Ухвала суду № 71857258, 23.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/7326/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/335/18 Головуючий в 1-й інстанції - Рибалко Н.І.

Єдиний унікальний № 335/7326/17 Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.

Категорія - ст.191 ч.5 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Гріпаса Ю.О., Рассуждая В.Я., Тютюник М.С., Гончара О.С.,

при секретарі Попрузі Ю.П.,

за участю:

прокурора Хруща П.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника - адвоката Багаурі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017080000000200, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и л а:

ухвалою колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000200 від 13.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, - повернуто прокурору.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, 19.06.2017 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000200 від 13.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Під час підготовчого судового засідання суд, встановивши, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зазначив наступне.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не містить посилання на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими і які відносить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Викладене в обвинувальному акті обвинувачення не містить викладу об'єктивної сторони вчинених злочинів, а саме: відсутні відомості щодо обставин (час, місце, дата), при яких у обвинуваченого ОСОБА_2 виник злочинний умисел, який відповідно до вимог ст. 91 КПК України підлягає доказуванню, спрямований на протиправне привласнення майна територіальної громади Запорізької області, а тому не може вважатися висунутим в порядку, встановленому КПК України та позбавляє суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Окрім того, обвинувальний акт складений без дотримання положень п. 5 ч. 2 ст. 291, ст. 91 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неоднозначно, не конкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення. Така невизначеність та неконкретність в обвинувальному акті свідчить про неповне викладення обставин кримінального правопорушення, встановлених прокурором під час досудового слідства.

Кримінальне правопорушення було вчинене в період часу з листопада 2015 року по грудень 2015 року службовою особою та шкода, завдана ним, складає 3972120,00 грн., що у 600 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України досудове розслідування у даному кримінальному провадженні мали здійснювати детективи НАБ України. При цьому, в порушення вказаних вимог закону, досудове розслідування проводилось слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Запорізькій області та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області.

ск П об

BE

За таких обставин, суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору.

В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою внаслідок істотного порушення судом кримінального процесуального закону, який підлягав застосуванню, його неточного тлумачення, а також у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Так, з мотивувальної частини ухвали суду вбачається, що фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неоднозначно, не конкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення. Таким чином, приймаючи рішення про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України у зв'язку із неповним формулюванням обвинувачення та не розкритими фактичними обставинами кримінального правопорушення, суд вийшов за межі судового розгляду під час підготовчого судового засідання. Незважаючи на відсутність у ст. 314 КПК України підстави для повернення прокурору обвинувального акта, як неконкретність обвинувачення, суд навів обставини, які, на його думку, не зазначено у обвинувальному акті. При цьому, проігнорував положення КПК України щодо права прокурора змінити обвинувачення у суді. Повертаючи обвинувальний акт судом також зазначено, що відповідно до положень п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України досудове розслідування за вказаним злочином повинно здійснюватись детективами НАБ України. Однак, зазначена підстава є лише передумовою передання вказаного кримінального провадження детективам НАБ України за підслідністю. Таким чином, під час складання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування істотних порушень кримінального процесуального закону не допущено, так як і таких порушень, які можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного просить, ухвалу районного суду скасувати та призначити нове підготовче судове засідання у тому ж суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та доводи скарги; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого і захисника, які заперечували проти скарги прокурора; перевіривши матеріали провадження та вислухавши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання колегії суддів, вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.

Відповідно до п. 3 ч. 3, ч. 4 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у випадку, якщо цей акт не відповідає вимогам цього Кодексу.

Статтею 291 КПК України визначені відомості, які має містити обвинувальний акт.

Згідно вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експертів; дату та місце його складання та затвердження.

При перевірці матеріалів провадження колегією суддів встановлено, що висновки суду щодо необхідності повернення обвинувального акта прокурору, з підстав того, що з точки зору суду, він не відповідає вимогам КПК України, є необґрунтованими і невмотивованими.

Суду при прийнятті рішення про повернення обвинувального акта з підстав невідповідності обвинувального акта положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК України.

Згідно з зазначеною нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");

3) формулювання обвинувачення.

При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Як було зазначено апелянтом, в обвинувальному акті зазначені всі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, та викладені всі ті фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, зазначені анкетні відомості обвинуваченого та місце його проживання, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, викладено чітко і конкретно для його повного розуміння, що спростовує висновок суду про неконкретність обвинувачення та порушення права на захист.

В обвинувальному акті щодо ОСОБА_2 фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Підставою для повернення обвинувального акта послугувало те, що, на переконання суду, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неоднозначно, неконкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення, що, в свою чергу, тягне за собою порушення права обвинуваченого на захист.

Однак, колегія суддів вважає, що обставини, на які послався суд в ухвалі, не свідчать про невідповідність обвинувального акта в контексті п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, адже в обвинувальному акті були викладені ті фактичні обставини, які прокурор вважав встановленими, а отже, обвинувачення є конкретним, тому перешкоди для розгляду обвинувального акта щодо ОСОБА_2 в судовому засіданні, де це обвинувачення і повинне доводитися стороною обвинувачення, були відсутні.

Суд першої інстанції вдався до аналізу обставин, які підлягають з'ясуванню лише під час судового розгляду, що у підготовчому судовому засіданні є недопустимим.

Посилання суду першої інстанції на положення п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, зі змісту якої випливає, що досудове розслідування за вказаним злочином повинно здійснюватись детективами НАБ України, а процесуальне керівництво прокурорами САП України, також не може бути підставою для повернення обвинувального акта, адже рішення про передачу провадження за підслідністю приймається прокурором (прокурором вищого рівня) під час досудового розслідування, після ж завершення досудового розслідування, провадження не може бути направлено за підслідністю іншому органу, відповідно, не може бути змінений і прокурор. Вказана обставина (розслідування цього провадження і завершення досудового розслідування не детективами НАБУ і САПУ) має перевірятися при вирішенні питання про допустимість доказів, саме під час судового розгляду, а не у підготовчому судовому засіданні.

Висновки суду на предмет можливого порушення права на захист підозрюваного ОСОБА_2 (право обвинуваченого знати у вчиненні якого злочину його звинувачують), є необґрунтованими, адже ці висновки носять формальний характер і є похідними від помилкових висновків про неконкретність обвинувального акта.

Колегія суддів не вбачає достатніх підстав, які б перешкоджали призначенню провадження до судового розгляду, оскільки в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної обставини для повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам закону, передбачених ст. 291 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що обвинувальний акт повернуто прокурору судом першої інстанції з підстав не передбачених законом, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а, відтак, оскаржувана ухвала суду, відповідно до положень ст.ст. 409, 412, 415 КПК України, підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.

Ухвалу колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000200 від 13.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору - скасувати.

Призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Матеріали кримінального провадження направити до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.А. Фомін Ю.О. Гріпас В.Я. Рассуждай М.С. Тютюник О.С. Гончар