в часі.

Наказом генерального директора ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош» від 01.07.2015р. №24 затверджено Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області - ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош», згідно якого, до Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та є конфіденційною інформацією включено, зокрема фінансові звіти та прогнози. Згідно п.3.6. вказаного Положення, для інших фізичних та юридичних осіб, що не входять в категорію, вказану в п.3.4. даного Положення, дані відомості є конфіденційними і можуть бути передані їм лише за наявності особистого дозволу Генерального директора Підприємства.

Отже, суд дійшов висновку про те, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства.

Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт „г частини першої статті 10 Закону про господарські товариства, стаття 116 ЦК, частина перша статті 88 ГК) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.

Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими документами товариства.

Зі змісту статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 р. N 2657-XII (2657-12) "Про інформацію" суди не вправі зобов'язувати товариство надати інші документи про діяльність товариства, оскільки це є незаконним втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства.

Господарським судам необхідно також враховувати процедуру надання учасникам (акціонерам) інформації про діяльність товариства, встановлену господарським товариством. У разі, якщо товариством визначено порядок доступу до інформації про діяльність товариства відповідно до вимог статей 33, 35 Закону України "Про інформацію" та роз'яснень ДКЦПФР від 29 жовтня 2002 pоку № 5 "Про порядок застосування пункту "г" статті 10 Закону України "Про господарські товариства" акціонер (учасник) товариства може реалізувати своє право на отримання інформації в установленому порядку (п. 37 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до підпункту 5.5. пункту 5 статуту приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош» акціонер має право, зокрема, отримати інформацію про господарську діяльність товариства. Однак, порядку отримання такої інформації статут відповідача не встановлює.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 29.09.2017 року є власником іменних простих, бездокументарних, акцій приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош», з часткою у статутному капіталі 9,6773 %, в кількості 18910068 штук, загальною номінальною вартістю 4 727 517,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами від 07.09.2017р., від 01.11.2017р., від 24.11.2017р. про надання фінансової звітності за 1 квартал, 1 півріччя та 9 місяців 2017р. (а.с.18-23).

Відповідач у відповіді від 27.12.2017р. на лист позивача від 24.11.2017р. зазначив, що подання такої фінансової звітності не передбачено чинним законодавством (а.с.38).

Відповідно до розділу ІІ (Склад та елементи фінансової звітності) Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що акціонер товариства може вимагати надання інформації про діяльність товариства з дати, коли він набув статусу акціонера.

Як встановлено судом, Статутом ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» не визначено порядку надання інформації у вигляді ксерокопій, як не передбачено і процедури ознайомлення його учасника з документами фінансової звітності та інформацією про діяльність товариства.

Згідно вимог чинного законодавства не передбачено обов'язку товариства надавати учаснику запитувану ним інформацію у письмовому вигляді (у вигляді ксерокопій), а лише встановлено обов'язок надавати учаснику товариства для ознайомлення визначену законом інформацію, з якої вже сам учасник має право робити виписки, фотографії, копії (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі №3-208гс14).

Згідно п.5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Відтак, строк подання відповідачем річної фінансової звітності на час розгляду спору не настав.

Приватне акціонерне товариство «Туристичний комплекс «Черемош» не відмовлялося надати позивачу річну фінансову звітність за 2017р., доказів недопущення позивача до приміщення товариства в матеріалах справи немає. Більш того, відповідач не заперечує свого обов'язку ознайомити учасника товариствам з річними фінансовими звітами товариства про його діяльність у порядку та строки встановлені чинним законодавством.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача на отримання інформації про діяльність відповідача та необґрунтованість позовних вимог.

Посилання позивача на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419, які передбачають зобов’язання відповідача подавати позивачу фінансову звітність є необґрунтованим. Наведені закони не регулюють правовідносини, пов’язані з одержанням акціонером інформації про господарську діяльність товариства, в тому числі фінансової звітності.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи позивача про встановлення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, за результатами розгляду скарги позивача, порушення відповідачем чинного законодавства, з урахуванням листа Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 10.01.2018р. про закриття справи щодо ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош», суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо факту порушення з боку відповідача на ринку цінних паперів.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що фінансова звітність становить комерційну таємницю та є конфіденційною інформацією, згідно Положення про комерційну таємницю…, затвердженого наказом генерального директора ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош» від 01.07.2015р. №24, не беруться судом до уваги та спростовуються, зокрема положеннями ст.ст.77,78 Закону України «Про акціонерні товариства», які передбачають обов’язок акціонерного товариства забезпечити кожному акціонеру доступ до документів, що підлягають зберіганню акціонерним товариством, серед яких річна фінансова звітність.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.01.2018р.

Суддя В.В.Дутка