Постанова № 71813316, 22.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/966/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Куштана Б.П., Джуги С.Д.,

за участі секретаря – Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Виноградівського районного суду від 16 серпня 2017 року (суддя Бак М.Д.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі: Банк) звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що згідно договору б/н від 03.06.2014 Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Пам’яткою клієнта», "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між ним та ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням ОСОБА_2, і Клієнт дає право ОСОБА_2 в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Вказував, що позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого в неї перед ОСОБА_2 утворилася заборгованість станом на 31.01.2017 у розмірі 12355,34 грн., з яких 459,56 грн. – за кредитом; 8031,24 грн. – за відсотками; 2800,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина) і 564,54 грн. – штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 16.08.2017 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Суд першої інстанції вважав, що відсутні докази укладення між сторонами договору, оскільки надані ОСОБА_2 документи складені російською мовою, що не відповідає положенням ст. 7 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) та ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

На це рішення подав апеляційну скаргу Банк. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задовольнити. Зазначає, що судом безпідставно не були взяті до уваги подані ОСОБА_2 докази, оскільки долучені до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг затверджені 06.03.2010, а Закон України «Про засади державної мовної політики» набув чинності з 10.08.2012.

Учасники справи в судове засідання не з’явились повторно, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлявся належним чином. Представник ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Судова повістка, що надсилалась відповідачу, повернулась до апеляційного суду з відміткою «людина за кордоном» (а.с.109-110). ОСОБА_1 не повідомляла суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження, як це передбачено ч. 1 ст. 131 ЦПК України (ч. 1 ст. 77 ЦПК в редакції до 15.12.2017). Відповідно до абзацу другого частини першої ст.. 131 ЦПК України, судова повістка вважається доставленою.

Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н від 03.06.2014, шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свою згоду ОСОБА_1 висловила у власноручно підписаній анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач погодилася із тим, що підписана нею анкета-заява разом з «Пам’яткою клієнта», "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між нею та ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг.

Таким чином, місцевий суд дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення договору приєднання між сторонами.

Згідно п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов і правил надання банківських послуг», затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, після отримання ОСОБА_2 від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення щодо можливості видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням ОСОБА_2, і Клієнт надає право ОСОБА_2 в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписанням цього Договору є прямою та безумовною згодою Клієнта відносно прийняття будь-якого Кредитного ліміту, встановленого ОСОБА_2.

Відповідно до п.1.1.3.2.3 «Умов і правил надання банківських послуг» Банк має право здійснювати зміни ОСОБА_2, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому Банк, за виключенням випадку зміну розміру кредитного ліміту, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку відповідно до п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримає повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові Умови. Право зміни кредитного ліміту Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням ОСОБА_2 і без попереднього повідомлення Клієнта.

Згідно п. 1.1.7.12 «Умов і правил надання банківських послуг» договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не поінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

ОСОБА_2 нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами ОСОБА_2", які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 "Правилами користування платіжною карткою".

Пунктом 1.1.2.4 «Умов і правил надання банківських послуг» передбачено, що у випадку незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_2, позичальник зобов’язаний надати ОСОБА_2 письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед ОСОБА_2 .

Відповідач не подавав до ОСОБА_2 заяви про розірвання цього договору стосовно незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_2.

Згідно пункту 2.1.1.12.5 Умов строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 «Умов і правил надання банківських послуг» картка дійсна до останнього календарного дня місяця указано на лицевій стороні картки.

За кредитним договором від 03.06.2014 ОСОБА_1 було надано 03.06.2014 картку із терміном дії до 06/17, тобто, до 30.06.2017 (а.с.112).

Згідно Довідки про умови кредитування розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) становив 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості (а.с.6).

ОСОБА_2 надано розрахунок заборгованості за період із 03.06.2014 по 31.01.2017 (а.с.4), а також виписку по рахунку за період із 03.06.2014 по 31.01.2017 (а.с. 113-117), якими підтверджується факт користування виданою ОСОБА_1 карткою.

Позичальник не виконувала своїх зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого в неї перед ОСОБА_2 утворилася заборгованість станом на 31.01.2017 у розмірі 12355,34 грн., з яких 459,56 грн. – за кредитом; 8031,24 грн. – за відсотками; 2800,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина) і 564,54 грн. – штраф (процентна складова).

Правильність наданого ОСОБА_2 розрахунку заборгованості відповідачем не оспорюється, а відтак такий розрахунок є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір заборгованості за укладеним договором.

Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження укладення кредитного договору, зазначаючи, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою, посилаючись на Закон України "Про засади державної мовної політики", оскільки документи до суду надані саме в тому вигляді, в якому вони були викладені на момент укладення договору, при цьому укладення приватноправових договорів російською мовою жодною нормою українського законодавства не заборонено та нікчемність таких договорів не встановлено.

До того ж із матеріалів справи вбачається, що надані банком «Умови і Правила надання банківських послуг» затверджені наказом від 06.03.2010 (а.с.8) - до набрання чинності Законом України «Про засади державної мовної політики» (набрав чинності 10.08.2012), а тому положення ч. 3 ст. 14 даного Закону не регулювали порядок оформлення зазначеного письмового доказу.

Таким чином, місцевий суд помилково вважав даний доказ недопустимим. При цьому сам відповідач жодним чином не заперечував ні факт укладення кредитного договору на таких умовах, ні жодних доказів наданих ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог.

З урахуванням наведеного заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При пред’явленні позову банком сплачено 1600 грн. судового збору, а за подачу апеляційної скарги – 1760 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 – 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 16 серпня 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (90324, Закарпатська область, Виноградівський р-н, с.Олешник, вул. Пушкіна, 37 ідентифікаційний код – НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 червня 2014 року станом на 31 січня 2017 року у розмірі 12355,34 грн., з яких: 459,56 грн. – заборгованості за кредитом; 8031,24 грн. – заборгованості за відсотками; 2800,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина) і 564,54 грн. – штраф (процентна складова).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3360 грн. у відшкодування судових витрат: 1600 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції, та 1760 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2018 року.

Головуюча:

Судді: