Рішення № 71850008, 17.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7020/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.

за участю

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 за участю третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 за участю третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Свої вимоги мотивував тим, що 04 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2621/0308/71-040, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у розмірі 76 900,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних, на строк до 02 березня 2038 року. Крім того, 04 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 2621/0308/71-040-Z-1, відповідно до умов якого відповідач передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору внаслідок чого станом на 22 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 77 026,27 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 62 134,00 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 14 892,27 доларів США. 25 травня 2012 року між Публічний акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року. 15 червня 2012 року між Публічний акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року. Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року станом на 22 лютого 2016 року, яка складає: із заборгованості за кредитом у розмірі 62 134 (шістдесят дві тисячі сто тридцять чотири) Долари США 00 центів, та в розмірі 6 705 849 (шість мільйонів сімсот п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 04 копійки, та заборгованості за відсотками у розмірі 14 892 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яності два) Долари США 27 центів звернути стягнення на нерухоме майно: - квартиру, що розташована в місті АДРЕСА_1., загальною площею 38,10 кв.м, житловою площею 23,0 кв.м, яка належить ОСОБА_2. Звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів відповідно Закону України «Про виконавче провадження». Встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру та виселення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року.

Під час розгляду справи по суті представник позивача уточнив позовні вимоги та остаточно просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року станом на 22 лютого 2016 року, яка складає: із заборгованості за кредитом у розмірі 62 134 (шістдесят дві тисячі сто тридцять чотири) Долари США 00 центів, та в розмірі 6 705 849 (шість мільйонів сімсот п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 04 копійки, та заборгованості за відсотками у розмірі 14 892 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яності два) Долари США 27 центів звернути стягнення на нерухоме майно: - квартиру, що розташована в місті АДРЕСА_1., загальною площею 38,10 кв.м, житловою площею 23,0 кв.м, яка належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки відповідно до «Висновку про вартість нерухомого майна» незалежного суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна служба України» станом на 20 грудня 2016 року у розмірі 658 303 (шістсот п'ятдесят вісім тисяч триста три) грн. 00 коп., але не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселити без надання іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру та виселення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, стягнути судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засідання не визнав позовні вимоги. Підтримав віздив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не доведено наявність заборгованості за кредитним договором. Подані копії виписок/розрахунків заборгованості не співпадають із реальними платежами, які підтверджуться квитанціями, та відомостями, які зазначені у банківських квитанціях. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що позивач є іпотекодержателем, оскільки позивачем не надано оригінал договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Тому позивач не має права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позовну заяву подано до суду 18 квітня 2016 року із зазначенням про порушення прав у 2012 році, тому позивачем пропущено строк позовної давності.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки це призведе до грубого порушення прав малолітніх дітей.

Дослідив в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

12 лютого 2008 року відповідач звернулася до Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» з заявою-анкетою на отримання кредитних коштів у 85 000,00 Доларів США (а.с.11-12, том 1).

04 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2621/0308/71-040, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у розмірі 76 900,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних, на строк до 02 березня 2038 року (а.с. 6-9, 10, том 1).

Згідно п. 1.4 кредитного договору визначено, що кредит надається на придбання квартири за договором купівлі-продажу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

04 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Оленою Іванівною, за реєстровим номером 1157 (а.с.15-16, том 1).

Крім того, 04 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 2621/0308/71-040-Z-1, відповідно до умов якого відповідач передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14, том 1).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 22 червня 2016 року становить у розмірі 77 026,27 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 62 134,00 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 14 892,27 доларів США (а.с. 23-24, том 1).

01 березня 2016 року на адресу відповідача позивачем направлено лист-вимогу про усунення порушень, вимогу про добровільне виселення (а.с. 25-32, том 1).

Згідно висновку про вартість майна від 20 грудня 2016 року, ринкова вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 20 грудня 2016 року становить у розмірі 658 303,00 грн. (а.с.132-173).

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже іпотекодержатель має право на підставі частин другої і третьої статті 16 Цивільного кодексу України, статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право iпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого,уповноваження іпотекодавця.

Так, п. 11 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем основного зобов'язання повністю, або частково.

25 травня 2012 року між Публічний акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року (а.с. 33-47, том 1).

15 червня 2012 року між Публічний акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року (а.с. 48-54, 55, том 1).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно витягу з договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року позивач придбав право вимоги за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 (а.с.55, том 1).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч.1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем додано витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) від 08 серпня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року вилучено іпотеодержателя Публічне акціонерне товариство Дельта Банк» та додано іпотекодержателя Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (а.с.19, том 1).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Однак позивачем не надано доказів нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 2621/0308/71-040-Z-1 від 04 березня 2008 року, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача звернувся із заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності (а.с.53-55, том 2).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків,коли позов не доведено,що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Отже, судом встановлено, що 25 травня 2012 року між Публічний акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року. 15 червня 2012 року між Публічний акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2621/0308/71-040 від 04 березня 2008 року (а.с. 48-54, 55, том 1).

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 за участю третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 257, 512, 514, 516, 590, 598, 599, 629, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 за участю третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Повний текст рішення складено 26 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна