Ухвала суду № 71842318, 09.04.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3514/14

Номер справи місцевого суду: 515/3241/13-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 29 січня 2014 року та 06 лютого 2014 року за заявою Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно – налагоджувального акціонерного товариства про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 грудня 2012 року, в цивільній справі за позовом Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно – нагаджувального акціонерного товариства до Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про визнання договору купівлі – продажу дачного будинку недійсним, - встановила;

26.12.2013 року Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно – налагоджувальне акціонерне товариство (далі – КМСРНАТ) звернулося до суду з заявою про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Татарбунарського районного суду від 24 грудня 2012 року у зазначеній цивільній справі посилаючись на те, що істотні для справи обставини не були відомі під час розгляду справи, і стали відомими лише після ухвалення апеляційним судом Одеської області від 02.12.2013 року судового рішення у цивільній справі за позовом КМСРНАТ до Лимарської сільської ради Татарбунарського району, ОСОБА_2, реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на дачний будинок. Так, вказаним рішенням було визнане недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 від 22.07.1998 року, видане Лимарською сільською радою, на дачний будинок №9, розташований в курортній зоні «Катранка» на території бази відпочинку «Жемчужина» Татарбунарського району. Це є істотною обставиною у цивільній справі під час ухвалення рішення Татарбунарського районного суду від 24 грудня 2012 року, оскільки тоді суд відмовив у задоволенні позовних вимог КМСРНАТ про визнання недійсним договору купівлі-продажу дачного будинку №9, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 07.11.2008 року, оскільки власником цього будинку на підставі вказаного вище свідоцтва про право власності, був ОСОБА_2. Заявник просив ухвалити нове рішення, з послідуючим скасування державної реєстрації договору №3313 від 07.11.2008 року. Ухвалою Татарбунарського районного суду від 29.01.2014 року заява Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно – налагоджувального акціонерного товариства про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 24.12.2012 року - задоволена. Суд скасував рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 24.12.2012 року за нововиявленими обставинами і ухвалив нове рішення, яким визнав недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку №9, який знаходиться на території бази відпочинку «Жемчужна» в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, укладений 07 листопада 2008 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі №3313. Суд скасував державну реєстрації договору №3313 від 07.11.2008 року. Ухвалою Татарбунарського районного суду від 06 лютого 2014 року виправлені описки, допущені в ухвалі від 29 січня 2014 року в частині дати постановлення ухвали. В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 просять ухвали суду від 29.01.2014 року та від 06.02.2014 року скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності за зверненням до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу дачного будинку №9, та відсутні правові підстави для визнання цього договору недійсним. За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційних скарг, межі, в який повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав; Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Задовольняючи позовні вимоги КМСРНАТ та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку №9, який укладений 07.11.2008 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для вчинення цього правочину у ОСОБА_2 не було, оскільки у продавця відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують його право власності на це майно. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Згідно ч.1ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається фізичною особою на підставах, що не заборонені законом та відповідно до вимог, встановлених Главою 24 ЦК України. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд – ч.1ст.319 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не являючись власником дачного будинку №9, який розташований в курортній зоні «Катранка» на території бази відпочинку «Жемчужна» Татарбунарського району, і не маючи на це майно правовстановлюючих документів, які посвідчують його право власності на нього, в порушення вказаних вище норм матеріального права 07.11.2008 року продав його ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі №3313. Приписами ч.3ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин). Оскільки дачний будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у власності КМСРНАТ, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є власником цього будинку, а тому не мав права продавати його ОСОБА_3. Про те, що ОСОБА_2 є власником цього будинку позивачу стало відомо лише в серпні 2011 року, коли було відкрите Татарбунарським районним судом провадження в цивільній справі (№2-668/11) за позовом ОСОБА_5Я до КМСРНАТ, Татарбунарської державної нотаріальної контори, Лиманської сільської ради про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта про право власності на земельну ділянку недійсним. Таким чином, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку №9, суд першої інстанції правомірно виходив з того, цим правочином порушені права власника земельної ділянки (позивача у справі), та вчинений правочин не відповідає вказаним вище нормам матеріального права, оскільки ОСОБА_2 розпорядився спірним майном не будучи його власником. Доводи апелянтів, які викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Апелянтами не спростовані доводи суду про те, що позивач своєчасно звернувся до суду з цим позовом як, і не надано доказів того, що КМСРНАТ пропустив цей строк. Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і описка, допущена судом під час постановлення рішення, так як вона може бути виправлена у встановленому законом порядку. Інші доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Керуючись ст.304, ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 – відхилити.

Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 29 січня 2014 року та 06 лютого 2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

ОСОБА_6

ОСОБА_7