Рішення № 71827125, 23.01.2018, Петрівський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 400/575/17

Провадження № 2/400/10/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове справу за позовом ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» та Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, мотивуючи тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РІ № 316753, виданого Петрівською районною державною адміністрацією 18 серпня 2002 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,20 га, кадастровий номер: 3524983100:02:000:0235 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луганської сільської ради, Петрівського району, Кіровоградської області. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, що зазначений в державному акті на право приватної власності на землю, земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_1, розміщена на двох окремих ділянках площею 0,81 га та 6,39 га.

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001338, земельна ділянка площею 6,39 га на даний час перебуває в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська».

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001337, земельна ділянка площею 0,81 га на даний час перебуває в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська».

Оскільки зазначені договори оренди землі зареєстровано 13 червня 2012 року, строк їх дії, відповідно до п. 8 договорів, становить 5 років, а також враховуючи ту обставину, що вони не були розірваними в установленому законом порядку, вони дійсні до 12 червня 2017 року.

В той же час в порушення вимог чинного законодавства, при дії зазначених договорів оренди землі, між СВК «Агрофірма Маріампольська» та ОСОБА_1 05 жовтня 2015 року було укладено інші договори оренди землі на зазначені земельні ділянки з іншим строком дії (відповідно до п. 8 договорів) та з іншими умовами договору, в тому числі щодо розміру орендної плати. Право оренди за зазначеними договорами оренди в порушення вимог законодавства зареєстровано Петрівською районною державною адміністрацією, а отже на час реєстрації права оренди землі на вище зазначені земельні ділянки зареєстровано по два договори оренди землі на кожну земельну ділянку, а тому позивачка вимушена звернутися до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача - Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області в судове засідання не з’явилась, однак подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, з позовом згідна.

Представник відповідача - СВК «Агрофірма Маріампольська» проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи це тим, що договори оренди землі, укладені між СВК «Агрофірма Маріампольська» і позивачкою - ОСОБА_1 23 жовтня 2009 року і зареєстровані відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року щодо земельних ділянок ОСОБА_1 площею 6.39 га і 0.81 га, - припинили своє існування та чинність 05 жовтня 2015 року. За узгодженістю сторін були укладені договори оренди землі на вказані земельні ділянки, які передбачали інші строки дії цих договорів, орендну плату, тобто якщо договір оренди землі, укладений 23 жовтня 2009 року, передбачав термін 5 років і орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації 3.022, то договір оренди землі, укладений 05 жовтня 2015 року, укладений на строк - 10 років, орендну плату, яка вноситься у грошовій формі у розмірі 5.178 % від нормативної грошової оцінки щорічно з коефіцієнтом 3.2 та 1.756 та 1.249. Згідно додаткової угоди до договору оренди землі від 19 січня 2017 року позивачка на нових умовах і за згодою сторін отримала наперед орендну плату за 2017 рік по договору від 05 жовтня 2015 року, укладеному на 10 років. Щодо чинності договорів оренди землі, укладених 23 жовтня 2009 року позивачкою з СВК «Агрофірма Маріампольська», то вона вказує, що вказані договори зареєстровані 13 червня 2012 року, тобто їх строк дії закінчується 12 червня 2017 року, при цьому вона наголосила, що за змістом статтей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір підлягає державній реєстрації, і що з моменту реєстрації він набирає чинності. Вказані договори не могли набрати чинності 13 червня 2012 року, так як статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі» - виключені 11 лютого 2010 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»; крім того з 01 січня 2012 року набрали чинності зміни до Закону України «Про оренду землі», а тому посилатись на статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі» щодо чинності договорів оренди землі, зареєстрованих 13 червня 2012 року, позивачем є необгрунтованим доводом. У зв’язку з цим, не можна вважати подвійною державною реєстрацією укладених договорів оренди землі 05 жовтня 2015 року. В статті 31 Закону України «Про оренду землі» зазначається, що Законом можуть буті передбачені й інші випадки, коли договори оренди землі припиняються. Договір може бути припинений шляхом розірвання за згодою сторін. Позивачкою не враховано вимоги статтей 651, 652 ЦК України, в яких вбачається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або Законом, і що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірванні за згодою сторін. Позивачка залишила поза увагою і вимоги ст. 604 ч. 2 ЦК України, де зазначено, що зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Таким чином позивачка при заключенні договорів оренди землі від 05 жовтня 2015 року мала вільне волевиявлення і бажала продовжувати договірні відносини з відповідачем на тривалий період, а тому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши документи справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РІ № 316753, виданого Петрівською районною державною адміністрацією 18 серпня 2002 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,20 га, кадастровий номер: 3524983100:02:000:0235, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луганської сільської ради, Петрівського району, Кіровоградської області (а.с.17,24).

Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, що зазначений в державному акті на право приватної власності на землю, земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_1, розміщена на двох окремих ділянках площею 0,81 га та 6,39 га., що також підтверджується актами про встановлення та погодження в натурі меж земельної частки громадянки ОСОБА_1 на території Луганської сільської ради, Петрівського району, Кіровоградської області від 25 травня 2009 року (а.с.19-20, 26-27).

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001338, земельна

ділянка площею 6,39 га, на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом (23.05.2017 року), перебувала в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська» (а.с.12-13).

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001337, земельна ділянка площею 0,81 га, на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом (23.05.2017 року), перебувала в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська» (а.с.10-11).

Оскільки зазначені договори оренди землі зареєстровано 13 червня 2012 року, строк їх дії, відповідно до п. 8 договорів, становить 5 років, а також враховуючи ту обставину, що вони не були розірваними в установленому законом порядку, вони дійсні до 12 червня 2017 року.

В той же час в порушення вимог чинного законодавства, при дії вищевказаних договорів оренди землі, між СВК «Агрофірма Маріампольська» та ОСОБА_1 05 жовтня 2015 року було укладено інші договори оренди землі на зазначені земельні ділянки з іншим строком дії ( відповідно до п. 8 договорів) та з іншими умовами договору, в тому числі щодо розміру орендної плати (а.с.14-15,21-22).

Таким чином, в один і той же час, починаючи з дня підписання договорів оренди землі, тобто з дня коли вони відповідно до чинного законодавства є укладеними, - 05 жовтня 2015 року, на одні і ті ж земельні ділянки діють по два різних договори оренди землі. При цьому одні і ті ж істотні умови договору суперечать один одному: строк дії договору та розмір орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов’язані з орендою землі, є Закон України “Про оренду землі”.

За змістом статей 18, 20 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до пунктів 41 договорів від 23 жовтня 2009 року, вони набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі” (у редакції, яка була чинною на момент виникнення договірних правовідносин) встановлені істотні умови, досягнення згоди з яких є обов’язковим для укладення договорів оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні зазначених договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

За договорами оренди землі від 23 жовтня 2009 року ОСОБА_1 та СВК «Агрофірма Маріампольська» дійшли згоди щодо істотних умов договорів оренди земельних ділянок, скріпивши 23 жовтня 2009 року договори своїми підписами.

Після державної реєстрації договорів оренди землі 13 червня 2012 року цивільні права та обов’язки щодо зазначених у договорах істотних умов набули чинності, як і передбачено п. 41 договорів. Отже усі інші зміни істотних умов зазначених договорів, в тому числі щодо строку дії договору та розміру орендної плати, мають бути зареєстрованими в установленому законом порядку саме як зміни до договору або як договір (угода) про розірвання таких договорів. Всі інші нові договори оренди землі предметом яких є одна і та ж земельна ділянка є недійсними, так як укладені в порушення вже діючих умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що договори оренди землі від 05 жовтня 2015 року на оренду земельних ділянок, кадастровий номер 3524983100:02:000:0235, площею 6,39 га та 0,81 га, укладені між СВК «Агрофірма Маріампольська» та ОСОБА_1 є недійсними, так як суперечать діючим (на момент звернення до суду 23.05.2017 року) договорам від 23 жовтня 2009 року.

