Постанова № 71813335, 18.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 січня 2018 р. справа № 820/5624/17

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Біленського О.О.,

суддів - Супрун Ю.О., Котеньова О.Г.,

при секретарі - Рябченко Є.А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини - Богуцька В.В.,

представника відповідача Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Писаренко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" незаконною;

- визнати бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" незаконною;

- визнати бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не відкриття виконавчого провадження з виконання остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" за заявою позивача від 11.11.2017 року незаконною;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за заявою позивача від 11.11.2017 року про виконання щодо позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" в частині виконання моєї заяви до Європейського суду з прав людини № 43975/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у з'язку з невиконанням щодо нього шести рішень національних судів, він звернувся до Європейського суду з прав людини з відповідною скаргою на Україну. Зазначена скарга була зареєстрована у Європейському суді за № 43975/13 та комуніцирована Уряду. 12.10.2017 року Велика Палата Суду за аналогією з рішенням по справі «ОСОБА_2 проти України» (№40450/04 від 15 жовтня 2009 року) вилучила з реєстру 12143 заяви проти України, серед яких є і зазначена заява позивача, та передала усі вилучені заяви до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру для виконання. Пізніше позивач отримав листа із Суду за підписом заступника Секретаря Великої Палати Сорена Пребенсена про те, що по справі «Бурмич та інші проти України» від 12.10.2017 року №46852/13 одночасно проголошено і рішення по його заяві № 43975/13. Не дочекавшись повідомлення від Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про направлення документів до державної виконавчої служби, позивач направив усі необхідні для відкриття виконавчого провадження документи, які були отримані Міністерством 14.11.2017 року та зареєстровані у ньому 15.11.2017 року за № К-28230, після чого документи були направлені до Департаменту. Позивач зазначив, що до теперішнього часу виконавче провадження за його заявою від 11.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Суду по справі «Бурмич та інші проти України» не відкрито з підстави того, що нібито до теперішнього часу Міністерством не надано тексту переводу цього рішення до департаменту, і коли це станеться невідомо. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачами порушеного його права та з цих підстав просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість дій відповідачів, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. У наданих до суду запереченнях на позовну заяву вказав, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру не підлягає встановленій законодавством процедурі виконання. З огляду на це та з метою вирішення проблеми тривалого невиконання рішень національних судів в Україні, яку було констатовано Європейським судом у групі справ «ОСОБА_2/Жовнер проти України», та в рішенні у справі «Бурмич та інші проти України», Україна у співпраці, зокрема з КМ РЄ, розроблятиме механізм вирішення цієї проблеми. Питання щодо виконання зазначеного рішення Європейського суду з прав людини буде розглянуто міжвідомчою робочою групою з вирішення проблемних питань, пов'язаних із виникненням заборгованості держави за рішеннями судів» на наступному засіданні під час якого органам державної влади буде, зокрема, доведено до відома правову позицію Європейського суду у рішенні у справі «Бурмич та інші проти України». З огляду на викладене, представник відповідачів вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини вживаються усі заходи щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» в частині заяви ОСОБА_1

Також представник відповідачів в запереченнях проти позову Міністерства юстиції України вказав, що вказаним рішенням Європейський суд не присудив справедливу сатисфакцію жодному з заявників, зокрема, і ОСОБА_1. Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Європейського суду 12148 справ розглядатимуться в рамках зобов'язань, які Європейський суд визначив для України ще у пілотному рішенні у справі «ОСОБА_2 проти України» (заява № 40450/04, рішення набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року), в якому було констатовано наявність системної проблеми щодо порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку із тривалим невиконанням рішень національних судів в Україні. Враховуючи положення Закону України, зокрема предмет його правового регулювання, рішення Великої Палати Європейського суду у справі «Бурмич проти України» про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру є рішенням, яке не підлягає виконанню. До того ж вказаним рішенням Європейський суд зобов'язав Україну вжити саме заходів загального характеру. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що беручи до уваги об'єм і складність перекладу рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України», станом на цей час переклад зазначеного рішення виготовляється і у подальшому буде розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Представник Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що на адресу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходило остаточне рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 №46852/13 у справі «Бурмич та інші проти України» та не перебуває на виконанні.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у з'язку з невиконанням шести рішень національних судів у відношенні позивача, останній звернувся до Європейського суду з прав людини з відповідною скаргою на Україну.

26 червня 2017 року Велика Палата прийняла рішення, в якому встановила, що заяви позивача є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі ОСОБА_3 (ОСОБА_2 проти України, №40450/04, 15 жовтня 2009 року).

Зазначена скарга була зареєстрована у Європейському суді з прав людини за №43975/13 та комуніцирована Уряду.

12.10.2017 року Велика Палата Суду вирішила, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні по справі ОСОБА_3, має бути надано позивачу в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів, Рішення було проголошено 12 жовтня 2017 року і доступне на інтернет сторінці Суду.

Суд вирішив приєднати заяву позивача до справи Бурмич та Інші проти України (№№ 46852/13 та ін.), відповідно до правила 42 § 1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 § 1. Він також вирішив вилучити усі об'єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 § 1 (с) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі ОСОБА_2 проти України (№40450/04, 15 жовтня 2009 року).

Вказане повідомлення Європейського суду з прав людини становить проголошення рішення по заяві позивача. Рішення є остаточним. Коли рішення розміщено на Інтернет сторінці, воно вважається опублікованим для цілей статті 44 § Конвенції та правила 73 Регламенту Суду.

З метою виконання остаточного рішення Європейського суду з прав людини позивач направив до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усі необхідні для відкриття виконавчого провадження документи, які були отримані Міністерством юстиції України 14.11.2017 року та зареєстровані у ньому 15.11.2017 року за № К-28230, після чого документи були направлені до Департаменту.

Станом на час звернення позивача до суду, жодних дій Міністерством юстиції України, Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" не вчинено, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не відкрито виконавче провадження з виконання остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" за заявою позивача від 11.11.2017 року. З огляду на вказане, позивач вважає порушеними його права та звернуся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, регулюються Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV (далі - Закон України №3477-IV).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

При цьому виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України №3477-IV, рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

З пояснень представника відповідачів вбачається, що рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» надійшло до Міністерства юстиції України листом від 24 жовтня 2017 року. Крім цього, додаток № 2 до цього рішення Європейського суду, який містить інформацію щодо заявників, надійшов до Міністерства юстиції України листом від 02 листопада 2017 року.

Відповідно до ч.4 Закону України №3477-IV, протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" стислий виклад Рішення українською мовою. Зазначене у частині першій цієї статті видання публікує стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання.

Колегією суддів встановлено, що відповідачами не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вказаної норми закону. З пояснень сторін судом встановлено, що на час розгляду справи, беручи до уваги об'єм і складність перекладу рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України», переклад зазначеного рішення виготовляється і у подальшому буде розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Твердження відповідачів, що положеннями статті 6 Закону України №3477-IV не визначено конкретних строків здійснення автентичних перекладів рішень Європейського суду на українську мову не відповідають дійсності з огляду на вимогу закону опублікувати стислий виклад Рішення українською мовою протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного.

Відповідно до положень статті 7 Закону України №3477-IV, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документів оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України та надсилає державній виконавчій службі повідомлення про виконання рішення Суду. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження повідомлення, зазначеного у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Колегією суддів встановлено, та не заперечувалось сторонами у справі, що рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» надійшло до Міністерства юстиції України листом від 24 жовтня 2017 року.

При цьому, з наявного в матеріалах справи повідомлення Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року вбачається, що воно становить проголошення рішення по заяві позивача. Рішення є остаточним.

Ці справи стосуються тривалого невиконання остаточних судових рішень та порушують питання подібні до тих, що досліджуються в пілотному рішенні по справі ОСОБА_3, в якому було констатовано наявність структурної проблеми, яка становить порушення статей 6 § 1 та 13 Конвенції та статті 1 протоколу № 1 до Конвенції.

У рішенні Великої Палати по справі Бурмич та Інші проти України (заяви №№ 46852/13 та ін.), Європейський суд з прав людини: оголосив більшістю голосів ці п'ять заяв прийнятними; вирішив, десятьма голосами проти семи, об'єднати ці п'ять заяв та 12143 заяви, що знаходяться на розгляді в Суді, перелік яких додається до рішення; постановив, тринадцятьма голосами проти чотирьох, що п'ять заяв та об'єднані з ними 12143 заяви, необхідно розглянути згідно із зобов'язаннями, викладеними в пілотному рішенні, яке було прийнято 15 жовтня 2009 року по справі ОСОБА_3 проти України; та вирішив, десятьма голосами проти семи, вилучити ці заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 § 1 (c) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їхнього опрацювання в межах заходів загального характеру, визначених у пілотному рішенні по справі ОСОБА_3.

Відповідно до принципу субсидіарності, на якому ґрунтується вся Конвенція, а не тільки процедура пілотного рішення, проблема, яку було розглянуто в пілотному рішенні ОСОБА_3 проти України, в тому числі надання відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, встановленого у справі ОСОБА_3, була питанням виконання згідно зі статтею 46 Конвенції.

Ці справи, та усі 12143 подібні заяви, що знаходяться на розгляді, так само як і всі потенційні подібні заяви, є невід'ємною частиною процедури виконання, визначеної в пілотному рішенні.

Вирішення усіх цих справ має обов'язково бути охоплено заходами виконання загального характеру, яких має вжити держава-відповідач під наглядом Комітету Міністрів.

Всі ці справи слід розглядати в межах процедури виконання рішення по справі ОСОБА_3 та передавати до Комітету Міністрів, як органу відповідальному за забезпечення того аби усі особи, які постраждали через системну проблему, визначену в пілотному рішенні, в тому числі заявники у цій справі, домоглися справедливості та отримали відшкодування.

З огляду на те, що інтереси реальних та потенційних жертв згаданої системної проблеми доречніше захищати в межах процедури виконання, Суд вирішив що це не найкращим чином служитиме цілям Конвенції, якщо він продовжить займатися справами, подібними до справи ОСОБА_3. Тому він дійшов висновку, що подальший розгляд таких поданих до нього справ є невиправданим.

Суд вирішив об'єднати заяви згідно з Правилом 42 § 1 Регламенту Суду з огляду на спільне походження цих заяв із системного порушення Конвенції, яке було встановлено у рішенні по справі ОСОБА_3.

Суд вирішив, що ключове питання в справах, які є предметом розгляду, полягає в розподілі повноважень між, з одного боку, Судом, функцією якого є «забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та Протоколами до неї» (стаття 19), та, з іншого боку, Комітетом Міністрів, який "здійснює нагляд за виконанням" остаточних рішень Суду (стаття 46). Розуміння такого розподілу повноважень розвивається з урахуванням зміни обставин, у тому числі зростання кількості структурних та системних порушень Конвенції.

Запровадження Судом процедури пілотних рішень у відповідь на появу численних однотипних заяв надало нового виміру відповідним ролям Суду і Комітету Міністрів за Конвенцією. Постала необхідність уточнити ці обов'язки у випадку, коли йдеться про вирішення проблем, пов'язаних з невиконанням пілотного рішення.

Згадані заяви належать до групи з близько 12143 схожих заяв, що нині перебувають на розгляді Суду. Всі вони походять від тієї самої системної проблеми, яку було встановлено в пілотному рішенні по справі ОСОБА_3, а саме збоїв у функціонуванні української судової системи, які перешкоджають виконанню остаточних судових рішень та спричиняють таким чином системну проблему невиконання або несвоєчасного виконання рішень національних судів у поєднанні з відсутністю ефективних внутрішніх засобів правового захисту щодо таких недоліків.

Суд нагадав про висновки, яких він дійшов у пілотному рішенні по справі ОСОБА_3, про те, що структурні проблеми, які він був покликаний вивчити, були великомасштабними та складними за своїм характером та вимагали впровадження всеохоплюючих та комплексних заходів, можливо законодавчого та адміністративного характеру, із залученням різноманітних національних органів. Він також зазначив, що Комітет Міністрів має кращі можливості та засоби для моніторингу реформ, які мала здійснити Україна в цій сфері. Суд визнав, що саме Комітет Міністрів має визначити найкращий спосіб вирішення виявлених проблем та вказати державі-відповідачу необхідні заходи загального характеру. Він також підкреслив, що Україна повинна негайно реформувати своє законодавство і адміністративну практику, з тим щоб привести їх у відповідність з його висновками та дотриматись вимог статті 46 Конвенції.

Проте, Суд констатував, що незважаючи на значний проміжок часу, що минув після винесення пілотного рішення по справі ОСОБА_3 15 жовтня 2009 року, Уряд України досі не вжив необхідних загальних заходів, здатних подолати першопричини системної проблеми, встановленої Судом, і запровадити ефективний засіб захисту, який би міг забезпечити відшкодування на національному рівні усім потерпілим. Як неодноразово визнавали самі органи влади і Комітет Міністрів у Проміжній резолюції 2008 року, прийнятій до рішення по справі ОСОБА_3, проблема невиконання або несвоєчасного виконання судових рішень на той час вже існувала в Україні понад десять років. Вона залишалася невирішеною, незважаючи на всі керівні вказівки, видані державі-відповідачу Комітетом Міністрів протягом цих років у шести подальших резолюціях.

З часу надходження перших заяв у 1999 році, Суд отримав близько 29000 справ, подібних до справи ОСОБА_3, з яких 14430 було розглянуто різними складами Суду. Однак, близько 12143 такі заяви, більшість з яких було подано в 2013-2017 роках, все ще очікують судового розгляду.

У зв'язку з тим, що Україна досі не виконала рішення по справі ОСОБА_3, системна проблема невиконання рішень національних судів залишається невирішеною. Тривале невжиття належних заходів загального характеру змусило Суд запровадити практику розгляду справ, подібних до справи ОСОБА_3, за скороченою, спрощеною та прискореною процедурою, аби приймати згруповані рішення по суті та про вилучення справ з реєстру переважно обмежуючись констатацією порушення та присудженням справедливої сатисфакції. Це давало можливість заявникам у стислі терміни отримувати рішення, в якому Суд присуджував їм фінансову компенсацію. Однак такий підхід Суду не мав суттєвого впливу на загальну системну проблему, встановлену в рішенні по справі ОСОБА_3. Не покращив він і процедуру виконання. Кожного року дедалі більша кількість заявників, не отримавши належного відшкодування на національному рівні, зверталася до Суду з метою отримати компенсацію за статтею 41 Конвенції. Деякі з нових заяв стосуються невиконання судових рішень, по яких Суд вже виносив рішення і встановлював порушення.

В момент прийняття рішення по справі ОСОБА_3 у вересні 2009 року, на розгляді Суду перебувало 1400 подібних справ. На сьогодні, хоча Суд уже розглянув 14430 справ з цієї групи, 12143 ще очікують розгляду. Якщо Суд розгляне ці та подібні заяви в такий самий чи схожий спосіб, це неминуче призведе до перспективи збільшення кількості заявників, що звертаються до Суду за відшкодуванням. Поки першопричина цієї проблеми не буде вирішена, залишається ризик напливу нових подібних заяв до Суду.

Суд ризикував стати частиною української системи виконання судових рішень та підмінити собою українські органи влади. Таке завдання не сумісне з допоміжною роллю, яку Суд має відігравати щодо Високих Договірних Сторін, відповідно до статей 1 та 19 Конвенції. Це також прямо суперечитиме логіці процедури пілотних рішень, виробленої Судом.

Отже, Суд мав розглянути, яким чином вирішити ситуацію, що склалася, так щоб це відповідало обґрунтуванню процедури пілотного рішення, яке було закладено в рішенні по справі Броньовський, відповідно до принципу субсидіарності, що лежить в основі цього обґрунтування. Зокрема, Суд повинен був з'ясувати, чи він мав діяти як механізм призначення компенсації у великій кількості подібних заяв, які було подано слідом за пілотними чи провідними рішеннями, нагляд за виконанням яких здійснював Комітет Міністрів.

Згідно з обґрунтуванням пілотного рішення, виконання заходів загального характеру, яких має вжити держава-відповідач, охоплює усіх інших потерпілих.

Беручи до уваги зусилля спрямовані на розгляд справ, подібних до справи ОСОБА_3, протягом більше шістнадцяти років, Суд дійшов висновку, що жодної користі чи кращого відновлення справедливості не варто очікувати від багаторазового повторювання його висновків в довгому переліку подібних справ, які становили значний тягар на його ресурси, та відповідно спричиняли накопичення великої кількості справ. Звідси виникали сумніви щодо того, яке значення подальший розгляд справ, подібних до справи ОСОБА_3, становить для цілей Конвенції.

