Постанова № 71813257, 24.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7892/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/7892/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 серпня 2017 року, головуючий суддя Данко В.Й., -

встановив:

ОСОБА_1 02.08.2016 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» мотивуючи наступним. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.05.2014 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» борг за кредитним договором від 02.07.2007 № 92/8-07, який станом на 30.06.2013 складав 812001,11 грн, з яких борг: за сумою кредиту – 600430,96 грн, відсотками – 183285,80 грн, пеня – 28234,35 грн, в рахунок погашення цієї заборгованості звернено на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок № 13 по вул. Шевченка в м. Ужгороді з належними до нього господарськими будівлями і спорудами шляхом проведення прилюдних торгів, а також стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1015,89 грн. На виконання рішення суду був виданий і пред’явлений до виконання виконавчий лист. З приводу подвійного стягнення боргу за вказаним виконавчим листом триває судовий спір, боржник ставить питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З отриманої 01.08.2016 постанови держвиконавця від 15.07.2016 позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 51681403 із примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 22.05.2016 приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_2 за реєстровим № 10765 про стягнення на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості, що виникла за договором про іпотечний кредит № 92/8-07 від 02.07.2007, право вимоги за яким було відступлене ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012; боржником за кредитним договором є ОСОБА_1, строк платежу за договором настав, боржником допущено прострочення платежів; стягнення заборгованості проводиться за період з 01.06.2013 по 18.02.2016, сума заборгованості складається з заборгованості: за кредитом – 2007474,33 грн, за відсотками – 1417102,97 грн, загальна сума боргу становить 3424577,30 грн, та сума плати, здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис не відповідає вимогам закону, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главі 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Мінюсту України від 22.02.2012 № 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172.

Так, всупереч встановленому порядку, яким передбачено вчинення виконавчого напису нотаріусом лише після спливу 30 днів з моменту надіслання іпотекодавцю та боржнику письмових вимог про усунення порушень зобов’язання, така вимога позивачу не надсилалася. Безспірність заборгованості підтверджується належними документами, що надаються нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Однак, заборгованість, яка стягувалася, не була безспірною, оскільки необхідні документи не були надані, а заборгованість є більшою аніж та, що була стягнута рішенням суду. Це вказує на наявність спору щодо розміру боргу. Позивачу незрозуміло, на підставі яких документів борг був визначений у розмірі 3424577,30 грн, крім того, всупереч встановленим вимогам у виконавчому написі взагалі не вказана сума плати за вчинення напису, тоді як ця плата за написом теж стягується. Трирічна позовна давність для вчинення виконавчого напису за вимогою нового кредитора спливла, оскільки на час відступлення права вимоги боргу було відомо про заборгованість і про прострочення платежів. Дані про місцезнаходження стягувача не співпадають у виконавчому написі із тими, що вказані у судовому рішенні, виконавчому листі та у свідоцтві про реєстрацію фінансової установи.

Посилаючись на ці обставини, на порушення вимог закону при вчиненні виконавчого напису, позивач просив виконавчий напис, вчинений 22.05.2016 приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_2 за реєстровим № 10765 про стягнення на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості, що виникла за договором про іпотечний кредит № 92/8-07 від 02.07.2007, право вимоги за яким було відступлене ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012; боржником за кредитним договором є ОСОБА_1, строк платежу за договором настав, боржником допущено прострочення платежів; стягнення заборгованості проводиться за період з 01.06.2013 по 18.02.2016, сума заборгованості складається з заборгованості: за кредитом – 2007474,33 грн, за відсотками – 1417102,97 грн, загальна сума боргу становить 3424577,30 грн, та сума плати, здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.08.2017 у позові відмовлено.

Позивач порушує в апеляції питання про скасування рішення суду та задоволення в позову, вважає рішення ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається загалом на ті самі обставини, якими мотивувався позов, вказує на відсутність у нотаріуса необхідних документів для вчинення виконавчого напису. Зазначає також, що нотаріус вчинив виконавчий напис на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» за відсутності доказів переходу до цього кредитора права вимоги боргу за кредитним договором від ПАТ «Промінвестбанк». Крім того, в матеріалах нотаріуса міститься договір № 1 від 28.10.2009 про внесення змін до кредитного договору щодо встановлення процентної ставки за кредитом на рівні 14% річних, однак, цей договір не підписаний сторонами. Виконавчий напис не відповідає вимогам закону і щодо його форми та змісту. Зокрема, у ньому відсутнє зазначення плати за цю нотаріальну дію, що є недопустимим. Сторона просить рішення суду скасувати, позов – задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності. Однак, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України, іншого законодавства щодо зобов’язань, захисту майнових прав у редакції, яка була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів.

Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (у подальшому – Публічне акціонерне товариство) за договором, укладеним у простій письмовій формі, про іпотечний кредит від 02.07.2007 № 92/8-07 надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 85000,00 дол. США зі сплатою 13% річних і строком по 01.07.2012, що передбачалося п.п. 2.1.-2.3. договору (а.с. 14-22 матеріалів виконавчого напису). Умови договору передбачали також, що у випадку порушення позичальником строку погашення кредиту він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи з процентної ставки 15% річних (п. 3.4.); у випадку порушення позичальником строку погашення кредиту він сплачує проценти в розмірі 15% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ч. 2 ЦК України (п. 6.5.); всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі шляхом укладання договору про внесення змін і доповнень, що є невід’ємною частиною даного договору (п. 7.5.).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.05.2014 звернено на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» як правонаступника ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок по вул. Шевченка, 13 в м. Ужгороді шляхом продажу його з прилюдних торгів у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 02.07.2007 № 92/8-07, яка станом на 30.06.2013 складала 812001,11 грн, де борг: за сумою кредиту – 600430,96 грн, відсотками – 183285,80 грн, пеня – 28234,35 грн (а.с. 13-14). За виданим на підставі цього рішення суду виконавчим листом відкрито виконавче провадження (а.с. 15, 16).

13.04.2016 ТОВ «Кредитні ініціативи» надсилало рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення ОСОБА_1 вимогу від 05.04.2016 за вих. № 4718-12 про усунення порушень за кредитним договором від 02.07.2007 № 92/8-07, яка повернулася відправнику «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 43-46). Відповідно до цієї вимоги борг станом на 18.02.2016 визначався в сумі 346456,34 дол. США, де борг: за сумою кредиту – 75119,60 дол. США (еквівалент 2007474,33 грн), за процентами – 53027,93 дол. США (еквівалент 1417102,97 грн), пеня – 218308,81 дол. США (еквівалент 5834021,11 грн). Вимога містить, серед іншого, попередження боржника про можливість звернення кредитора по вчинення виконавчого напису нотаріусом у разі її невиконання.

22.05.2016 ТОВ «Кредитні ініціативи» подало приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 заяву про вчинення виконавчого напису для стягнення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 92/8-07 від 02.07.2007 за період з 01.06.2013 по 18.02.2016 в сумі 3424577,30 грн, яка складається з боргу за кредитом – 2007474,33 грн і боргу за відсотками за користування кредитом – 1417102,97 грн, а також стягнення суми плати, здійсненої стягувачем за вчинення виконавчого напису (а.с. 3-4 матеріалів виконавчого напису). До заяви стягувач додав оригінал кредитного договору (без вказівки на дату договору та кількість аркушів), розрахунок заборгованості та інші документи.

З матеріалів нотаріуса по вчиненню виконавчого напису випливає, що розрахунок заборгованості був здійснений станом на 18.02.2018, базою для нарахування боргу за відсотками зазначені відсоткова ставка за користування кредитом (14% річних) і відсоткова ставка за користування кредитом (15% річних) (а.с. 5 матеріалів виконавчого напису). Проте, за наявності порушення зобов’язань позичальником (із чого виходить кредитор) у розрахунку не зазначено, яка саме з цих двох ставок застосована для розрахунку боргу за відсотками, а якщо у певні періоди з урахуванням порушення зобов’язань застосовувалася та чи інша ставка, то в які періоди і яка саме, якими є конкретні нарахування (борг) за відповідними відсотковими ставками. Крім цього, якщо вказується відсоткова ставка у 15% річних, то у випадках, передбачених договором для її застосування (п.п. 3.4., 6.5.), йдеться про ставку за неправомірне користування кредитними коштами або за порушення зобов’язання, однак, про це в розрахунку не зазначається, а ставка у 15% річних визначена як «за користування кредитом», тобто, базова ставка, що договором не передбачено.

Далі. Нотаріусу стягувач подав договір від 28.10.2009 про внесення змін № 1 до договору про іпотечний кредит № 92/8-07 від 02.07.2007 із додатком № 1 до нього, якими змінено пункт 2.2. кредитного договору щодо відсоткової ставки за кредитом, таку встановлено на рівні 14% річних і відповідним чином змінено графік погашення кредиту (додаток № 1) (а.с. 23, 24 матеріалів виконавчого напису). Утім, договір від 28.10.2009 про внесення змін і додаток № 1 до нього не підписані ані представником ПАТ «Промінвестбанк», ані ОСОБА_1 Ці тексти з урахуванням положень, зокрема, ст. 13 ч. 1, ст. 203 ч.ч. 1, 3, 4, ст. 207 ч.ч. 1, 2, ст. 638, ст. 639 ч. 1, ст. 651 ч. 1, ст. 653 ч. 1, ст.ст. 654, 1055 ЦК України не можуть свідчити про вчинення правочину в належній формі, і, відповідно, про зміну встановленим порядком умов кредитного договору.

У матеріалах нотаріуса є також Умови надання кредиту та розрахунок реальної вартості кредиту від 28.10.2009 із зазначенням у них «номінальної процентної ставки 14,00%», що містять підпис «За Банк» (без зазначення прізвища відповідної службової особи, її службового становища, наявності відповідних повноважень) і підпис «За Позичальника» теж без зазначення його прізвища (а.с. 10-13 матеріалів виконавчого напису). Проте, по-перше, кредитний договір не містить поняття «номінальна процентна ставка», по-друге, наявність цих Умов… не спростовує відсутності підпису сторін на договорі про внесення змін до кредитного договору та на додатку № 1 до нього, по-третє, і ті підписи, що є на Умовах…, не ідентифіковані. Тож указані Умови… не могли на час вчинення виконавчого напису слугувати безспірним доказом укладання відповідного додаткового договору та встановлення сторонами відсоткової ставки за кредитом на рівні 14% річних.

На відсутність підписів сторін у тексті договору від 28.10.2009 про внесення змін № 1 до договору про іпотечний кредит № 92/8-07 від 02.07.2007 сторона позивача письмово вказувала у суді першої інстанції (а.с. 70-71), ці обставини є доводами й апеляційної скарги (а.с. 88-91).

Цивільні права та обов’язки, що виникають із обов’язкового для сторін договору, повинні належно виконуватися; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються; позичальник зобов’язаний повернути борг кредитору, а кредитор управі вимагати захисту свого порушеного права, зокрема, стягнення боргу (ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 611, 612, 614, 622-625, 629, 1046, 1049 ЦК України). Відповідно до норм законодавства в редакції, що була чинною на час укладання кредитного договору, з якого виник спір, передбачалася можливість захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 18 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», Розділ 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 № 20/5 (реєстрація в Мін’юсті України від 03.03.2004 за № 283/8882)).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172 і станом на день виникнення спірних правовідносин передбачав стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для чого нотаріусу подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов’язання (п. 1 пп. «а», «б»). Отже, на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало такого способу захисту прав кредитора, як вчинення нотаріусом на стягнення боргу виконавчого напису на не посвідченій нотаріально кредитній угоді, якою є договір від 02.07.2007 № 92/8-07, не передбачав такого способу захисту майнових прав кредитора і сам цей договір.

Зміни до зазначеного переліку документів, що уможливлювали б стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, були внесені Постановою КМ України від 26.11.2014 № 662, коли перелік було доповнено розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно із яким за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, для одержання виконавчого напису подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (п. 2 пп. «а», «б»).

Станом на 22.05.2016 чинним був Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мін’юсту України від 22.02.2012 № 296/5 (реєстрація в Мін’юсті України від 22.02.2012 за № 282/20595), який у сукупності з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачав, що для стягнення грошових сум нотаріуси за заявою стягувача вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; у разі необхідності нотаріус вправі витребувати додаткову інформацію та документи; нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені вищезгаданим Переліком документів; вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст. 1050 ЦК України (п.п. 1.1., 1.2. § 1, п.п. 2.1., 2.2. § 2, п.п. 3.1., 3.2., 3.5. § 3, § 4, § 6, п. 7.6. § 7 Глави 16 Розділу ІІ).

Попри такі обставини, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172, вчинив 22.05.2016 за реєстровим № 10765 виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості, що виникла по договору про іпотечний кредит № 92/8-07 від 02.07.2007, право вимоги за яким було відступлене ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012, де боржником є ОСОБА_1, за період з 01.06.2013 по 18.02.2016 в сумі 3424577,30 грн, з яких заборгованість за кредитом – 2007474,33 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом – 1417102,97 грн, та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису (а.с. 31, а.с. 2 матеріалів виконавчого напису). Сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, в ньому не зазначена.

На підставі виконавчого напису постановами держвиконавця ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 15.07.2016 відкрито виконавче провадження № 51681403, накладено арешт на майно боржника, оголошено заборону його відчуження (а.с. 18, 19).

У подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 (справа № К/800/7651/17), Постанову КМ України від 26.11.2014 № 662 визнано незаконною та нечинною в частині пункту 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме, щодо доповнення переліку розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов’язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання правом не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов’язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов’язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, ст.ст. 12, 13, 76-81 редакції цього Кодексу, чинної на час апеляційного розгляду справи).

Виходячи з наведеного, нотаріус з огляду на надані йому стягувачем документи в усякому разі не мав належних і достатніх підстав кваліфікувати вимоги стягувача і борг, для стягнення якого кредитор просив вчинити виконавчий напис, безспірними. Така безспірність не була підтверджена належними документами відповідно до законодавства, натомість надані документи вочевидь вказували на необхідність додаткового з’ясування підстав для нарахування боргу та його розміру. Нотаріус, маючи відповідне право, не діяв у передбачений законодавством спосіб для з’ясування відповідних обставин, хоча перед вчиненням виконавчого напису зобов’язаний був перевірити наявність підстав для цього, зокрема, з’ясувати, чи є умови для такої дії зважаючи на зміст договору, вимоги законодавства. Кредитор і нотаріус не врахували, що стягнення боргу, безвідносно до факту його наявності як такого, шляхом вчинення виконавчого напису в даному випадку не може бути визнане належним способом захисту права, надає необґрунтовану перевагу кредитору і порушує права боржника. Тож нотаріус не мав належних підстав для вчинення виконавчого напису.

Суд першої інстанції наведене залишив поза увагою, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, тоді як сторона позивача обґрунтовано вказувала на те, що вимога стягувача не була безспірною, не ґрунтувалася на належних документах і для вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачених законом і договором умов не було. Доводи позивача відповідачем не були спростовані.

Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію, відповідні доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення суду, що не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 і ст.ст. 89, 263-265 редакцій ЦПК України, скасувати, позов задовольнити визнавши виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 коштів таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 серпня 2017 року скасувати, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити, виконавчий напис, вчинений 22 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 10765 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) заборгованості, що виникла по договору про іпотечний кредит № 92/8-07 від 02.07.2007, право вимоги за яким було відступлене ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012, де боржником є ОСОБА_1, за період з 1 червня 2013 року по 18 лютого 2016 року в сумі 3424577,30 грн (три мільйони чотириста двадцять чотири тисячі п’ятсот сімдесят сім гривень 30 коп.), з яких заборгованість за кредитом – 2007474,33 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом – 1417102,97 грн, та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 1157,53 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 27 січня 2018 року.

Судді