Ухвала суду № 71816046, 04.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/5915/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Матвійчук Г.О.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Корчук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" - адвоката Кравця Олександра Олександровича на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року, -

за участю:

представника власника майна - Кравця О.О.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2017 року, задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції КовінаД.О. та накладено арешт на видаткову частину рахунків ТОВ " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" ( код ЄДРПОУ 40850156): відкритих в ПАТ "Укрсиббанк" МФО 351005, №№ 26002878790271; 26042674649400; 26001878790324.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій, посилається на помилковість ухвали слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора.

Причини поважності пропущення строку апеляційного оскарження зазначає, що ухвала була постановлена слідчим суддею без повідомлення та участі власника майна, копія оскаржуваної ухвали на адресу товариства не надходила, а про зміст її стало відомо після опублікування в Інтернет мережі на сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень".

Представник стверджує, що ухвала слідчого судді була постановлена з численними порушеннями норм процесуального законодавства та без з'ясування обставин, які мають значення, оскільки жодній посадовій особі службові особи ТОВ " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42017000000002610 не повідомлено про підозру, не визнано цивільним позивачем в рамкам кримінального провадження, у зв'язку із з чим в слідчого судді були відсутні підстави для накладення арешту на майно.

Доказів, які б підтверджували наявність у майна ознак, зазначених в ст. 98 КПК України не має, а тому посилання слідчого судді в ухвалі на наявність правових підстав є незаконним та необґрунтованим. Представник посилається, що застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна призведе до повного зупинення правомірної підприємницької діяльності товариства, зокрема товариство позбавлено можливості сплачувати заробітну плату своїм працівникам, податки, збори та інші обов'язкові платежі до державного бюджету.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власників майна та їх представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно було розглянуто судом без повідомлення та участі власників майна та їх представника. Копія оскарджуваної ухвали на адресу ТОВ " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" не направлялася, що підтверджується матеріалами провадження. Про існування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2017 року представникові стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, після чого була направлена апеляційна скарга, тобто в межах визначного законом п'ятиденного строку, за таких обставин строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому не підлягає поновленню.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Управлінням процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідувана;' особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017000000002610 від 11.08.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що службові особи ТОВ «Торговий дім «Запорізька трейдингова компанія» (код ЄДРПОУ 40850156) за попередньою змовою із службовими особами комунальних підприємств організували протиправну схему розтрати коштів державного бюджету в особливо великих розмірах під час здійснення закупівель паливно-мастильних матеріалів, на загальну суму понад 10 млн.грн.

09.10.2017 року прокурор відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Ковін Д.О. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на видаткову частину рахунків ТОВ " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" ( код ЄДРПОУ 40850156)., відкритих в ПАТ " Укрсиббанк" (МФО 351005), №№ 26002878790271; 26042674649400; 26001878790324.

10.10.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000002610 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання та прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з метою забезпечення дієвості кримінального провадження.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який вніс клопотання не дотрималися.

Крім того слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали були допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, зокрема, зазначена мета необхідності накладення арешту не відповідає вимогам, передбаченим ст. 170-171 КПК України.

У клопотанні про накладення арешту сторона обвинувачення як на правову підставу накладення арешту на майно, посилається на ч. ч. 2 ст. 170 КПК України в редакції, яка з 11.12.2015 року втратила чинність відповідно до Закону України № 769-VІІІ від 10.11.2015 року. В свою чергу, 28.02.2016 року ст. 170 КПК України в редакції Закону України № 769-VІІІ від 10.11.2015 року теж втратила чинність і з цього числа діє ст. 170 КПК України в редакції Закону України № 1019-VІІІ від 18.02.2016 року.

За таких обставин прокурор, який ініціював внесення клопотання про арешт майна, при визначенні правової підстави для арешту майна, завдань та мети такого арешту мав керуватися ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України в редакції, яка вступила в силу 28.02.2016 року відповідно до Закону України № 1019-VІІІ від 18.02.2016 року, однак він в клопотанні, всупереч п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, керувався нормою закону, яка втратила чинність.

Таким чином, клопотання прокурора було розглянуто як таке, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а тому слідчий суддя, хоча і послався в оскаржуваній ухвалі на діючу редакцію ст. 170 КПК України, однак, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, мав повернути це клопотання органу досудового розслідування для усунення недоліків.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, приймаючи рішення вийшов за межі розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

За таких обставин, апеляційна скарга представника власника майна Кравця О.О. підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" - адвоката Кравця ОлександраОлександровича - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції КовінаД.О. та накладено арешт на видаткову частину рахунків ТОВ " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" ( код ЄДРПОУ 40850156): відкритих в ПАТ " Укрсиббанк" МФО 351005, №№ 26002878790271; 26042674649400; 26001878790324.,- скасувати.

Постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Ковіна Д.О. та накладено арешт на видаткову частину рахунків ТОВ " Торговий дім " Запорізька трейдингова компанія" ( код ЄДРПОУ 40850156): відкритих в ПАТ " Укрсиббанк" МФО 351005, №№ 26002878790271; 26042674649400; 26001878790324., - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.В. Дзюбін В.М. Лашевич