Рішення № 71810752, 24.01.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4768/17

Провадження № 2/266/219/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Шишиліна О.Г. ,

за участі секретаря Широкової Г.К. ,

представників позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому зазначив, що 01.06.2012 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язався щомісячно в строки, визначені умовами договору, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією. Відповідач не виконав умови договору, у зв'язку з чим станом на 31.10.2017 року утворилась заборгованість за кредитом в загальній сумі 43886,48 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом – 3974,86 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 37345,60 грн., штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 2066,02 грн. Оскільки в добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплачує, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Представник позивача ОСОБА_1 яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позові, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки не повідомив, приймав участь у судовому засідання через свого представника ОСОБА_2 яка в судовому позов не визнала, пояснила, що ОСОБА_3 дійсно укладав кредитний договір 01.06.2012 р. з Позивачем, проте кредитні кошти повернув, після закінчення строку дії карти нової картки не отримував, кредитними коштами не користувався. Крім того з Умовами та правилами надання банківських послуг не ознайомлювався, в анкеті – заяві про приєднання до Умовами та правилами надання банківських послуг розписався фактично за отримання картки. Також заявила усне клопотання про застосування строку позовної давності, в позові просила відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалою суду від 18.12.2017р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.

Тому відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що згідно договору № б/н від 01.06.2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 останньому було надано кредит в сумі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,00 % на місяць на суму залишку заборгованості. Як вбачається з п.п.1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг строк дії договору протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгирується на той же строк (а.с. 20). Згідно до п.2.1.1.2.3. п. 2.1.1.2.4. умов та правил надання банківських послуг банк має право змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт (а.с. 25 оборотна сторона).

Своїм власним підписом в анкеті - заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанкі Відповідач засвідчив, що з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи банку відповідачу були надані для ознайомлення в письмовому вигляді, а також повідомлено, що вони розміщені у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua/. Дана інформаціє є загальнодоступною, однаковою для всіх клієнтів банку та викладена у вигляді стандартних форм.зазначеними умовами надання кредиту йому надано повну інформацію і йому відомо (а.с. 7 оборотна сторона).

Тобто договір укладений між сторонами є за своєю формою фактично договором приєднання, відповідно до приписів ст. 634 ЦК України.

Таким чином, підписавши заяву ОСОБА_3 підтвердив про своє ознайомлення з додатками до договору та приєднався до нього на умовах визначених банком, з чого в свою чергу випливає, що Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Отже, даний договір про надання банківських послуг є чинним та згідно приписів ст. 204 ЦК України правомірним, а тому його умови є обов'язковими для сторін.

Судом встановлено, що Позивач свої обов’язки за договором виконав та надав Відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000,00 грн., шляхом передачі цієї картки 01.06.2012 року, що підтверджується особистим підписом Відповідача в заяві (а. с. 7).

Після укладання договору, Відповідач користувався виданою карткою «Універсальна», здійснюючи платежі, розрахунки та поновлюючи рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості, та підтверджено представником Позивача (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Відповідач в порушення умов договору свої обов’язки виконав частково, затримав сплату кредиту і процентів за його користування і станом на 31.10.2017р. має заборгованість за кредитом сумі 3974,86 грн., процентів за користування кредитом в сумі 37345,60 грн.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини Відповідача зобов’язання перед Позивачем не виконано, Відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов‘язання, щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що Позивач набув право вимагати від Відповідача повернення кредиту в повному обсязі.

Крім того з пояснень представника Відповідача та матеріалів справи вбачається, що на момент звернення банку до суду строк дії платіжної карти минув, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати стягнення заборгованості за даним кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач станом на 31.10.2017 року має заборгованість за тіло кредиту в розмірі 3974,86 гривень (а.с.5-6).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна» базова відсоткова ставка за Кредитним лімітом на момент підписання Договору складає 3,00% на місяць (а. с.8).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору.

Так відсоткова ставка була змінена з 01.01.2013 р. на 30,00 річних, з 01.09.2014 р. на 34,80 % річних, а з 01.04.2015 р. на 43,20 % річних.

Враховуючи наявність порушень з боку Відповідача по поверненню кредиту, за користування кредитом підлягають сплаті відсотки за користування кредитом 37345,60 грн.

Представником відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання заявлено усне клопотання про застосування строку позовної давності.

Суд не приймає до уваги усне клопотання представника позивача про застосування строку позовної давності з огляду про таке.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, наявність або відсутність заяви про застосування строку позовної давності впливає на результат вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. ч.1-3 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ухвалою суду від 18.12.2017р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу відповідно до п.9 ч.2 ст.187 ЦПК України визначено строк для подання відзиву на позовну заяву згідно ст.191 ЦПК України.

У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, а також не скористувався можливостю ставити перед судом питання про прийняття відзиву з порушенням такого строку.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Стаття 43 ЦПК України передбачає можливість подання усних заяв і клопотань лише з процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи.

Статтею 222 ЦПК України врегульовано порядок розгляду заяв та клопотань пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином суд приходить до висновку, що про застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України повинно відповідачем бути заявлено письмово і виключно в заяві по суті справи. Подання в усній формі такого клопотання нормами ЦПК України не допускається.

З урахуванням викладеного суд приходе до висновку, що стороною відповідача не подано суду заяви про застосовування спливу строку позовної давності, тому у суду відсутні підстави застосування вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2066,02 грн.

Згідно ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. У п.3.4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України(справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (Справа N 1-10/2004) зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12. 2015 року № 1275-р, місто Маріуполь (Маріупольська міська Рада) відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року №47-411/58939 від 05 листопада 2014 року та №18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» від 02.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час проведення антитерористичної операції.

Отже, незважаючи на те, що дія Переліку пунктів, де проводиться антитерористична операція, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р була зупинена, в подальшому було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12. 2015 року за № 1275-р, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, в тому числі стаття 2, яка забороняє нарахування пені та/або штрафних санкцій на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами, підлягає застосуванню, оскільки цей закон не скасований, а також у зв’язку із тим, що прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення штрафу, які нараховані після 14.04.2014 року, є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту станом на 31.10.2017р. становить 41320,46 гривень, яка складається з наступного: 3974,86 гривень - заборгованість за кредитом, 37345,60 гривень – заборгованість по процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог 41320,46/ 438,86=94%, а саме судовий збір (1600*94%=1488) в розмірі 1504 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-8, 12-18, 43, 81, 141, 174, 182, 222 ЦПК України, 267 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1), на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.06.2012р. станом на 31.10.2017р., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 3974,86 грн., проценти за користування кредитом в сумі 37345,60 грн., судовий збір 1504 грн.

В задоволені іншої частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.01.2018року.

Суддя: Шишилін О. Г.