Постанова № 71848624, 29.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Провадження № 22 ц/787/42/2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Хилевича С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання - Вихотень Я.В.,

з участю: представника позивача - Воробюка О.В.,

представника відповідача - адвоката Печончика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником - адвокатом Печончиком Олександром Володимировичем на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року (суддя Поровський В.А., повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2017 року) у справі № 556/715/17 за позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованого об'єкту,

в с т а н о в и в :

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року вказаний позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 знести самочинно збудований сарай та гараж на земельній ділянці №40 кооперативу «Ветеран» на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області та покладено на відповідача витрати з проведення робіт зі знесення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області сплачений судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп..

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права та з формалізованих міркувань, представник ОСОБА_3 - адвокат Печончик О.В. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що відповідно до ч. 1 cт. 38 «Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», припис про усунення порушень може внести посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, однак лише у разі виявлення порушень самочинного будівництва, перебудова якого з метою істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осі, чи істотного порушення будівельних норм є неможливою. Додає, що в даному випадку сумнівний і формалізований припис внесено без належних правових підстав та із зловживанням повноваженнями, адже навіть не встановлено, що саме неможливо перебудувати чи усунути порушення та чи в цьому необхідність. Стверджує, що наявні в матеріалах приписи не є належними та недопустимими доказами, вони не досліджувалися місцевим судом на предмет законності та обґрунтованості, достатності та взаємного зв'язку, проте покладені в основу рішення. Пояснює, що після першого припису позивача ОСОБА_3 з 23.12.2013р. припинив забудову гаража і сараю та не проводить жодних будівельних робіт, а тому констатація судом у оскаржуваному рішенні того факту, що вони завершені будівництвом, не відповідає дійсності. Звертає увагу, що при виготовленні документації в графі погодження меж на земельну ділянку для ОСОБА_4 було сфальсифіковано підпис ОСОБА_3, що встановлено висновком експерта від 07.09.2015р. № 1.1-127/15, і така обставина ускладнює можливість приведення у відповідність документи ОСОБА_3 щодо забудови. Зауважує, що у його довірителя фактично відібрано частину земельної ділянки, яка є його власністю з 1997 року відповідно до рішення Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 39 від 19.09.1997р.. Вказує, що незважаючи на це, позивач у своєму позові стверджує, що ОСОБА_3, порушує права ОСОБА_4, будуючи гараж на відстані 0,8 м від сусідньої земельної ділянки, а сарай - на відстані 0,48 м, не даючи тим самим часу і можливості привести документи у відповідність. Зазначає, що у Кузнецовському міському суді Рівненської області знаходиться адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про скасування постанови № 83-ф від 17.03.2015р. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, яка по суті також була підставо для звернення позивача до суду, одна попри те, що постанова законної сили не набрала і оскаржується, суд відмовив у зупиненні цивільного провадження до вирішення по суті згаданого адміністративного позову. Покликаючись на відсутність порушень прав позивача, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що на земельній ділянці №40 кооперативу «Ветеран», що знаходиться на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, котрою користується ОСОБА_3, ним проводиться будівництво гаража та сараю.

Звертаючись до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області обґрунтовувало свої вимоги тим, що оскільки будівництво господарських будівель здійснюється відповідачем без попереднього повідомлення позивача, що суперечить закону, без отримання дозволу та оформлення права на будівництво таких споруд та з порушенням прав суміжного землекористувача ОСОБА_4, а тому з огляду на невиконання відповідачем припису щодо усунення виявлених перевіркою інспекції порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке будівництво підлягає знесенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та виходив з того, що порушення відповідачем його положень знайшли своє підтвердження належними доказами. Суд також врахував, що дії відповідача по будівництву порушують права іншої особи - ОСОБА_4, земельна ділянка якого межує із ділянкою, на якій ОСОБА_3 здійснено самочинне будівництво.

На підтвердження даних висновків у рішенні місцевого суду містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно ч.1, 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання,та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджений Постановою КМУкраїни від 07.06.2017 р. № 406, не містить таких об'єктів, як гараж та сарай, а отже, для проведення їх будівництва необхідним є отримання попереднього дозволу від органів державного архітектурно-будівельного контролю.

ОСОБА_3 за отриманням дозволу не звертався до Управління ДАБІ у Рівненській області, і відповідно, такий дозвіл йому не видавався.

Доказів протилежного відповідачем не було надано.

Виходячи з того, що будівництво гаража та сараю на земельній ділянці №40 кооперативу «Ветеран» на території Старорафалівської сільської ради було здійснено відповідачем без належного дозволу, а також враховуючи, що за порушення вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідач притягувався постановою №2-ф від 09.01.2014р. до адміністративної відповідальності, котра на даний час не скасована, а виявлені порушення відповідачем не усунуто, колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість та під ставність заявлено позову.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником - адвокатом Печончиком Олександром Володимировичем відхилити.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2018 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Хилевич С.В.

Шимків С.С.