Постанова № 71814703, 18.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1217/2018 Головуючий у 1-й інстанції - Плахотнюк К.Г.

752/8499/17 Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді - Чобіток А.О.

суддів-,СоколовоїВ.В., Шебуєвої В.А.

при секретарі - Луговому Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року дана справа направлена за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем знаходження спірного майна - АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду Голосіївським районним судом м. Києва. Зазначає, що суд неправильно застосував норми процесуального права, постановляючи таку ухвалу.

Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, Апеляційний суд міста Києва , який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у складі колегії суддів приходить до наступного.

Встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила визнати договір оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1, недійсним.

Ухвалою від 08.05.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва відкрив провадження за вказаним позовом, а ухвалою суду від 18.09.2017 року направив матеріали даної справи до Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз»яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України у редакції 2004 року, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_4, то спір між сторонами виник про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним, що розташоване у Шевченківському районі м. Києва, тобто на даний спір розповсюджуються правила виключної підсудності , внаслідок чого дії суду щодо застосування п.2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України у редакції 2004 року, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, є законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного аргументи апеляційної скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст..ст.367,374,375,383,389 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Судді: