Ухвала суду № 71804522, 25.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/7140/17

провадження №1-м/336/3/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя 25 січня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії:

головуючого судді Зарютіна П.В., суддів Дмитрюк О.В., Марко Я.Р.,

при секретарі Чернишовій І.В.

за участю прокурора Красних О.О.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого вироком Заводського райсуду м. Орла від 29 грудня 2016 року за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1, ч. 1 ст. 318 КК РФ, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням для приведення у відповідність із законодавством України та визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі вироку Заводського райсуду м. Орла від 29 грудня 2016 року.

В обґрунтування клопотання зазначено, що вирок Заводського районного суду м. Орла від 29.12.2016, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1, ч. 1 ст. 318 КК РФ, набрав законної сили.

Засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Орловській області», кінець строку відбування покарання – 16.07.2032 року.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 в Україні: АДРЕСА_1.

Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_2 для подальшого відбування покарання на території України.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, подане до суду клопотання містить прохання заявника про проведення судового розгляду за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції підтримав, вважав необхідним кваліфікувати дії засудженого відповідно вимог українського законодавства та просив призначити покарання:

- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на строк 12 років;

- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на строк 12 років;

- за ч. 2 ст. 345 КК України – до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточно засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Захисник в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції також підтримав, вважав необхідним кваліфікувати дії засудженого відповідно вимог українського законодавства та з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України просив призначити покарання:

- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на строк 8 років;

- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на строк 8 років;

- за ч. 2 ст. 345 КК України – до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання мешн суворого покарання більш суворим призначити остаточно засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, застосувавши положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року).

Засуджений ОСОБА_2, який відбуває покарання на території Російської Федерації, в судове засідання не доставлявся. Із поданої ним заяви вбачається, що останній просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

Судом, з урахуванням думки прокурора та захисника, положень ст. 610 КПК України, визнано можливим розглядати клопотання у відсутність засудженого ОСОБА_2 та представника Міністерства юстиції України.

Заслухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, не перевіряючи фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави і не вирішуючи питання щодо винуватості особи, суд вважає необхідним привести вирок Російської Федерації відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України, виходячи з наступного.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року (далі - Конвенції), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік».

Статтею 9 Конвенції встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Судом встановлено, що 29 грудня 2016 року громадянин України ОСОБА_2 був засуджений вироком Заводського районного суду м. Орла РФ за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 КК РФ до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років, за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 КК РФ до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років, за ч. 1 ст. 318 КК РФ до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 3 ст.69 КК РФ за сукупністю злочинів шляхом часткового складення призначених покарань ОСОБА_2 було призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 17 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Вирок Заводського районного суду м. Орла від 29.12.2016 року набрав законної сили 9 березня 2017 року.

Вказані обставини підтверджуються копією вироку Заводського районного суду м. Орла від 29.12.2016 року, копією апеляційної ухвали Орловського обласного суду від 09.03.2017 року.

Засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у виді позбавлення волі у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Орловській області».

Під час відбування покарання на території Російської Федерації засуджений ОСОБА_2 19.05.2017 року написав заяву, копія якої додається до клопотання, в якій попросив перевести його для подальшого відбування покарання в Україну, громадянином якої він є, з правовими наслідками переведення для подальшого відбування покарання в Україні ознайомлений.

03.11.2017 року наказом Міністерства юстиції України № 3437/5 було прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого ОСОБА_2 відповідно до ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 09.08.2017 року за № 06-96104/17.

Згідно довідки ФКЗ ВК-5 УФСВП Росії по Орловській області, початок строку відбування покарання за вироком Заводського районного суду м. Орла від 29.12.2016 року – 29 грудня 2016 року, кінець строку відбування покарання – 16 липня 2032 року; залік: 17.07.2015 року, з 18.07.2015 року по 28.12.2016 року, станом на 19.05.2017 року засуджений ОСОБА_2 відбув 1 рік 10 місяців 2 дні, невідбута частина покарання становить 15 років 1 місяць 28 днів.

Відповідно до довідки ФКЗ ВК-5 УФСВП Росії по Орловській області, засуджений ОСОБА_2 фінансової заборгованості про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином не має, має виконавчі листи на відшкодування процесуальних витрат на загальну суму 76 015 руб., залишок 76 015 руб.

В матеріалах клопотання також маються медична довідка щодо стану здоров’я засудженого ОСОБА_2, згідно якої останній на диспансерному обліку у лікарів-спеціалістів медичної частини не перебуває, не є інвалідом за станом здоров’я, у контакті з інфекційними хворими на протязі 21 дня не був, тілесних ушкоджень не виявлено, а також характеристика на засудженого ОСОБА_2 від 19.05.2017 року за підписом начальника ФКЗ ВК-5 УФСВП Росії по Орловській області, за змістом якої засуджений ОСОБА_2 характеризується задовільно.

Згідно довідки Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, документований паспортом громадина України серії СЮ 253134, виданий Шевченківським РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 07.02.2012 року.

За паспортом громадина України серії СЮ 253134, виданого Шевченківським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 07.02.2012 року, ОСОБА_2 є громадянином України відповідно до положень Закону України «Про громадянство України». При цьому з вироку Заводського районного суду м. Орла від 29.12.2016 року слідує, що засуджений зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст.6 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 р. та ст. 610 ч. 2 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Діяння ОСОБА_2 за вироком Заводського районного суду м. Орла від 29 грудня 2016 року кваліфіковані за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 КК РФ, як замах – умисні дії особи, які безпосередньо направлені на скоєння злочину – незаконного збуту наркотичних засобів, скоєного організованою групою, з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (в тому числі мережі «Інтернет»), у особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежать від цієї особи, за що засудженому було призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 КК РФ, як замах - умисні дії особи, які безпосередньо направлені на скоєння злочину – незаконного збуту наркотичних засобів, скоєного організованою групою, з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (в тому числі мережі «Інтернет»), у особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежать від цієї особи, за що засудженому було призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі, та за ч. 1 ст. 318 КК РФ, як застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, відносно представника влади у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків, за що засудженому було призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 17 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Відповідно до положень КК України дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України, як вчинений організованою групою замах на незаконний збут наркотичних засобів у особливо великих розмірах, за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України, як вчинений організованою групою замах на незаконний збут наркотичних засобів у особливо великих розмірах, та за ч.2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

При цьому санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а ч. 2 ст. 345 КК України - обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до КК України та визначає покарання. За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Отже, оскільки максимальний строк покарання за ч. 3 ст. 307 КК України складає 12 років позбавлення волі, то з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України максимальне покарання в Україні за замах на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, визначено на рівні не більше 8 років позбавлення волі.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає неможливим визначити ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 307 КК України на рівні, який був встановлений вироком суду Російської Федерації, оскільки таке покарання значно перевищує максимальний строк позбавлення волі, передбачений КК України за вчинення злочинів, за якими ОСОБА_2 був засуджений в Російській Федерації (ч. 5 ст. 228.1 КК РФ).

При цьому, суд вважає можливим визначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 345 КК України на рівні, який був встановлений вироком суду Російської Федерації, оскільки таке покарання не перевищує максимальний строк позбавлення волі, передбачений КК України за вчинення злочину, за який ОСОБА_2 був засуджений в Російській Федерації (ч. 1 ст. 318 КК РФ).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Заводського районного суду м. Орла від 29 грудня 2016 року, та вважати засудженим ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 8 років, за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 8 років та за ч. 2 ст.345 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

Крім того, у відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за необхідне при визначенні остаточного покарання, яке слід відбувати засудженому ОСОБА_2, застосувати принцип часткового складання призначених покарань, який був застосований за вироком Заводського районного суду м. Орла від 29 грудня 2016 року, враховуючи те, що остаточне покарання засудженому було визначено шляхом додання до найбільш сурового покарання у виді до позбавлення волі на строк 14 років (за ч. 5 ст. 228.1 КК РФ) частини покарання у виді до позбавлення волі, а саме - 3 роки позбавлення волі.

