Рішення № 71854882, 23.01.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13489/15-ц

Провадження № 2/263/12/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого - судді Папаценко П.І.,при секретарі – Масюк М.С.,за участю позивача ОСОБА_1 її представника адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилье-22», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду, заподіяну залиттям квартири, у розмірі 10000 грн., у відшкодування моральної шкоди 1500 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири №80, що знаходиться на другому поверсі будинку №160 по пр.Будівельників у м.Маріуполі. Поверхом вище над її квартирою знаходиться квартира №84, власником якої є відповідач ОСОБА_3 Залиття її квартири сталося 21.04.2015 року, від якого на кухні, в ванній кімнаті були пошкоджені стеля, стіни, які потребують поновлювального ремонту, до теперішнього часу в квартирі відчувається неприємний запах. Причиною затоплення її квартири є течія з водонагрівача, встановленого в туалеті квартири відповідача. Діями відповідача ОСОБА_3 їй також заподіяно й моральну шкоду, яка знайшла своє вираження в тому, що внаслідок залиття квартири вона перенесла нервовий стрес та душевні хвилювання, був порушений її звичний життєвий устрій, отже, вона вимушена докладати додаткові зусилля до організації умов проживання у квартирі. Посилаючись на указані обставини, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 за наведеними обставинами наполягала на задоволені позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 за власної ініціативи, у відповідності з вимогами ст.92 ЦПК України, в судовому засіданні була допитана як свідок, з приводу спірних правових відносин дала наступні покази. З 2009 року вона проживає в трикімнатній квартирі №80, що знаходиться на другому поверсі дев’ятиповерхового будинку №160 по пр.Будівельників у м.Маріуполі. Квартира не кутова, знаходиться в середині будинку, у 2009 році в ній був зроблений ремонт. 21.04.2015 року біля 24 години у квартирі зі стелі на кухні, в ванній кімнаті почала литися вода, вона стала підставляти тазики, збирати з підлоги воду. З приводу з’ясування причини залиття квартири піднялася на третій поверх, зайшла до квартири №84, відповідач ОСОБА_3 свою провину в залитті квартири заперечувала, разом з тим, в санвузлі її квартири з встановленого водонагрівача капала вода, підлога внизу під ним була волога, лежали ганчірки для збирання води, стеля в цьому приміщення була суха. Відповідача вона попросила перекрити воду, після чого зупинилася теча води у її квартирі, яка мала місце на протязі 5-10 хвилин. Незважаючи на пізню годину, вона обходила сусідів, просила їх засвідчити факт залиття її квартири. Прийшли сусіди Гущ, ОСОБА_4, Чалюк, однак останній в подальшому відмовився підписувати акт, посилаючись на те, що він боїться відповідача. Піднімалася вона і на четвертий поверх до квартири, розташованої над квартирою відповідача, але у них ніякого залиття не було. На наступний день з приводу складання акту про залиття квартири вона написала заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22», яке на той час надавало житлово-комунальні послуги їх будинку, акт товариством було складено 23.04.2015 року. Через декілька днів після залиття квартири вона бачила, як декілька чоловіків виносили з під’їзду водонагрівач і їх супроводжувала відповідач. Вважає винною в залитті її квартири саме відповідача, оскільки представниками ТОВ «Жилье-22» обстежувались комунікації в будинку, ніякі несправності не виявили. До цього залиття було ще 8 залить її квартири з вини відповідача, і кожен раз вона спростовувала свою провину в залитті її квартири, і це все після того, як в її квартирі був зроблений ремонт. Навіть під час розгляду справи у суді 02.08.2016 року знову було подібне залиття з вини відповідача, під ванною у відповідача була волога, з приводу цього залиття відповідач пояснила, що у неї батько похилого віку, який неакуратно купався та пролив воду. З цього випадку вона не звернулася до суду, оскільки тільки утворилося ОСББ, керівники якого не знали, як скласти Акт про затоплення квартири. Звичайно, за таких обставин, їй завдано моральної шкоди, вона перенесла нервовий стрес та душевні хвилювання,був порушений її звичний життєвий устрій, тому вимушена докладати додаткові зусилля до організації умов проживання у квартирі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, посилаючись на наступне. Вона є дійсно власником кв.№84, що знаходиться на третьому поверсі будинку №160 по пр.Будівельників у м.Маріуполі. Квартира позивача розташована під її квартирою. 21.04.2015 року до неї дійсно приходила ОСОБА_1, її син та якийсь чоловік з приводу залиття квартири. У неї перегородка між ванною та туалетом була волога, з віддушини капала вода, хоча на 4 поверсі було сухо. Водонагрівач у неї був справний, причину залиття не може пояснили, можливо, сталося через дощ. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, вина її не доведена, оскільки Акт від 23.04.2015 року складено з порушенням вимог законодавства без участі позивача та відповідача, крім того, проведена позивачем реконструкція квартири могла призвести до розгерметизації з’єднань та зруйнувань патрубків каналізації, зруйнування труби холодного водопостачання. За наведеними обставинами просила відмовити позивачу у задоволені позову.

Представник третьої особи ТОВ «Жилье-22», належним чином повідомлений про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при прийнятті рішення покладався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з часу заселення. Її квартира №79 розташована на другому поверсі поруч з квартирою позивача ОСОБА_1 Увечері 21.04.2015 року у двері її квартира постукала позивач та повідомила, що її квартиру заливають, просила засвідчити цей факт. Вона пройшла до квартири позивача, побачила залиття на кухні та у ванній, зі стелі капала вода, теча була значною, на підлозі була вода. В цей час син позивача пішов на третій поверх з’ясовувати причини залиття. З приводу залиття інших квартир в той день вона не від кого не чула, при підписанні акту вона була присутня.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає з 2009 року. Пізно ввечері 21.04.2015 року зі стелі на кухні і у ванній несподівано стала литися вода. З метою з’ясування причини залиття квартири піднявся на третій поверх, відповідач ОСОБА_3 впустила його до квартири №84, він оглянув кухню, ванну та туалет, де знаходився водонагрівач на 50-60 літрів, з нього крупні краплі води стікали на вологу підлогу, при цьому ніде зі стелі у відповідача вода не капала, вона була сухою. ОСОБА_3 заперечувала свою вину у залитті квартири, посилаючись на погані комунікації. Після відвідування відповідача, теча у їх квартирі зупинилася, хоча представники ТОВ «Жилье-22» нічого не ремонтували у будинку. Його мати, позивач по справі ОСОБА_1., незважаючи на пізню годину, покликала сусідів, які засвідчили факт залиття квартири.

Суд, заслухавши показання сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що квартира №80, що знаходиться на другому поверсі будинку №160 по пр.Будівельників у м.Маріуполі, на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2009 року належить позивачу ОСОБА_1.

За договором дарування від 21.07.2004 року власником квартири №84, що знаходиться на третьому поверсі будинку №160 по пр.Будівельників у м.Маріуполі, є ОСОБА_3.

Вказані обставини визнані сторонами,тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, окремому доказуванню не підлягають і у суду відсутній обґрунтований сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування шкоди, є зобов'язання, які виникають внаслідок завдання шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно зі ст.10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватись правил користування жилими приміщеннями.

Частина 4 ст. 319 та ст.322 ЦК України визначає, що власність зобов'язує і власник несе тягар утримання майна та зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Власник зобов'язаний володіти, користуватись, розпоряджатись своєю власністю так, щоб це не завдавало шкоди правам, інтересам та майну інших осіб, і, відповідно, вживати для цього необхідних заходів.

Згідно ч.2 ст.27 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності зі ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що її завдала. Особа яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її провини.

Таким чином, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Дана позиція щодо питань відшкодування шкоди викладена також у постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

21.04.2015року сталося залиття квартири АДРЕСА_2, внаслідок чого позивачу була завдана матеріальна шкода, а саме: на кухні, у ванній кімнаті залиті частина стелі, стіни, що потребує поновлювального ремонту.

Підтвердженням наведеному та встановленню особи, винної у заподіянні позивачу шкоди, є наступне.

23.04.2015 року комісією ТОВ «Жилье-22» було проведено обстеження квартири АДРЕСА_2, з метою виявлення причин і розміру заподіяної шкоди. Згідно акту від 23.04.2015 року, залиття кварти зі слів мешканців кв.78 та кв.79 сталося 21.04.2015 року з вини мешканців квартири АДРЕСА_3.

