Ухвала суду № 71801321, 18.01.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1167/16-к

Номер провадження 1-кс/404/98/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Завгородній Є.В., з участю секретаря судового засідання Ткачук Л.П., слідчого Вербового Д.Ф., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника власника майна, ОСОБА_4, розглянувши в залі суду клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області про наклад

ання арешту на квартири по кримінальному провадженню 12016120020000425 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2018 року, слідчий СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області звернувся в Кіровський районний суд міста Кіровограда з клопотанням про накладання арешту на квартиру 508, 901, 937 в гуртожитку по-проспекту Університетський, 21 в місті Кропивницькому, власником яких зареєстровано громадянку ОСОБА_5. Правовою підставою для застосування такого виду заходу забезпечення слідчий зазначає, що житло визнано речовим доказом, кімнати є предметом кримінального правопорушення та набуто внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Метою арешту вказує ризик його відчуження. Завданням арешту є необхідність збереження речових доказів. Також просить заборонити відчужувати і розпоряджатись арештованим майном.

В суді вимоги підтримав. Потерпілі погодились з доводами слідчого.

Представник власника майна заперечує, оскільки за тотожних обставин в цьому провадженні слідчому раніше було відмовлено у застосуванні заходу забезпечення – накладання арешту, у тому числі цих квартир. Досліджувані обставини змін не зазнали, судове рішення набрало законної сили, тому обов’язкове для виконання на всій території України. Наявні цивільні правовідносини, що підлягають вирішенню в позовному провадженні, з цих підстав відсутні законні передумови для повторного звернення з аналогічним клопотанням.

23 лютого 2015 року, ПП «Вагран» продав, а ОСОБА_5 купила квартири 508, 901, 937 в будівлі гуртожитку по-проспекту Університетський, 21 в місті Кропивницькому. На підставі нотаріально посвідчених угод, які на цей час чинні, власник розпорядився майном на власний розсуд, внаслідок чого відбувся перехід права власності від однієї особи до іншої.

Внаслідок тривалого проживання потерпілих в кімнатах цього гуртожитку, останні не набули право власності на нерухоме майно.

У наявних матеріалах клопотання відсутні документи на підтвердження права власності громадян ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на квартири: 508, 901, 937 по проспекту Університетському, 21 в місті Кропивницькому. Тобто право власності цих осіб не порушено. Крім того, не існує розумних підстав стверджувати про намір виселити чи спробу обмежити право користування мешканців кімнат. Не підтверджуються припущення слідчого про порушення ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 прав власності чи користування.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України) Незважаючи на це, слідчий беззастережно покладається на зміст припущень зацікавлених мешканців спірних кімнат, які ставлять під сумнів законність договорів купівлі-продажу. Так, під час розгляду клопотання потерпілі неодноразово наголошували, що внаслідок недоліків поданих ними позовних заяв, а також заяв про арешт квартир, зазначені звернення залишаються суд залишає без розгляду. Приведене обґрунтування є неприйнятним, оскільки серед завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) відсутня компенсаторна функція держави для допомоги фізичним особам, які не спроможні звернутись з позовом до суду про оспорювання правочину. За таких умов, арешт є надмірним заходом забезпечення та не виконає завдань у цьому провадженні.

Слушними є застереження представника володільця майна, що перехід права власності на нерухоме майно від одного власника до іншого, не впливає, не змінює і не обмежує прав, свобод та інтересів мешканців цього житла, - заявлених потерпілих.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні триває більше двох років. Незважаючи на значну тривалість, слідчий не може визначити предмет доказування. Не знає у чому саме полягають шахрайські дії. Завдяки яким документам, на думку слідства, відбувся так званий незаконний перехід права власності. Всупереч практики застосування ч. 1 ст. 6 Конвенції, при зверненні з вказаним клопотанням, слідчий порушив принцип «юридичної визначеності» оскільки обґрунтовуючи клопотання, чітко не зазначив і не надав доказів у чому полягає незаконність дій ПП «Вагран», та на підставі якого підробленого документу підприємство могло перереєструвати квартири по проспекту Університетському, 21 і місті Кропивницькому. Виявлена поверховість виключає можливість застосування такого впливового заходу забезпечення як арешт, тобто сторона обвинувачення не довела існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування найвпливовішого майнового заходу забезпечення. Не надав доказів, що реальні потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні. Слідчий не зміг чітко вказати яке завдання кримінального провадження буде виконано у разі задоволення клопотання про накладання арешту на квартири та наскільки тривалим буде обмеження права власності добросовісного набувача.

Згідно ч. 2 ст. 21 КПК України, ухвала суду, що набрала законної сили в порядку визначеному цим Кодексом, є обов’язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України. Так, 08.04.2016 року ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, що набрала законної сили, у цьому провадженні вже відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Кіровоградського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області про накладання арешту на багатоквартирний будинок, у тому числі на квартири в будівлі по проспекту Університетський, 21 в місті Кропивницькому. Обставини провадження змін не зазнали, такий недолік є самостійною підставою відмови у клопотанні.

Кримінальне провадження кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до диспозиції ст. 190 КК України, шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживанням довірою. Під обманом, розуміється повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин чи зловживання довірою, застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов’язковості передачі їй майна або права на нього. Обов’язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

В матеріалах клопотання, зокрема протоколах допиту в якості потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_1 відсутні дані, що вони під впливом обману або зловживання довірою передали будь кому своє майно, зокрема квартири № 508, 937, 221 і 901 по проспекту Університетському, № 21 м. Кіровограда. Зміст зазначених показів свідчить, що між власником будинку № 21 по проспекту Університетському м. Кіровограда ПП «Вагран» і мешканцями квартир 508, 901, 937 цього будинку ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 можуть існувати спірні цивільно-правові відносини, що вирішуються у демократичному суспільстві у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленим цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Разом з тим не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, - накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 173 КПК України). Через три роки після укладання спірних договорів купівлі-продажу, три квартири не відчужено, договори чинні, не вчинялося спроб та не висловлювались наміри щодо його продажу чи переоформлення. Сукупність фактичних обставин переконує в тому, що слідчий не довів існування самого ризику відчуження майна, а відтак і потреб застосування заходу забезпечення,- арешту.

Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. (ч. 1 ст. 98 КПК України)

Слідчий не долучив судове рішення про недобросовісність набувача. Крім висловлених ним припущень не надав переконливих доказів, що квартири були об’єктом кримінально протиправних дій, а не є предметом чинних цивільно-правових угод. Як наслідок, не існує доказів набуття майна кримінально протиправним шляхом.

Лише згадування слідчим у тексті постанови про визнання квартир речовим доказом, не свідчить про доведеність, дійсність та переконливість висловлених слідчим припущень з цього приводу.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий не має доказів недобросовісності дій ОСОБА_5,- набувача житла. Не надав доказів на підтвердження того, що квартири були об’єктом кримінально протиправних дій і набуті кримінально протиправним шляхом, тому виключається можливість накладання арешту на ці квартири.

Відповідно до вимог п. 2,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен ураховувати: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Нерухоме майно має: власну адресу, індивідуальні технічні характеристики і конструктивні властивості. На відміну від інших речей, нерухомому майну притаманна ознака незмінності. Незалежно від наявності чи відсутності заходу забезпечення, таке нерухоме майно буде збережено у незмінному стані. Таким чином, мету і завдання в цьому кримінальному провадженні буде досягнуто шляхом огляду квартир, тоді як арешт і заборона його розпорядження, є вочевидь надмірним видом заходу забезпечення, не відповідає критеріям розумності та співмірності, суперечить практиці застосування пункту 1 протоколу Першого Конвенції.

Відмовлено у задоволенні основної вимоги – накладанні арешту на майно, відтак не підлягають задоволенню і похідні вимоги, як-то: заборона відчужувати і розпоряджатись арештованим майном.

Керуючись ст.170,173,309,371, 372, 395,532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області про накладання арешту та заборону відчуження і розпорядження квартирою 508, 901, 937 по проспекту Університетський, 21 в місті Кропивницькому, власником яких зареєстровано громадянку ОСОБА_5, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Є. В. Завгородній