Постанова № 71854033, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

(повний текст складений 13.11.2017 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4432/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участі:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Реміний В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року по справі № 820/4432/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якому просив суд визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., згідно заяви від 06.07.2017р. незаконною та зобов'язати відповідача задовольнити дану заяву, надавши відповідний дозвіл.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року задоволено частково позов (а.с.45-46, 47-51).

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) розглянути заяву ОСОБА_3 від 06 липня 2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області та прийняти відповідне рішення про надання такого дозволу або про відмову у його наданні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач та Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права,

Позивач просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апелянт - позивач наголошує на ухваленні постанови поза межами заявлених вимог. Вказує на безпідставності висновків суду стосовно дискреційних функцій відповідача. Вважає, що відповідач фактично надав відмову у розробці проекту, а тому існують усі правові підстави для зобов'язання надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на відповідній території, що є належним способом судового захисту.

Апелянт - відповідач вважає безпідставними висновки суду стосовно того, що лист відповідача від 03.08.2017 року щодо розгляду заяви позивача і викладена у ньому позиція не містить визначених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні такої заяви про надання дозволу. Судом не врахований зміст такої відповіді, та судом законодавчо необґрунтовано можливість задоволення у визначений ним спосіб судового захисту.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача, наполягав на залишенні її без задоволення, підтримав подану ними апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, та заперечував проти апеляційної скарги сторони позивача.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 06.07.2017 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованого за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, для подальшого отримання даної ділянки у власність. До заяви надав відповідний пакет документів (схему розташування земділянки, довідку з держстатистикикопію паспорту, довіреності) (а.с.7-9).

У відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.08.2017 на заяву ОСОБА_3 від 06.07.2017 зазначено, що з 2014 року Президентом України, Урядом України, іншими органами виконавчої влади підтримана ініціатива Держземагентства України про надання земельних ділянок військовослужбовцям Збройних сил України, МВС, СБУ та інших військових формувань, які захищають територіальну цілісність і суверенітет країни у східних та південно-східних областях України. У межах реалізації ініціативи щодо впровадження програми соціальної допомоги сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України, на постійній основі здійснюється формування списків військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в антитерористичних операціях і бажають безоплатно отримати у власність земельні ділянки.

За оперативною інформацією Міністерства соціальної політики України, станом на кінець 2015 року, статус учасників АТО на Донбасі, які відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають пільги на першочергове відведення земельних ділянок, отримали понад 124 тисячі осіб, без урахування кількості членів сімей загиблих. І ця кількість має постійну тенденцію до суттєвого збільшення.

З метою зняття соціальної напруги серед даної категорії громадян, Головним управлінням на постійній основі вживаються заходи щодо виявлення земель запасу, складання їх переліків, з подальшим наданням відповідних пропозицій.

Вказано, що зазначена земельна ділянка була предметом зацікавленості Харківської обласної громадської організації «Спілка ветеранів АТО» в питанні її виділення члену організації.

Враховуючи викладене, Головне управління утрималось від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника антитерористичної операції (а.с.10).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача від 03.08.2017 №С-20196/0/6-18716/0/21-17 щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція, не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, та як зазначено в листі, відповідач утримався від прийняття будь-яких рішень.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом, який здійснює розпорядження обраною позивачем земельною ділянкою здійснює відповідач ГУ Держгеокадастр у Харківській області. Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, котре затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та жилого-комунального господарства України від 03.02.2015р. №14, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2015р. за вих. №177/26622, у підпункті 12 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України

Відповідно до положень частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за своїм змістом лист відповідача від 03.08.2017 №С-20196/0/6-18716/0/21-17 щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція, не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.

При чому, в зазначеному листі чітко та беззаперечно зазначено, що відповідач утримується від прийняття будь-яких рішень з приводу надання або не надання дозволу на розробку проекту.

В той же час, така дії та позиція сторони відповідача є безумовно протиправною та такою, що суперечить вищенаведеними вимогам закону. В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не може утриматися від виконання покладених на нього обов'язку стосовно прийняття певного рішення за наслідками звернення особи з відповідною заявою.

Доводи апелянта стосовно не зазначення судом першої інстанції про незаконність таких дій відповідача, жодним чином не впливають на прийняте судом рішення, та така протиправність витікає із самої встановленої судом суті спірних правовідносин.

Вимоги закону є чіткими та не однозначними стосовно вчинення певних дій та прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду поданої заяви та документів. Таке утримання від прийняття рішення щодо надання або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стовно доводів апелянта - позивача щодо вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та не правильне вирішення судом у обраний ним спосіб судового захисту, колегія суддів вважає безпідставними. На думку суду апеляційної інстанції правомірно вирішив це питання.

Як вже зазначалось, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно зроблені висновки, що оскільки відповідач не виконав приписи закону щодо перевірки клопотання позивачів на відповідність вимогам Земельного кодексу України, то виходячи зі змісту положень КАС України існують усі правові підстави для відмови у задоволенні вимог стосовно зобов'язання надання дозволу, тому як ця компетенція щодо належної перевірки на відповідність зазначеним обставинам у ст..118 ЗК України, без вирішення цього питання відповідачем та прийняття певного рішення за наслідками такої перевірки, позбавляє суд можливості підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу влади.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку враховуючи, що Відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього функціональних обов'язків та не прийняв жодного з передбачених законом рішення, тому суд першої інстанції, враховуючи дискреційні повноваження відповідача прийшов до правильного та законного висновку, щодо в межах справи єдино можливим спосіб судового захисту, за яким можливо відновити порушене право позивача, є саме зобов'язати його вирішити зазначене питання. У випадку, якщо стороною відповідача буде прийняте негативне та протиправне рішення за наслідками розгляду заяви позивача, то останній не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогами про зобов'язання надати дозвіл.

А тому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проектів землеустрою не можуть бути задоволені судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог Позивача в межах цієї справи.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції у відповідності до вимог 94, 97КАС України в редакції до 15.12.2017 року, цілком обґрунтовано вирішив питання, в тому числі і щодо судових витрат.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року по справі № 820/4432/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції в адміністративних справах Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 29 січня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. ЯковенкоСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд О.П. Лях