Постанова № 71844924, 29.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/3083/17 Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Провадження № 22-ц/773/137/18 Категорія: 5 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та надвірні будівлі і споруди в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на окрему ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 в даній справі задоволений . Ухвалено визнати за ОСОБА_4, право власності на житловий будинок А-1, прибудову а, прибудову а1, літню кухню-сарай Б-1, сарай б, сарай б-1, убиральню В, погреб з шийкою Г, криницю Д, що знаходяться на АДРЕСА_1 і до смерті належали ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави 1358, 61 гривень судового збору.

Дане рішення учасниками справи не було оскаржене.

Окремою ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року повідомлено начальника Любешівського відділення ГУНП у Волинській області та начальника Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо складу кримінальних правопорушень в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Крім того, з метою недопущення в майбутньому протиправних порушень адвокатом ОСОБА_3 повідомлено Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області для відповідного реагування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу суду. Зокрема зазначає, що вона є необґрунтованою та визначені в ухвалі суду обставини не відповідають дійсності.

В судове засідання учасники справи, представники не з'явилися. Беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін та їх представників.

Враховуючи неявку всіх учасників справи та їх представників, вимоги ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що експертом ОСОБА_6 було підроблено висновок вартості нерухомого майно з метою сплати позивачем судового збору, при поданні позовної заяви, в меншому розмірі, що тягне кримінальну відповідальність, передбачену ст. 358 КК України. Також суд констатував про виявлення порушень в діях адвоката ОСОБА_3, який готував документи для подачі їх до суду, надавши позивачу висновок про вартість об'єкта оцінки, яка була завідомо підроблена.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, подавши про це позовну заяву з відповідними додатками та сплативши судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи дана цивільна справа була розприділена до розгляду судді-доповідачу Гордійчуку В.М.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.. ( ст.11 ЦПК України).

Позовна заява подається у письмовій формі та повинна містити вимоги передбачені ст. 119 ЦПК України. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Розмір судового збору за вимогами майнового характеру залежить від ціни позову.

У позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна ( п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з позовом визначено ціну позову в розмірі 60817 гривень та сплачено відповідний судовий збір. На підтвердження вартості спадкового майна ОСОБА_1 подано висновок про вартість об'єкта оцінки , що складена суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем ОСОБА_6 ( а.с 15).

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. ( ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

З врахуванням викладено, суд першої інстанції вивчивши матеріали, що подані ОСОБА_8 до суду, з врахуванням приписів ст. 80 ЦПК України та ст. 119, 121 ЦПК України, діючи виключно в межах закону, не позбавлений був можливості залишити позовну заяву без руху, вказавши про невідповідність вартості спадкового майна, яка визначена позивачем, вказати конкретну ціну позову, з врахуванням якого слід позивачу сплатити судовий збір.

Як вбачається з матеріалів справи, доповідачем у даній справі 02 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. При цьому в ухвалі про відкриття провадження у справі судом зазначено, що позовна заява подана з додержанням вимог ст. 119-20 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що доказів, які б були відмінними від тих, що долучені позивачем до позовної заяви з приводу оцінки спірного майна сторонами не подавались і такі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції у передбачений процесуальний законом спосіб , у випадку сумніву, щодо правильності суми сплаченого судового збору, мав можливість вирішити дане питання. Відкривши провадження у справі, суд першої інстанції констатував про відповідність позовної заяви та сплаченого судового збору вимогам Закону.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зі слів позивача, документи до суду готував адвокат ОСОБА_3 зокрема і висновок експерта про оцінку вартості майна також їй було надано вказаним адвокатом. Позивач вказував, що експерт на місце не виїздив та об'єкт нерухомості не оглядав. В окремій ухвалі суд вказував, що вартість майна відповідно до оцінки експерта значно нижча ніж інвентаризаційної вартості, яка вказана в технічному паспорті, що на думку суду свідчить про підроблення експертного висновку, і як наслідок неправомірність дій , як експерта так і адвоката ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суд виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є: виявлення під час розгляду справи порушень матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

До того ж окрема ухвала повинна відповідати вимогам щодо змісту ухвал суду, зокрема бути обґрунтованою та мотивованою.

Вона може бути ухвалена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону, які саме права громадян порушено.

Постановляючи ухвалу, суд керувався лише поясненнями позивача та власними припущеннями. В судове засідання (за наявності сумнівів щодо правильності висновку ) не був викликаний експерт, який готував дану оцінку майна. В основу тверджень, які викладені в окремій ухвалі, суд поклав відмінності у вартості, що вказані у висновку оцінювача та в технічному паспорті об'єкта нерухомого майна у якому зазначено інвентаризаційна вартість спірного майна.

Ринкова вартість об'єкта нерухомості - це найвірогідніша ціна, за якою він може бути проданий на відкритому ринку в умовах конкуренції.

Інвентаризаційна вартість об'єкта нерухомості являє собою його відновну ціну з вирахуванням його зносу і зміни вартості на послуги, роботи та будівельні матеріали. Її вказують у технічному паспорті на об'єкт і спеціальній довідці за станом на день проведення оцінки. Вона включає в себе всі витрати на будівельні роботи, однак не враховує витрати, спрямовані на купівлю земельної ділянки та інші деталі. Інвентаризаційна вартість необхідна виключно для розрахунків в державних органах та істотно відрізняється від ринкових показників.

Таким чином, у суду були відсутні правові підстави, за відсутності належних та переконливих доказів, констатувати про протиправність дій, як оцінювача ОСОБА_6 так і адвоката ОСОБА_3, та вказувати про підроблення певного документу.

Відповідно до положень ЦПК України та ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат не відповідає за зміст документів, які надані компетентними органами.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідали дійсній вартості спірного майна (при наявності належних доказів) суд мав можливість достягнути суму недоплаченого судового збору при ухвалені рішення.

Отже суд першої інстанції постановив окрему ухвалу без дотримання усіх необхідних умов, які зазначені в ч.1ст.211 ЦПК (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), тобто без встановлення дійсних обставин справи, без наведення обґрунтованих підстав постановлення такої ухвали.

Текст окремої ухвали не містить посилань на конкретні норми матеріального та процесуального права, що порушені особами щодо дій яких винесена дана окрема ухвала.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а окрема ухвала Камінь-Каширського районного суду від 13 листопада 2017 року - до скасування.

Керуючись ст. 268, 367,374,376,381,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Окрему ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року в даній справі скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: