Постанова № 71824474, 23.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 143/1505/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко А.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

23 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року (повний текст якої складено в м. Погребище) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Погребищенського районного суду Вінницької області з позовом до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач був звільнений з посади судді Погребищенського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку, після чого 04.10.2016 року звернувся до відповідача з заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши необхідні документи, які підтверджують його суддівський стаж, а саме: 2 роки і 24 дні строкова військова служба, 1 рік 11 місяців навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті, 3 роки 8 місяців і 12 днів робота на посаді слідчого Оратівського та Погребищенського відділу внутрішніх справ України та 23 роки 05 місяців 23 дні робота на посаді судді.

Проте відповідач призначив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітної плати з урахуванням лише періоду стажу на посаді судді, не врахувавши період стажу за проходження строкової військової служби, період стажу за навчанням за денною формою у вищому навчальному закладі та період стажу на посаді слідчого Оратівського та Погребищенського відділу внутрішніх справ України, що на думку позивача, не відповідає нормам законодавства.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, зокрема, зараховується період проходження строкової військової служби, період роботи на посаді слідчого та половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, становить повних 33 роки, що, в свою чергу, дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

При цьому, згідно п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

При цьому, згідно пункту 34 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічні вимоги містив п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного та в редакції на момент роботи позивача на посаді судді), яким було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла на день призначення (обрання) позивача суддею) від 15.12.1992 року № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Також, відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України № 584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинного та в редакції на момент роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період проходження строкової військової служби, а також період роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, згідно копії трудової книжки ОСОБА_2, з якої вбачається, що ОСОБА_2 в період з 10.10.1982 р. по 03.11.1984 р. проходив строкову військову службу, з 01.09.1985 р. по 26.06.1989 р. навчався за денною формою в Харківському юридичному інституті, з 01.08.1989 р. по 01.06.1992 р. працював на посаді слідчого слідчого відділу внутрішніх справ Оратівського райвиконкому Вінницької області та з 01.06.1992 р. по 13.04.1993 р. працював на посаді слідчого Погребищенського РВВС у Вінницькій області, з 12.04.1993 року був обраний суддею Погребищенського районного суду Вінницької області та 03.10.2016 року ОСОБА_2 було виведено зі штату суддів, звільненого у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Також відповідно до копії постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» (а. с. 15-16), згідно якою ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Погребищенського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку; копію наказу в. о. голови Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.10.2016 року № 31-к (а.с. 7), згідно з якого ОСОБА_2 було виведено зі штату суддів Погребищенського районного суду Вінницької області; копію розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 14), згідно якого до відповідного стажу судді було зараховано службу в рядах Радянської армії, студент Харківського юридичного інституту, службу в органах внутрішніх справ; подання Погребищенського районного суду Вінницької області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.10.2016 року № 2 (а.с. 13), зміст якого вказує, що стаж роботи судді ОСОБА_2., який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 33 роки 1 місяць 5 днів.

Також, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу позивача, який дає йому право на відставку, вбачається, що вказані періоди були враховані при прийнятті рішення про відставку позивача.

За встановлених у справі обставин щодо врахування при звільненні позивача у відставку повних 33 років його стажу в якості стажу судді, що дає йому право на таку відставку, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен складати 90% його суддівської винагороди, а дії відповідача про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% його суддівської винагороди є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Полотнянко Ю.П.