Постанова № 71860348, 22.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 910/14692/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участі представників сторін:

від позивача: Пушок С.В. довіреність № 5881 від 30.03.2017 року;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: Кондрасій О.А. довіреність № 7 від 15.01.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року (дата підписання повного тексту рішення 26.10.2017 року)

у справі № 910/14692/17 (суддя: Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

2) Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк"

про визнання зобов'язання припиненим в частині

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі відповідач) та Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" (далі - відповідач 2) про визнання зобов'язання позивача з повернення кредиту в частині 340 000,00 грн за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року, укладеним між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" - припиненим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за ствердженням позивача, за заявою № 108 від 26.06.2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачами за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року та договором банківського рахунку № 16-12-28-001765 від 28.12.2016 року на суму 340000,00 грн, тому зобов'язання, які виникли у позивача за з повернення кредиту в частині 340 000,00 грн за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року, укладеним між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" припинилися на підставі ст.601 Цивільного кодексу України, що банками не визнається.

Господарський суд міста Києва у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" відмовив повністю своїм рішенням від 17.10.2017 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була надіслана на адресу первісного кредитора до повідомлення новим кредитором про відступлення права вимоги, на той момент зобов'язання за кредитним договором та договором банківського рахунку були зустрічними.

Також, скаржника вказав, що майнова вимога з розпорядження належними позивачу коштами надійшла до банку до запровадження тимчасової адміністрації.

Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" до свого провадження своєю ухвалою від 20.11.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.01.2018 року представник відповідача 2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 зазначив, що у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашанням вимог кредитора в порушення порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не допускається.

Представник відповідача 1 у судове засідання 22.01.2018 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 16.01.2017 року на відповідну адресу. Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

28.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (відповідач) був укладений договір банківського рахунку № 16-12-28-001762 (далі - договір), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах № 26005300008857 (поточний рахунок) та зобов'язався приймати й зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, якщо клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг; здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку, у випадках надання клієнтом заяви про здійснення договірного списання коштів, що містяться на поточному рахунку, відкритому в ПАТ "Діамантбанк" на виконання умов, достатніх для належного використання банком свого права на договірне списання відповідно до п.4.3 договору.

Згідно виписки по особовому рахунку позивача з 24.04.2017 року по 22.06.2017 року залишок коштів на рахунку позивача склав 340087,11 грн.

23.03.2017 року між позивачем (позичальник) та відповідачем 1 (кредитодавець) був укладений договір кредитної лінії № 037, відповідно до умов якого кредитодавець 23.03.2017 року відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію до 22.03.2018 року включно (дата закінчення лінії) у наступних розмірах: 1200 000,00 грн з 23.03.2017 року по 22.02.2018 року; 600 000,00 грн з 23.02.2018 року по 22.03.2018 року.

Додатковою угодою № 1 від 24.03.2017 року сторони визначили, що 24.03.2017 року кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 1200 000,00 грн в межах кредитної лінії, передбаченої кредитним договором.

24.04.2017 року на підставі рішення Правління Національного банку України від 24.03.2017 року № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного банку "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

24.04.2017 року позивач надав відповідачу 1 на виконання платіжне доручення № 40 на суму 340 000,00 грн з призначенням платежу "Повернення кредитних коштів згідно договору кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року". Вказана платіжна вимога банком проведена не була.

23.06.2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 року № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного банку "Діамантбанк" було прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з якою була розпочата процедура ліквідації банку з 24.06.2017 до 23.06.2019 року включно.

23.06.2017 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 був підписаний договір про передачу активів та зобов'язань, за умовами якого на користь приймаючого банку - ПАТ "Таскомбанк" було передано частину активів (кредитного портфелю юридичних осіб) неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк", у т.ч. право вимоги ПАТ "Діамантбанк" до позивача - ТОВ "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року.

27.06.2017 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" із заявою № 108 від 26.06.2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року та договором банківського рахунку № 16-12-28-001765 від 28.12.2016 року на суму 340 000,00 грн в порядку ст.601 Цивільного кодексу України.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу вказує про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на те, що після введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку, виконання будь-яких операцій з перерахування коштів на виконання умов договору є неможливим, а задоволення вимог позивача повинно здійснюватись із дотриманням процедури, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною; випадки, коли залік зустрічних однорідних вимог не допускається, визначені положеннями ст. 602 Цивільного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна/коштів боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов:

- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За умовами договору банківського рахунку № 16-12-28-001762 від 28.12.2016 року, позивач виступає кредитором банку, а банк - боржником.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами договору кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року банк - відповідач 1 виступав кредитором ТОВ "Голдентрейд Груп", а позивач ТОВ "Голдентрейд Груп" боржником відповідача 1.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 22.06.2017 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДІАМАНТБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 23.06.2017 року №2663, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

В подальшому, з 24.06.2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного банку "Діамантбанк" .

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено наслідки початку процедури ліквідації банку та встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів встановлено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, в період ліквідації банку, повинно здійснюватись з урахуванням норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивачем кошти на рахунку № 26005300008857 по договору банківського рахунку № 16-12-28-001765 від 28.12.2016 року в заставу по договору кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року не передавались, тобто майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідному рахунку у неплатоспроможному банку у відповідача 1 не виникли.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що договірне списання коштів відбулося чи могло відбутися враховуючи часовий проміжок подання відповідної заяви, запровадженням ліквідаційної процедури та зміни кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, укладенням між відповідачами 23.06.2017 року договору про передачу активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк", первісний кредитор (відповідач 1) - ПАТ "Діамантбанк" передав новому кредитору (відповідачу 2) - ПАТ "Таскомбанк" право вимоги до позивача - ТОВ ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року.

29.06.2017 року ПАТ "Таскомбанк" надіслав ТОВ "Голдентрейд груп" повідомлення № 4544/61 від 29.06.2017 року про відступлення права вимоги, відповідно до якого повідомив позивача, що новим кредитором за кредитним договором № 037 від 23.03.2017 року згідно з договором відступлення прав вимоги є Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк", відступлення права вимоги здійснено в повному обсязі, в подальшому виконання зобов'язань за договорами, у т.ч. за вказаним кредитним договором просило здійснити на користь ПАТ "Таскомбанк".

За твердженням позивача, повідомлення № 4544/61 від 29.06.2017 року про відповідне відступлення права вимоги, він отримав - 29.06.2017 року.

Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні по договору № 037 від 23.03.2017 року, новим кредитором позивача виступає ПАТ "Таскомбанк".

У позовній заяві позивач зазначив, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором настав 24.04.2017 року (дата дострокового погашення позивачем кредиту), строк виконання зобов'язання з повернення коштів за договором банківського рахунку настав 24.06.2017 року (дата початку процедури ліквідації).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2017 року позивачем було надано ПАТ "Діамантбанк" на виконання платіжне доручення № 40 на суму 340 000,00 грн, що відповідачем 1 не заперечується, також умовами п.1.1 договору № 037 від 23.03.2017 року встановлено строк повернення кредиту 22.03.2018 року, а п.4.2.2 кредитного передбачено право позичальника достроково погашати заборгованість за договором.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що в той самий день 24.04.2017 року в ПАТ "Діамантбанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наладжене твердження скаржника, що майнова вимога з розпорядження належними позивачу коштами надійшла до банку до запровадження тимчасової адміністрації.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача 1 як кредитора за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами після запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Діамантбанк", що унеможливило здійснення банком банківської операції по рахунку клієнта в силу вимог п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Крім того, позивач звернувся до ПАТ "Діамантбанк" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 108 від 26.06.2017 року по договору кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року та договору банківського рахунку № 16-12-28-001765 від 28.12.2016 в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України - 27.06.2017 року, отримана адресатом - 03.07.2017 року.

В той час, новим кредитором позивача за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року після укладення між відповідачами договору про передачу активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк" від 23.06.2017 року, виступає ПАТ "Таскомбанк".

Договір про передачу активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк" від 23.06.2017 року не визнаний недійсним, тобто був чинний на час винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином зарахування зустрічних однорідних вимог, списання коштів з банківських рахунків по договору банківського рахунку, що знаходяться в ПАТ "Діамантбанк" після початку процедури ліквідації в рахунок погашення кредиту по договору кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року, кредитором за яким виступає ПАТ "Таскомбанк" у даному випадку є неможливим та суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 601 Цивільного кодексу України, вимоги за зобов'язаннями позивача та відповідачів не є зустрічними.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, як підставу для скасування оскаржуваного рішення, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була надіслана на адресу первісного кредитора до повідомлення новим кредитором про відступлення права вимоги, на той момент зобов'язання за кредитним договором та договором банківського рахунку були зустрічними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідачів, які мають можливість доказувати факти, на підставі яких вони будують заперечення проти позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем не наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Позивачем належними засобами доказування не доведено наявності обставин щодо припинення зобов'язань з повернення кредиту в частині 340 000,00 грн за договором кредитної лінії № 037 від 23.03.2017 року, укладеним між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" - припиненим на підставі ст.601 ЦК України у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не надано доказів порушення його прав та законних інтересів банками, що було б підставою для задоволення позову.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Таким чином, відповідачем не були порушені оспорені права та інтереси позивача.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник, не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року у справі №910/14692/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД ГРУП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року у справі №910/14692/17 - залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Матеріали справи №910/14692/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

повний текст судового рішення складено 29.01.2018 року