Постанова № 71816019, 24.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16398/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шкірай М.І.

Провадження № 22-ц/796/1226/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Чобіток А.О., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року, ухвалене в м. Києві, в справі за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2016 року Національний університет біоресурсів і природокористування України (далі - НУБіП України) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку. Зазначає, що університет є балансоутримувачем гуртожитку АДРЕСА_1. Працюючи доцентом кафедри сільськогосподарських машин та системотехніки НУБіП України, ОСОБА_1 був поселений у кімнату № АДРЕСА_1 гуртожитку студентського містечка НУБіП України на підставі договору про користування житловим приміщенням від 13.05.2015 року. Строк дії договору визначений сторонами до 31липня 2016 року 14 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до університету із заявою щодо переукладення з ним Договору на новий строк. За результатами засідання Комісії з поселення співробітників університету у гуртожитки студмістечка, з приводу розгляду питання щодо поселення співробітників на 2016-2017 навчальний рік в гуртожитки студмістечка університету з метою раціонального використання житлового фонду та вивільнення кімнат для поселення студентів, було прийнято рішення вивільнити шість кімнат в гуртожитку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 після закінчення строку договору про користування житловим приміщенням продовжує проживати в кімнаті № АДРЕСА_1, НУБіП України просив виселити його з вказаної кімнати із зняттям його з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року позов НУБіП України задоволено.

Виселено ОСОБА_1 з кімнати № АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення та знято його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НУБіП України 1378 грн. сплаченого судового збору.

05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою перегляд заочного рішення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову НУБіП. Посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що він вселився до гуртожитку на підставі договору про надання житлового приміщення в гуртожитку від 13 травня 2015 року, ордер на зайняття кімнати йому не видавався. Між ним та позивачем склалися цивільно-правові відносини. Після закінчення строку дії договору 31 липня 2016 року він продовжив проживати у зайнятій ним кімнаті гуртожитку, а позивачем здійснювалося зняття коштів з його банківської картки за проживання в гуртожитку. Дія укладеного між ним і позивачем договору фактично була продовжена на новий навчальний рік до 31 липня 2018 року. Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних відносин положення ЖК Української РСР та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

В судове засідання представник НУБіП не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у відсутність представника позивача.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, гуртожиток АДРЕСА_1 перебуває на балансі НУБіП України (а. с. 5).

ОСОБА_1 працював у НУБіП України на посаді доцента кафедри сільськогосподарських машин.

13 травня 2015 року між НУБіП України та ОСОБА_1 було укладено договір про користування житловим приміщенням згідно Положення про порядок поселення (переселення, виселення) молодих спеціалістів, працівників університету (в тому числі працівників гуртожитку) та сторонніх осіб, які співпрацюють із підрозділами університету, в гуртожитки студентського містечка НУБіП України, на 2015-2016 навчальний рік, затвердженого наказом ректора від 26.03.2015 року № 361, відповідно до якого НУБіП України зобов'язався надати ОСОБА_1 житлове приміщення, а саме, кімнату № АДРЕСА_1 (а. с. 24-27).

Для забезпечення співробітників університету тимчасовим житлом у 2015/2016 н.р. ректором НУБіП України було прийнято наказ №814 від 20 липня 2015 року про поселення ОСОБА_1 в кімнату № АДРЕСА_1 терміном проживання з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2016 року (а. с. 30).

01 серпня 2015 року між НУБіП України та ОСОБА_1 було підписано акт прийому-передачі житлового приміщення (а. с. 28).

14 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до НУБіП України з заявою (вх. від 16 червня 2016 року № 445) щодо переукладення з ним договору на новий строк (а. с. 31).

Вказана заява була передана на розгляд Комісії з поселення співробітників університету у гуртожитки студмістечка.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 25 липня 2016 року № 5 з приводу розгляду питання щодо поселення співробітників на 2016/2017 навчальний рік в гуртожитки студмістечка університету з метою раціонального використання житлового фонду та вивільнення кімнат для поселення студентів, було прийнято рішення вивільнити шість кімнат в гуртожитку № 12, в число яких входить і кімната № АДРЕСА_1 (а. с. 32-33).

Посилаючись на те, що після закінчення терміну дії договору ОСОБА_1 продовжує проживати в кімнаті № АДРЕСА_1 гуртожитку, НУБіП України просило суд ухвалити рішення про виселення відповідача з гуртожитку та зняти його з реєстраційного обліку на підставі положень ст. 116 ЖК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог НУБіП України. Задовольняючи позов НУБіП України з передбачених ст. 116 ЖК України підстав, суд виходив з того, що після закінчення терміну дії договору відповідач добровільно не звільнив кімнату в гуртожитку, а відтак зайняв її самоправно.

Колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції та вважає, що при вирішенні позовних вимог НУБіП України суд неправильно застосував норми матеріального права.

Статтею 116 ЖК України передбачено можливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до частини 3 даної статті такою підставою є самоправне зайняття жилого приміщення. Вказана норма відноситься до глави 2 ЖК України, якою врегульовані питання користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. При вирішенні спірних питань в даних правовідносинах суд з'ясовує наявність або відсутність договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, питання правовідносин піднайму даного житлового фонду та його тимчасових жильців тощо.

Спірні правовідносини між НУБіП і ОСОБА_1 виникли у зв'язку з користуванням відповідачем кімнатою у гуртожитку. Відповідно до ст. 129 ЖК України єдиною підставою для вселення на жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видається на підставі рішення адміністрації підприємства, установи, організації.

За позовними вимогами право на користування кімнатою у гуртожитку виникло у ОСОБА_1 не на підставі спеціального ордеру на поселення, а відповідно до умов цивільно-правової угоди, яким є договір про надання житлового приміщення в гуртожитку відповідачу на строк до 31 липня 2016 року.

Питання наявності законних підстав користування ОСОБА_1 кімнатою у гуртожитку у зв'язку з закінченням строку дії договору, заперечення відповідача з підстав наявності у нього переважного права на укладення договору на новий строк з'ясовуються судом за умови обґрунтування позовних вимог положеннями ЦК України, яким регулюються цивільні, а не житлові відносини.

Оскільки НУБіП України підставою для виселення ОСОБА_1 визначило ст.116 ЖК України, та з огляду на положення правила диспозитивності цивільного судочинства, позовні вимоги НУБіП України задоволенню не підлягають.

Помилкове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року скасувати.

Позов Національного університету біоресурсів і природокористування України до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2018 року.

Головуючий Шебуєва В.А.

Судді Чобіток А.О.

УкраїнецьЛ.Д.