Вирок № 71819546, 25.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/2539/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 11-кп/783/1092/17 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Партики І.В., Головатого В.Я.,

з участю секретаря Проворної Н.І.,

розглянувши у кримінальному проваджені №12016140110000924 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2,

з участю прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та обрано йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

У відповідності до вимог п."в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного за даним вироком покарання.

Згідно з вироком ОСОБА_1, відповідно до рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 03.08.2015 та виданого на підставі цього рішення суду виконавчого листа № 442/3589/15-ц від 03.08.2015, зобов'язаний сплачувати аліменти в користь ОСОБА_2 (попереднє прізвище ОСОБА_3), на утримання їх спільних дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі по 1500 грн., починаючи з дня подачі позову 27.05.2015 року і до досягнення дітьми повноліття, діючи умисно з цього часу ухилявся від сплати аліментів, що призвело до виникнення заборгованості станом на 04.03.2017 року на загальну суму 31 693 гривень 52 копійки.

Не погоджуючись з зазначеним вироком заступник прокурора Львівської області Пуківський Б.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати даний вирок, у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та обрати йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

В обґрунтування покликається на те, що вищенаведене судове рішення першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення від відбування покарання. Апелянт вважає, що зважаючи на норми п. «г» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд першої інстанції при ухваленні вироку 14 вересня 2017 року безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» (перебування на утриманні неповнолітніх дітей) за злочин, що посягає на охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив таку задоволити, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечив проти поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_1, згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 03.08.2015 та виданого на підставі цього рішення суду виконавчого листа № 442/3589/15-ц від 03.08.2015, зобов'язаний сплачувати аліменти в користь ОСОБА_2 (попереднє прізвище ОСОБА_3), на утримання їх спільних дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі по 1500 грн., починаючи з дня подачі позову 27.05.2015 і до досягнення дітьми повноліття, діючи умисно з цього часу ухилявся від сплати аліментів, що призвело до виникнення заборгованості станом на 04.03.2017 на загальну суму 31 693 гривень 52 копійки.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, за наведених у вироку обставинах, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку не оскаржується.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині звільнення від призначеного покарання ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення від відбування покарання.

У відповідності до ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно з ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Також, згідно ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб (п. «г» цієї статті), які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції врахував письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього вимог вищезазначеного закону та звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», так як він на день набрання чинності цим Законом має на утриманні троє малолітніх дітей.

Натомість безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів і прав неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги, а потерпілими від даного злочину є неповнолітні та непрацездатні діти.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 ухилився від сплати аліментів в загальній сумі 31 693 гривні 52 копійки на утримання своїх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, тому вважається таким, що вчинив злочин, який посягає на майнові інтереси і права неповнолітніх дітей, порушує їхнє право на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, суд першої інстанції при ухваленні вироку безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» (перебування на утриманні неповнолітніх дітей) за злочин, що посягає на охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно враховував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря – нарколога та у лікаря – психіатра не знаходиться, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також щире каяття, як обставину, яка пом’якшує покарання та призначив покарання в межах санкції ч.1 ст. 164 КК України у виді обмеження волі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення від відбування покарання, вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року в частині звільнення від відбування покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. - задоволити.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність – скасувати та ухвалити новий вирок.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та обрати йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9