Постанова № 71806089, 18.01.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/815/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Крамар В.М. Провадження № 22-ц/789/12/18 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ходоровський М. В., Загорський О. О.,

секретаря - Панькевич Т.І.

сторін - представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 593/815/16-ц за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рішення Бережанського районного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий — суддя Крамар В.М.) в справі за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про визнання недійсним договору споживчого кредиту та додаткової угоди №1, застосування наслідків недійсності, припинення договорів поруки та застави,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивач ПАТ “УкрСиббанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що за договором про надання споживчого кредиту від 19.09.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав 26000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 15,50 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 18.09.2023 року та сплатою щомісячних ануїтетних платежів в сумі 375,00 дол.США до 19-го числа кожного місяця. Виконання зобов'язання відповідачем було забезпечено договором поруки, укладеним того ж числа з ОСОБА_2, яким передбачено солідарний обов'язок боржників у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань. У зв'язку з тим, що мало місце неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов укладеного між сторонами договору, позивач просив достроково стягнути солідарно з відповідачів у його користь наявну заборгованість, що складається з 19625,46 дол. США — заборгованості за тілом кредиту; 3394,19 дол. США — заборгованості за процентами; 8644,06 грн. - пені за прострочення сплати тіла кредиту; 17446,21 грн. - пені за прострочення сплати процентів.

У травні 2017 року відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом до ПАТ “Укрсиббанк” про захист прав споживачів — визнання недійсними договору споживчого кредиту та додаткової угоди № 1, застосування наслідків недійсності правочину, припинення договорів поруки та застави, посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 не було надано для ознайомлення та підпису жодних додаткових угод, Правил споживчого кредитування, графіку платежів, не визначено сукупну вартість кредиту. Зокрема, у зв'язку з тим, що додаткова угода № 1 містить посилання на пункти договору, яких насправді не існує; така ним не підписувалась; підпис у ній належить не йому, а іншій особі, вважає, що не було його волевиявлення на укладення даної додаткової угоди й така підлягає визнанню недійсною. Крім цього, в зв'язку з тим, що перед укладенням кредитного договору йому не було роз'яснено можливості дострокового погашення кредиту, суті ануїтетної системи погашення кредиту, не ознайомлено з Графіком платежів та визначенням сукупної вартості кредиту (ОСОБА_4 № 2, який піддписаний не ним, а іншою особою), з Правилами споживчого кредитування, що зазначені невід'ємною частиною договору, тобто введено його в оману щодо умов договору, його прав і розміру коштів, що підлягали поверненню, вважає, що договір споживчого кредиту, як такий, що укладено з використанням нечесної підприємницької практики позивачем на підставі ст.19 ЗУ “Про захист прав споживачів” підлягає визнанню недійсним. Також, з урахуванням того, що ОСОБА_2 при укладенні договорів не було повідомлено про обсяг прав та обов'язків позичальника ОСОБА_1, не надано для ознайомлення ОСОБА_4 № 2 до кредитного договору, в зв'язку з чим позбавлено можливості ознайомитися з сукупною вартістю кредиту в розмірі 92351,22 дол. США, знаючи яку вона б ніколи не дала згоди бути поручителем і не передала б у заставу свою квартиру, наслідком чого є визнання договору кредиту недійсним і припинення зобов'язання, просила визнати у судовому порядку припиненими договори поруки та застави, укладені між нею та банком.