За довідкою ТОВ «Жилье-22» від 14.12.2017 року, у квітні 2015 року заявок щодо течі крівлі або зливової труби від мешканців будинку №160 по пр.Будівельників в м.Маріуполі не надходило, у тому числі від мешканців під’їзду №3. В той же час, 22.04.2015 року надійшла заява від ОСОБА_1 - мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, з приводу залиття її квартири мешканцями вище розташованої квартири №84.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №4 від 29.12.2016 року, експертом ОСОБА_6 16.05.2016 року у присутності сторін були обстежені квартири №80 та №84 у будинку №160 по пр.Будівельників в м.Маріуполі, під час якого в приміщенні кухні і ванної кімнати квартири №80 поверхні стелі та стін були сухі з видимими пошкодженнями покриття, в той же час в квартирі №84 видимих пошкоджень сантехнічних приладів та інженерних комунікацій не виявлено, так само як і слідів залиття цієї квартири. Враховуючи наведене, експерт не зміг визначити давність пошкоджень, що утворилися та причини залиття квартири №80. Разом з тим, експерт не заперечує можливого утворення пошкоджень у квітні 2015 року та саме від залиття квартири. За висновками цієї ж експертизи розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям ОСОБА_1 - власнику квартири АДРЕСА_2, станом на час проведення експертизи 29.12.2016 року, складає 6154 грн.

Оцінюючи експертизу щодо встановлення причини залиття квартири, іншого висновку не можна було чекати, оскільки експертиза проводилась з лютого 2016 року по грудень 2016 року, а висновок експертизи спрямований до суду тільки у березні 2017 року.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом не добуто доказів про те, що залиття відбулося внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Відповідачем не надано суду доказів, що дають підставу для її звільнення від матеріальної відповідальності.

Теоретичні припущення відповідача ОСОБА_3 щодо можливих причин залиття квартири, посилання на те, що вона не була присутня при обстеженні квартир, а причина залиття встановлена зі слів позивача, без виходу на місце, спростовується наданим позивачем актом обстеження, показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, та висновками судової будівельно-технічної експертизи.

Суд вважає, що в результаті недбайливого ставлення відповідача ОСОБА_3 до системи водопостачання квартири, пов’язаної з водонагрівачем, відбулося залиття квартири позивача, яка мешкає поверхом нижче, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода, заподіяна позивачу залиттям її квартири.

Позивачем з врахуванням висновків наведеної судової будівельно-технічної експертизи частково доведено обставини, на які вона посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, саме у розмірі 6154 грн.

Позивачу, безумовно, було спричинено й моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пов’язаних з переживаннями з приводу залиття її квартири, порушенням звичного устрою життя, тривалим невідшкодуванням завданої шкоди. Вказане, звичайно, вимагало від позивача вживати додаткові зусилля для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз’яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує моральні страждання позивача, які пов’язані з її душевними хвилюваннями з приводу залиття квартири, наявність вини відповідача у залитті квартири, у зв’язку з чим, вважає можливим стягнути з відповідача в рахунок заподіяної позивачу моральної шкоди 1000 грн.

Враховуючи наведене, позивачу ОСОБА_1 в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір за вимоги майнового характеру у сумі 487,20 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 6154 грн. х 100% : 10000 грн. = 61,54%, тобто на 61,54% від ціни позову), отже 61,54% від ціни позову (61,54% х 487,20 : 100%= 299,82), що складає 299,82 грн.

Також матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір за вимоги немайнового характеру у сумі 487,20 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 1000 грн. х 100% : 1500 грн. = 66,66%, тобто на 66,66% від ціни позову), отже 66,66% від ціни позову (66,66% х 487,20 : 100%= 324,76), що складає 324,76грн.

Загальна сума сплаченого судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 624,58 грн. із розрахунку (299,82+324,76=624,58).

Відповідно до ч.2ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, до яких відноситься і витрата, пов’язана із проведенням експертизи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачені судові витрати, пов’язані із проведенням експертизи, у розмірі 2000 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за проведення експертизи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог матеріального характеру (61,54% х 2000 : 100% = 1230,80), отже до стягнення підлягає 1230,80 грн.

Керуючись, ст.ст.12,13,76,81-82,141,247,259,263-265,268,430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилье-22», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер 20860186227) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) матеріальну шкоду, спричинену в результаті залиття квартири, у розмірі 6154 грн.; у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.; сплачений судовий збір у розмірі 624,58 грн.; сплачені судові витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1230,80 грн., всього 9009,38 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Згідно пп.15.5 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК Українив новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.І.Папаценко