Ухвала суду № 71854822, 29.01.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№1-кс/263/874/2018

№ 263/938/18

УХВАЛА

29 січня 2018 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, ознайомившись зі скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого прокуратури Донецької області ОСОБА_3 від 20.10.2017 року про закриття кримінального провадження № 42016050000001220 від 16.11.2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла вказана скарга, якою скаржник просить: скасувати рішення старшого слідчого прокуратури Донецької області ОСОБА_3 від 20.10.2017 року, о винесенні постанови про закриття кримінального провадження № 42016050000001220 від 16.11.2016 року, як незаконне, зобов’язати Прокуратуру Донецької області провести всебічне досудове розслідування фактів за моєю заявою від 31.07.2017 року до Національного антикорупційного бюро України про скоєння злочину, яка була скерована в Прокуратуру Донецької області і долучена до кримінального провадження № 42016050000001220 від 16.11.2016 року, та прийняти по неї відповідне процесуальне рішення.

Скаржник вказує, що оскаржуваною ним постановою слідчого було закрито кримінальне провадження, розпочате за його заявою про скоєння злочину уповноваженими працівниками патрульної поліції Маріуполя при фіксації ними факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.06.2016 року у т.ч. за участю моєї доньки, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 та фальсифікації ними матеріалів адміністративного провадження про нібито адміністративне правопорушення з боку невинної у скоєні цього правопорушення - ОСОБА_4, і ці матеріали безпідставно та незаконно були направлені ними 20.09.2016 року до Жовтневого районного суду м. Маріуполя для винесення рішення. Крім того, я вказував про те, що службовими особами Жовтневого районного суду м. Маріуполя можливо умисно, у зговорі та на користь третіх осіб, були внесені фальсифікації до матеріалів судової справи 263/11828/16-п, чим були істотне порушені права ОСОБА_4, а її безпідставно та незаконно, за рішенням судді Томіліна О.М. від 22.09.2016 року, притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 42016050000001220 від 16.11.2016 року досудове розслідування останнього проводилось за фактом сфальсифікування матеріалів адміністративного провадження стосовно ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП працівниками патрульної поліції Маріуполя та Жовтневого районного суду міста Маріуполя.

При цьому, суддя Томілін О.М. на даний час займає посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Відповідно до вимог ч.6 ст.49 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення, а також прийняття рішення про проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, застосування запобіжних заходів не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися або рішення про проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій або застосування запобіжних заходів має прийматися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження або прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 КПК України кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження.

На підставі приписів ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції.

Як указують положення ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, також застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 цього Кодексу, зокрема гарантування кожному вирішення справи незалежним і неупередженим судом

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип закладений і в статті 8 КПК України (Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини).

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

В частині 1 ст. 7 КПК України зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права і законність.

Пунктом 10 ст. 3 цього Кодексу визначено, що кримінальне провадження - це досудове і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 55 Конституції України, а також статтею 6 Конвенції «Про захист прав та основоположних свобод» від 04.11.1950 року, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що, по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою ("Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцариї", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД" та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

Виходячи із положень ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд має завжди бути "встановленим законом".

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах "Булут проти Австрії" від 22.02.1996 року, "Бускаріні проти Сан-Марино"). Термін "закон", про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів (рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії").

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст.6 (справа "Цанд проти Австрії", заява №7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року та "Россі проти Франції", заява №11879/85, рішення комісії від 06 грудня 1989 року).

Приймаючи до уваги вищевикладене, зокрема те, що оскаржувана постанова старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_3 від 20.10.2017 року про закриття кримінального провадження безпосередньо стосується діючого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_6, слідчий суддя приходить до переконання, що провадження не може здійснюватись тим судом, у якому суддя обіймає посаду, та про необхідність направлення вказаної скарги та подання про вирішення питання про направлення скарги з одного суду до іншого в межах юрисдикції суду апеляційної інстанції до Апеляційного суду Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИЛА:

Направити матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого прокуратури Донецької області ОСОБА_3 від 20.10.2017 року про закриття кримінального провадження № 42016050000001220 від 16.11.2016 року до Апеляційного суду Донецької області для вирішення питання про направлення скарги з одного суду до іншого в межах юрисдикції суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.В. Хараджа