Постанова № 71814925, 26.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/22468/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1077/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції : Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді-доповідача: ПрокопчукН.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4

на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року представник ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з даним позовом. Просив у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № BL4387 від 09.06.2008 року в сумі 578 725,59 доларів США звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, а саме нежилі будівлі (А, Б, В) загальною площею 199,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2016 року, шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.04.2017 року позовні вимоги задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за Кредитним договором № BL4387 від 09 червня 2008 року в розмірі 578 725, 59 доларів США, з яких: 285 002, 04 долари США заборгованості по кредиту, 293 723, 55 доларів США відсотків, 256 061, 51 грн. пені звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі будівлі ( А, Б, В) загальною площею 199, 8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 що належать ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 01 листопада 2016 року, серія та номер 995, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І.В. шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» права власності на предмет іпотеки, вартість яких становить 4 134 000, 00 грн.

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» право власності на нежилі будівлі ( А, Б, В ) загальною площею 199, 8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 1378, 00 гр. судового збору та 420, 00 гр. судових витрат.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.10.2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати оскаржуване заочне рішення. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, а саме не встановлено фактичного розміру заборгованості за кредитним договором, а сама заборгованість визначена в іноземній валюті. Зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені. Зауважує, що до розгляду справи не було залучено ОСОБА_7 у якості третьої особи, оскільки він є поручителем за договором поруки № BL4387-П1 та не розривно пов'язаний з виконанням кредитного договору № BL4387. Вважає, що судом не було надано належної оцінки рішенню Солом'янського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року, яким визначено суму боргу за кредитним договором та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що позовна вимога позивача в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього суперечить положенням Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

До суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, повідомлені належним чином ( а.с.170-173).

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи за відсутності доказів на підтвердження поважності причин її та її представника неявки в судове засідання колегія суддів відмовляє.

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду справи за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності, відповідно до яких, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі наданих нею або витребуваних судом доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено,що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк") та третьою особою ОСОБА_5 був укладений Генеральний договір про надання кредитних коштів №BL4387, за умовами якого їй був наданий кредит у розмірі 290 000,00 дол. США строком до 01 червня 2028 року зі сплатою 14% річних (базова процентна ставка) та 28% річних (підвищена процентна ставка) за користування кредитом.

В цей же день на забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком між сторонами був укладений Договір іпотеки від 09 червня 2008 року, відповідно до якого у іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі ( А, Б, В ) загальною площею 199, 8 кв. м., що знаходяться у АДРЕСА_1, що належать іпотекодавцю ОСОБА_5 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю.В.

У порушення умов договору позичальник кредит та відсотки за користування коштами не сплачує, в зв'язку з чим, за твердженням позивача, станом на 13 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 578 725,59 дол. США , яка складається з : - 285 002,04 дол.США заборгованості по кредиту; - 77 662,27 дол. США простроченої заборгованості по сумі кредиту; - 293 723,55 дол.США заборгованості по відсоткам; - 256 061,51 грн. пені.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 01 листопада 2016 року на підставі Договору купівлі - продажу, предмет іпотеки - нежилі будівлі ( А, Б, В ) загальною площею 199, 8 кв. м./, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5, як іпотекодавцем, було відчужено відповідачці, договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1068721280000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32153594 від 01 листопада 2016 року.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

В ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» визначено ,що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У даному випадку відповідно до п.4.1 Договору іпотеки право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя з наступних підстав: у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором та\або будь- якого зобов'язання за цим договором; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця та\або Боржника, або визнання їх банкрутом; в інших випадках відповідно до законодавства України.

Згідно з п.4.2 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя та за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У п.п.4.5, 4.6 договору іпотеки сторони зазначили, що звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України "Про іпотеку". Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог Іпотекодержателя,здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку".

Так, у п.5.1 сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя,що міститься в цьому Договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на прелдмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку,встановленому ЗУ "Про іпотеку"; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку встановленому ЗУ "Про іпотеку".

Відповідно до п. 5.3 договору іпотеки у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Отже, сторони визначили умовами укладеного Договору іпотеки порядок набуття позивачем права власності на предмет іпотеки, однак, банком суду не було надано доказів неможливості виконання умов договору у визначений сторонами спосіб щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, не врахував, що на підставі рішення суду право власності набувається тільки у випадках, передбачених у статтях 335 та 376 ЦК України, не взяв до уваги ненадання позивачем доказів у підтвердження неможливості звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений умовами договору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року скасувати та ухвалити постанову наступного змісту: У задоволенні позовуПублічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач:

Судді :

Повний текст постанови складений: 26.01.2018 року