Крім того, право оренди землі за договорами оренди землі від 05 жовтня 2015 року, зареєстровано в порушення вимог Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 2 даного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 9 цього Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 8-1 частини2 статті 9 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов’язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов’язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Оскільки право оренди земельної ділянки площею 6,39 га, відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстровано відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001338, а право оренди земельної ділянки площею 0,81 га, відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстровано відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001337, і їх дія закінчується 12 червня 2017 року, вказані договори були чинними в період з 13 червня 2012 року по 12 червня 2017 року. Таким чином цей факт унеможливлює здійснення державної реєстрації договорів оренди землі, укладених між їх власниками та СВК «Агрофірма Маріампольська» у 2016 році, до закінчення строку дії попередніх договорів.

Крім цього, при державній реєстрації договору оренди землі від 05 жовтня 2015 року про оренду земельної ділянки площею 6,39 га, в якому зазначено кадастровий номер 3524983100:02:000:0235 (відповідає номеру зазначеному у державному акті на право приватної власності на землю), а державний реєстратор, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 60727314 від 06 червня 2016 року зареєстрував земельну ділянку за іншим кадастровим номером - 3524983100:02:000:1235, який не відповідає зазначеному номеру у договорі оренди землі поданому для державної реєстрації та номеру зазначеному у державному акті на право приватної власності на землю (а.с.28).

Така ж ситуація склалася при державній реєстрації договору оренди землі від 05 жовтня 2015 року про оренду земельної ділянки площею 0,81 га, в якому зазначено кадастровий номер 3524983100:02:000:0235 (відповідає номеру зазначеному у державному акті на право приватної власності на землю), а державний реєстратор, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 59810437 від 25 травня 2016 року зареєстрував земельну ділянку за іншим кадастровим номером - 3524983100:02:000:2235, який не відповідає зазначеному номеру у договорі оренди землі поданому для державної реєстрації та номеру зазначеному у державному акті на право приватної власності на землю (а.с.29).

Крім того усі документи підшиті з оспорюваними договорами про оренду землі від 05 жовтня 2015 року, які є невід’ємною частиною договору відповідно до п.44 зазначених договорів, не містять відомостей про кадастрові номера, за якими зареєстровано право оренди.

При цьому у витягах відсутні будь які відомості про договори оренди землі на вище зазначені земельні ділянки від 23 жовтня 2009 року, зареєстровані у відділі Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року, який відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до 01 січня 2013 року діяв як орган державної реєстрації прав на землю.

Таким чином зазначені обставини є підтвердженням невиконання державним реєстратором вимог п.1 ч.1 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо відповідності відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах, та щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, що є підставою для скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок згідно договорів оренди землі, укладених ОСОБА_1 і СВК Агрофірма Маріампольська» 05 жовтня 2015 року.

Враховуючи вищевказане, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити, визнати недійсними договори оренди землі, укладені 05 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Маріампольська», та скасувати їх державну реєстрацію.

Вказані правовідносини регулюються ст.ст.15,18,20 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.2,9,15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст.203,215,638,792 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 263,264,265,268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 05 жовтня 2015 року між власником земельної ділянки площею 6,39 га, розташованої на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3524983100:02:000:0235 ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Маріампольська», та скасувати рішення державного реєстратора Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та

їх обтяжень індексний номер: 29916235 від 06 червня 2016 року, номер запису про інше речове право: 14829462, щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3524983100:02:000:1235.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 05 жовтня 2015 року між власником земельної ділянки площею 0,81 га, розташованої на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3524983100:02:000:0235 ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Маріампольська», та скасувати рішення державного реєстратора Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 29739531 від 25 травня 2016 року, номер запису про інше речове право: 14647198, щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3524983100:02:000:2235.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 січня 2018 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом вірно

Суддя Петрівського районного суду С.Колесник