Відповідно постало питання про те, чи було б виправдано продовжувати розглядати заяви подібні до справи ОСОБА_3, беручи до уваги статті 19 та 46 Конвенції та зважаючи на повноваження Суду, відповідно до статті 37 § 1 (c), вилучити заяви з реєстру справ, коли такого виправдання не існує.

Юридичні питання, що виникають у зв'язку з тривалим невиконанням судових рішень в Україні, вже були вирішені в пілотному рішенні по справі ОСОБА_3. Суд встановив системний недолік, визнав, що цей недолік становив порушення Конвенції та видав вказівки щодо заходів загального характеру, яких слід вжити для задовільного виконання рішення, з тим щоб забезпечити відшкодування та компенсацію усім - минулим, нинішнім та майбутнім - потерпілим від виявленого системного порушення. Таким чином, Суд виконав свою функцію відповідно до статті 19 Конвенції.

Відповідно до принципу субсидіарності, на якому ґрунтується вся Конвенція, а не тільки процедура пілотного рішення, проблема, яку було розглянуто в пілотному рішенні ОСОБА_3 проти України, в тому числі надання відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, встановленого у справі ОСОБА_3, була питанням виконання згідно зі статтею 46 Конвенції.

Нинішня справа та всі 12143 подібні справи, які Суд має на розгляді зараз, так само як будь-які і подібні заяви, які він отримає в майбутньому, становлять невід'ємну частину процесу виконання пілотного рішення. Їхнє вирішення обов'язково мають охоплювати заходи виконання загального характеру, яких має вжити Держава-відповідач під наглядом Комітету Міністрів.

Відповідно, усі вищезгадані справи слід розглядати в межах процедури виконання рішення по справі ОСОБА_3 та довести до відома Комітету Міністрів як органу відповідального за забезпечення того, або всі особи, що постраждали від констатованої в пілотному рішенні системної проблеми, в тому числі заявники по цій справі, домоглися справедливості та отримали відшкодування.

З огляду на відповідні повноваження Суду та Комітету Міністрів за статтями 19 та 46 Конвенції, Суд дійшов висновку, що подальший розгляд цих справ є недоцільним з огляду на цілі Конвенції. Перед ним постала потреба вирішити, чи слід йому за таких обставин скористатися своїми повноваженнями за статтею 37 § 1 (c) щодо вилучення заяв з реєстру справ.

Суд нагадує, що процедура пілотного рішення має на меті допомогти Договірним державам у виконанні їхньої ролі в системі Європейської конвенції з прав людини. Таким чином, вони мають вирішувати ідентифіковану системну проблему на національному рівні, з тим щоб визнати за усіма дійсними чи потенційними потерпілими права та свободи, визначені в Конвенції, пропонуючи їм швидке відшкодування та зменшуючи тим самим навантаження на Суд.

З огляду на той факт, що інтереси реальних або потенційних потерпілих від системної проблеми, що є предметом розгляду, будуть адекватніше захищені в межах процедури виконання, Суд вважає, що це не найкращим чином відповідатиме цілям Конвенції, якщо він продовжить розгляд справ, подібних до справи ОСОБА_3. Суд дійшов висновку, що продовження розгляду цієї справи не було виправданим. Залишилося з'ясувати чи «повага до прав людини» вимагала, незважаючи на це, продовжити такий розгляд.

У всіх справах, де було виявлено системну проблему та винесено пілотне рішення, кожен заявник фактично є "потерпілим", який має право на те, щоб пілотне судове рішення було повністю виконано на національному рівні, та на отримання "адекватного та достатнього відшкодування". Таке відшкодування повинно полягати у виконанні рішень національних судів, винесених на користь заявників. Суд повторює, що держава Україна залишається зобов'язаною виконати рішення національних судів, які залишаються обов'язковими до виконання.

Скарги, викладені в цих заявах, підлягають вирішенню в межах заходів загального характеру, необхідних для виконання пілотного рішення по справі ОСОБА_3, зокрема визначення адекватного та достатнього відшкодування за порушення Конвенції, які це рішення встановило.

Ці заходи підлягають нагляду з боку Комітету Міністрів.

Відповідно, повага до прав людини у значенні статті 37 § 1 (c) не вимагала продовження розгляду заяв з точки зору індивідуального відшкодування. Він вважає, що справа не містить інших важливих питань, окрім тих, що вже були з'ясовані в межах процедури пілотного рішення, які б вимагали продовження розгляду цих справ. Навпаки, загальний інтерес належного та ефективного функціонування системи Конвенції виступає на користь такого підходу.

Отже, Суд не знайшов жодних обставин, що вимагали б від нього продовжити розгляд цієї справи та інших заяв, подібних до справи ОСОБА_3. Цей висновок жодним чином не обмежує Суд в його повноваженнях поновити цю заяву або будь-який іншу подібну заяву в реєстрі справ, якщо це буде виправдано обставинами.

Суд відповідно вирішив вилучити ці заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 § 1 (c) Конвенції.

Суд вирішив, що подібні заяви, які знаходяться на розгляді, мають бути приєднані (дивись Додатки І та ІІ до рішення) до п'яти заяв, розглянутих в цій справі, та постановив, що 7641 комунікована заява, які вказано в Додатку І, та близько 4502 нових заяв, перелічених в Додатку ІІ до рішення мають бути вилучені з реєстру справ. Що стосується майбутніх подібних заяв, Суд вказав, що він може вилучати їх з реєстру та передавати їх безпосередньо до Комітету Міністрів, окрім заяв, які він визнає неприйнятними. Крім того, Комітет Міністрів та Уряд - відповідач отримуватимуть рішення Суду з переліком таких заяв, якими після того займатимуться в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення на національному рівні, в такий спосіб, щоби забезпечити належне поновлення прав усім заявникам у цих справах.

Рішення вилучити заяви, подібні до справи ОСОБА_3, з реєстру справ Суду жодним чином не обмежують його повноважень поновити в реєстрі справ, заяви перелічені в додатках до цього рішення, чи будь-які подібні майбутні заяви, якщо це буде виправдано обставинами.

Відповідно до положення «Про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини», затвердженого постановою КМУ від 31.05.2006 р. № 784, зокрема, підпункту 7-1 пункту 5, Урядовий уповноважений координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід'ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів, а відповідно до підпункту 7-2 цього пункту, вживає на будь-якій стадії розгляду справи Судом заходів для відновлення прав заявника, включаючи звернення до державних органів, установ, організацій та органів місцевого самоврядування, якщо у справі вбачається порушення Конвенції.

Однак, Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини в межах поновлення порушених прав позивача не вчинено жодних дій щодо належного виконання рішення Європейського суду з прав людини, від Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини до позивача та Департаменту державної виконавчої служби не надходило жодного повідомлення щодо перекладу рішення Суду «Бурмич та інші проти України».

Відповідно до підпункту 83-20 п.4 Змін, затверджених постановою КМУ №17, Міністерство юстиції України організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом; а відповідно до п/п 83-23 здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями, а відповідно до п/п 83-26 надає державним виконавцям роз'яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з пунктом 9 Порядку взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.09.2013 № 1989/5, у разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом з прав людини Державна виконавча служба України протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду з прав людини організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду (п. 10 Порядку).

Отже, фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини повинно здійснюватись органами державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази реагування відповідачами на заяву позивача від 11.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, враховуючи невиконання державною виконавчою службою вимог статті 7 Закону України №3477-IV, колегія суддів приходить до висновку про наявність факту бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не відкриття виконавчого провадження з виконання остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" за заявою позивача від 11.11.2017 року та необхідність зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 від 11.11.2017 року про виконання щодо ОСОБА_1 остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі «Бурмич та інші проти України» в частині виконання заяви ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини № 43975/13.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду, -

В И Р І Ш И Л А:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (61129, АДРЕСА_1) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13), Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13) про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі «Бурмич та інші проти України».

Визнати протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі «Бурмич та інші проти України».

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не відкриття виконавчого провадження з виконання остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі «Бурмич та інші проти України» за заявою позивача від 11.11.2017 року.

Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 від 11.11.2017 року про виконання щодо ОСОБА_1 остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі «Бурмич та інші проти України» в частині виконання заяви ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини № 43975/13.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.01.2018 року.

Головуючий суддя Біленський О.О.

Суддя Котеньов О.Г.

Суддя Супрун Ю.О.