Рішення № 71812357, 26.01.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Житомир справа № 806/3473/17

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову, зобов'язання видати посвідчення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

-визнати протиправною відмову Житомирської обласної державної адміністрації у видачі їй посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, як інваліду 2 групи, захворювання якого пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

-зобов"язати відповідача - Житомирську обласну державну адміністрацію видати їй посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має посвідчення 4 категорії, громадянина який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Згідно експертного висновку №376 від 20.12.2012 року захворювання, яке має позивач, визнане як таке, що має причинний зв"язок з дією іонізуючого випромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим їй надано другу групу інвалідності, яка пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС. Вказує, що хвороба виникла до прийняття Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VII, тобто в момент дії Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який передбачав надання їй посвідчення І категорії як проживаючому в зоні посиленого радіологічного контролю.

Ухвалою від 19.12.2017 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі направлялась відповідачу та вручена представнику за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З позовної заяви слідує, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має посвідчення 4 категорії, громадянина який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що Експертним висновком Обласної онкологічної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії по визначенню причинного зв'язку хвороб та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок Чорнобильської катастрофи від 20 жовтня 2012 року №376 підтверджено, що хвороба позивача (мінінгіома лівої тім’яної області головного мозку має причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а довідкою до акта огляду МСЕК серії "10 ААБ" №234929 від 08 листопада 2012 позивачу встановлено другу групу інвалідності пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС з 25.10.2012.

03.04.2014 позивач звернулась до управління з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з проханням видати їй посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, як інваліду 2 групи по захворюванню, пов’язаному з наслідками аварії на ЧАЕС.

Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної адміністрації Житомирської області листом від 09.04.2014 за вих. № 07/802 повідомило позивача про те, що підстав для видачі посвідчення потерпілої від аварії на ЧАЕС 1 категорії немає, оскільки селище Городок Радомишльського району Житомирської області не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю та не включено до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувя до суду.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 у справі №806/3695/14, скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду, якою відмовлено у заловоленні позову ОСОБА_1 та прийнято нову, якою зобов"язано Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області сформувати та направити до Житомирської обласної державної адміністрації подання про видачу позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, як інвалуд 2 групи, захворювання якого пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

За результатами розгляду подання, Житомирська обласна державна адміністрація листом від 16.03.2016 №1292/47/2-16 повідомила, що на даний час відсутні законодавчо обґрунтовані підстави визначення ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення. В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено. Крім того, постановою ВРУ від 05.07.2012 №5173 смт.Макарів 1 Макарівського району Житомирської області перейменовано в селище Городок Радомишльського району Житомирської області з відповідною зміною територіального підпорядкування.

Листом від 22.06.2017 №13С-1113 Департмент праці та соціального захисту населення ЖОДА позивача повідомив, що облдержадміністрація листом від 16.03.2016 №1292/47/2-16 проінформувала управління праці про результати розгляду подання. (а.с.14)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно зі ст. 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема: потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В силу приписів статті 11 Закону № 796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 796-XII, причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

За змістом наведених правових норм, до категорії 1 відносяться:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;

2) інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;

3) хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Частиною першою статті 65 Закону № 796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.

Згідно зі ч. 3 ст. 65 Закону № 796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Положеннями частини четвертої статті 65 Закону № 796-XII встановлено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до абз. 1 п. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідачів із відповідними заявами, далі - Порядок №51), інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія ОСОБА_2 цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68, число 34, с. 7; 1998 р., N 19, ст. 681), з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.

Згідно зі абз. 9 п. 10 Порядку №51, видача посвідчень провадиться інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Аналіз вищезазначених норм свідчить на користь висновку, що позивачу, у даному випадку, для отримання посвідчення особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 законодавством визначено дві умови, а саме: наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи; встановлення причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня (тобто на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи) або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Судом встановлено, що позивач проживала відповідний до законодавства термін на території зони посиленого радіоекологічного контролю у смт.Макарів-1 Макарівського району, Київської області, 23.06.1993 їй було видано посвідчення категорії 4 постарждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що й у своєму листі не заперечує відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в розумінні положень Закону №796 ОСОБА_1 є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи.

Водночас, суд зазначає, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, яким статтю 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", в яких зона посиленого радіоекологічного контролю визнавалася як одна із зон радіоактивно забруднених територій, виключено.

Здійснивши системний аналіз змін до законодавства, зокрема, внесених Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII, суд дійшов висновку, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015 року. Жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.

Відтак, виключення законодавцем з 01.01.2015 року з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, оскільки його отримання до 01.01.2015 року відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015 року.

Крім того, суд наголошує, що Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII не містить положень, які б установлювали, що раніше видані посвідчення осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, є недійсними.

Здійснивши системний аналіз правових норм та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що позивач належить до осіб, які відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та має право на встановлення категорії 1 потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримання відповідного посвідчення.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на постанову Верховної Ради України від 05.07.2012 №5173, якою смт.Макарів Макарівського району Київської області перейменовано на смт.Городок Радомишльського району Житомирської області, як на підставу для відмову у видачі посвідчення 1 категорії, оскільки зміна назви населеного пункту не може вплинути на визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, доводи відповідача, зазначені у листі про те, що дія посвідчення потерпілого категорії 4 позивача автоматично припинена, тому вона втратила статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи суд вважає безпідставним, з огляду на встановлене судом протилежне.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача у своїй відмові щодо того, що на момент огляду МСЕК позивач не мала статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки, судом безспірно встановлено, що на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.

Враховуючи викладене, на момент звернення про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ОСОБА_1 мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а тому суд вважає, що відмова відповідача у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, як інваліду 2 групи, захворювання якого пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС, є протиправною, з огляду на що вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов"язання Житомирську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Як вже зазначалося, згідно із пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51, видача посвідчень провадиться потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

В контексті наведеного суд відмічає, що визнання і видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи належить до компетенції Житомирської обласної державної адміністрації, про що приймається відповідне рішення.

У матеріалах справи міститься витяг з протоколу від 25.01.2018 №255 засідання комісії при Житомирській обласній державній адміністрації зі спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження та статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, долучений до матеріалів справи представником відповідача.

Зі змісту протоколу слідує, що за результатами розгляду матеріалів, які надійшли до облдержадміністрації щодо встановлення ОСОБА_1 статусу потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії з видачею відповідного посвідчення, комісія вирішила встановити ОСОБА_1 статус потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії та видати відповідне посвідчення.

Оскільки на момент розгляду справи відповідачем прийнято рішення про встановлення позивачу статусу потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії з видачею відповідного посвідчення, суд вважає, що підстави для повторного зобов"язання відповідача видати таке посвідчення відсутні, з огляду на що у цій частині відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню лише шляхом визнання протиправною відмову Житомирської обласної державної адміністрації у видачі позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, як інваліду 2 групи, захворювання якого пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС, тому позов задовольняє частково.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ОСОБА_3,1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 03192833) у видачі ОСОБА_1 (вул.Гагарінська,16, смт.Городок, Радомишльський район, Житомирська область, 12265, ідентифікаційний код НОМЕР_1) посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, як інваліду 2 групи, захворювання якого пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

В інішій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос