Постанова № 71853879, 18.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 381/3635/17 Суддя (судді) першої інстанції: Ченишов Є.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просила: - визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, згідно Закону України «Про державну службу» - протиправними; - скасувати рішення від 10.04.2017р. № 20; - зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу» з 05.04.2017р.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_6 пенсії за віком, відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».

Скасовано рішення Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 10.04.2017р. № 20.

Зобов'язано Фастівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_6 пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» з 05.04.2017р.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Фастівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження в даній справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.04.2017р. ОСОБА_6 звернулася до Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про державну службу».

Однак, рішенням Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 10.04.2017р. № 20 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з тим, що ОСОБА_6, на час звернення до пенсійного органу з вказаною заявою, не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, до стажу роботи на посаді державного службовця позивача відповідачем не зараховано період з 30.06.1986р. по 30.06.1988р. на посаді старшого інженера по технагляду в відділі капітального будівництва Лієпайського міськвиконкому.

Не погоджуючись з вказаною відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 46 Конституції України встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про державну службу» № 3723 від 16 грудня 1993 року втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889.

Пунктом 8 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За змістом пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622 (набрання чинності з 23 вересня 2016 року), передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Пунктами 10 і 12 розділу Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_6, в період з 30.06.1986р. по 23.08.1988рр. вона працювала на посаді старшого інженера по технагляду в відділі капітального будівництва Лієпайського міськвиконкому.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про державну службу», джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Працівники управлінь (відділів) капітального будівництва виконкомів міських Рад не були віднесені до відповідних категорій державних службовців, оскільки джерелом формування фонду оплати праці є не Державний бюджет, як визначено ст. 33 Закону України «Про державну службу», а кошти, передбачені у вартості будівництва на утримання служб замовника та кошти за надання послуг замовника на договірних засадах.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 1996 рік» внесені зміни до ст. 33 Закону України «Про державну службу», згідно з якими джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вказані зміни, а також те, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на працівників органів місцевого та регіонального самоврядування, керівні працівники та спеціалісти тих управлінь (відділів) капітального будівництва, які є

структурними підрозділами міськвиконкомів і умови оплати праці яких встановлені відповідно до Закону України «Про державну службу», відносяться до відповідних категорій державних службовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994р. № 239.

Ранги державних службовців керівникам та спеціалістам зазначених управлінь (відділів) присвоюються після введення в дію Закону України «Про Державний бюджет України на 1996 рік», тобто після 01 січня 1996 року.

Таким чином, період роботи позивача на посаді старшого інженера по технагляду в відділі капітального будівництва Лієпайського міськвиконкому з 30.06.1986р. по 23.08.1988рр. не може бути зарахований до посад державної служби.

Станом на 01.05.2016р. ОСОБА_6 не працювала на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно наданих позивачем доказів, станом на 01.05.2016р. стаж її роботи на посадах державної служби складає 19 років 6 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення її пенсії за віком, згідно Закону України «Про державну службу».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фастівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити.

Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.Повний текст постанови виготовлено 29.01.2018 року