Ухвала суду № 71842830, 29.01.2018, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/341/18

Провадження № 2/577/375/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2018 р.

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко В.О. ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Центру надання адміністративних послуг Конотопської міської ради, третя особа приватний нотаріус Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернулася до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з майна ОСОБА_3, померлого 15.09.2012 року, накладеного ВДВС Конотопського МРУЮ.

На обгрунтування вимог у позові зазначено, що арешт був накладений на все належне ОСОБА_3 майно, зокрема й на ? частину будинку по вул.Депутатській, 66 в м.Конотопі, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати спадщину після смерті її сина.

Ознайомившись з вимогами позову та додатком до нього прихожу до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження у справі виходячи із такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV(в редакції, чинної на момент накладення арешту на спірне майно (2009 рік) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним в порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), яки його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За положенням ч. 1 ст. 59 нині діючого Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з правозастосовними орієнтирами, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 - вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Із роз'яснень постанови Пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року за № 5 (п.п.1, 2, 5) вбачається, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

За приписом ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року за № 8 - публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, заявлений спір стосується неможливості позивачем ОСОБА_1 реалізувати своє спадкове право щодо нерухомого майна, яке належало її померлому сину ОСОБА_3, оскільки під час перевірки наявності реєстрації права власності на спадкове майно нотаріусом було з'ясовано, що на вказану нерухомість існує обтяження, а саме: накладений арешт з забороною відчуження. Арешт накладено виконавчою службою під час примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1030 грн. боргу.

Отже, достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не була стороною виконавчого провадження в рамках якого накладений арешт на нерухоме майно.

Крім того, у відповіді в.о. начальника Конотопського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області ОСОБА_5 вказано, що виконавче провадження з примусового виконання наведеного судового рішення завершено, проте арешт з майна не знятий.

За таких обставин слід дійти висновку, що оскільки позивач не був стороною виконавчого провадження, яке, до того ж, на час звернення позивача до суду з даним позовом вже закінчено, то фактично спір у позивача виник з приводу примусового виконання виконавчою службою судового рішення щодо арешту майна.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2850цс15, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішень суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст. 181 КАС України (попередньої редакції КАС).

Отже, подана ОСОБА_1 позовна заява про зняття арешту з майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому як позивач не був учасником виконавчого провадження. За таких обставин право позивача може бути захищено шляхом звернення з відповідним позовом до адміністративного суду в порядку ст.287 КАС України нині діючої редакції.

Наслідком порушення юрисдикції, як то визначено п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, є відмова у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Центру надання адміністративних послуг Конотопської міської ради, третя особа приватний нотаріус Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про зняття арешту з майна.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серія МА 417886, виданий 24.12.1997 року Конотопським МВ УМВС України в Сумській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір загальною сумою 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплачений двома окремими квитанціями: 1) за квитанцією № 23 від 24.01.2018 р. в сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 80 коп. на рахунок отримувача ГУ ДКСУ У Сумській області 31215206700141, код отримувача 37784555, МФО 837013, призначення: *;101;9999999999; Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) ОСОБА_1;;; 2) за квитанцією № 112 від 21.11.2017 р. в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. на рахунок отримувача ГУ ДКСУ У Сумській області 31215206700141, код отримувача 37784555, МФО 837013, призначення: *;101;1475302704;22030101; судовий збір за поз ОСОБА_1 Конот міс суд Сум обл без ПДВ;;;

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

СуддяОСОБА_6