Постанова № 71854004, 22.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя 1 інстанції: Клименко А.Я.

Суддя-доповідач: Любчич Л.В.

22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 591/3986/15-аХарківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17.10.2017, вул. Академічна 13, м. Суми , повний текст складено 20.10.17 по справі № 591/3986/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області треті особи Головне територіальне управління юстиції у Сумській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоплачених сум,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_2 ( далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ( далі - ГУ ПФУ в Сумській обл.) в якому просив:

визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Сумській обл., що виразились у невиплаті пенсії в розмірі призначеному Управлінням СБУ в Сумській області та зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08.11.2007;

зобов'язати відповідача здійснювати виплату щомісяця пенсію в розмірі зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08.11.2007 та у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

стягнути з ГУ ПФУ в Сумській обл. за період з 01.09.2012 по 31.05.2015 - 23 146,36 грн - суму грошових коштів недоотриманої пенсії в розмірі різниці між пенсією, яку повинен отримувати у відповідності до ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та фактично отриманої пенсії з 01.09.2012 і до початку отримання перерахованої пенсії у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17.10.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17.10.2017 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень поклавши на ГУ ПФУ в Сумській обл. зобов'язання щодо виплати коштів у визначеній сумі, оскільки до виключної компетенції уповноваженого органу належить вирішення питання, щодо порядку проведення перерахунку та визначення суми коштів, які підлягають виплаті.

ГУ ПФУ в Сумській обл., на виконання рішення суду по справі №2а-360/08, ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії відповідно до вимог ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з грошового забезпечення, розмір якого визначено в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08.11.2007. Рішення суду у справах, щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Враховуючи вимоги законодавства, виплата пенсій, призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не може виплачуватись за рахунок коштів Пенсійного фонду України, який фінансуючи вказані види пенсійних виплат, за рахунок коштів Державного бюджету, реалізує бюджетну програму «Дотація Пенсійному фонду України» на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах відповідних асигнувань. Головним управлінням вжито всіх заходів для забезпечення виконання вище зазначеного судового рішення.

На думку апелянта позивачем, при зверненні до суду, був пропущений строк визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) в редакції чинній до 15.12.2017.

Також апелянт, посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини зазначив, що зміна механізму нарахування передбачених видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів з даними висновками погоджується частково та зазначає.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що позивач знаходиться на пенсійному обліку в ГУ ПФУ Сумської обл. та отримує пенсію відповідно до ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18.06.2008 по справі №2-а-360/08, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2012 року, визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Сумській обл., що виразились у невиплаті пенсії в розмірі, призначеному УСБ України в Сумській обл. та зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08 листопада 2007 року, та зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській обл. здійснювати йому виплату пенсії щомісяця в розмірі зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08 листопада 2007 року та у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Зазначене судове рішення було виконано у повному обсязі, що підтверджується копією постанови державного виконавця від 09.04.2015 року (а.с. 63).

Пенсія, призначена позивачу на виконання зазначеного судового рішення, виплачувалась останньому до 31 серпня 2012 року.

У зв'язку із змінами у законодавстві, зокрема після набрання чинності Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік", відповідачем з 01.09.2012 року був здійснений перерахунок розміру пенсії позивача (а.с. 15 т.1).

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.ст. 1-2 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Як слідує із листа відповідача, фактичною підставою зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2012 стали зміни законодавства щодо порядку та розміру виплати розміру пенсії відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Аналізуючи підстави зменшення пенсії ОСОБА_2, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо протиправного зменшення ГУ ПФУ в Сумській обл. розміру пенсії позивачу, оскільки наявність права на отримання доплати в сумі сумі 755,93 грн. була встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач після винесення постанови державного виконавця від 09.04.2015 року про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, а саме постанови Зарічного районного суду м. Суми від 18.06.2008, на протязі шести місяців звернувся з даним позовом до суду.

Проте колегія суддів вважає помилковим висновки суду щодо належного способу захисту, а саме стягнення з відповідача суми недоотриманої пенсії.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи із змісту положень КАС України, щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього державного органу.

Враховуючи те, що суми пенсії, які позивач просить стягнути з відповідача не були нараховані пенсійним органом, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 є зобов'язання нарахувати та виплатити дані суми пенсії позивачу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування частково постанови суду першої інстанції, на підставі ст.317 КАС України, як такої, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про відмову в цій частині в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17.10.2017 по справі №591/3986/15-а скасувати в частині стягнення з ГУ ПФУ в Сумській обл. за період з 01.09.2012 по 31.05.2015 - 23 146,36 грн - суму грошових коштів недоотриманої пенсії в розмірі різниці між пенсією, яку ОСОБА_2 повинен був отримувати у відповідності до ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та фактично отриманої пенсії з 01.09.2012 і до початку отримання перерахованої пенсії у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задовольнити частково.

Зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок недоотриманої пенсії в розмірі різниці між пенсією, яку ОСОБА_2 повинен був отримувати у відповідності до ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та фактично отриманої пенсії з 01.09.2012 і до початку отримання перерахованої пенсії у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

В частині стягнення з ГУ ПФУ в Сумській обл. за період з 01 вересня 2012 року по 31 травня 2015 року - 23146 грн. 36 коп. - суму грошових коштів недоотриманої пенсії в розмірі різниці між пенсією, яку ОСОБА_2 повинен отримувати у відповідності до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та фактично отриманої пенсії з 01 вересня 2012 року, і до початку отримання перерахованої пенсії у відповідності до вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17.10.2017 по справі №591/3986/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 29.01.2018