Постанова № 71805801, 16.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2808/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/5985/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Сяйво», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Сяйво», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів 37199,60 грн., в тому числі 11259,60 грн. матеріальної шкоди та витрат на проведення експертного дослідження, а також 25 940 грн. на відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивував тим, що шкоди у вказаному розмірі він зазнав внаслідок залиття водою належної йому на праві власності квартири №2 двохквартирного будинку на вул.Орельська, 47 у м.Львові з вини його сусідів – власників квартири №3, які зруйнували частину горища над своєю квартирою і розпочали будівництво другого поверху. Внаслідок демонтажу даху дощова вода залила його квартиру, де пошкодила стіни, стелю та паркет, зовнішні стіни будинку. Зазначив, що факт залиття підтверджується актом ЛКП «Сяйво» від 05.11.2014 року, а заявлений розмір відшкодування підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження №05/15 від 25.03.2015 року. При цьому зазначив, що внаслідок таких неправомірних дій відповідачів йому завдана також і моральна шкода, розмір якої встановлено на підставі висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи. В добровільному порядку відповідачі відмовилися відшкодувати заподіяну шкоду, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Сяйво», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Вирішено стягнути солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 9305 грн. 00 коп. та 2500 грн. 00 коп. моральної шкоди, 1459,20 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертного дослідження, а всього - 13264,20 грн. В решті позову - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2017 року оскаржили позивач ОСОБА_2, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_2 в обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок судово - психологічної експертизи № 181, відповідно до якого розмір моральної шкоди становить 25 940 грн. 00 коп. Окрім того, суд першої інстанції всупереч приписам ч. 4 ст. 1193 ЦК України зменшив розмір обґрунтованої моральної шкоди в десять разів, покликаючись на засади розумності, виваженості та справедливості, при цьому, не вмотивував з чого саме виходив, визначаючи розмір збитків у сумі 2500 грн. 00 коп. На думку апелянта, такий розмір моральної шкоди не відповідає навіть засадам розумності, виваженості та справедливості, а відтак, таке рішення суду суперечить європейській судовій практиці.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2017 року змінити в частині стягнення моральної шкоди, стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 25 940 грн. 00 коп.

В свою чергу, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7в обгрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначають, що судом не взято до уваги висновок судової будівельно - технічної експертизи № 025/17 від 26 липня 2017 року, відповідно до якого основною причиною залиття квартири є незадовільний стан покрівлі житлового будинку з недостатнім стоком атмосферних опадів, частина наявних пошкоджень у квартирі № 2 на вул. Орельській, 47 у м. Львові могла виникнути внаслідок протікання покрівлі. На думку відповідачів, залиття квартири відбулося не з їхньої вини, а з вини ЛКП «Сяйво», відтак, саме ЛКП «Сяйво» є належним відповідачем у справі, однак таке не було залучено до участі в розгляді справи у якості співвідповідача.

Окрім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності і прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Просять рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Встановлено, що сторони проживають в двохквартирному будинку на вул. Орельській, 47 у м. Львові, де однокімнатна квартира № 2 належить на праві власності позивачеві ОСОБА_2, що стверджується реєстраційним посвідченням, виданим Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, записаним в реєстрову книгу №18 за реєстровим №11862 та технічним паспортом на квартиру (а.с.47-49), а квартира №3 на праві спільної сумісної власності належить відповідачам - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.26).

Встановлено й те, що під час проведення мешканцями квартири №3 надбудови та реконструкції даху без отримання відповідних дозвільних документів і без згоди позивача, було демонтовано покрівлю над цією квартирою, внаслідок чого відбулось залиття і пошкодження житлової кімнати квартири позивача № 2, де було залито стелю, стіни та підлогу. В подальшому, внаслідок зміни відповідачами конфігурації покрівлі замокання квартири № 2 продовжились.

Дані обставини підтверджуються поясненнями сторін, листом та актом ЛКП «Сяйво» від 05.11.2014 року, наданими фотографіями помешкання позивача після залиття, листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 7/13-6-6370 від 21.10.2014 року, листом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №32-11856 від 10.11.2014 року (а.с.51-54, 92).

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 р., у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт згідно з додатком 4. В такому акті повинно бути вказано подію, яка трапилася, дату її настання і наслідки, з зазначенням, що саме залито, які ушкодження сталися внаслідок залиття, які речі пошкоджено та які обсяги робіт необхідно здійснити для відновлення, причину залиття, а також висновки і рекомендації комісії про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду.

ОСОБА_8 комісії в складі працівників ЛКП «Сяйво» від 05.11.2014 року вбачається, що під час обстеження встановлено, що причиною замокання кімнати квартири на вул. Орельській, 47/2 став демонтаж покрівлі під час проведення надбудови та реконструкції даху мешканцями квартири №3.

Суд першої інстанції не погодився з доводами представника відповідача, що вказана причина залиття є сумнівною і відповідальним за затікання в квартиру № 2 є також ЛКП «Сяйво» на балансі якого перебуває будинок і яке має забезпечувати належний стан покрівлі, з якої також відбувається підтікання, оскільки достатніх беззаперечних доказів на підтвердження таких покликань суду не представлено, натомість досліджені судом докази в їх сукупності спростовують такі доводи і підтверджують винуватість відповідачів у пошкодженні майна позивача.

При цьому судом першої інстанції взято до уваги як доказ у формі документу наданий позивачем висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 05/15 від 25.03.2015 року в частині встановлення причин залиття, зі змісту п.2 якого вбачається, що причиною залиття квартири №2 на вул. Орельській, 47 у м. Львові є демонтаж даху (покрівлі) житлового будинку під час проведення надбудови та реконструкції даху мешканцями квартири №3 на вул. Орельській, 47 у м. Львові. Внаслідок даного залиття відбулося потрапляння води (вологи) у конструкцію горищного, міжповерхового перекриття, у конструкцію та на поверхні стін як ліквідованої квартири №1, так і житлової кімнати під літ. «2-2» квартири №2 на вул. Орельській, 47 у м. Львові.

Причиною залиття приміщення житлової кімнати №2 на вул. Орельській, 47 у м. Львові, що продовжувалось після завершення будівельних робіт по виконанню надбудови над квартирою №3 може бути ускладнене відведення атмосферних вод (утворення сніжного мішку) з місця примикання існуючої покрівлі до стіни надбудови, оскільки здійснення надбудови над квартирою №3 змінило конфігурацію даху житлового будинку. Внаслідок даної зміни відбулося утворення так званого «снігового мішку» у місці примикання існуючої покрівлі до стіни надбудови. Крім того причиною залиття приміщення житлової кімнати квартири №2 на вул.Орельській, 47 у м.Львові могло стати пошкодження існуючої частини покрівлі у місці її примикання до стіни надбудови під час проведення будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку шляхом надбудови мансардного поверху над квартирою №3 (а.с.30).

Вказане узгоджується також з висновком № 025/17 від 26.07.2017 року призначеної судом будівельно-технічної експертизи, згідно якого встановлено кілька можливих причини виникнення і збільшення пошкоджень приміщень квартири №2 на вул. Орельській, 47 у м. Львові, а саме: незадовільний стан покрівлі житлового будинку з недостатнім стоком атмосферних опадів, який погіршився після реконструкції будинку із заміною покрівлі, а також залиття на час відсутності покрівлі над квартирою № 3 (а.с.157-164).

Аналізуючи докази в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що мало місце залиття квартири № 2 на час відсутності під час реконструкції даху покрівлі над квартирою № 3, а також після реконструкції будинку із заміною покрівлі погіршився стік атмосферних опадів та був недостатнім, що вказує на причинно-наслідковий зв’язок дій відповідачів по реконструкції даху із замоканням квартири позивача, у зв’язку з яким і заподіянням ним збитків він звернувся до суду.

ОСОБА_9 ЛКП «Сяйво» від 09.07.2014 року (а.с. 90), на який посилається представник відповідача, то таким зафіксовано протікання води з даху на стелю і стіну кімнати квартири №3, а не належної позивачу квартири №2, тому твердження представника відповідача, що зафіксоване цим актом протікання і незадовільний стан даху можуть бути причиною пошкоджень у квартирі №2 є припущенням, на якому не може грунтуватись доказування.

Згідно з ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію та природні якості землі, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 цього ж Кодексу майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд враховував також висновок судової будівельно - технічної експертизи №025/17 від 26.07.2017 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту квартири № 2 на вул. Орельській, 47 у м.Львові, який необхідний провести для відновлення квартири в попередній стан до залиття становить 9305 грн. (а.с.158-169), оскільки саме висновок експерта є належним засобом доказування вартості відновлювального ремонту.

Даний висновок виконаний судовим експертом ТОВ «Гал-Світ» ОСОБА_10 та відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», а відтак вірно взятий судом першої інстанції до уваги.

У відповідності до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на квартиру №11451-З від 02.04.1997 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (а.с.26), а тому останні несуть солідарний обов’язок з відшкодування заподіяної шкоди.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення із відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 9305 грн. є обґрунтованими і підлягає до часткового задоволення.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (із змінами і доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач, в ході розгляду справи довів завдання йому залиттям квартири моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із пошкодженням належного йому майна. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховував, що відповідачі протягом тривалого часу не відшкодували завданих збитків, однак визнали факт залиття квартири позивача, хоча не з їхньої вини.

При цьому, як вбачається з ОСОБА_9 амбулаторної судово-психологічної експертизи №181 матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 складає 25940 грн. Ця сума включає компенсацію за перенесені ним моральні страждання (а.с.98-102).

Разом з тим, згідно вказаного експертного висновку при визначенні матеріального еквіваленту моральної шкоди експерт не розділяла причин, внаслідок яких завдана моральна шкода, чи внаслідок реконструкції відповідачами горища без згоди позивача, чи внаслідок пошкодження залиттям його квартири, що підтвердила допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції експерт ОСОБА_12

З огляду на наведене, суд першої інстанції не вважав за можливе задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі в розмірі 25940 грн., а виходячи із засад розумності і виваженості та справедливості, враховуючи глибину моральних страждань, яких зазнали позивачі, їх тривалість, прийшов до вірного переконання про можливість відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 2500 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки суд ухвалив правильне по суті, законне та обгрунтоване рішення, дійшовши його на основі повно з’ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2017 року та задоволення поданих апеляційних скарг немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7- залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 січня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_13