Постанова № 71821592, 22.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 911/2522/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.01.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 (дата підписання повного рішення - 13.10.2017)

у справі № 911/2522/17 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей"

про стягнення 499 229,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство фірма "Фундамент" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" (надалі - відповідач) про стягнення 406 239, 68 грн - основного боргу, 59 373,41 грн - пені за сукупний період з 18.01.2017 по 08.08.2017, 26 900,71 грн - інфляційних втрат за сукупний період з лютого 2017 по червень 2017 та 6 715,70 грн - 3% річних за сукупний період з 18.01.2017 по 08.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору генерального підряду №31/10/14 від 31.10.2014 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2017 (дата підписання повного рішення - 13.10.2017) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" на користь Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" 406239,68 грн - основного боргу, 59373,41 грн - пені, 26900,71 грн - інфляційних втрат, 6715,70 грн - 3% річних та 7488,44 грн - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" 16.11.2017 (згідно відтиску штемпеля Господарського суду Київської області на апеляційній скарзі) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в частині того, що на думку апелянта, позивачем помилково було зазначено суму основного боргу у розмірі 406 239,68 грн, оскільки заборгованість відповідача на день подачі позову була 331 239,68 грн. Окрім цього, апелянт зазначив, що судом першої інстанції помилково було враховано як доказ видаткову накладку № 5 від 28.02.2017. А також те, що судом першої інстанції було помилково стягнуто пеню, однак її не було передбачено умовами договору, а тому таке стягнення суперечить чинному законодавству. Відтак, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі № 911/2522/17 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2017.

Розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою від 18.12.2017 - на 22.01.2018.

В судовому засіданні представник позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2018 не з'явився, про час та місце судового засіданні повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 03.01.2018 стороні ухвали суду від 18.12.2017. Разом з цим, в день судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки 11.01.2018 було звільнено юрисконсульта, а тому з метою надання часу для залучення фахівця та належним чином обґрунтувати свою позицію, просив задовольнити подане клопотання.

Таке клопотання було відхилено судом апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Так, з матеріалів справи вбачається, що на попереднє судове засідання 18.12.2017 представник відповідача також не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Тобто фактично через неявку сторони суд апеляційної інстанції вже відкладав розгляд апеляційної скарги.

Разом з цим, колегія суддів також зазначає, що застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

А тому, дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014 між Приватним акціонерним товариством фірма "Фундамент" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" (замовник) укладено договір генерального підряду №31/10/14 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати загально будівельні роботи по будівництву житлового будинку (згідно додатку №2 - перелік загально-будівельних та опоряджувальних робіт), (надалі - роботи), на об'єкті «Багатоквартирна житлова забудова, площею 20 га в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області» (надалі - об'єкт), відповідно до погодженої сторонами вартості робіт, проектної документації, державних будівельних норм, а Замовник зобов'язується прийняти якісно виконані роботи та оплатити їх повну вартість у порядку, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 1.4. договору роботи, передбачені пунктом 1.1. даного договору, виконуються із будівельних матеріалів поставки генпідрядника, механізмами та на обладнані генпідрядника.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна договору визначається на підставі приблизної (динамічної) договірної ціни, що складає: без ПДВ 53 315 937,50 грн, крім того ПДВ 10 663 187,50 грн, всього з ПДВ 63 979 125,00 грн (шістдесят три мільйони дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч сто двадцять п'ять грн 00 коп) із розрахунку вартості одного квадратного метра 5 250,00 грн при орієнтовній площі 12 186,50 метрів квадратних з урахуванням переліку основних будівельних матеріалів і конструкцій, ціни на які враховані у ціні договору станом на 31.10.2014 (додаток №3). Ціна договору вказана на дату укладення договору та підлягає корегуванню при актуванні у випадку зміни загальної площі та інших випадках передбачених договором. Ціна договору уточнюється на дату фактичного початку робіт.

Згідно пункту 3.1. договору фінансування робіт по цьому договору здійснюється замовником у наступному порядку:

3.1.1. Перший авансовий платіж у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч грн 00 коп) в т.ч ПДВ, на проведення підготовчих робіт генпідрядником, замовник здійснює на протязі двох банківських днів із дати передачі фронту робіт (оформлюється двостороннім актом).

3.1.2. Подальші авансові платежі здійснюються замовником на підставі директивного графіка виконання та фінансування робіт (додаток №1). Замовник здійснює авансові платежі у розмірі 60% запланованого набору робіт на місяць до п'ятого числа кожного місця в якому виконуються Роботи на протязі всього строку виконання робіт по цьому договору.

3.1.3. Розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів замовника протягом 10 (десяти) банківських днів із дати підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати / форми КБ- З, замовник проводить розрахунки за виконані та прийняті Роботи згідно підписаних сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/форми КБ-3, за вирахуванням авансових платежів.

Відповідно до пунктів 5.2.1. та 5.2.2. договору замовник зобов'язаний прийняти виконані генпідрядником роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 в порядку, передбаченому пунктами 3.2.-3.7. договору та оплатити генпідряднику виконані роботи у порядку та на умовах , в розмірах і строках, які встановлені договором.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами покладених на них зобов'язань згідно цього договору (пункт 10.1. договору).

Так, судом першої інстанції правомірно зазначено, що на виконання умов договору позивач у період з листопада 2014 року по січень 2017 року виконав будівельні роботи на загальну суму 27 703 838,87 грн, що підтверджується наступними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт: довідка від 31.12.2014 та акт №1 від 31.12.2014 на суму 141 051,16 грн, довідка від 30.10.2015 та акти за жовтень 2015 на суму 10133594,78 грн, довідка від 30.12.2015 та акти за грудень 2015 на суму 5128761,36 грн, довідка від 29.01.2016 та акти за січень 2016 на суму 2 736 640,52 грн, довідка від 29.02.2016 та акти за лютий 2016 на суму 2 507 819,56 грн, довідка від 31.03.2016 та акти за березень 2016 на суму 592889,88 грн, довідка від 30.04.2016 та акти за квітень 2016 на суму 2580 645,31 грн, довідка від 31.05.2016 та акти за травень 2016 на суму 752 143,08 грн; довідка від 30.06.2016 та акти за червень 2016 на суму 1146255,86 грн, довідка від 31.07.2016 та акти за липень 2016 на суму 668116,91 грн, довідка від 31.08.2016 та акти за серпень 2016 на суму 540 022,15 грн, довідка від 30.09.2016 та акти за вересень 2016 на суму 404818,51 грн, довідка від 31.10.2016 та акт №145/3 від 31.12.2014 на суму 188 00,00 грн, довідка від 30.12.2016 та акти за грудень 2016 на суму 182 679,79 грн.

Окрім цього, позивач на підставі договору здійснив реалізацію матеріалів та готової продукції відповідачу на загальну суму 565 893,18 грн (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 18 коп, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними №56 від 29.02.2016 та №5 від 28.02.2017 і довіреністю на отримання матеріальних цінностей №60 від 29.02.2016 (т.3 а.с. 149, 151-152).

Так, за результатами проведеної звірки між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків по договору (т.3 а.с. 147-148), відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.12.2016 становить 382 629,27 грн.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача претензію вих. №276 від 14.02.2017 (т.3 а.с.154-155), яку відповідач не отримав по причині повернення (досилання) за закінченням терміну зберігання.

29.03.2017 позивач направив на фактичну адресу відповідача претензію вих. №558 від 27.03.2017, яку відповідач отримав 11.04.2017 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0200236192481 (а.с. 157-158), а також нарочно вручив претензію відповідачу 28.03.2017 (а.с. 159), у якій наполягав на тому, щоб відповідач сплатив суму заборгованості за договором.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

Розглядаючи спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 406239, 68 грн. основного боргу, 59373,41 грн. пені за сукупний період з 18.01.2017 по 08.08.2017, 26900,71 грн. інфляційних втрат за сукупний період з лютого 2017 по червень 2017 та 6715,70 грн. 3% річних за сукупний період з 18.01.2017 по 08.08.2017.

Суд апеляційної інстанції лише частково погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, передбачено обов'язок виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 846, ч. 2 ст. 849 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. У разі якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Так, із матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3 підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств без будь-яких претензій, що свідчило б про неповноту чи неякісне виконання позивачем своїх зобов'язань згідно договору, а тому роботи вважаються прийнятими без зауважень в повному обсязі.

