Рішення № 71813965, 25.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року справа № 823/2155/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаській області (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

– визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом від 05.12.2017 №20042/04, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років;

– зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та призначити пенсію позивачу за вислугою років з 01.11.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч вимог Конституції України, Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про освіту», «Про позашкільну освіту», постанов Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, від 06.05.2001 № 433, від 14.06.2000 № 963 відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

Ухвалою суду від 26.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №823/2155/17 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у відзиві на позов, поданий до суду 19.01.2018 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, вказував, що у позивача відсутній спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років оскільки позивач працювала на посаді викладача в Черкаській дитячій музичній школі №3, яка належить до системи позашкільної освіти. Посада викладача позашкільного навчального закладу не включена до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що позивач з 01.08.1986 по 31.10.2017 працювала викладачем по класу віолончелі в Черкаській Дитячій музичній школі №3.

02 листопада 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 05.12.2017 № 20042/04 у відповідь на вказану заяву відповідач повідомив позивача, що у неї відсутній спеціальний стаж роботи, який дає право на таку пенсію. В рішенні зазначено, що посада викладача позашкільного навчального закладу не включена до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про освіту» до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Частиною 2 ст.54 Закону України «Про освіту» встановлено, що педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)

Статтею 19 Закону України «Про позашкільну освіту», п. 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, зокрема, є педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей відносяться до категорії педагогічних працівників.

Пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 визначено, шо початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідуючих філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугою років.

Згідно вказаного переліку у позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Суд зазначає, що п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено 2 невід'ємних критеріїв для призначення пенсії за вислугу років, а саме: 1) наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років; 2) посада, що дає право на призначення пенсії повинна бути зазначена у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Посада викладача позашкільного навчального закладу, на якій працювала позивач, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 не передбачена. Тобто, позивач працювала на посаді, робота на якій не дає права на призначення пенсії за вислугу років.

Щодо посилання позивача на лист заступника Міністра соціального захисту населення України №01-3/133-02-2 від 01.02.1995, згідно з яким повідомляється про поширення Кабінетом Міністрів України на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядку призначення пенсій за вислугу років, передбаченого постановою КМУ від 04.11.1999 №909 без внесення змін до неї (доручення КМУ від 06.01.1995 №397/21), суд зазначає про таке.

Наявність доручення КМУ від 06.01.1995 № 397/21 без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позивач не має достатнього стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький