Рішення № 71839116, 16.01.2018, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1316/16-ц

Провадження №:2/138/7/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Цибульської Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про скасування рішень, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Березівка, Чернівецького району, Вінницької області ОСОБА_7, який був рідним дідусем позивача, помер. Після його смерті відкрилась спадщина на нежитлові приміщення І та ІІ поверху магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 а також на частину підвалу загальною площею 218,3 кв.м., що знаходиться за цією ж адресою.

Спадкодавцю вказане нерухоме майно належало на праві власності, оскільки ще 26 серпня 1998 року між ним та попереднім власником майна - ПМП «Евіс» уклало договори дарування, які були посвідчені приватним нотаріусом Могилів-Подільського міського та районного нотаріального округу та зареєстровані в реєстрі за № 1754 та за № 1757.

Згідно заповіту посвідченого 28 серпня 1998 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Павлюк Л.М. і зареєстрованого в реєстрі за № 1769 ОСОБА_7 заповів позивачу вказане вище нерухоме майно.

Враховуючи те, що на момент відкриття спадщини позивач був неповнолітнім, спадщину від його імені прийняли його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_3, вступивши в фактичне управління та володіння спадковим майном.

Проте, по досягненню повноліття, оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі позивач не має можливості, оскільки на даний час спадкове майно оформлено на праві власності на ім'я відповідача ОСОБА_5, який є його батьком та сином спадкодавця, і не в порядку спадкування, а на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 на 1 поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 356,46 кв.м., свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 на ІІ поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 376,45 кв.м. та свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 на частину підвалу літ. «А1», що складає 218,1 кв.м.

В порушення діючого законодавства, вказані вище свідоцтва на ім'я відповідача були видані виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради на підставі рішення № 58 від 25.02.2008 «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна», яким вирішено, зокрема, оформити право приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна, а саме магазин літ. «А», загальною площею 732,91 кв.м. та частину підвалу літ. «А», загальною площею 218,1 кв.м. за ОСОБА_5 Також вирішено погасити згадані вище договори купівлі-продажу від 22.04.1996 та від 21.02.1996 зареєстрованих в реєстрі № 1-1033 від 22.04.1996 та № 1-466 від 21.02.1996, відповідно до яких власником такого майна є ПМП «Евіс».

В подальшому на ім'я відповідача рішенням виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради від 15 квітня 2008 року за № 124 «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна» взамін одного свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.02.2008, виданого на підставі вказаного вище рішення виконкому, видано уже три окремих свідоцтва, а саме № НОМЕР_2 про право власності на І поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 356,46 кв.м., свідоцтво № НОМЕР_3 про право власності на ІІ поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 376,45 кв.м. та свідоцтво № НОМЕР_4 про право власності на частину підвалу літ. «А1», що складає 218,1 кв.м. Таким чином, виконавчим комітетом здійснено оформлення права власності на нерухоме майно, яке було відчужено його власником ще в 1996 році іншій особі.

Позивач вважає, що рішення від 15 квітня 2008 року № 124 та рішення від 25.02.2008 № 58 виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради є незаконним, а свідоцтва про право власності підлягають визнанню недійсними, оскільки спірне майно на момент прийняття таких рішень не належало ні ПМП «Евіс», ні ОСОБА_5

Викладене стало підставою для звернення з вимогами про скасування рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 25.02.2008 за № 58 та від 15.04.2008 за № 124, а також визнання недійсними свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.02.2008 та № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 16.04.2008.

Позивач в судове засідання не з'явився. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на обставини викладені в позові та в заяві від 01.12.2016. Наполягав на тій обставині, що виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради було порушено порядок видачі свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно оскільки на момент видачі оскаржуваних свідоцтв дане майно не належало ні ПП «Евіс», ні ОСОБА_5 Крім того, зазначив, що акт комісії на забудову, на підставі якого, зокрема, видавались оскаржувані свідоцтва, видавався ОСОБА_5 на забудову площею 46 кв.м., тоді як загальна площа спірного нерухомого майна згідно договорів дарування складає понад 600 кв.м. Щодо строку на звернення до суду з даним позовом зазначив, що позивач після закінчення школи поїхав на навчання до іншого населеного пункту, а про порушення свого права він дізнався лише в 2015 році коли почав процедуру оформлення спадщини. Дана обставина підтверджується його заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.07.2015.

Представник відповідача ОСОБА_5 та сам відповідач будучи присутнім в судовому засіданні 29.05.2017 не заперечували проти задоволення позову, що суд розцінює, як його визнання. Так, відповідач надав суду пояснення про те, що він був директором підприємства «Евіс». Коли приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 в 1996 році було виставлено на аукціон то підприємство придбало його. В 1998 році між підприємством та його батьком ОСОБА_9 було укладено договір дарування даного майна, оскільки воно було придбано за кошти, які батько позичив підприємству. В свою чергу ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження про те, що дане майно він заповідає онуку ОСОБА_4 За життя батька, як він, так і з його дозволу сам відповідач, користувались даним майном. Після смерті батька відповідач продовжував працювати в магазині. Користувався, як тим приміщенням яким йому дозволив батько, так і тим, яким користувався сам батько, оскільки це майно фактично було його сина згідно заповіту, оскільки на час смерті батька син був ще не повнолітнім. Також, відповідач добудував складське приміщення, яке необхідно було оформити. Зазначив, що оформленням усіх документів займалась його дружина ОСОБА_3 Дружині не було відомо про договір дарування укладений між ПП «Евіс» та батьком відповідача, а також про заповіт, оскільки певний період часу між подружжям були складні сімейні відносини. Після смерті батька відповідача в приміщенні магазину залишились його особисті речі. Чому батько за життя не провів реєстрацію права власності на ці приміщення йому не відомо. Коли припинило свою діяльність підприємство «Евіс» відповідач не пам'ятає. Спадщину ніхто не оформляв, тому що вона належала синові, а він на час смерті батька був ще неповнолітнім. Земля під магазином ІНФОРМАЦІЯ_2 не продавалась. Батько був власником магазину, а відповідач лише користувався ним. Він рахував, що оскільки син був малолітній, то він користувався спірним майном від його імені. Добудову до магазину зробив до 2008 року, а земельна ділянка під магазином не оформлена.

Представник відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених в наданих суду запереченнях. Зокрема, враховуючи пропуск строку позовної давності на звернення до суду, оскільки договори іпотеки на спірне нерухоме майно укладені ще в 2008 році, а повну дієздатність позивач набув при досягненні 18 років, тобто 30.08.2012. Таким чином, останнім днем звернення до суду було 30.08.2015, а даний позов подано лише 06.04.2016. Крім того, сторона позивача не довела обставини на які вона посилається, як на підставу позовних вимог, а отже позов є безпідставним. Так, стороною позивача не надано доказів фактичної передачі ОСОБА_7 подарованого йому нерухомого майна. За життя він не провів реєстрацію права власності, а також суду не надано доказів, що він здійснював підприємницьку діяльність в магазині. Оскільки ОСОБА_5 був директором ПП «Евіс», усе майно підприємства перейшло до нього, після чого ОСОБА_5 здійснював добудову магазину, а тому воно фактично є новоствореним. ОСОБА_5 передав дане майно банку, як іпотеку, що свідчить про те, що спірне нерухоме майно дійсно належало саме ОСОБА_5 Крім того, в заповіті складеному ОСОБА_7 відсутнє зазначення про підвал літ. «А1», розташований за вказаною адресою. Також, зважаючи на викладене, у позивача не могло виникнути прав на спадкування вказаного майна, а тому даний позов спрямований не на захист порушених прав, а на порушення прав інших осіб, щоб унеможливити звернення стягнення на спірне нерухоме майно за договором кредиту.

В судовому засіданні 29.05.2017 представник виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради заперечувала проти задоволення позову. Надала суду пояснення, що ОСОБА_5 в 2008 році звернувся із заявою до Могилів-Подільської міської ради про оформлення права власності на приміщення магазину, що розташований по АДРЕСА_1, при чому було подано необхідний пакет документів. Вказане нерухоме майно було передано у власність ОСОБА_5, як новостворене, оскільки він здійснив добудову до даного нерухомого майна та за основу видачі акту на право власності бралась загальна площа двох поверхів магазину разом з частиною підвалу та добудовою. Крім того, зазначила, що міська рада вирішувала питання про видачу свідоцтва про право власності на підставі наданих документів. Та обставина, що згідно договорів купівлі-продажу приміщення магазину подаровано ПП «Євіс» іншій особі міською радою не з'ясовувалась. На ім'я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на все нежитлове приміщення магазину. Згодом ОСОБА_5 звернувся до міської ради із відповідними заявами та оформив окремо право власності на І, ІІ поверхи та частину підвалу, про що отримав уже три свідоцтва про право власності, а саме: № НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4. Вважає, що виконавчим комітетом міської ради було дотримані всі вимоги закону, а відтак оскаржувані рішення та свідоцтва є законними.

В судове засідання 16.01.2018 представник відповідача виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради не з'явилась. Подала до суду клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю в іншому провадженні.

Відповідно до ст. 42 ЦПК України, згідно якої особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Суд повідомляв представника відповідача - виконкому Могилів-Подільської міської ради про час і місце розгляду цієї справи на 16.01.2018, з додержанням вимог ст. 128-131 ЦПК України та остання в силу вимог ст. 130 ЦПК України при викладених вище обставинах вважається такою, що повідомлена судом завчасно та належним чином про час і місце розгляду цієї справи. Про що також свідчить і подана заява.

Разом з тим, зважаючи на тривалість процесу судового розгляду даної справи, а також на те, що даний відповідач є юридичною особою та може бути представлений в суді не лише тим представником, яка не прибула в засідання в зв'язку із зайнятістю у вирішенні інших робочих питань, а також те, що представник даного відповідача уже надала суду свої пояснення та висловила свою позицію по суті спору суд, з метою не порушення прав інших сторін спору, які висловили позицію щодо необхідності закінчення судового розгляду за відсутності представника даного відповідача, ухвалив нам місці закінчити розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача, оскільки причина неявки зважаючи на викладене вище не може вважатись поважною.

Третя особа в судове засідання не з'явилась. Про час та місце проведення судового розгляду неодноразово була повідомлена завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, після отримання яких неодноразово надавала суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи викладене, а також думку представників сторін спору про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи суд, ухвалив на місці провести розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, Вінницької області, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив таке.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, як слідує з матеріалів справи згідно п. 1 Розділу 1, п. 1 Розділу 3, п. 1 Розділу 10 Статуту Приватного малого підприємства «Евіс», ПМП «Евіс» створене 1992 року на основі індивідуального плану громадянина ОСОБА_5. Засновник здійснює права володіння, користування та розпорядження майном ПМП. Управління ПМП здійснюється безпосередньо власником, він же директор, який самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства (т.1, а.с.245-248).

21.02.1996 між Фондом державного майна України в м. Могилеві-Подільському та приватним малим підприємством «Евіс», в особі директора ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на аукціоні. Предметом даного договору є нежитлове приміщення другого поверху магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, загальною площею 353,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчено 23 лютого 1996 року нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори Кориняк Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1-466 (т. 1, а.с. 106-109; т.2, а.с.2-5).

В подальшому між цими ж сторонами, 22.04.1996 було укладено договір купівлі-продажу державного майна за комерційним конкурсом, предметом якого було майно цілісного майнового комплексу торгово-виробничого підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2, яке включає в себе вбудоване приміщення площею 337 кв.м. та підвальне приміщення площею 218,3 кв.м. магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчено 25 квітня 1996 року нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори Кориняк Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1-1033 (т.1, а.с.110-114; а.с.237-241).

Та обставина, що нумерація вказаного вище нерухомого майна з №13 було змінено на № 17 визнана сторонами спору. Також, така обставина слідує з матеріалів інвентаризаційної справи на даний об'єкт нерухомого майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Також, в подальшому на підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу покупцеві ПМП «Евіс» було видано свідоцтво НОМЕР_6 від 27.03.1996 про право власності на другий поверх нежитлового приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 та свідоцтво НОМЕР_5 від 31.12.1996 про право власності на цілісний майновий комплекс торгово-виробничого підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Могилеві-Подільському по АДРЕСА_4 (т.1, а.с.115,116).

Таким чином, ПМП «Евіс» набуло право власності на І, ІІ поверх та частину підвалу нежитлового приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_5

В подальшому, згідно договорів дарування від 26.08.1998, посвідчених приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Павлюк Л.М. та зареєстрованих в реєстрі за № 1754 та № 1757, Приватне мале підприємство «Евіс», в особі директора ОСОБА_5, як даруватель, подарувало ОСОБА_7, як обдарованому, І-й поверх приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, загальною площею 337 кв.м., частину підвалу загальною площею 218,3 кв.м. та нежитлове приміщення ІІ-го поверху магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, загальною площею 353,5 кв.м, що знаходяться за адресою: вул. АДРЕСА_6 (т.1, а.с.17, 200). Дані договори зареєстровані у виконавчому комітеті не були.

Так, уже ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто менш ніж через рік після укладення договорів дарування, ОСОБА_7 помер від важкої хвороби, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (т.1, а.с.14).

При вирішенні питання щодо належності спірного майна ОСОБА_7 суд зважає на те, що відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 та 2 ст. 243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Відповідно до ст. 244 ЦК УРСР договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців

повинен бути нотаріально посвідчени й. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.

Так, в свою чергу ч.1 та 2 ст. 227 ЦК УРСР передбачалось, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Тобто, недійсним договір купівлі-продажу законодавець визначав лише ті договори при укладені яких не було дотримано умову щодо їх нотаріального посвідчення в разі, якщо їх вартість перевищувала ту, яка встановлена вказаною нормою.

Разом з тим, факт того, що договір не зареєстровано у виконкомі законодавець не пов'язував з недійсністю такого правочину так, як і факт не набуття особою права власності на подароване їй майно, оскільки моментом набуття права власності був момент передачі речі, яка була предметом договору.

Крім того, твердження представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» з приводу того, що ОСОБА_7 майно за договорами дарування не передавалось не доведено жодним доказом.

Натомість, за життя ОСОБА_7 зробив заповідальне розпорядження про те, що він заповідає своєму онуку ОСОБА_4 І-ий поверх магазину «Березка» та нежитлове приміщення ІІ-го поверху магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, що знаходиться по АДРЕСА_1, Вінницької області. Дана обставина підтверджується дублікатом заповіту від 28.08.1998 посвідчено приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Павлюк Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1769 (т.1, а.с.16, 235).

Таким чином, ОСОБА_7 розпорядився спірним нерухомим майном на випадок своєї смерті, тобто вчинив дії, що свідчать про прийняття дарунку.

Крім того, як пояснив відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні, що після укладення договорів дарування він передав ОСОБА_7 ключі від магазину і той користувався даним майно, зберігав у ньому власні речі та постійно користувався даним майном особисто.

Твердження сторони відповідача щодо обов'язку проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за договором дарування, в тому числі у органах технічної інвентаризації та висновок про відсутність права власності у зв'язку з відсутністю такої реєстрації не ґрунтується на вимогах чинного на час укладання договору дарування цивільного законодавства, оскільки вказаний обов'язок та посилання на виникнення права власності з моменту державної реєстрації речового права передбачено лише ЦК України від 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року і норми якого відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Дана позиція суду та позиція щодо вчинення дій ОСОБА_7, які свідчать про прийняття подарованого майна в дар відповідає позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладеній в ухвалі від 14.11.2012 в цивільній справі № 6-33420св12.

Таким чином, враховуючи викладене твердження представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» з приводу того що ОСОБА_7 за життя не набув жодних прав на спірне нерухоме майно оскільки договори дарування йому такого майна були недійсними через те, що він не зареєстрував їх в виконавчому комітеті міської ради та не провів державну реєстрацію права власності за життя є безпідставними так, як і твердження з приводу того, що майно за договорами дарування ОСОБА_7 не передавалось, оскільки за життя він вчинив дії що свідчили про прийняття дарунку.

Факт родинних зв'язків між позивачем та ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвами про народження позивача та ОСОБА_5, серії НОМЕР_9 (т.1, а.с.10) та серії НОМЕР_8 (т.1, а.с.11).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № НОМЕР_10 від 18.10.2016 слідує, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 не заводилась (т.1, а.с.222). Також, згідно листа № 2115/01-18 від 02.11.2016 Державного нотаріального архіву Вінницької області слідує, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 не заводилась (т.1, а.с.232).

Як уже зазначалось вище ОСОБА_9 заповів належні йому І та ІІ поверхи спірного нерухомого майна позивачу. Разом з тим, в заповіті відсутнє заповідальне розпорядження щодо підвалу, який знаходиться за тією ж адресою.

Та обставина, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 підтверджується рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року в якому, зокрема, встановлено, що на момент відкриття спадщини позивачу виповнилось 5 років, у зв'язку з чим спадковим майном користувалися його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з метою здійснення підприємницької діяльності. При цьому законні представники позивача не звертались до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, продовжуючи користування спадковим майном.В липні 2015 року позивач звернувся за місцем відкриття спадщини до Чернівецької держаної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про видачу йому Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті дідуся ОСОБА_7 Проте, постановою від 17.07.2015 за №626/02-31 державний нотаріус відмовив позивачеві у видачі Свідоцтва про право спадщину, мотивувавши таку відмову тим, що позивачем порушені вимоги ст. 1270 ЦК України, а саме: пропущено строк для прийняття спадщини. Однак, суд прийшов до висновку, що Цивільний кодекс України набув чинності 01 січня 2004 року. Згідно п.1 Пленуму ВССУ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», норми п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності ЦК України, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР. Зазначене ототожнюється з п.1 Постанови ПВСУ №7. Таким чином, правовідносини щодо спадкового майна мають регулюватися нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі -ЦК УРСР). Тобто, висновок державного нотаріуса про те, що ОСОБА_4 згідно зі статтею 1270 Цивільного кодексу України пропустив передбачений законодавством шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 суперечить вимогам закону, адже спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Тобто спадщина відкрилася в період дії Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, положення якого мав застосувати у даних правовідносинах державний нотаріус. Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови державним нотаріусом допущено порушення норм матеріального права, що є підставою для визнання дії державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав порушення вимог ст. 1270 ЦК України незаконними та скасування постанови №626/02-31 від 17.07.2015 (т.1, а.с.195). Дане судове рішення набрало законної сили 20.09.2016, що слідує з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень України.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив вказану обставину та зазначив, що після смерті батька ОСОБА_7 він управляв спадковим майном в інтересах свого сина ОСОБА_4

Так, відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК УРСР за неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони

вправі учиняти лише дрібні побутові угоди. Також, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину , зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Разом з тим, як станом на липень 2015 так і станом на дату звернення до суду з даним позовом спірне нерухоме майно, яке входить до складу спадщини померлого ОСОБА_9 зареєстроване на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_5

Враховуючи викладене суд вважає, що право позивача на оформлення належного йому спадкового майна дійсно порушене. Такий висновок суду ґрунтується також на такому.

Так, як слідує з матеріалів справи, процедуру оформлення спірного нерухомого майна та іншого майна, яке розташовано за тією ж адресою ОСОБА_5 розпочав в 2008 році. Так, відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30.01.2008, Державна приймальна комісія утворена розпорядженням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради встановила, що ОСОБА_5 було здійснено самовільно будівництво складу-прибудови літ. «А1», загальною площею 47,00 кв.м. до приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_7 (т.1, а.с.96-100).

Рішенням № 38 від 04.02.2008 виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради, було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту» побудованого ОСОБА_5 складу-прибудови літ. «А1» по АДРЕСА_1, Вінницької області (т.1, а.с.95).

12.02.2008 ОСОБА_5 звернувся із заявою на ім'я міського голови Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, в якій просив одержати право приватної власності та видати йому свідоцтво на нежитловий об'єкт нерухомого майна, магазину загальною площею 732,91 кв.м. та частину підвалу загальною площею 218,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_7 (т.1, а.с.90). На підтвердження площі нежитлового приміщення було надано довідку № 133 від 08.02.2008 КП МБТІ (т.1., а.с.91).

Крім того, на підтвердження права власності відповідача міській раді було надано лише договори купівлі-продажу від 21.02.1996, зареєстрований в реєстрі за № 1-466 та від 22.04.1996, зареєстрований в реєстрі за № 1-1033 та видані на підставі вказаних договорів купівлі-продажу свідоцтв про право власності НОМЕР_6 від 27.03.1996 та НОМЕР_5 від 31.12.1996 виданих ПМП «Евіс».

Тобто, правовстановлюючі документи на підставі яких ПМП «Евіс» відчужив спірне нерухоме майно на ім'я ОСОБА_7

25.08.2008 виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області прийняв рішення № 58 від 25.05.2008 про оформлення права приватної власності в цілому на нежитлові об'єкти нерухомого майна, а саме: магазин літ. «А», загальною площею 732,91 кв.м. та частину підвалу літ. «А1», загальною площею 218,1 кв.м., що розташовані в м. Могилеві-Подільському по АДРЕСА_1, Вінницької області на ім'я ОСОБА_5 Раніше існуючі правовстановлюючі документи - договори купівлі-продажу, зареєстровані в реєстрі за № 1-1033 від 22.04.1996 та № 1-466 від 21.02.1996 було погашено (т.1, а.с.89).

На підставі вказаного рішення видано свідоцтво № НОМЕР_1 від 29.02.2008 на право приватної власності на магазин літ. «А», загальною площею 732,91 кв.м. та частину підвалу літ. «А1», загальною площею 218,1 кв.м., який розташований по АДРЕСА_8. В даному свідоцтві міститься відмітка, що воно видане на підставі рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 25.02.2008 № 58 «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна», взамін Договорів купівлі-продажу, зареєстрованих в реєстрі за № 1-1033 від 22.04.1996 та № 1-466 від 21.02.1996, свідоцтв про власності, зареєстрованих в реєстрі за НОМЕР_5 від 31.12.1996 та НОМЕР_6 від 27.03.1996 (т.1, а.с.86).

Вказане свідоцтво було зареєстровано в КП «Могилів-Подільське МБТІ» за НОМЕР_11 від 11.03.2008, що підтверджується витягом № 18050085 від 11.03.2008 (т.1, а.с.88).

Як було зазначено представником виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради в судовому засіданні 29.05.2017, в подальшому ОСОБА_5 звернувся із заявою про видачу свідоцтв про право власності на окремі частини вказаного нежитлового приміщення магазину в замін свідоцтва № НОМЕР_1 від 29.02.2008.

Рішенням № 124 від 15.04.2008 виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, на підставі, зокрема, рішення 3 сесії Могилів-Подільської міської ради 4 скликання від 22.08.2002 № 58 «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Могилеві-Подільському» було вирішено, зокрема, оформити право приватної власності в цілому на нежитлові об'єкти нерухомого майна, а саме: І поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 356,46 кв.м., що розташований в м. АДРЕСА_9 за ОСОБА_5; ІІ поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 376,45 кв.м., що розташований в м. АДРЕСА_9 за ОСОБА_5; частину підвалу літ. «А1», що складає 218,1 кв.м., що розташований в м. АДРЕСА_9 за ОСОБА_5; Раніше існуючі правовстановлюючі документи - Свідоцтво на право власності, зареєстроване в реєстрі за НОМЕР_11 від 11.03.2008, погасити (т.1, а.с.117).

На підставі вказаного вище рішення виконкому Могилів-Подільської міської ради на ім'я відповідача ОСОБА_5 було видано свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на І поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 356,46 кв.м., свідоцтво № НОМЕР_3 про право власності на ІІ поверх нежитлової будівлі магазину, що складає 376,45 кв.м., свідоцтво № НОМЕР_4 про право власності на частину підвалу літ. «А1», що складає 218,1 кв.м., що розташовані АДРЕСА_1, Вінницької області (т.1, а.с. 18-20, т.2, а.с.14,38).

Вказаним вище рішенням № 58, 3 сесії Могилів-Подільської міської ради 4 скликання від 22.08.2002 «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Могилеві-Подільському» в п. 5 затверджено Положення про порядок оформлення права власності на нерухоме майно в м. Могилеві-Подільському (далі - Положення, т.1, а.с.118-120).

Згідно п.п. 2.1, 2.1.4, 2.1.5 п. 2 Положення про порядок оформлення права власності на нерухоме майно в м. Могилеві-Подільському, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності установленою форми: - фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акту на право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки/ надання її в оренду або у власність / для цієї мети та наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію; - фізичним особам, які в разі ліквідації підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації що ліквідується; - фізичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників/власників отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передачі (т.1., а.с.121-129).

Згідно п. «а» п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (чинний на час видачі оскаржуваних рішень виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області № 149 від 28.04.2005 виконком міської ради вирішив надати лише дозвіл на виготовлення за власні кошти технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПМП «Евіс» в особі директора ОСОБА_5, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 для комерційних потреб з послідуючим правом викупу (т.1, а.с.105).

В подальшому, постановою Господарського суду Вінницької області від 11 липня 2006 року задоволено позов Могилів-Подільської міжрайпрокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської ОДПІ та постановлено припинити юридичну особу Приватне мале підприємство «Евіс» (т.1, а.с.104)

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 282305, 13.12.2007 було здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи. Факт припинення юридичної особи Мале приватне підприємство «Евіс» підтверджується також реєстраційною карткою від 13.12.2007 (т.1., а.с.101-103).

Разом з тим, в жодному наданому суду документі не вказано про те, що майно даного підприємства після його припинення переходить до ОСОБА_5, а також обсяг такого майна та будь-яка інформація щодо його ідентифікації.

Жодних інших доказів на підтвердження факту того, що ПМП «Евіс» чи ОСОБА_5 набули право власності на земельну ділянку за вказаною вище адресою суду надано не було.

Крім того, наданий суду акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30.01.2008 містить відомості про прийняття у експлуатацію лише 47,00 кв.м. складу-прибудови літ. «А1» самовільно побудованої ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_7, тоді як свідоцтва на право власності на ім'я ОСОБА_5 були видані на нежитлове приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, загальною площею саме 732,91 кв.м. та частину підвалу літ. «А1», загальною площею 218,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_7.

Також, як вже було встановлено судом, на момент здійснення ОСОБА_5 дій спрямованих на оформлення права власності на І, ІІ поверху та частини підвалу нежитлового приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 вказане майно не перебувало у власності ні ПМП «Евіс», ні ОСОБА_5, а належало ОСОБА_7

Що стосується самочинного будівництва то таке питання врегульовано ст. 376 ЦК України і редакція даної норми, яка діяла на час винесення оскаржуваних рішень передбачала, зокрема, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній

ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, при оформленні вказаного нерухомого майна не було дотримано вимоги закону та Положення.

Також, факт здійснення ОСОБА_5 добудови до спірного нерухомого майна, яке належало ОСОБА_7, або провадження підприємницької діяльності ОСОБА_5 в даному приміщенні з дозволу ОСОБА_7 не може впливати на права власника такого майна чи його спадкоємця.

Дана позиція суду також відповідає позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладеній в ухвалі від 14.11.2012 в цивільній справі № 6-33420св12.

Зважаючи на викладене вище та положення вказаних вище норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області прийняті з порушенням вимог закону, оскільки майно, на яке було оформлено право приватної власності на момент винесення рішення належало іншій особі. З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Така позиція суду ґрунтується, зокрема, на зазначених вище положеннях ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Позивач звернувся до суду за захистом свого спадкового права і як було вказано вище ОСОБА_7 заповів своєму онуку ОСОБА_4 лише І-ий та ІІ-ий поверхи нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1, Вінницької області. Підвальне приміщення даного об'єкта нерухомості в заповіті не вказане.

Крім того, з матеріалів інвентаризаційної справи № 64 на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, Вінницької області та з договорів дарування від 26.08.1998 слідує, що ОСОБА_7 було подаровано нежитлове приміщення ІІ-го поверху магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, загальною площею 353,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_10 та І-ий поверх приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, загальною площею 337 кв.м. (т.1, а.с.17, 92-94,200).

Тобто, загальна площа І та ІІ поверху магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, який був подарований ОСОБА_7 складає лише 690,5 кв.м. В свою чергу оспорюванні рішення та свідоцтва стосуються більшої площі даного нерухомого майна, але позивач має право лише на те майно про яке заповідач вказав у заповіті, оскільки заповіт стосувався не усього майна заповідача, а конкретно визначеної його частини.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що законними є вимоги в частині скасування рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 58 від 25.02.2008 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" в частині площі 690,5 кв.м. магазину літ. «А», що розташований за адресою: вул. АДРЕСА_6; скасування рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 124 від 15.04.2008 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна", в частині площі 337 кв.м. І поверху нежитлової будівлі магазину та в частині площі 353,5 кв.м. ІІ поверху нежитлової будівлі магазину, що розташований за адресою: вул. АДРЕСА_6 та визнання недійсними: свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 на І поверх нежитлової будівлі магазину в частині площі 337 кв.м. та який розташований по АДРЕСА_8, видане на ім'я ОСОБА_5; свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 на ІІ поверх нежитлової будівлі магазину в частині площі 353,5 кв.м. та який розташований по АДРЕСА_8, видане на ім'я ОСОБА_5.

Щодо стоку позовної давності звернення до суду з даним позовом, то згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З аналізу змісту ст. 257,258 ЦК України слідує, що на вимоги за даним позовом розповсюджується загальний строк позовної давності.

За загальним правилом встановленим ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст. 266 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному ж випадку суд вважає, що строк позовної давності пропущено не було, оскільки, як уже зазначалось вище, представник позивача стверджував той факт, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише в липні 2015 року, коли розпочав процедуру оформлення спадщини. На підтвердження даної обставини суду надано, як вказана вище судове рішення так і заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину (Т.1, а.с. 8). В свою чергу представник відповідача заявляючи про сплив вказаного строку пов'язує його з датою укладення договорів іпотеки, предметом яких є також, крім іншого, спірне нерухоме майно та з моментом досягнення позивачем повноліття і останнім днем такого строку обраховує 30.08.2015, тоді як позов подано до суду лише 06.04.2016. Разом з тим, вимоги щодо чинності договорів іпотеки судом не вирішуються, а щодо вимог про оскарження рішень виконкому та свідоцтв про право власності то представник відповідача не надав суду жодного доказу, який спростовував би факт того, що про порушення свого права позивач дізнався лише в 2015 році коли розпочав процедуру оформлення спадщини. В даному випадку докази наявні в матеріалах справи не дають суду підстав вважати, що позивач повинен був дізнатись про порушення свого права одразу при досягненні повноліття, оскільки ні оскаржувані рішення виконкому, ні видані на підставі них свідоцтва про право власності, які носять індивідуальний характер не знаходяться в загальному доступі та не доводились до відома невизначеного кола осіб, в тому числі жителів відповідної територіальної громади.

Таким чином, суд вважає, що відмова в позові на підставі положень ч.4 ст. 266 ЦК України, в даному випадку є незаконною.

Керуючись ст. 14,128, 227, 243, 244,549 ЦК УРСР, ст.5, 256-258, 261, 266, 376, 1218 ЦК України, ст. 12, 13, 82, 130, 247, 263-266, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 58 від 25.02.2008 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" в частині площі 690,5 кв.м. магазину літ. «А», що розташований за адресою: вул. АДРЕСА_6.

Скасувати рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 124 від 15.04.2008 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна", в частині площі 337 кв.м. І поверху нежитлової будівлі магазину та в частині площі 353,5 кв.м. ІІ поверху нежитлової будівлі магазину, що розташований за адресою: вул. АДРЕСА_6.

Визнати недійсними:

- свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на І поверх нежитлової будівлі магазину в частині площі 337 кв.м. та який розташований по АДРЕСА_8, видане на ім'я ОСОБА_5;

- свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 на ІІ поверх нежитлової будівлі магазину в частині площі 353,5 кв.м. та який розташований по АДРЕСА_8, видане на ім'я ОСОБА_5.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь в справі, але не була присутня в судовому засіданні - в той же строк, з дня отримання його копії.

Суддя: Т.Б.Київська