Постанова № 71803623, 15.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/162/18 Головуючий І інстанції – Токмакова А.П.

Справа: № 615/633/16-ц Доповідач – Кругова С.С.

Категорія: відшкодування шкоди

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І.,

ОСОБА_1

за участю секретаря Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто», ОСОБА_3, треті особи – Моторне (транспортне) страхове бюро України (департамент внутрішнього страхування), Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 17 травня 2017 року,-

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року позивач звернулася до Валківського районного суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути на свою користь солідарно з Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант-авто» та ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди – 17 166,85 грн, індекс інфляції на суму – 14 454,49 грн, усього – 31 621,34 грн ; у відшкодування моральної шкоди – 9 000 грн та судові витрати.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 17 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 63 грн. 20 коп.

Додатковим рішенням цього ж суду від 11 серпня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17 травня 2017 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в ході досудового розслідування, та з урахуванням висновків проведених експертиз було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення водієм автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_4 «Правил дорожнього руху України».

Позивачем було надано суду всі докази того, що вона своєчасно звернулась до страхової компанії відповідача ПАТ «Гарант-Авто».

ОСОБА_5 України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають, як встановлення обставин ДТП в цивільній, господарський або кримінальній справі так і можливість стягнення страхового відшкодування у судовому порядку. Матеріали справи містять достатньо доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, які свідчать про наявність події дорожньо-транспортної пригоди.

Заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на відсутність можливості в порядку цивільного судочинства встановити особу, з вини якої завдана шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ні протокол про адміністративне правопорушення, ні постанова про закриття кримінального провадження не містять відомостей щодо наявності спричиненних транспортним засобам пошкоджень, що є обов»язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом встановлено, що 10.04.2014 року інспектором ВДАІ Валківського РВ ОСОБА_6 складено протокол серії АБ2 № 118002 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 07.05.2013 року близько 08-00 год., керуючи автомобілем Нісан, на автодорозі М-03 Старий Мерчик-Краснокутськ, при здійсненні обгону допустив зіткнення з автомобілем Форд, чим порушив п.п.10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження № 12013220240000332, 07.05.2013 року 08:20 год. до чергової частини Валківського РВ надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що біля смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області сталося ДТП з постраждалими за участю автомобіля Ford Mondeo д/з АХ6840СР, який належить ОСОБА_2 та автомобіля Nissan Qashqai д/з ВВ8005СН, який належить ОСОБА_3 В ході ДТП госпіталізовано малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 до КЗОЗ «ОКБ ЦЕМК та МК».

За даним фактом 07.05.2013 року відомості внесено до ЄРДР за № 12013220240000332 та розпочато досудове розслідування СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВС України в Харківській області.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 85-Важ/13 від 25.06.2013 року не представилось можливим встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 через відсутність об’єктивних судово-медичних даних.

Згідно з висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №6355/8072 від 06.09.2013 року, проведеної експертом ХНДІСЕ ім.Засл.проф. ОСОБА_8 покази водіїв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, відносно механізму даної дорожньо-транспортної пригоди в тій частині, що перед зіткненням автомобіля Ніссан-Кашкай знаходився в стадії обгону автомобіля Форд-Мондео та рухався з більшою швидкістю, є технічно спроможними. Визначити, хто з водіїв змінював напрямок руху перед зіткненням в процесі виконання обгону водієм ОСОБА_3, експертним шляхом не уявляється можливим.

При визначенні правомірності дій водіїв експертом встановлено два варіанти: по показанням водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3

За показаннями водія автомобіля Форд-Мондео ОСОБА_2: в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 14.2 (г) Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення для водія ОСОБА_3 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1,14.2 (г) Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.10.1, 14.2 (г) Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

В даній дорожньо-транспортній обстановці технічна можливість уникнути зіткнення діями водія ОСОБА_2 не визначалася, а цілком залежала від односторонніх дій водія ОСОБА_3 В діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв’язку з виконанням даної дорожньо-транспортної пригоди, за висновком експерта не вбачається.

За показаннями водія автомобіля Ніссан-Кашкай ОСОБА_3: в даній дорожній обстановці водій автомобіля Форд-Мондео ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1., 14.3 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення для водія ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання нею вимог п.п. 10.1, 14.3 Правил дорожнього руху України, для чого в неї не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

В даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля Ніссан-Кашкай ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Встановити правомірність дій водія ОСОБА_3 не уявляється можливим, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо швидкості руху автомобіля Форд Мондео та відстані, яку він подолав з моменту початку маневру ліворуч до моменту зіткнення, відповіді на клопотання експерта по даному питанню не надійшли.

У досліднецькій частині висновку автотехнічної експертизи №17/14 від 20.01.2014 року, проведеної експертом НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області, зазначено, що встановити відповідність вихідних даних з пояснень водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 механізми ДТП не має можливості, оскільки на схемі місця ДТП немає даних про сліди, які вказували б на місце зіткнення транспортних засобів, про сліди коліс автомобілів, які вказували б на характер і напрямок їх руху до зіткнення і після зіткнення, тому визначити експертним шляхом механізм зіткнення автомобілів не має можливості.

Встановити відповідність вихідних даних з пояснень водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 механізму ДТП і усунути протиріччя у вихідних даних з показань свідків в частині того, хто з водіїв перед зіткненням скоїв небезпечний маневр також не має можливості, тому дослідження проведено за вихідними даними з їх показань окремо.

Згідно з висновком судово автотоварознавчої експертизи №6541, вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд Мондео, д.н. НОМЕР_1, в результаті ДТП становить 17166, 85 гривень. Крім цього, оскільки автомобіль НОМЕР_2, на момент огляду автомобіля експертом був повністю відремонтований, тому визначити вартість відновлювального ремонту не вдалося можливим.

Постановою слідчого від 12.03.2014 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013220240000332 від 07.05.2013 року, закрито в зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, через відсутність наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Копію даної постанови направлено начальнику ВДАІ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького району) ГУМВС України в Харківській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3

Як вбачається з доданого до супровідного листа без номера і дати, начальнику ВДАІ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького району) ГУМВС України в Харківській області направлено лише постанову про закриття кримінального провадження для вирішення питання щодо виявлення порушень правил дорожнього руху та притягнення винних до адміністративної відповідальності, що є порушенням чинного законодавства щодо виділення в даному випадку відповідних матеріалів в окреме провадження.

Даних про результати судового розгляду даного протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення винних до адміністративної відповідальності суду не надано.

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1ст. 1166 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Диспозиція наведеної норми у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 81 ЦПК України покладає на позивача обов'язок довести факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити відповідач (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, завдана майну позивача шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі за умов, що дії відповідача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів факту заподіяння шкоди відповідачем в результаті протиправної його поведінки і того, що між нею і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Судова колегія вважає, що відсутність на схемі місця ДТП даних про сліди, які вказували б на місце зіткнення транспортних засобів, про сліди коліс автомобілів, які вказували б на характер і напрямок їх руху до зіткнення і після зіткнення, що позбавило експертним шляхом визначити механізм зіткнення автомобілів і встановити відповідність вихідних даних з пояснень водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 механізму ДТП і усунути протиріччя у вихідних даних з показань свідків в частині того, хто з водіїв перед зіткненням скоїв небезпечний маневр виключає можливість суду визнати протиправною поведінку відповідача та як наслідок безпосередній причинний зв'язок між нею і шкодою. Судовим розглядом не встановлено, що саме відповідач є завдавачем шкоди.

Результати експертного дослідження проведені за вихідними даними кожного з водіїв і вони свідчать про наявність неправомірних дій кожного окремо за показаннями іншого водія, що не може судом вважатись такими обставинами, що встановлені в судовому засіданні, оскільки вони не доведені належними і допустими доказами.

Оскільки позивач не довів, що йому заподіяно шкоду в результаті неправомірних дій відповідача і між ними є причинний зв»язок із заподіяною шкодою, відповідач не зобов»язаний був належними і допустимими доказами доводити відсутність його вини.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність рішення суду в частині надання оцінки протоколу про адміністративне правопорушення, не спростовує висновків суду, оскільки наявність цього протоколу не доводить протиправність дій відповідача. Лише постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності з питань, чи мали місце ці лії та чи вчинені вони цією особою (ч.4 ст.61 ЦПК України чинної на час ухвалення рішення судом).

За таких обставин судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскільки в ній вибірково наведені висновки експертизи, які за показаннями позивача свідчать про неправомірні дії відповідача і не враховано в апеляційній скарзі, що за показаннями відповідача неправомірні дії вчинено позивачем.

Доводи апеляційної скарги, що неправомірними діями відповідача позивачу заподіяна шкода і цей факт встановлено висновком автотехнічної експертизи №17/14 від 20.01.2014 року, судова колегія не бере до розгляду, оскільки такого висновку експерт дійшов лише на підставі показань самого позивача позивача, а стосовно показань відповідача зазначено, що відсутні фактичні данні для висновку експерта.

Оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди ПАТ «Українська Страхова Компанія «Гарант-авто» та ОСОБА_3 не має, оскільки не доведено, що саме ОСОБА_3 є завдавачем шкоди.

Відповідальність ПАТ «Українська Страхова Компанія «Гарант-авто» настає за умов передбачених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме страхового випадку коли настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну майну потерпілого (ст.6 ОСОБА_5).

Судовим розглядом не встановлено підстав для настання цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 17 травня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_1

Повний текст постанови

складено 23 січня 2018 року