Рішення № 71856641, 19.01.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/7487/17 2/335/165/2018

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОІН АП!», треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція туристичних послуг «Поїхали з нами», фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, до ТОВ «ДЖОІН АП!», треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція туристичних послуг «Поїхали з нами», фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про стягнення збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27.02.2017 між ним та ТОВ «ДЖОІН АП!», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діяло ТОВ «Агенція туристичних послуг «Поїхали з нами», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діяла ФОП ОСОБА_3, було укладено договір № К258/170227-1 на туристичне обслуговування, за яким відповідач зобов’язався надати туристичні послуги, а саме тур тривалістю 6 ночей в період з 12 по 18 березня 2017 р. до ОСОБА_4, м. Нетанія, з розміщенням в готелі King Solomon Netania 4*. Вартість туристичних послуг за договором склала 16 030,00 грн., які позивач сплатив у повному обсязі. 7 березня 2017 р. він придбав квиток на поїзд для проїзду з м. Запоріжжя до м. Києва, та квиток на літак з м. Києва до м. Тель Авіва та з м. Тель Авіва до м. Києва вартістю 8 089,00 грн.

12.03.2017 він прибув до аеропорту TEL AVIV YAFO BEN GURION INTL, де надав всі необхідні документи для проходження паспортного контролю. Однак, його відправили до кімнати при паспортному контролі, вилучили паспорт, потім викликали до уточнення інформації, задавали питання про мету візиту тощо, відібрали відбитки пальців тощо. Після цього його перевели до приміщення площею 15 кв.м із відео спостереженням, в якому перебувало 30 чоловік. У проханні надати зустріч з консулом відмовили. Протягом п’яти годин з 14:00 до 19:00 робили переклик присутніх та не пускали до туалету. Близько 19:00 год. позивача під конвоєм направили у міграційну тюрму неподалік аеропорту, застосували силу, відібрали планшет та мобільний телефон, видали простирадло, зубну щітку та пасту. В камері знаходилось ще 6 осіб. На ніч їм залишили 3 літри води, виключили витяжку та заперли двері. Позивач дуже змерз, оскільки в приміщенні дуло з щілин, а укритися було нічим. Дружина позивача звернулась із другом ОСОБА_5, який є громадянином ОСОБА_4, з проханням по допомогу. ОСОБА_5 з’ясував, що позивачеві було відмовлено у в’їзді до ОСОБА_4, оскільки туроператор не перерахував кошти за його проживання в готелі, внаслідок чого його приїзд було розцінено як спробу нелегально прибути на заробітки. Вказане підтвердила і приймаюча сторона після повернення позивача до України.

Зранку 13.03.2017 позивача вигнали з камери, не надавши можливість вимитись та сходити в туалет, і доставили до аеропорту, де позивача ретельно оглянули, передали документи стюарду та завели останнім до літака. Після повернення до України, позивач додатково поніс витрати на оплату проїзду з аеропорту Борисполя до вокзалу м. Києва у розмірі 80,00 грн., та на придбання квитка на потяг до м. Запоріжжя у розмірі 403,69 грн.

Таким чином, позивачеві внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором були спричинені матеріальні збитки, а також моральні страждання, які виразилися у переживаннях, напруженим психофізичним станом, замість відпочинку він отримав депортацію з позбавленням права в’їзду до ОСОБА_4.

Позивач звернувся письмово до відповідача із зверненнями, але відповіді не отримав. 22.05.2017 на його рахунок ФОП ОСОБА_3 було повернуто 7 462,50 грн., 10.10.2017 – повернуто 3 680,00 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь 4 837,50 грн. – залишок неповернутих коштів, сплачених позивачем в рахунок вартості туру за договором, 8 572,69 грн. – збитки, які складаються із вартості квитків на літак, поїзд та маршрутне таксі, 7 407,31 грн. – компенсація за заподіяну моральну шкоду (а.с. 77–80).

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням викладених вимог закону, розгляд справи було продовжено за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Зазначили, що розмір шкоди визначили з урахуванням п. 10.3 договору № К258/170227-1 на туристичне обслуговування, за яким розмір компенсації туристам не може перевищувати подвійну вартість сплачених послуг з урахуванням фактично понесених туроператором збитків. Оскільки позивачеві все ж таки було повернуто частину коштів, сплачених за договором за тур, то це свідчить про визнання відповідачем факту порушення зобов’язань за договором. Позовні вимогипросили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ДЖОІН АП!» у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи наявні рекомендовані поштові повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 90, 92). У судове засідання, призначене на 06.12.2017, представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю подати додаткові матеріали та пояснення, а також у зв’язку із зайнятістю в іншому процесі. Причини неявки у судове засідання, призначене на 19.01.2017, представник відповідача не зазначив. Письмовий відзив (заперечення) проти позову представник відповідача суду не надав.

Представник третіх осіб ТОВ «Агенція туристичних послуг «Поїхали з нами», ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи наявні рекомендовані поштові повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 88, 89, 94), причини неявки суду не повідомив. Від представника третьої особи 20.10.2017 до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких турагенти не несуть відповідальності за шкоду, яка настала поза його контролем та компетенцією. Відповідно до умов укладеного договору про надання туристичних послуг та Закону України «Про туризм», таку відповідальність несе туроператор (а.с. 68).

Враховуючи повторну неявку без поважних причин належним чином повідомленого представника відповідача, представника третіх осіб у судове засідання, суд, з урахуванням думки позивача та його представника, які не заперечували проти заочного розгляду справи, та керуючись ст.ст. 280, 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи (із занесенням до протоколу судового засідання).

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2017 між ТОВ «ДЖОІН АП!» як Туроператором, від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діяло ТОВ «Агенція туристичних послуг «Поїхали з нами» як Турагентом, від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діяла ФОП ОСОБА_3 як Турсубагентом, та позивачем ОСОБА_1 як Замовником було укладено договір № К258/170227-1 на туристичне обслуговування, предметом якого є надання Туроператором відповідно до заявки, поданої Замовником через Турсубагента та Турагента, за плату Замовнику та/або Туристам туристичних послуг, до яких входять послуги з бронювання та підбору туру і надання інформації щодо турів, які Турсубагент надає Замовнику (пп. 1.1.1).

При цьому, забезпечення бронювання та надання туристичних послуг відповідно до заявки є обов’язком Туроператора відповідно до пп. 2.1.2 договору (а.с. 5).

Відповідно до заявки Замовника, що є Додатком № 1 до вказаного договору, туристичні послуги склали тур тривалістю 6 ночей в період з 12 по 18 березня 2017 р. до ОСОБА_4, м. Нетанія, з розміщенням в готелі King Solomon Netania 4* (а.с. 13).

Вартість туристичних послуг за пп. 6.1.1 договору склала 16 030,00 грн. (а.с. 8), які позивач сплатив у повному обсязі (а.с. 22).

На виконання умов договору ТОВ «ДЖОІН АП!» оформило позивачеві ваучер № 624381 від 09.03.2017 (а.с. 23).

7 березня 2017 р. позивач придбав квиток на поїзд для проїзду з м. Запоріжжя до м. Києва (безоплатний як учаснику АТО), та квиток на літак з м. Києва до м. Тель Авіва та з м. Тель Авіва до м. Києва вартістю 8 089,00 грн. (а.с. 35, 36).

Як зазначає позивач у позовній заяві, та це не було спростовано відповідачем, 12.03.2017 позивач прибув до аеропорту TEL AVIV YAFO BEN GURION INTL, де надав всі необхідні документи для проходження паспортного контролю. Однак, його спочатку відправили до кімнати при паспортному контролі, потім – перевели до ізольованого приміщення, де утримували протягом п’яти годин, та після цього під конвоєм направили до міграційної тюрми, в якій тримали до наступного дня. Наступного дня позивача депортували до України.

15.03.2017 позивач звернувся до представника Туроператора засобами електронної пошти із претензіями, а також звертався шляхом направлення листів (а.с. 37–40), але відповіді на свої претензії не отримав.

Також вказані обставини підтверджені і письмовою інформацією готелю King Solomon Netania 4*, за якою ОСОБА_6 мав бронювання в готелі з 12.03.2017 до 18.03.2017, однак, до готелю ОСОБА_6 не прибув (а.с. 31–32).

Як було з’ясовано позивачем, причиною заборони в’їзду до ОСОБА_4 стало те, що Туроператор не здійснив оплату (перерахування коштів) за його проживання в готелі, внаслідок чого його приїзд було розцінено як спробу нелегально прибути на заробітки.

Відповідно до п. 3.1 договору № К258/170227-1 від 27.02.2017 на туристичне обслуговування, у випадку невиконання умов даного договору з боку Туроператора Змовник має право вимагати повернення оплачених коштів за послуги, які ненадані у прямо пропорційному розмірі, за умови дотримання вимог п. 3.6 договору.

