Рішення № 71809302, 24.01.2018, Волноваський районний суд Донецької області

221/5171/17

2-а/221/8/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі судового засідання Фоміних С.В.,

за участю позивача не з’явився,

представника відповідача ОСОБА_1 УПФУ ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі про визнання незаконним рішення та зобов’язати вчинити дію,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що він з 06.08.1984 року по 01.09.2008 року працював на Єнакієвському коксохімічному заводі на посаді апаратника сульфування дільниці сульфовугілля цеху сіроочистки та слюсарем з ремонту апаратного устаткування, які передбачені Списком № 1, що в свою чергу, надає право на отримання пільгової пенсії. 10 січня 2017 року він подав до Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі Донецької області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як особа яка має пільговий стаж за Списком № 1.

Рішенням № 6 від 20 червня 2017 року у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 йому було відмовлено у зв'язку з тим, що неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи періоди з 06 серпня 1984 року до 01 листопада 1984 року на посаді слюсаря з ремонту апаратного устаткування цеху сіроочистки та з 13 лютого 1987 року до 31 грудня 1999 року на посаді апаратника сульфування в ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод» у зв'язку з відсутністю можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих документів.

При цьому відповідач в рішенні не визначає, чому саме необхідно проводити перевірку обґрунтованості видачі наданих документів (трудової книжки). Вважає рішення УПФУ не законним, оскільки така відмова носить формальний характер і порушує його право на отримання пенсійного забезпечення, яке підлягає відновленню. Тому просить суд визнати дії УПФУ неправомірними, скасувати рішення УПФУ про відмову в призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 06.08.1984 року до 01.11.1984 року на посаді слюсаря з ремонту апаратного устаткування цеху сіро очистки, період з 13.02.1987 року до 31.12.1999 року та період з 29.01.2001 року до 24.07.2001 року на посаді апаратника сульфування в ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод», як пільговий стаж за Списком № 1 та зобов’язати УПФУ розглянути його заяву про призначення пенсії.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволення позовних вимог наполягає.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що в управління відсутня можливість здійснити перевірку обґрунтованості видачі наданих документів. Також зазначив, що згідно наданих позивачем документів на момент звернення, він має документально підтверджений страховий стаж 26 років 0 місяців 18 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 – 7 років 6 місяців 5 днів, тому право на пенсію позивач матиме при досягнені 53 років. Вважає прийняте рішення законним, обґрунтованим та просила відмовити в задоволенні позову

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, відмовні матеріали, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з записами, наявними в трудовій книжці серії БТ-ІІ № 0029223, позивач працював:

- з 06.08.1984 року по 01.11.1984 року на посаді слюсаря з ремонту апаратного устаткування цеху сіроочистки;

- з 13.02.1987 року по 01.09.2008 року на посаді апаратника сульфування дільниці сульфовугілля цеху сіроочистки у «Єнакієвському коксохімічному заводі».

10.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" разом з пакетом документів на підтвердження пільгового стажу, який містив Довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Рішенням № 6 від 20.06.2017 року в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 йому було відмовлено, у зв’язку із неможливістю здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих позивачем документів , та зазначив, що право на пенсію позивач матиме при досягнені віку 53 роки.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 06.12.1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" - до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки. Зокрема, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення", а до часу введення в дію зазначених списків діяли списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи".

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 затверджено СПИСОК № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком та серед яких є апаратники кокосохімічного виробництва та слюсарі з ремонту апаратного устаткування.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від

18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Таким чином суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: «1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеним громадянам України гарантується право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Суд підкреслює, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічне положення закріплене в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова

книжка. Крім того, відповідно до п. 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Загально відомо, що на території Луганської та Донецької областей відбувся збройний конфлікт, внаслідок якого частина цих областей була визнана окупованою (Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII; Постанова Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року № 252-VIII). Місто Горлівка Донецької області, де раніше працював позивач, відноситься до окупованих населених пунктів. Розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015 року затверджено Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою КМУ № 1028 від 09.12.2015 року наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також суд має перевірити, чи проводилася на відповідних підприємствах атестація робочих місць, як того вимагає закон.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріалами справи підтверджено, що на підприємстві проводилася атестація робочих місць за умовами праці.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для визнання стажу як пільгового є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 10 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні

відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Матеріалами справи встановлено наявність записів в трудовій книжці позивача про право згідно списку № 1 на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно із статтею 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Проте в даному випадку отримати зазначені документи від підприємства неможливо з причин тимчасової окупації м Єнакієво Донецької області.

Аналізуючи записи, що містяться в трудовій книжці позивача, надану суду довідку про підтвердження трудового стажу, а також інші надані сторонами докази, суд приходить до висновку про необхідність зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 06.08.1984 року до 01.11.1984 року на посаді слюсаря з ремонту апаратного устаткування цеху сіроочистки, період з 13.02.1987 року до 31.12.1999 року та період з 29.01.2001 року до 24.07.2001 року на посаді апаратника сульфування в ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод», як пільговий стаж за Списком № 1.

Дійшовши висновку про необхідність визнання пільговим стаж роботи позивача, суд виходить із того, що згідно наданих позивачем копій документів було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що обставини, викладені позивачем в позовній заяві знайшли своє підтвердження, рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640,00 гривень підлягає відшкодуванню.

Керуючись Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», "Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою КМ України від 13.08.1993 року №637, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 19, 22, 30, 76, 77, 122, 139, 211, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі про визнання незаконним рішення та зобов’язати вчинити дію – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі Донецької області № 6 від 20.06.2017 року про відмову у призначення ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах, як особі, яка має пільговий стаж за списком № 1.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі Донецької області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 06.08.1984 року до 01.11.1984 року на посаді слюсаря з ремонту апаратного устаткування цеху сіроочистки, період з 13.02.1987 року до 31.12.1999 року та період з 29.01.2001 року до 24.07.2001 року на посаді апаратника сульфування в

ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод», як пільговий стаж за Списком № 1 відповідно до п."а" ст. 13 Закону України " Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 10.01.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах , як особі яка має пільговий стаж за списком № 1, з урахуванням зарахованого пільгового стажу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 640,00грн.

Рішення може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 24 січня 2018 року.

Суддя О.С. Овчиннікова