Ухвала суду № 71827337, 23.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/84/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 189 (86-1, 86-2, 144) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 П. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Ремеза П.М.,

суддів: Онуфрієва В.М., Ткаченко Л.Я.,

при секретарі – Піроженко Д.В.,

з участю прокурора – Добрової Н.І.,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький кримінальне провадження № 12014120070001655 стосовно ОСОБА_4, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника -адвоката ОСОБА_3, на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.11.2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 4 лютого 2013 року вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнився 15 липня 2014 року за ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 7 липня 2014 року, на підставі статті 7 Закону України «Про амністію у 2014 році»,

визнано винним і засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

За ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_4 визнано невинним та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_4 зараховано час його попереднього ув’язнення з 26 вересня 2014 року по 25 травня 2015 року включно та з 08 травня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання рішенням законної сили строк попереднього ув’язнення рахувати за правилами передбаченими у ч.5 ст. 72 КК України, тобто один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів по справі.

Згідно вироку районного суду обвинувачений ОСОБА_4, вчинив вимогу передачі чужого майна, з погрозою пошкодження майна, що перебуває у віданні потерпілого (вимагання), вчинене повторно, при таких обставинах.

Так, 13 серпня 2014 року, близько 01 години ночі ОСОБА_4, маючи умисел спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи повторно, із корисливих спонукань, прибув на подвір’я домоволодіння № 61 по вулиці Петровського в м. Олександрія Кіровоградської області.

Перебуваючи на подвір'ї вказаного домоволодіння, ОСОБА_4 зірвав дерев’яний брус, що слугував поручнем біля входу до будинку та висловив вимогу на адресу ОСОБА_5, який зачинивши вхідні двері перебував в будинку, щодо передачі всіх наявних у нього грошових коштів - пенсії, супроводжуючи свою вимогу погрозою пошкодженням майна.

У підтвердження реальності своїх погроз, ОСОБА_4 дерев’яним брусом розбив скло у віконній рамі кухні будинку. Побоюючись продовження злочинних дій ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_5, через пошкоджене вікно передав останньому власні кошти в сумі 50 гривень. Незважаючи на це, ОСОБА_4 продовжував вимагати грошові кошти погрожуючи, що пошкодить всі вікна в будинку. Усвідомлюючи реальність погроз, ОСОБА_5 вимушено передав обвинуваченому гроші в сумі 100 гривень.

Однак, ОСОБА_4, продовжив свої вимоги про передачу грошових коштів, поєднані з погрозами знищення майна. Побоюючись здійснення реалізації погроз останнього, ОСОБА_5, передав йому ще 100 гривень.

Заволодівши грошима в загальній сумі 250 гривень, ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись отриманими від потерпілого коштами на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Цим же вироком ОСОБА_4 визнаний невинним та виправданий за недоведеністю вини у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

У своїй апеляційній скарзі захисник – адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, просить вирок районного суду скасувати, а кримінальне провадження відносно її підзахисного закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що в ході судового засідання вина ОСОБА_4 не знайшла свого підтвердження. Так, він відмовився надавати показання в ході судового слідства, але вину в інкримінованому йому злочині не визнав.

Допитана по справі свідок ОСОБА_6, яка перебувала з ОСОБА_4 біля будинку потерпілого ОСОБА_5 пояснила, що за проханням жінки на ім’я ОСОБА_7, яка перебувала в будинку потерпілого, вона зайшла на подвір’я ОСОБА_5

Будинок в якому проживає ОСОБА_5 був без світла та взагалі без вікон, які були вже вибиті, тому вважала, що вони будуть вживати спиртні напої, бо саме з цього приводу її запрошувала ОСОБА_7. Вказала, що потерпілий був у нетверезому стані і вона покликала ОСОБА_7, але потерпілий вискочив з палкою та став її виганяти з двору. ОСОБА_4 при цьому був за воротами та до двору не заходив, і ніхто у потерпілого грошей взагалі не вимагав.

Також захисник вважає, що до показань потерпілого ОСОБА_5 потрібно відноситись критично, оскільки він є особою схильною до вживання спиртних напоїв та проживає в будинку, де вікна не мають скла, але не з вини ОСОБА_4, а також що відсутнє світло, як у будинку так і на подвір’ї, через що потерпілий не міг бачити все, що відбувалось біля його будинку. Свідок ОСОБА_7, яка у цей день ночувала в будинку ОСОБА_5, пояснила, що вона чула як б'ються вікна та що ОСОБА_4 вимагав кошти від потерпілого, але вона перебувала у дальній кімнаті, з якої не видно подвір’я, а тому вона не бачила самих дій ОСОБА_4

Вказує і на те, що по даному факту на досудовому слідстві не проведено слідчого експерименту з участю ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що не дало можливість перевірити обставини про які повідомила ОСОБА_6

Також, захисник вважає, що не можна враховувати як доказ по справі протокол огляду місця події від 14 серпня 2014 року, так як сам потерпілий в ході судового слідства пояснив, що проживає в будинку, де відсутні вікна та скло.

У ході судового слідства не з'ясовані умисел, мета та дії ОСОБА_4 відносно потерпілого ОСОБА_5., якщо такі мали місце, і у нього за місцем проживання не знайдено грошей, на які вказує потерпілий.

Крім того, при винесенні вироку, районним судом не враховано тяжкий стан здоров’я її підзахисного, який страждає на тяжкі невиліковні захворювання, що підтверджується довідкою, наданою працівниками СІЗО. Стан здоров’я ОСОБА_4 погіршується з кожним днем та в умовах СІЗО він не має можливості підтримувати свої життєві функції, оскільки лікування там взагалі відсутнє.

Обвинувачений ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Вважає вирок районного суду незаконним та необґрунтованим, винесеним з багаточисельними порушеннями вимог кримінально - процесуального законодавства.

Вказує на те, що його вина не доведена жодним належним доказом, а все обвинувачення побудоване лише на припущеннях та неправдивих показаннях потерпілого ОСОБА_5, який зловживає спиртними напоями та проживає в будинку де відсутнє світло, а тому він не міг бачити все, що відбувалось біля його будинку, як і свідок ОСОБА_7, котра в цей день знаходилась в будинку ОСОБА_5 Також, між ним та потерпілим давно існують неприязні відносини і останній неодноразово лякав його, що при першій же нагоді посадить за грати.

Вказує і на те, що районним судом не враховано його тяжкий стан здоров’я, а саме, що він страждає на тяжкі невиліковні захворювання, а саме «ВІЛ» та гепатит С, третьої стадії і ці обставини не враховані судом, як пом’якшуючі його вину.

Крім того, в резолютивній частині вироку судом помилково зараховано час його попереднього ув’язнення з 08 травня 2016 року по 20.06.2017 року, оскільки його затримано 07.05.2017 року, а не 08.05.2017 року, що також є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, яка заперечила задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, і просила вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають, а вказаний вирок суду на підставі ч.2 ст. 404 КПК України підлягає зміні, з таких підстав.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове і судове слідство проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч.2 ст. 189 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, яким суд першої інстанції надав у вироку всебічну і об’єктивну оцінку і відповідають фактичним обставинам даного кримінального провадження.

Так, при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення не визнав та у судовому засіданні від дачі показань відмовився, посилаючись на норму ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, не визнав, його вина у його вчиненні повністю підтверджується сукупністю належних, допустимих і узгоджених між собою доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який у судовому засіданні пояснив, що проживає у своєму будинку в м. Олександрія по вул. Петровського, 61. 13.08.2014 року, близько 01.00 години ночі ОСОБА_4 прийшов із ОСОБА_6 до нього у двір та почав стукати у двері, вимагаючи у нього гроші і погрожував тим, що якщо він не дасть йому гроші, то рознесе весь будинок та поб’є йому всі вікна. На той час у нього в гостях була ОСОБА_7, яка є свідком усіх подій. Потім ОСОБА_4 зірвав дерев’яний брус, який слугував поручнем на сходах та розбив ним дві шибки. Після цього він, через розбиту шибку передав ОСОБА_4 50 грн., однак останній не зупинився та почав знову вимагати гроші, погрожуючи рознести весь будинок та розбив ще 8 шибок у вікнах його будинку. Тому він змушений був передати йому ще 200 грн., купюрами по 100 грн. Стверджував, що всі ці дії вчинив саме ОСОБА_4, оскільки він добре його запам’ятав тієї ночі та просив суд суворо покарати обвинуваченого.

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала, що під час проведення з нею слідчого експерименту вона надала правдиві показання і розповіла, як усе відбувалось. Як слідчий, так і прокурор жодного тиску на неї не здійснювали і вказівки, про те що і як треба говорити їй не давали.

- даними протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 14.08.2014 року, відповідно якого ОСОБА_5 просив притягнути до відповідальності особу, яка вночі 13.08.2014 року відкрито заволоділа його коштами в сумі 250 грн. (а.к.п.71);

- даними протоколу огляду місця події від 14 серпня 2014 року та фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто домоволодіння потерпілого ОСОБА_5 та зафіксовано обстановку, а саме відсутність скла у вікнах його будинку по вул. Петровського, 61 в м. Олександрія (а.к.п.73-78);

- даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 19 серпня 2014 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав обвинуваченого, як особу яка вчинила вимагання у нього грошей в ніч на 13.08.2014 року (а.к.п.94-95);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 27 серпня 2014 року із застосуванням відеозапису, відповідно якого потерпілий ОСОБА_5 показав, що він проживає у своєму будинку в м. Олександрія по вул. Петровського, 61. 13.08.2014 року, близько 00.45 години ОСОБА_4 прийшов із ОСОБА_6 до нього у двір та почав стукати у двері, вимагаючи у нього гроші та погрожував тим, що якщо він не дасть йому гроші, то рознесе весь будинок та поб’є усі вікна. Потім ОСОБА_4 зірвав дерев’яний брус, який слугував поручнем на сходах та розбив ним дві шибки. У зв’язку з цим він через розбиту шибку передав йому 50 грн. ОСОБА_6 останній не зупинився та почав знову вимагати гроші, погрожуючи рознести весь будинок та продовжив бити шибки у вікнах. У зв’язку з цим він змушений був передати ОСОБА_4 ще 200 грн. купюрами по 100 грн. (а.к.п.96-97);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 27.08.2014 року із застосуванням відеозапису, відповідно якого остання показала, що 13.08.2014 року вона ночувала у будинку ОСОБА_5 Близько 00.30 чи 01.00 години на подвір’я ОСОБА_5 прийшов ОСОБА_4 зі ОСОБА_6 Вона чула гуркіт у двері, але ОСОБА_5 нікого не пустив. Вона перебувала на той час у залі, а коли посипались вікна побігла у спальню і там сиділа, бо дуже злякалась. Хто бив вікна вона не бачила, але чула як саме ОСОБА_4 вимагав гроші та висловлював погрози рознести весь будинок і побити усі шибки. Коли знову посипалось скло у вікнах, ОСОБА_5 через розбиту шибку передав ОСОБА_4 грошові кошти. Однак, останній сказав, що цього мало, тому ОСОБА_5 знову передав йому кошти. Зі слів потерпілого їй відомо, що вікна бив саме ОСОБА_4О та він віддав йому гроші на загальну суму 250 грн. (а.к.п.98-99);

- даними протоколу додаткового огляду місця події від 28 серпня 2014 року та фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто дерев’яний брус в домоволодінні потерпілого ОСОБА_5, яким обвинувачений побив скло у вікнах будинку потерпілого (а.к.п.101-103).

Проаналізувавши зазначені вище докази та обставини вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази в сукупності беззаперечно вказують на причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії, як вчинення вимоги передачі чужого майна, з погрозою пошкодження майна, що перебуває у віданні потерпілого (вимагання), вчинене повторно.

Перевіряючи апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника, колегія суддів встановила, що вони є аналогічними тим, що заявлялися ними під час судового слідства у суді першої інстанції, який перевіривши їх належними чином, та з урахуванням вищезазначених доказів по справі, дав їм правильну оцінку про їх надуманість та необґрунтованість.

З урахуванням вищезазначених доказів, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 ніякого злочину не вчиняв, шибки не бив та грошові кошти не вимагав, оскільки вони повністю спростовуються як показаннями потерпілого ОСОБА_5, так і свідка ОСОБА_7, які є послідовними та повністю узгоджуються з протоколами проведення з ними слідчого експерименту від 27.08.2014 року, та з яких вбачається що саме ОСОБА_4 13.08.2014 року, близько 00.45 год. прийшов із ОСОБА_6 до будинку потерпілого ОСОБА_5 в м. Олександрія по вул. Петровського, 61, де вимагав у останнього гроші та погрожував тим, що якщо він не дасть йому гроші, то рознесе весь будинок та поб’є усі вікна.

Також, колегія суддів вважає безпідставними і доводи обвинуваченого про те, що в резолютивній частині вироку судом помилково зараховано час його попереднього ув’язнення з 08 травня 2016 року, так як його затримано фактино 07.05.2017 року, оскільки як вбачається з рапорту старшого о/у Олександрійського ВП ГУНП України в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_8 (т.1 а.п.239), саме 08.05.2017 року о 19.50 год. працівниками Олександрійського ВП, згідно ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.02.2016 року про розшук обвинуваченого, був затриманий ОСОБА_4 та доставлений до ІТТ Олександрійського ВП з подальшою доставкою до апеляційного суду.

Отже, з огляду на викладене, аналізуючи сукупність доказів по справі, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, а тому приходить до висновку, що матеріали кримінального провадження не містять даних про істотні порушення процесуального закону під час досудового слідства, а також неповноту чи однобічність судового слідства, які могли б суттєво вплинути на правильність рішення суду.

Перевіряючи вирок у частині призначеного обвинуваченому покарання, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, відповідно ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини які пом’якшують і обтяжують покарання.

При цьому правильно врахував, що ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин, як особа характеризується посередньо, до затримання офіційно не працював, не одружений, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, хворіє на тяжкі хвороби, скоїв кримінальне правопорушення, маючи не зняті та не погашені судимості, за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності та через незначний проміжок часу, після звільнення з місць позбавлення волі, що в свою чергу свідчить про вперте небажання останнього ставати на шлях виправлення, крім того заподіяну шкоду потерпілому не відшкодував та навіть не вибачився перед ним.

Обставини, що пом’якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено, а обставиною, що обтяжує покарання суд визнав – рецидив злочину, та з врахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, без застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

Разом з тим колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому, судом першої інстанції при новому розгляді порушено вимоги ч.2 ст. 416 КПК України, внаслідок чого обвинуваченому ОСОБА_4 незаконно посилено призначене покарання.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 416 КПК України, якими регламентовані особливості нового розгляду судом першої інстанції, - при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв’язку із необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, попереднім вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.05.2015 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України - на три роки позбавлення волі та за ч.2 ст. 189 КК України - на чотири роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів на чотири роки позбавлення волі. Відповідно до ст.75КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання терміном на 2 (два) роки (т.1 а.к.п. 156-158 ).

На вказаний вирок суду надійшла апеляційна скарга від прокурора, в якій він просив скасувати вирок та постановити новий і призначити ОСОБА_4 покарання теж саме покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, тільки без застосування ст.75 КК України.

Однак, ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.06.2016 року зазначений вище вирок районного суду щодо ОСОБА_4скасований, однак не через необхідність посилення покарання, а саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону допущених районним судом, а саме через відсутність технічного запису фіксування судових засідань, під час якого давали показання свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та інші учасники процессу (т.2 а.к.п. 35-43 ).

Таким чином, суд першої інстанції при новому розгляді справи, в порушення вказаної вище норми кримінального процесуального права, а саме вимог ч.2 ст. 416 КПК України, враховуючи, що попередній вирок скасований саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а не через необхідність посилення покарання, помилково допустив посилення покарання обвинуваченому ОСОБА_4

З урахуванням зазначеного вище, оскаржений вирок суду першої інстанції підлягає зміні, у частині призначеного ОСОБА_4покарання, з його пом’якшенням та призначенням остаточного покарання в межах 4-х років позбавлення волі, а тим самим приведенням його у відповідність до вимог чинного законодавства, а в іншій його частині слід залишити без зміни.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 перебував по даному кримінальному провадженню під вартою з 26 вересня 2014 року по 25 травня 2015 року включно та з 08 травня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, тому вказаний період на підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції цього закону від 26.11.2015 року йому слід зарахувати у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, що складає 3 роки 6 місяців 24 дні, а з 21 червня 2017 року по 23 січня 2018 року, тобто по день набрання даним вироком законної сили, строк попереднього ув’язнення рахувати за правилами передбаченими у ч.5 ст. 72 КК України, в редакції цього закону від 18.05.2017 року, тобто один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі, а тому на момент розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_4 вже відбув покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, а тому, зважаючи на це колегія суддів вважає необхідним обмежитись вже відбутим ним покаранням.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 408, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.11.2017 року, щодо ОСОБА_4, на підставі ч.2 ст. 404 КПК України – змінити, в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання обчислювати ОСОБА_4 з дня постановлення вироку, тобто з 09.11.2017 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції цього закону від 26.11.2015 року, зарахувати йому у строк покарання строк попереднього ув’язнення по даному кримінальному провадженню з 26 вересня 2014 року по 25 травня 2015 року включно та 08 травня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі та в редакції цього закону від 18.05.2017 року, також зарахувати йому у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 21 червня 2017 року по 23 січня 2018 року, тобто день набрання даним вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув’язнення за день позбавлення волі, та з урахуванням того, що на даний момент ОСОБА_4 вже повністю відбув призначене йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, повністю звільнити засудженого від його відбування.

У решті даний вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2