Рішенням Бережанського районного суду від 27 вересня 2017 року у задоволенні позову ПАТ “УкрСиббанк” відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсною Додаткову Угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11395962000 від 19 вересня 2008 року. Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11395962000, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 19 вересня 2008 року. Застосовано наслідки недійсності та зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 отримані від нього грошові кошти в розмірі 4051,36 дол. США. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1280 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ “Укрсиббанк” просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку, а в задоволенні зустрічного позову — відмовити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що факт виконання ОСОБА_1 впродовж тривалого часу умов договору та сплата щомісячних платежів, підписання ним кредитного договору, відсутність звернень з його боку до Банку щодо надання йому додаткової інформації, а також не використання передбаченого законом права на відкликання згоди на укладення договору свідчать про надання відповідачу в повному обсязі усієї необхідної інформації, передбаченої ч.ч.2, 4 ст.11 ЗУ “Про захист прав споживачів” і, як наслідок — про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Також, звертає увагу на те, що висновок експерта, на основі якого судом визнано недійсною додаткову угоду № 1, як таку, що не підписана позичальником, не відповідає вимогам науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮУ від 09.10.1998 р. № 53/5 в редакції, що діє з 31.07.2015 року (п.п.1.3, 1.5, 1.6, 1.8, 1.10). Зокрема, всупереч Методичним рекомендаціям, експертом, як вільні зразки підписів ОСОБА_1 використано його підписи в договорі поруки та додатковій угоді № 1, які такими не є; не відібрано експериментальні зразки підписів ОСОБА_1 на таких самих бланках паперу чи на папері, що розграфлений відповідно до бланка; вільних та експериментальних зразків підписів ОСОБА_1 надано на аркушах у меншій кількості, ніж визначено Методичними рекомендаціями.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, представник ПАТ “УкрСиббанк” жодного разу в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 відносно доводів апеляційної скарги заперечив, вважаючи таку безпідставною, а рішення суду — законним, ухваленим з дотриманням норм права й таким, що скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 19.09.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ “Укрсиббанк” та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за умовами якого позивачем надано відповідачу кредит на споживчі цілі в розмірі 26000 дол. США з кінцевим терміном погашення до 18 вересня 2023 року та сплатою 15,50 % річних за користування кредитними коштами шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 375 дол.США до 19 числа кожного місяця протягом строку кредитування (т.1 а.с.5-6).

П.п.1.1.1-1.1.3 договору передбачено, що підписуючи кредитний договір ОСОБА_1 погоджується з викладеною у правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКБ «УкрСиббанк» (далі - правила) пропозицією банку надати споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому договорі та правилах. Правила після підписання кредитного договору, стають його невід'ємною частиною, підписання кредитного договору вважається підписанням правил.

Також, в розділі 3 кредитного договору передбачено наявність таких додатків: ОСОБА_4 1 Графік погашення кредиту; ОСОБА_4 2 Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту; ОСОБА_4 3 Тарифи банку.

Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором було забезпечено заставою належного на праві власності ОСОБА_2 нерухомого майна - трикімнатної квартири по вул.Депутатській 6/2 у м.Бережанах (п.2.1 договору кредиту), а також порукою ОСОБА_2 (т.1 а.с.7-8).

19 вересня 2008 року нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу за реєстровим № 5220 посвідчено договір іпотеки (нерухомого майна) відповідно до якого іпотекодавець - ОСОБА_2 передала в іпотеку іпотекодержателю - АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно: квартиру № 2 та гараж, що в м.Бережани, вул.Депутатська, 06, в забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11395962000 від 19.10.2008 року. Разом з договором іпотеки (на 2 аркушах) пронумеровано, прошито та скріплено печаткою приватного нотаріуса: договір про надання споживчого кредиту з правилами № 11395962000 від 19.09.2008 року (на 2 аркушах); додаток № 3 «Тарифи банку» до договору про надання споживчого кредиту з правилами № 11395962000 від 19.09.2008 року (на 1 аркуші); зразок форми заяви на видачу траншу (на 1 аркуші) - всього на 6 (шести аркушах).

Згідно додатку № 3 «Тарифи банку» до договору про надання споживчого кредиту (з правилами) № 11395962000 від 19.09.2008 року, який долучено до договору іпотеки, вказаний додаток, який підписано представником АКІБ «УкрСиббнк» та ОСОБА_1 і є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлює види комісії, їх розміри та порядок нарахування. Зокрема, за надання кредиту встановлена комісія в розмірі 2% від суми кредиту, яка нараховується та сплачується в день надання кредиту, стягується в гривнях (за кредитами в іноземній валюті - за курсом НБУ на дату нарахування); всі інші комісії застосовуються у разі зміни кредитного договору за ініціативою клієнта (ОСОБА_1М.).

Згідно п.1 додаткової угоди № 1 від 19.09.2008 року до договору № 11395962000, укладеної між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6: до кредитного договору додано ОСОБА_4 № 2 - «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту»; ОСОБА_4 № 3 - Тарифи банку, а також, внесено зміни до кредитного договору - п.1.3.5 кредитного договору викладено в іншій редакції; доповнено п.3.5 кредитного договору підпунктом 3.5.5; п.п.5.2, 7.5 кредитного договору доповнено новими абзацами (т.1 а.с.99).

За наданим ПАТ «УкрСиббанк» додатком № 2 «графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту», який є невід'ємною частиною договору № 11395962000 від 19.09.2008 року, погашення основної суми кредиту становить 26000,00 дол. США, проценти за користування кредитом становлять 39692,19 дол. США, комісія за надання кредиту становить 2522,52 грн., платежі за надання супутніх послуг: пов'язані зі страхуванням складають 11148,52 грн., з оплатою послуг нотаріуса — 1000 грн., сплатою вартості оцінки предмета забезпечення — 241310 грн.; абсолютне значення подорожчання кредиту становить 92351,27 дол. США. При цьому, в графі «реальна процентна ставка %» в усіх рядках вказано «0,00» (а.с.101-106 т.1).

Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», що є невід'ємною частиною договору, надані суду у вигляді фотокопії публікації в газеті Голос України № 164 (4414) від 30.08.2008 року на 2-х аркушах (а.с.107-108 т.1).

22.09.2008 року з поточного рахунку АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 було видано 26000,00 доларів США (а.с.25 т.1).

18 лютого 2016 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ПАТ «УкрСиббанк» направлено вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 21945,48 дол. США, з яких 19635,46 дол. США кредитна заборгованість та 2310,02 дол. США прострочена заборгованість по відсотках (т.1 а.с.9-12).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11395962000 від 19.09.2008 (далі - довідка-розрахунок) ОСОБА_1 сплачено 6364,54 дол. США кредиту, 23686,82 дол. США процентів.

Наведені в довідці-розрахунку відомості про сплату ОСОБА_1 вказаних сум узгоджуються з наявними в нього та дослідженими в судовому засіданні оригіналами квитанцій, за якими ним сплачено 20622,94 дол. США та 63896,78 грн. (т.1 а.с.233-250, т.2 а.с.1-22).

Залишок заборгованості за кредитом за довідкою-розрахунком банку становить 19635,46 дол. США, а за відсотками - 3394,19 дол. США. Також, ПАТ «УкрСиббанк» нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 8644,06 грн. та за відсотками - в розмірі 17446,21 грн. (т.1 а.с.14-23).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 1.1-9/17 від 10.04.2017 року (далі - висновок експерта) підписи від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді до Договору про надання споживчого кредиту № 11395962000 від 19.09.2008 року, в рядку «Позичальник: ОСОБА_1М.», в графіку платежів, визначенні сукупної вартості кредиту до договору № 11395962000 від 19.09.2008 року, в рядках «Позичальник ОСОБА_1М.», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.164-221 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Встановивши факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди до Договору про надання споживчого кредиту, підтверджений належними і допустимими доказами (висновком судової почеркознавчої експертизи), суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для визнання вищевказаної додаткової угоди недійсною за зустрічним позовом відповідача.

При цьому, доводи апеляційної скарги ПАТ “УкрСиббанк” в частині невідповідності висновку експерта п.п.1.3, 1.5, 1.6, 1.8. 1.10 науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮУ від 09.10.1998 р. № 53/5 в редакції, що діє з 31.07.2015 року з посиланням на те, що експертом в якості вільних зразків підписів ОСОБА_1 використано його підписи в договорі поруки та додатковій угоді № 1, які такими не є; не відібрано експериментальних зразків підписів ОСОБА_1 на таких самих бланках паперу чи на папері, що розграфлений відповідно до бланка; вільних та експериментальних зразків підписів ОСОБА_1 надано на аркушах у меншій кількості, ніж визначено Методичними рекомендаціями колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що не підтверджують факту неможливості надання експертом категоричного висновку про те, що підпис у додатковій угоді від імені ОСОБА_1 виконаний не ним, а іншою особою. З урахуванням того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на спростування наявного в матеріалах справи висновку експерта, впродовж усього часу розгляду справи передбаченим законом правом про призначення повторної експертизи позивач не скористався, колегія суддів вважає, що жодних підстав не брати вказаний висновок експерта до уваги в суду першої інстанції не було. Крім цього, відповідно до положень ч.6 ст.147 ЦПК України, оцінку висновку почеркознавчої експертизи судом дано саме в сукупності з іншими доказами по справі, зокрема, з урахуванням змісту додаткової угоди, якою внесено зміни до неіснуючих пунктів кредитного договору й доповнено договір пунктами, що не відповідають наявній у договорі послідовності (доповнено підпунктом 3.5.5, в той час як у кредитному договорі в розділі 3 є лише пункти 3.1 та 3.2, а пунктів 3.3 - 3.5 не існує; пункт 5.2 та п.7.5 кредитного договору доповнено новими абзацами, в той час як кредитний договір закінчується п. 4.1-4.3 розділу «Адреса, реквізити та підписи Сторін»), а також з урахуванням факту відсутності такої додаткової угоди в наявних у нотаріуса документах при оформленні договору іпотеки.

Крім цього, відповідно до ч.ч.2, 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону України від 01.12.2005 року (далі Закону України), чинній на момент укладення кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

П.п.1.2., 1.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 р. за № 541/13808, яка діяла на момент укладення кредитного договору (далі постанова НБУ) встановлено, що ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту. Банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами.

Відповідно до п.2.4 постанови НБУ банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з інформацією про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка включає: процентну ставку за кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб -страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіанти погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливість та умови дострокового повернення кредиту. Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту (п.2.5 постанови НБУ).

Згідно п.3.8 постанови НБУ встановлено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно вимог п.10 ч.3 ст.18 Закону несправедливими є умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Згідно вимог ч.1 ст.19 ЗУ “Про захист прав споживачів” забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає, у тому числі, й будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг (п.3 ч.1 ст.19 ЗУ “Про захист прав споживачів”).

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Правовим наслідком здійснення правочину з використанням нечесної підприємницької практики є недійсність такого правочину (ч.6 ст.19 ЗУ “Про захист прав споживачів”).

Встановивши, що позивач ПАТ “УкрСиббанк” не виконав покладеного на нього ЗУ “Про захист прав споживачів” обов'язку щодо повідомлення споживача (відповідача) у письмовій формі про кредитні умови, такі як: графік платежів, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та ким вона здійснюється, наслідком чого є несправедливість п.3.1 укладеного кредитного договору в частині ознайомлення і погодження відповідача з усіма додатками до договору, отримання такого з усіма додатками, отримання від банку відповідного інформаційного листа згідно вимог ЗУ “Про захист прав споживачів”, а також, те, що ненадання позивачем необхідної інформації відповідачу для здійснення свідомого вибору свідчить про укладення договору споживчого кредиту з застосуванням нечесної (такої, що вводить в оману) підприємницької практики, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про наявність передбачених законом (ч.5 ст.10, п.10 ч.3 ст.18, п.2 ч.1, ч.2, 6 ст.19 ЗУ “Про захист прав споживачів”) підстав для визнання укладеного 19.09.2008 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 договору споживчого кредиту недійсним.

З урахуванням того, що висновком судово-почеркознавчої екпертизи, викладеним у категоричній формі, підтверджено, що в долученому позивачем ОСОБА_4 № 2 «графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту» підпис від імені ОСОБА_1 виконано не ним, а іншою особою, то в сукупності з тим фактом, що вказаний додаток № 2 не був долучений і до договору іпотеки, що оформлявся нотаріально (в той час як такий зазначений невід'ємною частиною договору), висновок суду першої інстанції в частині, що відповідач ОСОБА_1 не був ознайомлений позивачем з графіком платежів, орієнтовною сукупною вартістю кредиту тощо колегія суддів вважає обґрунтованим і таким, що сумнівів не викликає.

Доводи апеляційної скарги ПАТ “УкрСиббанк” в частині неврахування судом першої інстанції при ухваленні рішення фактів підписання ОСОБА_1 кредитного договору, виконання ним впродовж тривалого часу умов договору, сплати щомісячних платежів, відсутність звернень з його боку до Банку щодо надання йому додаткової інформації, а також не використання передбаченого законом права на відкликання згоди на укладення договору, що на думку позивача, свідчать про надання відповідачу в повному обсязі усієї необхідної інформації, передбаченої ч.ч.2, 4 ст.11 ЗУ “Про захист прав споживачів”, колегія суддів вважає безпідставними, як такі що не спростовують підтверджених належними й допустимими доказами (про які згадувалось вище) висновків суду, що відповідна інформація ОСОБА_1 не надавалася. Додатково, на спростування таких доводів апелянта колегія суддів звертає увагу на те, що інформація вказана у договорі кредиту в частині розміру ануїтетного щомісячного платежу, що складає 375 дол. США і строку кредитного договору, що складає 15 років не дають підстав зробити висновок про наявність у відповідача інформації щодо сукупної вартості кредиту, оскільки з зазначених даних шляхом проведення простих арифметичних розрахунків вбачається, що за умови своєчасного здійснення щомісячних проплат відповідачем за кредитним договором, він, отримавши в кредит 26000 дол. США повинен би був повернути позивачу лише 67500 дол. США (15 х 12 х 375 = 67500), в той час як у ОСОБА_4 № 2 “Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту” (який зазначено невід'ємною частиною договору і який відповідачем не підписувався) передбачено, що сума кредиту з процентами та комісією (розмір якої вказаний у Тарифах банку) складає 65692,19 дол. США і 2522,52 грн. Окрім цього, ОСОБА_4 № 2 (з яким відповідач не був ознайомлений) передбачено також платежі за надані супутні послуги: зі страхування — в розмірі 723 грн. щорічно протягом 14 років і 1013,50 грн. - за останній (п'ятнадцятий) рік; за послуги нотаріуса 1000 грн., вартість послуг за проведення незалежної експертної оцінки предмета забезпечення в сумі 241310 грн. та абсолютне значення подорожчання кредиту, що складає 92351,27 дол. США, відомості про що в умовах підписаного позивачем договору кредиту відсутні взагалі. Належних і допустимих доказів на спростування тверджень відповідача, що за наявності в останнього інформації про сукупну вартість кредиту в розмірі 92351,27 дол. США (що майже в 1,5 рази перевищує суму вказану в договорі), він би погодився на пропозицію банку щодо укладення договору споживчого кредиту, позивач суду не надав. Що стосується, не використання відповідачем передбаченого законом права на відкликання згоди на укладення договору, як підстави ознайомлення з усіма умовами, то колегія суддів звертає увагу позивача ще й на те, що ч.7 ст.11 ЗУ “Про захист прав споживачів” не передбачала права споживача на відкликання згоди на отримання споживчого кредиту при забезпеченні такого іпотекою (в редакції, що діяла на момент використання такого права), що в даному випадку й мало місце, оскільки кредитний договір був забезпечений передачею в іпотеку майна ОСОБА_2 Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням того, що на виконання умов укладеного між стронами договору банком було видано позивачу кредит в сумі 26000 дол. США, а відповідачем ОСОБА_1 впродовж періоду часу, протягом якого умови договору виконувалися було повернуто банку кошти на загальну суму 30051, 36 дол. США (6364,54 дол. США кредиту та 23686,82 дол. США процентів), суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку, що внаслідок застосування реституції за недійсним правочином з позивача в користь відповідача підлягає стягненню різниця коштів між сплаченими відповідачем на виконання умов договору та наданими позивачем у якості кредиту, що складає 4051,36 дол. США.

За ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

За ч.1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Підстави припинення зобов'язань визначені главою 50 ЦК України, що не передбачає такої підстави припинення зобов'язання, як визнання недійсним договору. У зв'язку з цим, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання припиненими договорів поруки та застави повністю узгоджуються з вимогами закону.

Разом з тим, у відповідності до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Дійшовши висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсним укладеного між сторонами договору кредиту, такими, що ґрунтуються на вимогах закону, є й висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ “Укрсиббанк” про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором з урахуванням того, що вказані вимоги є взаємовиключними.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в даній справі, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, скасуванню з підстав, наведених у ній, не підлягає.

Керуючись ст.ст.372 ч.2, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 ч.ч.1, 3; 382 ч.ч.1, 2; 383 ч.1, 384 ч.1, 389 ч.1 п.1, 390 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “Укрсиббанк” — залишити без задоволення.

Рішення Бережанського районного суду від 27 вересня 2017 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони в межах сум, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 23 січня 2018 року.

Головуючий- підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7