Постанова № 71813302, 18.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/2642/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 січня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Бисаги Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря : Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2017 року в справі (№309/2642/16-ц суддя Савицький С.А.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-ї особи Хустський РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області про надання дозволу на виготовлення проїзного документу та виїзд дитини за кордон,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, який обґрунтовувала тим, що з 05 серпня 2000 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1, від якого мають двох дітей : доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на її утриманні.

Вказувала на те, що відповідач не працює, не забезпечує сім»ю і дітей, а тому вона вимушена виїхати на заробітки за кордон, а саме в республіку Чехія, де має місце проживання і можливість заробити кошти, які забезпечать нормальний розвиток їхніх дітей, їх навчання та відпочинок.

В добровільному порядку відповідач дозволу на виготовлення паспортів та вивезення дітей за кордон дозволу не надає, а тому просила суд надати їй ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення закордонних паспортів на неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та вивезення їх за кордон без згоди батька.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проїзних документів для виїзду за кордон на ім»я неповнолітніх доньок : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - без згоди батька дітей ОСОБА_1

Надано дозвіл ОСОБА_2 на вивезення та виїзд з України за кордон неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначено, що дане рішення є підставою для виготовлення Хустським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області проїзних документів для виїзду вказаних неповнолітніх дітей за кордон без згоди батька.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказує на те, що надання судом дозволу позивачці на вивезення та виїзд з України за кордон їхніх неповнолітніх дітей без зазначення конкретної держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, є порушенням вимог Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», яким передбачено можливість ухвалення судом рішення на разовий виїзд без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, та що надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дітей за кордон без згоди батька, призведе до порушення його прав щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, яких позивачка вивезла за кордон у Чехію на постійне місце проживання.

У судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали.

Позивачка ОСОБА_2 та представник 3-ї особи в судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двох дітей : доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4-6).

Позивачка має намір з доньками виїхати за кордон, для чого необхідно виготовити проїзні документи для виїзду дітей за кордон, що потребує письмової згоди батька дитини. Отримати таку згоду в добровільному порядку ОСОБА_2 не має можливості.

Частиною 2 ст. 313 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ст. 4 ч. 2. Закону України „Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п.п.1 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 27 січня 1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (в редакції, чинній від 19 жовтня 2016 року N 733) встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені один із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

У статті 141 Сімейного кодексу України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Надання такого дозволу на постійне проживання малолітньої дитини без згоди та супроводу батька суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року, № 235/139/16-ц|6-15цс17.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 і надаючи їй дозвіл на вивезення та виїзд з України за кордон неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд першої інстанції в порушення вимог пп.1 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, не зазначив конкретної держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Стосовно рішення суду першої інстанції в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проїзних документів для виїзду за кордон на ім»я неповнолітніх доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - без згоди батька дітей ОСОБА_1, то судом першої інстанції рішення в цій частини постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування в цій частині.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині надання дозволу ОСОБА_2 на вивезення та виїзд з України за кордон неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відповідності до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судове рішення, яким у зазначених вимогах ОСОБА_2 слід відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 303,5 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2017 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на вивезення та виїзд з України за кордон неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким у зазначених вимогах ОСОБА_2 відмовити.

Cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 303,5 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2018 року.

Головуюча :

Судді :