Рішення № 71858263, 26.01.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/489/17

Провадження №2-а/603/4/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Швець Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Монастириська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, зобов`язання вчинити певні дії, змінивши свої позовні вимоги, просить ухвалити рішення, яким визнати протиправним рішення Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 03.03.2017 року №03/02 про відмову в проведенні перерахунку йому пенсії та зобов'язати відповідача у відповідності до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати йому до стажу роботи у подвійному розмірі, період роботи на посаді лікаря-психіатра Монастириської центральної районної комунальної лікарні (далі - Монастириська ЦКРЛ) (на даний час комунальна установа Монастириської районної ради «Монастириське районне територіальне медичне об'єднання» далі - Монастириське РТМО) з 26.08.1985 року по 31.12.2003 рік, присудити йому сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що звернувшись 23.02.2017 року до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, рішенням Бучацького об'єднаного УПФ України в Тернопільській області від 03.03.2017 року №03/02 відмовлено йому в перерахунку пенсії, а саме у зарахуванні йому стажу на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету за період з 26.08.1985 року по 31.12.2003 рік у подвійному розмірі, посилаючись на те, що при перевірці не підтвердились відомості, що психіатричний кабінет являвся окремим структурним підрозділом Монастириського РТМО. Дане рішення ОСОБА_1 вважає неправомірним, у зв'язку з тим, що відповідальність за приведення штатів медичних закладів та структурних одиниць, підрозділів у відповідність до діючих нормативних актів, зокрема відповідно до вимог наказу МОЗ України від 23.02.2000 року №22 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» лежить на керівнику закладу. Відсутність у Монастириській ЦКРЛ (РТМО) Положення про психіатричний кабінет свідчить про невиконання роботодавцем вимог наказу МОЗ України від 23.02.2000 року №22 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», а не про відсутність у лікарні психіатричного кабінету. 10.03.2016 року позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У період з 26.08.1985 року по 31.12.2003 року він працював на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету Монастириської ЦКРЛ (на даний час Монастириської РТМО), що у силу п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 року №1465 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкових попередніх та періодичних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих», п.2 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.2002 року №12, відноситься до закладів охорони здоров'я, що також підтверджується спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20, а тому час роботи в психіатричному кабінеті зараховується в подвійному розмірі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, звернувшись в суд із заявою про розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника.

У судовому засіданні (14.11.2017 року) позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив позов задовольнити.

Представник позивача - адвокат Андрусенко І.Я. у судовому засіданні (14.11.2017 року) позов підтримав, суду по справі пояснив, що у силу ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу повинно бути зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-психіатра Монастириської ЦКРЛ (на даний час Монастириське РТМО) з 26.08.1985 року по 31.12.2003 рік. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - Гоц Н.В. у судове засідання не з'явилася, звернувшись в суд із заявою про розгляд справи у її відсутності.

У судовому засіданні (14.11.2017 року) адміністративний позов не визнала повністю з мотивів, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. У обґрунтування заперечення позову посилається на те, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 10.03.2016 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаж враховано відповідно до трудової книжки за посадами: 01.04.1975 - 24.04.1975 - медична сестра обласної психіатричної лікарні №2; 30.08.1977 - 14.11.1977 - зав.ФАП с.Воскресенці; 01.12.2977 - 01.07.1984 - студент Івано-Франківського медінституту; 01.08.1984 - 22.08.1985 - інтерн обласної психіатричної лікарні; 26.08.1985 - 31.03.2016 - лікар-психіатр Монастириської центральної райлікарні зараз Монастириського РТМО. При перевірці стажу роботи позивача за період роботи з 26.08.1985 року по 31.12.2003 року лікарем-психіатром Монастириської центральної райлікарні, жодних відомостей, які б підтверджували, що ОСОБА_1 працював лікарем-психіатром психіатричного кабінету, який би був окремим структурним підрозділом Монастириського РТМО, не виявлено. Відповідно до виписки із наказу Монастириської центральної райлікарні №74 від 27.08.1985 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу лікаря-психіатра з 27.08.1985 року (структурний підрозділ не вказано). Статут, структура, тощо Монастириської центральної райлікарні, які б засвідчили діяльність окремого психіатричного кабінету керівництвом лікарні не були надані. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази на підтвердження їх позицій, враховуючи норми чинного законодавства, приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Судом встановлено, що й не заперечувалось сторонами, 10.03.2016 року ОСОБА_1 призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 23.02.2017 року позивач звернувся до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про проведення перерахунку пенсії, а саме подвоєння стажу за період з 26.08.1985 року по 31.12.2003 рік відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням №03/02 від 03.03.2017 року Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що не виявлено відомостей на підтвердження того, що позивач працював лікарем-психіатром психіатричного кабінету, який би являвся окремим структурним підрозділом Монастриського РТМО, тому для подвоєння стажу роботи періоду з 26.08.1985 року по 31.12.2003 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні підстави, про що складено акт №409 від 21.10.2016 року.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги; психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

У силу статті 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 2 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 2002 року №12, обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети, та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

У ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ксерокопії трудової книжки від 08.04.1975 року до трудової діяльності позивача ОСОБА_1 належать періоди роботи: 01.04.1975 - 24.04.1975 - медична сестра обласної психіатричної лікарні №2; 30.08.1977 - 14.11.1977 - зав.ФАП с.Воскресенці; 01.12.2977 - 01.07.1984 - студент Івано-Франківського медінституту; 01.08.1984 - 22.08.1985 - інтерн обласної психіатричної лікарні; 26.08.1985 - 31.03.2016 - лікар-психіатр Монастириської центральної райлікарні зараз Монастириського РТМО, що також встановлено рішенням №03/02 від 03.03.2017 року Бучацького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області.

Відомості трудової книжки підтверджуються посвідченням НОМЕР_2 щодо проходження інтернатури в обласній психіатричній лікарні з 01.08.1984 року по 01.07.1985 року, посвідченням НОМЕР_3 про те, що 17.08.1989 року він проходив атестацію в атестаційній комісії при Тернопільському обласному відділі охорони здоров'я і наказом по №381 від 28.08.1989 року присвоєно ІІ кваліфікацію лікаря-психіатра; сертифікатом спеціаліста НОМЕР_4 від 11.11.1998 року щодо атестації; свідоцтвом НОМЕР_5 від 08.10.2003 року про складання іспиту після проведення передатестаційного циклу з спеціальності психіатрія.

Згідно копій штатного розпису Монастириської центральної районної лікарні на 1985 - 2003 роки, наданих Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області за вих.№03-04/133 від 31.07.2017 року, вбачається, що позивач працював на посаді лікаря-психіатра поліклінічного відділу Монастириської районної центральної лікарні.

Як вбачається зі змісту виписки з наказу за №74 від 27.08.1985 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу в райполіклініку на посаду лікаря-психіатра, ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 27.08.1985 року, що також підтверджується довідкою №264, виданою 11.05.2017 року комунальною установою Монастириської районної ради «Монастириське районне територіальне медичне об'єднання», згідно якої ОСОБА_1 дійсно працює на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення Монастириського РТМО з 27.08.1985 року (наказ №74 від 27.08.1985 року) по даний час.

Період роботи позивача ОСОБА_1 на посаді лікаря-психіатра з 27.08.1985 року по даний час підтверджується даними інформаційного листа №660 Монастириського РТМО від 23.11.2017 року, згідно даних листа психіатричний кабінет за структурою входить до відділення поліклініки Монастириського РТМО, яке є структурним підрозділом зазначеного закладу (ксерокопія статуту, затвердженого 14.12.2016 року №83 міститься в матеріалах справи).

Згідно даних витягу статуту комунальної установи Монастириської районної ради «Монастириське районне територіальне медичне об'єднання», затвердженого розпорядженням голови Монастириської районної ради 14.12.2016 року №83, структура Монатириського РТМО включає відділення поліклініки на 130 відвідувань в зміну із спеціальними кабінетами, зокрема і психіатричний (п.4.1.2 Статуту), про що також Монастириським РТМО 04.10.2016 року видано довідку №34.

Довідкою №571, виданою комунальною установою Монастириської районної ради «Монастириське районне територіальне медичне об'єднання» 20.09.2016 року підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працює на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету, який входить у склад поліклінічного відділення.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив у судовому засіданні, що працює разом з позивачем ОСОБА_1 з 1985 року по даний час. Позивач весь цей час працював лікарем-психіатром психіатричного кабінету Монастириської райполіклініки, у своїй діяльності підпорядковується йому (ОСОБА_5) як завідуючому відділення поліклініки Монастириського РТМО.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 суду по справі пояснила, що з 1996 року працювала медсестрою разом із ОСОБА_1 у психіатричному кабінеті Монастириської райполіклініки, що входить до складу Монастириської центральної районної комунальної лікарні.

Пояснення свідка ОСОБА_6 підтверджуються даними ксерокопії трудової книжки від 15.08.1995 року, згідно яких остання 07.08.1996 року переведена на 0,5 ставки медсестри травматологічного кабінету та 0,5 ставки медсестри психіатричного кабінету райполіклініки.

Судом встановлено, що позивач працював лікарем-психіатром психіатричного кабінету поліклініки Монастириського РТМО з 27.08.1985 року по даний час. Та обставина, що штатний розпис поліклініки не був приведений у відповідність до діючих нормативних актів, зокрема наказу МОЗ України від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я», щодо зарахування пільгового стажу при призначенні пенсії, не давала підстави відповідачу робити висновок про відсутність в Монастириському РТМО психіатричного кабінету.

У відповідності до посадової інструкції лікаря-психіатра поліклініки ОСОБА_1, затвердженої 20.08.2010 року, працюючи на посаді лікаря-психіатра, позивач надавав психіатричну допомогу: надавав консультативну психіатричну допомогу хворим; проводив роботу з раннього виявлення психічних захворювань та оздоровлення пацієнтів, проводив ургентну госпіталіцізацію хворих з наданням їм на догоспітальному етапі невідкладної медичної допомоги та інше.

Лікар-психіатр зобов'язаний керувати роботою підпорядкованого середнього медичного персоналу (п.2.20).

Лікарю-психіатру безпосередньо підпорядковується середній та молодший медичний персонал, який працює в наркологічному кабінеті (п.7.2).

У зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 і відповідно до колективної угоди та Постанови КМУ від 17.11.1997 року №1290 лікарю-психіатру ОСОБА_1 проводиться доплата до посадового окладу в розмірі 25% та надається додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів, що підтверджується довідкою №32, виданою комунальною установою Монастириської районної ради «Монастириське районне територіальне медичне об'єднання» від 31.07.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар- психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року №1465 «Про затвердження Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» встановлено, що обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі - психоневрологічні заклади), за місцем постійного проживання громадянина.

Аналізуючи наведені норми законодавства та враховуючи правову позицію висловлену Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.03.2017 року у справі № К/800/48160/14, в ухвалі від 27.09.2017 року у справі № К/800/31329/17 слід вказати, що закон не містить додаткових вимог щодо конкретної організаційної форми психіатричного закладу, крім того, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23.02.2000 року №33 затверджено штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я, якими передбачені кабінети попередніх та періодичних психіатричних оглядів. Керівників органів закладів охорони здоров'я зобов'язано привести штати цих закладів у відповідність з зазначеним наказом, а відтак навіть у разі відсутності в переліку загального поліклінічного відділення психіатричного кабінету це не може бути підставою для відмови лікарю психіатру у зарахуванні його роботи у подвійному розмірі.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-психіатра Монастириської ЦКРЛ (на даний час Монастириське РТМО) з 26.08.1985 року по 31.12.2003 рік підлягають до часткового задоволення, оскільки як встановлено судом позивач працює на посаді лікаря-психіатра Монастириської ЦКРЛ (на даний час Монастириське РТМО) з 27.08.1985 року по даний час, при цьому, позивач має право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому рішення Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 03.03.2017 року №03/02 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 визнати протиправним, слід зобов'язати Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-психіатра Монастириської ЦКРЛ (на даний час Монастириське РТМО) з 27.08.1985 року по 31.12.2003 рік.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. (квитанція №96 від 01.08.2017 року).

У силу ст.139 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 246, 255, 295 КАС України, Законом України «Про психіатричну допомогу», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: вул.Г.Шухевича, 1 м.Бучач Тернопільської області, Код ЄДРПОУ 40377488, про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 03.03.2017 року №03/02 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, жителю АДРЕСА_1.

Зобов'язати Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-психіатра Монастириської центральної районної комунальної лікарні (на даний час комунальна установа Монастириської районної ради «Монастириське районне територіальне медичне об'єднання») з 27.08.1985 року по 31.12.2003 рік.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Бучацького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючийсуддя В. М. Іванчук