Пунктом 3.6 договору визначено, що у випадку невідповідності умов туру умовам даного Договору, Турист зобов’язаний повідомити Туроператора безпосередньо або через Турсубагента не пізніше 3-х днів з моменту їх виявлення. Таким чином, оскільки у даному випадку позивачем не ставиться питання про невідповідність умов туру умовам договору, вимоги п. 3.6 договору застосуванню не підлягають.

За вимогами п. 4.6 договору, Туроператор несе відповідальність за зобов’язаннями за цим договором згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, встановлених у цій статті.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Так, частиною четвертою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Також, частиною першою статті 33 Закону України "Про туризм" встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частинами першою та другою статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ТОВ «ДЖОІН АП!» порушив умови договору, укладеного із позивачем, внаслідок чого позивачеві фактично не було надано туристичну послугу, на яку він розраховував, що призвело до збитків останнього, тому суд доходить висновку, що відповідач ТОВ «ДЖОІН АП!» в силу наведених вище вимог закону та умов договору має відшкодувати позивачеві завдані збитки.

Як випливає з матеріалів справи, позивач сплатив за туристичну послугу суму у розмірі 16 030,00 грн., з яких 22.05.2017 йому було повернуто Турагентом 7 462,50 грн., а 10.10.2017 – повернуто 3 680,00 грн. Отже, залишок неповернутих коштів, сплачених позивачем в рахунок вартості туру за договором становить 4 837,50 грн.

Крім того, позивач оплатив за авіаквитки 8 089,00 грн., а також поніс витрати після повернення до України на проїзд з аеропорту Бориспіль до залізничного вокзалу м. Київ 80,00 грн., а також витрати на квиток залізничним транспортом з м. Києва до м. Запоріжжя – 403,69 грн. (а.с. 35–36).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Згідно з роз’ясненнями, наданими у п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001р., № 1 від 27.02.2009р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що позивачеві протиправними діями відповідача була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, що позивач відчув через перебування в умовах ізоляції в ОСОБА_4 (а.с. 34), неможливість реалізувати мету свого візиту до ОСОБА_4 та відпочинку, необхідність докладання додаткових зусиль, пов’язаних із відновленням своїх порушених прав (а.с. 37–40). Позивач зазнав і фізичних страждань через нестерпні умови його тримання у в’язниці та окремій ізольованій кімнаті в аеропорту ОСОБА_4, в яких він знаходився близько доби. Натомість відповідач не вжив жодних заходів задля відновлення порушених прав позивача, надання йому будь-якої допомоги у іноземній державі.

З урахуванням викладеного суд вважає визначену позивачем суму компенсації за заподіяння моральної шкоди у розмірі 7 407,31 грн. такою, що в повній мірі відповідає глибині моральних страждань, з урахуванням засад розумності і справедливості.

Відповідно до п. 10.3 договору № К258/170227-1 від 27.02.2017 на туристичне обслуговування розмір компенсації Замовнику або Туристу Туроператором, який за цим договором несе перед Замовником (та/або Туристами) одноособову відповідальність, не може перевищувати подвійну вартість сплачених послуг з урахуванням фактично понесених Туроператором збитків (а.с. 11).

Розмір встановлених судом збитків та моральної шкоди не перевищує обсяг відповідальності, встановлений п. 10.3 договору.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення позову у позовному обсязі шляхом стягнення з відповідача суми у загальному розмірі 20 817,50 грн., у т.ч. залишок неповернутих коштів, сплачених позивачем в рахунок вартості туру за договором 4 837,50 грн., вартість авіаквитків 8 089,00 грн., витрати на проїзд з аеропорту Бориспіль до залізничного вокзалу м. Київ 80,00 грн., витрати на квиток залізничним транспортом з м. Києва до м. Запоріжжя 403,69 грн., компенсація за заподіяння моральної шкоди у розмірі 7 407,31 грн.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в силу вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Державного бюджету належить стягнути судовий збір у сумі 1 280 грн. (за майнові та немайнові вимоги).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОІН АП!» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 20 817 (двадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОІН АП!» на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 січня 2018 р.

Повне судове рішення виготовлене 19 січня 2018 р. о 14:08 год.

Копія заочного рішення направляється сторонам, які не з’явилися в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третіми особами до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Шалагінова