Вирок № 71801047, 24.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3512/17

Провадження № 11-кп/779/55/2018

Категорія ст. 289 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Кукурудз

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кукурудза Б.І.,

суддів Гандзюка В.П., Васильєва О.П.,

секретаря судового засідання Пославської О.Р.,

з участю прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017090170001327 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_2 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 22 листопада 2017 року, згідно якого

ОСОБА_1, який народився 21 грудня 1985 року в смт. Ківшарівка Куп'янського району Харківської області, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України,

в с т а н о в и л а :

вироком суду ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Відповідно до ст. 86 КК України та на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 незаконно заволодів транспортним засобом, за наступних обставин.

25.09.2017 року о 03 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в м. Калуші по вул. Долинська, 37 б, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 21013», номер шасі ХТА210130J4932758, реєстраційний номер НОМЕР_1, законним володільцем якого являється ОСОБА_3, та поїхав на ньому до будинку по пр. Л. Українки,17 в м. Калуші, де і залишив вказаний автомобіль, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 18430,00 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_2 не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає, що вирок Калуського міськрайонного суду від 22.11.2017 року відносно ОСОБА_1 за ст. 289 ч.1 КК України є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що 22.12.2016 року прийнято Закон України «Про амністію у 2016 році», 06.09.2017 року у газеті «Голос України» він був опублікований, а з 07.09.2017 року набрав чинності. Згідно ст. 13 ЗУ «Про амністію у 2016 році» встановлено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюються на осіб, які вчинили триваючі або продовжуючи злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом. Тобто, суд першої інстанції застосував закон, який не підлягає застосування, оскільки злочин передбачений ст. 289 ч.1 КК України, ОСОБА_1 вчинив 25.09.2017 року.

Просить вирок Калуського міськрайонного суду від 21.11.2017 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 289 ч.1 КК України скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України та призначити покарання – штраф 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_1 заперечив з приводу поданої апеляційної скарги прокурора просив прийняти рішення відповідно до закону.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і його висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України ґрунтується на належно зібраних і досліджених по кримінальному провадженні достовірних доказах і не оспорюється в апеляційній скарзі, а тому в силу ст. 404 КПК України вирок в тій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Даних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції до обвинуваченого ОСОБА_1 неправильно застосовано Закон України «Про амністію у 2016 році», так як він не входить до переліку осіб до яких може бути застосовано даний закон, оскільки злочин передбачений ст. 289 ч.1 КК України він вчинив 25.09.2017 року, а даний Закон набрав чинності 07.09.2017 року, на думку колегії суддів є обґрунтованими та підставними.

Відповідно до вимог ст. 409 ч.1 п. 4 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 289 ч.1 КК України ОСОБА_1 вчинив 25 вересня 2017 року.

22 грудня 2016 року прийнято Закон України «Про амністію у 2016 році», який 06 вересня 2017 року у газеті «Голос України» був опублікований та 07 вересня 2017 року набрав чинності.

Згідно ст. 13 даного Закону, встановлено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюються на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи наведенні в апеляційній скарзі прокурора є підставними, оскільки Калуським міськрайонним судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, до яких застосовується Закон України "Про амністію у 2016 році".

Що стосується призначення покарання, то відповідно до ст.65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі зібраних доказів правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 289 ч.1 КК України і вина його у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України те, що відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Також колегія враховує, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що по місцю проживання характеризується позитивно, на утримані має одну неповнолітню дитину, на «Д» обліку в психіатра та нарколога не перебуває.

З врахуванням наведеного, ОСОБА_1 слід призначити мінімальне покарання в межах санкції ст. 289 ч.1 КК України.

На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_2 є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.374, 405, 407,409, 413,418,420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання – скасувати, та ухвалити новий вирок.

Вважати ОСОБА_1 визнаного винуватим за ст.289 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий Б.І. Кукурудз

Судді: В.П. Гандзюк

ОСОБА_4