Постанова № 71818138, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/785/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/76/18 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Воробйової І.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 оборони України в особі представника ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що у період з 01.03.1980 року по 01.04.1981 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.

При виконанні службових обов’язків в Демократичній Республіці Афганістан він отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, контузію головного мозку, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку «стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. прогресуючого, кризового перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (2-3 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертизивні, вертебробазилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю; посттравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом; центральною вестибулярною дисфункцією вираженою, з тяжким порушенням статико-кінетичної стійкості ІІІ ст., вестибуло-сенсорними і вегетативними реакціями ІІІ ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом; гіпертонічної хвороби ІІ, ст.2, ризику 2, кризового перебігу, СН І ст.Ангіосклерозу сітківки обох очей по гіпертонічному типу; помутнінню рогівки обох очей».

Зазначає, що він проходив неодноразові стаціонарні лікування з приводу зазначених захворювань.

Після проведення лікування стан його здоров’я не покращився. Він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Внаслідок поранення (контузії і захворювань), пов'язаного з проходженням військової служби, йому встановлена ІІІ група інвалідності безстроково.

У зв’язку із вищевикладеним, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, виконувати свою професійну діяльність, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 100 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 оборони України на користь ОСОБА_5 40 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

В іншій частині позову – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 оборони України судовий збір в дохід держави в розмірі 640 грн. 00 коп.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 оборони України в особі представника ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог п.9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

В силу вимог п. 2,3 ч.1 ст.258 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ч.1 ст.381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керуючись ст.ст. 10,11, 57, 60, 212-215 ЦПК України (в редакції закону на час вирішення спору), виходив із обґрунтованості та доведеності останнього в частині його задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 15.12.2017 року, тобто чинних на час постановлення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі.

Встановлено, що ОСОБА_5, відповідно до військового квитка НО №3568999, у період з 01.03.1980 року по 01.04.1981 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії ОСОБА_3 оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4310 від 11.10.2016 року, ОСОБА_5 при виконанні обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, контузію головного мозку (у 1980 році).

На підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0679470, під час огляду 31.01.2017 року ОСОБА_5 встановлена третя група інвалідності у зв’язку із пораненням (контузією і захворюванням), пов'язаним з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди у будь-якому розмірі ще не породжує обов’язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, належним чином не дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності ОСОБА_3 оборони України, чи наявний причинний зв’язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

Так, згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права… фізичних осіб… у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Так, військова служба пов’язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям визначені законами пільги та гарантії, у тому числі компенсації за моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишились положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров’я в порядку, встановленому ОСОБА_3 оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.

Також, окрім Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на які суд першої інстанції належної уваги не звернув, відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

При вищевикладених обставинах, позивачем у матеріали цієї справи не було надано суду першої інстанції належних допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі за рішенням суду, враховуючи вказані вище встановлені судом фактичні обставини цієї справи.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову позивача до відповідача у цій справі у повному обсязі.

За таких обставин, доводи відповідача ОСОБА_3 оборони України, як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, щодо його законності та обґрунтованості.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги ОСОБА_3 оборони України.

Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 оборони України ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду не можна визнати таким, що постановлено з дотримання норма матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у позові.

Крім того, в силу вимог ч. 13 ст.141 ЦПК України у разі відмови ОСОБА_5, як позивачу, у задоволенні його позову у цій справі у повному обсязі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_3 оборони України у цій справі будь-яких судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_5 був звільнений в силу вимог Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у цій справі взагалі та у тому числі він був звільнений від його сплати за подачу вищезазначеного позову до суду першої інстанції.

У зв’язку із чим, враховуючи задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 оборони України апеляційним судом у цій справі, судові витрати ОСОБА_3 оборони України, пов’язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 704,00 грн., сплаченого при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду, слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.141,368,371–372,379,381-384, п.9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 оборони України задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2017 року у цій справі скасувати.

Ухвалити постанову наступного змісту: «У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 оборони України про відшкодування моральної шкоди у цій справі відмовити.

Судові витрати ОСОБА_3 оборони України (ЄДРПОУ 00034022), пов’язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 704,00 грн. компенсувати за рахунок держави.

Дата складання повної постанови 25 січня 2018 року.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: