Рішення № 71816561, 18.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/125/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 Справа № 908/2136/17

м. Запоріжжя

За позовом Київського національного університету імені ОСОБА_1 (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська,60; адреса для листування: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 81)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, б.39)

про стягнення 40299, 44 грн. неустойки за договором № 33 від 28.09.2015.

Суддя Зінченко Н.Г.

При секретарі судового засідання: Петриченко А.Є.

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_3, довіреність № 01/08-26 від 09.01.18;

від відповідача –не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 40299,44 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2017р. порушено провадження у справі № 908/2136/17, розгляд справи призначено на 27.11.2017р. Ухвалою суду від 27.11.2017р. розгляд справи відкладено на 20.12.017р.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 р. № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуальної кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017р.

Згідно з п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 20.12.2017р., згідно зі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, здійснено перехід розгляду справи до норм чинного Господарського процесуального кодексу України, зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2017р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 18.01.2018р.

18.01.2018р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши про наступне. 28.09.2015р. між сторонами був укладений договір № 33, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов’язання з поставки комп’ютерної техніки, визначеної у додатку № 1 до договору. Відповідно до п. 5.1 договору термін поставки становить 30 календарних днів з дати підписання договору. Однак, поставка товару була здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного договором. У зв’язку з чим, на підставі ст. 526, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач простить стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 40299,44 грн.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, письмовий відзив на позову заяву не надав. Про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься поштові повідомлення про вручення ухвал суду представнику відповідача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно положенням п. 1.2, п. 7.7 Статуту Київського національного університету імені ОСОБА_1 Університет є юридичною особою, яка утворена у формі державної установи. Військовий інститут є структурним підрозділом Університету.

Згідно положення про Військовий інститут Київського національного університету імені ОСОБА_1, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України від 18.04.2014 р. № 483/260, Військовий інститут Київського національного університету імені ОСОБА_1 є військовим навчальним підрозділом Київського національного університету імені ОСОБА_1.

28.09.2015р. між Військовим інститутом Київського національного університету імені ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД” (постачальник) був укладений договір про закупівлю код 26.20.1 «Машини обчислювальні, частини та приладдя до них» (монітори, клавіатури, маніпулятори «миша», принтери, сервери, інтерактивна дошка) № 33. Кількість та ціна предмета договору визначається специфікацією (додаток №1), яка є невід’ємною його частиною (п. 1.1).

Так, специфікацією від 28.09.2015р. до договору сторонами визначено найменування товару, кількість товару та його ціну. Загальна сума товару становить 438792,36 грн.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати покупцем на розрахунковий рахунок постачальника після поставки, на підставі даного договору та належним чином оформленої накладної і актів прийому-передачі на товар, протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

У пункті 5.1 визначено термін поставки товару, а саме: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання цього договору обома сторонами.

Пунктом 6.3.1 договору постачальник зобов’язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015р., а в частині гарантійних зобов’язань до повного виконання гарантійних зобов’язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 5.1 договору відповідач повинен був здійснити поставку комп’ютерного устаткування до 28.10.2015р. включно. Однак, всупереч умовам договору, відповідача здійснив часткову поставку товару 29.10.2015р. та 17.11.2015р. на загальну суму 222711,36 грн., про що свідчать: накладна № 2910.30 від 29.10.2015р. на суму 136009,80 грн., накладна № 1711.1 від 17.11.2015р. на суму 38372,40 грн., накладна № 1711,3 від 17.11.2015р. на суму 48329,16 грн.

Товар визначений пунктом 1 специфікації від 28.09.2015р., а саме: монітори LG22МР57А-Р у кількості 75 шт. на загальну суму 216081 грн., не було поставлено.

Також матеріали справи свідчить, що 17.12.2015р. сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю № 33 від 28.09.2015р., якою внесено зміни у пункт 1 специфікації, виклавши його в наступній редакції: «Монітор LG22МР47А-Р, кількість 75 шт., ціна з ПДВ 2881,08 грн., загальна сума 216081 грн.».

29.12.2015р., на виконання даної додаткової угоди, позивач поставив відповідачу відповідні монітори, що підтверджується накладною № 2912.32 від 29.12.2015р. на суму 216081 грн.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД” неустойки в розмірі 40299,44 грн., яка, відповідно до розрахунків, складається з суми 25174,77 грн. пені та суми 15125,67 грн. штрафу, за порушення зобов’язання щодо поставки товару.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, поставку товару за специфікацією від 28.09.2015р. здійснив з порушенням строку, в встановленого п. 5.1 договору. Також з матеріалів справи вбачається, що товар зазначений у п. 1 специфікації, а саме: LG22МР57А-Р, взагалі не було поставлено, у зв’язку з його відсутністю у відповідача. З метою вирішення даного питання сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 17.12.2015р., якою здійснено заміну моніторів на іншу модель - Монітор LG22МР47А-Р. Однак зазначене не звільняє відповідача від відповідальності за порушення взятого на себе зобов’язання з поставки товару у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

Згідно ж ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, пунктом 7.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов’язань, згідно договору позичальник сплачує пеню в розмірі 0,2% вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення поставки товару, але не нижче облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

За порушення строків поставки товару позивачем нараховано неустойку, яка, відповідно до розрахунку, складається з пені в розмірі 25174,77 грн. за загальний період з 29.10.2015р. по 17.12.2015р. та штрафу (7% від суми 21608,10грн. за накладною № 2912,32 від 29.12.2015р.) в розмірі 15125,67 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що їх здійснено вірно та у відповідності до умов договору. Однак, при складанні зазначених нарахувань (штрафу та пені) та визначенні загальної суми неустойки позивачем допущено арифметичну помилку, а саме: замість 40300,44 грн., зазначено 40299,44 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 40299,44 грн., а отже позовні задовольняються в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, б.39; код ЄДРПОУ 23855495) на користь Київського національного університету імені ОСОБА_1 (01033, м. Київ, вул. Володимирська,60; код ЄДРПОУ 02070944) суму 40299 (сорок тисяч двісті дев’яносто дев’ять) грн. 44 коп. неустойки, суму 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Зінченко

Повне рішення складено 26.01.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.