Законодавство України передбачає таке додаткове покарання, як конфіскація майна засудженого, за вчинення злочинів, передбачених частинами 2, 3 статті 307 КК України.

Проте, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст. 11 Конвенції, при приведенні вироку Заводського районного суду м. Орла від 29 грудня 2016 року у відповідність до законодавства України до ОСОБА_2 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

Таким чином, остаточно слід призначити покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 11 років без конфіскації майна.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій засудженому належить відбувати покарання, діючим законодавством України не передбачено.

На підставі вищевикладеного, дотримуючись визначених ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб умов передачі ОСОБА_2 для відбування покарання в Україну, судом встановлено, що відбування ним покарання в Україні відповідає вимогам ст. 10 Конвенції, оскільки за своїм характером та тривалістю покарання не буде більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не перевищуватиме максимальних строків позбавлення волі, передбачених законодавством України.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_2 слід обчислювати з 29 грудня 2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання час тримання його під вартою 17.07.2015 року та у період з 18.07.2015 року по 28.12.2016 року - відповідно до вироку Заводського районного суду м. Орла від 29.12.2016 року та апеляційної ухвали Орловського обласного суду від 09.03.2017 року.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 року, цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Із наведеного слідує, що положення ч. 5 ст. 72 КК України застосовуються до всіх осіб, без виключення, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Будь-яких обмежень щодо застосування норм вказаної статті КК України, зазначений Закон не містить, а тому його дія розповсюджується, в тому числі, і на ОСОБА_2

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року), попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Як вбачається з вироку суду іноземної держави та з довідки начальника ФКУ ВК-5 початок строку відбування покарання засудженого ОСОБА_2 - з 29.12.2016 року, залік: 17.07.2015 року, з 18.07.2015 року по 28.12.2016 року.

Згідно розпорядження про виконання вироку суду, що набрав законної сили, вирок Заводського районного суду м. Орла 29.12.2016 року відносно ОСОБА_2 набрав законної сили 03 березня 2017 року.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_3 фактично тримався під вартою з 17.07.2015 року, суд, приймаючи до уваги, що ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року діяла з 24.12.2015 року до 20.06.2017 року включно, зараховує строк попереднього ув’язнення ОСОБА_2 з 24.12.2015 року по 09.03.2017 року (день набрання вироком суду законної сили) з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Також, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у відповідності до норм ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 10, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст.ст. 369-372, 602, 606-610 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Орла Російської Федерації від 29 грудня 2016 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1, ч. 1 ст. 318 КК Російської Федерації до позбавлення волі строком на 17 років, привести у відповідність до чинного законодавства України, а саме ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважати засудженим за:

- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна;

- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 345 КК України – до позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань вважати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, остаточно засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 29 грудня 2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання час тримання його під вартою 17.07.2015 року та у період з 18.07.2015 року до 28.12.2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015) в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 зарахувати строк попереднього ув’язнення за період з 24.12.2015 року по 09.03.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь федерального бюджету Російської федерації (ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Орловської области (ИНН: НОМЕР_1 КПП 572501001 УФК по Орловській області (ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Орловській області л/с 04541250160) (р/с 40101810100000010001, БИК 045402001, ОКТМО 54655151, ОГРН 1025702256601, відділеня ОСОБА_4, м. Орел) - процесуальні витрати в розмірі 76 015 (сімдесят шість тисяч п'ятнадцять) рублів, що еквівалентно 38 912 (тридцять вісім тисяч дев’ятсот дванадцять) грн. 07 коп. відповідно до курсу Національного банку України станом на 25.01.2018 року.

Копію ухвали суду надіслати до Міністерства юстиції України для подальшого інформування держави винесення вироку та до Державної пенітенціарної служби України, для організації прийняття засудженого ОСОБА_2 в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим – в той же строк з моменту її вручення.

Головуючий суддя П.В. Зарютін

Судді Я.Р. Марко

ОСОБА_4

25.01.18