Разом з цим, обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму основаного боргу, позивач зазначив, що після 01.12.2016 між сторонами здійснювались господарські операції на підставі договору: двостороннє підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на суму 182 679,79 грн, поставка матеріалів та готової продукції на суму 15 930,62 грн та перерахування відповідачем грошових коштів у розмірі 175 000,00 грн.

Так, за доводами позивача, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач здійснив лише часткову оплату виконаних робіт та поставлених матеріалів і готової продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 406 239,68 грн, яка складається із заборгованості по оплаті за виконані будівельні роботи у розмірі 390 309,06 грн та заборгованості по оплаті за поставлені (реалізовані) матеріали та готову продукцію у розмірі 15 930,62 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо того, що позивачем помилково було визначено суму основного боргу (за виконані роботи) у розмірі 390 309,06 грн та не враховано оплату відповідачем 20.02.2017, оскільки, як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку позивачем було враховано вказану суму, оплачену відповідачем. Вказана обставина, окрім зазначеного позивачем у розрахунку, вбачається зі змісту позовної заяви (абз. 5 арк. 4 позовної заяви), а також підтверджується копією платіжного доручення № 2966 від 20.02.2017, яку позивач самостійно долучив до позовної заяви (т. 1, а.с. 146). В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, що такий платіж було враховано, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути за договором 390 309,06 грн (сума 75 000,00 грн не входить до зазначеної заборгованості), при цьому, 3% річних та інфляційних втрат позивач нараховував періодами: до 19.02.2017 - на суму 465 309,06 грн; з 20.02.2017 - на суму 390 309,06 грн. А тому доводи апелянта про неправильно визначену суму основного боргу не приймаються судом апеляційної інстанції як такі, що спростовуються розрахунком ціни позову та первинними документами.

Таким чином, враховуючи, що станом на прийняття рішення докази повної оплати відповідачем виконаних позивачем робіт та поставлених матеріалів і готової продукції відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 406239,68 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивачем до стягнення було також заявлено 59 373,41 грн - пені, 26 900,71 грн - інфляційних втрат та 6 715,70 грн - 3% річних.

Так, щодо заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом було правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині в повному обсязі в розмірі 6715,71 грн - 3% річних та 26 900,71 грн - інфляційних втрат.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 59 373,41 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до норм частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення термінів оплати згідно п. 3.1.3. даного договору замовник сплачує генпідряднику штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення. При розрахунку штрафу за порушення строку оплати виконаних робіт, враховуються положення п. 3.12. цього договору.

При цьому вбачається, що за правовою природою пунктом 7.2 договору передбачено можливість і визначено розмір нарахування штрафу, однак з наданого позивачем розрахунку ціни позову вбачається, що позивач нараховував не штраф, а пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення, що не передбачено умовами договору.

Як роз'яснено в абзаці 3 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 20 листопада 2017 року у справі № 910/2185/17).

При цьому доводи позивача про можливість у даному випадку нарахування пені з посиланням на п 7.8. договору не приймається судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані, оскільки умови договору таке нарахування не передбачено та відсутній законодавчий акт, який би прямо передбачав можливість нарахування пені у даному випадку.

А тому суд апеляційної інстанції приймає в цій частині доводи апелянта про необґрунтованість стягнення судом першої інстанції з відповідача пені у розмірі 59 373,41 грн.

Таким чином, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 59 373,41 грн - підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі № 911/2522/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі № 911/2522/17 в частині стягнення 59 373,41 грн пені - скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові з новим розподілом судових витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Окружна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39296673) на користь Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (02002, м.Київ, вул. Раіси Окіпної, будинок 4-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 01416332) 6 597 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн 84 коп судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі № 911/2522/17 (в частині стягнення 406 239 грн. 68 коп. - основного боргу, 26 900 грн 71 коп - інфляційних втрат та 6715 грн 70 коп - 3% річних) - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (02002, м.Київ, вул. Раіси Окіпної, будинок 4-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 01416332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Окружна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39296673) 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 66 коп судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

7. Матеріали справи № 911/2522/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.01.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич