Постанова № 71798738, 24.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2789/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2 (за довіреністю),

від відповідача – не з’явився,

від третьої особи – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»

на рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2017

головуючий суддя Волков Р.В., судді: Рога Н.В., Смелянець Г.Є.

час і місце ухвалення: 15:46 год.; м. Одеса, просп. Шевченка, 29

дата складання повного тексту рішення 04.12.2017

у справі № 916/2789/16

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Біона групп»

до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «СМА ОСОБА_4 Ем Шиппінг Едженсіз Україна»

про стягнення безпідставно виплачених коштів з акредитива у розмірі 211 068,00 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Біона групп» (далі – ТОВ «Біона групп», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі – Банк, відповідач) про стягнення безпідставно виплачених коштів з акредитива у розмірі 211 068,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виплатив спірну суму із акредитива без належної перевірки документів, виставлених для отримання одержувачем, чим порушив прийняті на себе зобов’язань за договором сторін №OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016.

Ухвалою від 08.02.2017 господарським судом у порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «СМА ОСОБА_4 Ем Шиппінг Едженсіз Україна» (далі – ТОВ «СМА ОСОБА_4 Ем Шиппінг Едженсіз Україна», третя особа).

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2017 рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2017 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

27.11.2017 ТОВ «Біона групп» надало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача 8 200,00 дол. США, еквівалентні на 27.11.2017 – 220 058,00 грн. Проте, з протоколу судового засідання від 28.11.2017 вбачається, що позивач просив суд, заяву про уточнення позовних вимог залишити без розгляду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2017 позов ТОВ «Біона групп» задоволено, стягнуто з Банку на користь позивача 211 068,00 грн. безпідставно виплачених коштів з акредитива та 3166,02 грн. – витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду першої інстанції, Банк (з врахуванням виправлень від 27.12.2017) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення господарського суду необґрунтованим, незаконним, винесеним з неповним з’ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у відповідності до Уніфікованих звичаїв і правил по документарному акредитиву від 01.01.2017 (UCP-600) Банк прийняв страховий поліс, як страховий сертифікат, перевіривши всі інші відомості зазначені у ньому, які відповідали умовам акредитиву та умовам контракту, а саме: сутність (назва) документа, розмір страхового покриття, страховий ризик, ким на користь кого застрахований товар, кількість оригіналів та копій. Ніяких розходжень від умов акредитива та контракту виявлено не було. Також, заявник зазначає, що прийнявши CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY, Банк не вчинив жодних дій, що суперечать умовам розкриття акредитива та контракту клієнта.

Ухвалою від 21.12.2017 року судом апеляційної інстанції у складі колегії суддів: головуючий суддя Головей В.М., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І. було відкрито апеляційне провадження та запропоновано відповідачу і третій особі протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу.

02.01.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що акредитив за своє природою є угодою, що відокремлена від торговельного або іншого договору, на якому вона може ґрунтуватися. Банки жодним чином не пов’язані або не несуть зобов’язання за таким договором, навіть якщо будь-яке посилання будь-якого характеру на нього включено до умов акредитива. Тобто, Банк несе відповідальність перед наказодавцем (в даній справі позивач) виключно за умовами акредитива, за виключенням будь-яких посилань, будь-яких сторін акредитивного договору (Банку чи наказодавця), на будь-які інші договори (контракти чи договори купівлі-продажу, письмові та усні накази), навіть якщо будь-яке посилання будь-якого характеру на ці договори або прикази включено до умов акредитива. Отже, на думку позивача, Банк не має жодного права посилатися на контракт укладений між позивачем та постачальником позивача після підписання акредитива між позивачем та відповідачем. Також, позивач зазначає, що відкриття акредитива (проведення платежу) без зазначеного в договорі акредитива страхового документа, трьох копій коносамента, без трьох копій сертифіката походження є грубим порушенням договірних зобов’язань, які взяв на себе Банк згідно договору акредитива № OIL 165001 від 05 травня 2016 року. Відповідач відкрив акредитив на підставі пакету документів, в якому документи суперечать один одному і до умов договору акредитива. У зв’язку з викладеним, позивач просить суд, відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги Банка та доповнити рішення суду першої інстанції наступними констатаціями, а саме:

суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що коносамент (транспортний документ) суперечить сам собі, комерційному рахунку фактурі та умовам акредитива (за даними відображених у них), що в свою чергу суперечить статті 14 пункту d UCP 600, оскільки наявність інформації в графі коносамента «FINAL PLASE OF DELIVERY*» (кінцеве місце доставки*), суперечить природі умов поставки CIF та даним в цьому ж коносаменті, а саме тим даним, що вантаж по цьому коносаменту транспортується одним видом транспорту;

також відповідає дійсності твердження позивача, про те, що в пакеті документів, який отримав банк та передав позивачу, відсутні оригінал та копія страхового документа на «відвантаження товару», що в свою чергу суперечить умовам акредитиву, відсутність оригіналу та копії страхового документа на «відвантаження товару» підтверджується свідченням самого відповідача (з врахування клопотання від 19.01.2018 про врахування виправленої прохальної частини відзиву на апеляційну скаргу).

У зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_5 у відпустці з склад судової колегії змінено відповідно та визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя Головей В.М., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

09.01.2018 новий склад колегії призначив справу до розгляду на 24.01.2018.

15.01.2018 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що Банк відкрив акредитив (здійснив платіж) на підставі пакету документів, в якому документи суперечать один одному і до умов договору акредитива (за даними відображених у них), що в свою чергу суперечить статті 14 пункту d UCP 600. Крім цього, коносамент суперечить комерційному рахунку фактурі та умовам акредитива, в той час як і комерційний рахунок фактура та умови акредитива відповідно суперечать коносаменту.

Представник третьої особи в судове засідання 24.01.2018 не з’явився, та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

24.01.2018 до суду апеляційної інстанції до початку судового засідання від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 19.12.2017 вих. № 777-1/114, пояснення від 20.12.2017 вих. № 777-1/116 та клопотання від 15.01.2018 вих. № 777-1/117.

Крім цього, до початку судового засідання 24.01.2018 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку із зайнятістю його представника в інших судових процесах, однак судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та неявка представників як відповідача так і третьої особи не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Представники позивача в судовому засіданні 24.01.2018 надали пояснення, в яких просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Також, директор ТОВ «Біона групп» просив суд залучити до матеріалів справи додатково наданий відзив на апеляційну скаргу від 19.12.2017 вих. № 777-1/114, пояснення від 20.12.2017 вих. № 777-1/116 та клопотання від 15.01.2018 вих. № 777-1/117.

Проте, судова колегія порадившись на місці дійшла висновку, що відзив на апеляційну скаргу від 19.12.2017 вих. № 777-1/114, пояснення від 20.12.2017 вих. № 777-1/116 та клопотання від 15.01.2018 вих. № 777-1/117 не підлягають залученню до матеріалів справи, а повертаються позивачу, оскільки до суду апеляційної інстанції позивач дані документи вже надсилав поштою та електронною поштою та вони залученні до матеріалів справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 02.05.2016 між ТОВ «Біона групп» (Покупець) та компанією Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd (Продавець) укладено контракт RM № 777042016 на поставку рослинного масла, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах CIF Одеса рослинну олію (товар).

Додатками до контракту є додаток № 1 - специфікація якості, додаток № 2 - графік погрузки, додаток № 3 - ціна та додаток № 4 - умови оплати. Зазначені додатки є невід’ємними частинами договору.

Так, Додатком №4 до контракту RM №777042016 на поставку рослинного масла від 02.05.2016 сторонами угоди було передбачено форму здійснення розрахунку за поставлений ТОВ «Біона групп» товар контрагентом з Китаю у формі акредитиву, умови якого були визначені сторонами контракту. Сторонами контракту на поставку рослинного масла було визначено, що документарний акредитив підпорядковується «Уніфікованим звичаям і правилам щодо документарного акредитива» від 01.01.2007 №600.

Пунктом 6 додатку № 4 передбачено, що акредитив розкривається проти таких документів: розрахунок фактура на товар - 3 оригінала; сертифікат якості CIQ - 1 оригінал; коносамент - 3 оригінала і 3 копії; пакувальний лист 3 оригінала; сертифікат походження - 1 оригінал і 3 копії; сертифікат якості продавця - 3 оригінала; сертифікат аналізу - 1 оригінал; експортна декларація - сканована копія; сертифікат страхування про страхування перевезення товару на суму 110% вартості товару, в якому бенефіціаром виступає покупець – 1 оригінал і 1 копія. Усі документи повинні бути англійською мовою та надані ПАТ «Марфін Банк» протягом дії акредитива (т. 1, а.с. 171).

05.05.2016 між ТОВ «Біона групп» (Боржник) і Банком укладено договір №OIL165001 про надання документарного акредитива, відповідно до якого Банк зобов’язався за дорученням Боржника надати документарний безвідкличний акредитив на суму 10 250,00 доларів США (акредитив) на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd в особі Mr. Xueyong Wang, що знаходиться за адресою: No. 11 Tongshan road shibey District, Qingdao, China (Бенефеціар), для забезпечення розрахунків за договором RM №777042016 від 02.05.2016 (контракт). В забезпечення належного виконання своїх зобов’язань за даним договором, Боржник розміщує грошове забезпечення (покриття) у розмірі 10 250,00 доларів США на рахунок № 260292291840 в ПАТ «Марфін банк», МФО 328168. Умови акредитиву викладені в додатку № 1, який є невід’ємною частиною даного договору. Копія контракту є додатком №3 до даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що Банк надає акредитив строком по 30.07.2016 включно, після закінчення якого акредитив втрачає чинність. Оплата по акредитиву проводиться з рахунку, відкритого у ПАТ «Марфін банк», МФО 328168, проти документів, представлених у додатку № 4 до контракту RM № 777042016 від 02.05.2016 у строгій відповідності з умовами акредитива та при строгому дотриманні всіх умов і строків акредитива, що викладені в додатку № 1 до договору.

За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань за цим договором з порушенням його умов (неналежне виконання), сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством (п. 4.1 договору № OIL165001).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань у повному обсязі. Взаємовідносини сторін не врегульовані даним договором, регламентуються чинним законодавством України (п. п. 6.2, 6.3 договору № OIL165001).

Господарським судом вірно встановлено, що 21.06.2016 відповідач отримав від банку Бенефеціара пакет документів на виплату акредитива, в тому числі оригінал коносамента, для надання на користь останнього акредитива, про що ТОВ «Біона групп» було повідомлено Банком.

29.06.2016 ПАТ «Марфін банк» перерахувало на користь Продавця за договором поставки грошові кошти в сумі 8 200,00 доларів США.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ «Біона групп» обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач не отримав товару за контрактом, коносамент не відображає реальних подій і має вади, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з перевірки документів, наданих банком Бенефеціара, що, на переконання позивача, призвело до безпідставного перерахування грошових коштів на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd та стало причиною понесення ТОВ «Біона групп» збитків в розмірі 211 068,00 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та положень статті 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачаться, що об’єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що ПАТ «Марфін банк» не виконав взяті на себе зобов’язання з перевірки документів, наданих банком Бенефеціара.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Приписами ч.4 ст.1088 Цивільного кодексу України встановлено, що порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Відповідно до ст. 1093 ЦК України, у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.

У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов’язання банку-емітента зобов’язання провести платіж відповідно до умов акредитива. Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться (ст. ст. 1095, 1096 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями встановлений Постановою Правління Національного Банку України від 3 грудня 2003 року N 514 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» (з наступними змінами і доповненнями), яким відповідно до п. 1.1 встановлено загальні правила Національного банку України (далі - Національний банк) щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів (далі - акредитив), що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб - нерезидентів (далі - особи) під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України (далі - договір) та/або для власних потреб.

Під час здійснення розрахунків за договорами в іноземній та національній валюті можна використовувати всі акредитиви, що передбачені діючими Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою, або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою (далі - УПДА або інші міжнародні документи, затверджені МТП), з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цим Положенням, і не суперечать законодавству України (п. 1.2 Постанови Правління Національного Банку України від 3 грудня 2003 року N 514).

Приписами «Уніфікованих звичаїв і правил щодо документарного акредитива» від 01.01.2007 №600 (далі – Правила) встановлено, що банки, які беруть участь у здійсненні акредитиву, повинні перевіряти надані документи для визначення, тільки на підставі документів, чи відповідають вони по зовнішнім ознакам вимогам належної вистави (п. а) ст. 14. При цьому, ст. 14 Правил встановлено, що транспортний документ може бути виданий будь-якою стороною, іншою ніж перевізник, власник, капітан або фрахтувальник, за умови, що транспортний документ відповідає вимогам статей 19, 20, 21, 22, 23 і 24 даних Правил.

Крім цього, статтею 14 Правил визначені стандарти перевірки документів. Так, виконуючий банк і банк-емітент повинні перевіряти представлені документи для визначення тільки на підставі документів, чи відповідають вони по зовнішніх ознаках вимогам належного представлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від банку Бенефіціара певні документи, в тому числі оригінал коносамента, для надання акредитива, про що ТОВ «Біона групп» було повідомлено Банком.

Статтею 20 Правил встановлено вимоги до коносаменту, який повинен містити, зокрема, такі відомості як ім'я перевізника й бути підписаний: перевізником або названим їм агентом за або від імені перевізника, або капітаном або названим їм агентом за або від імені капітана; будь-який підпис перевізника, капітана або агента повинні бути ідентифіковані як підписи перевізника, капітана або агента; будь-який підпис агента повинен вказувати чи коносамент підписаний за чи від імені перевізника, або за або від імені капітана; вказівка, що товари були відвантажені на судно в порту навантаження, передбаченому в акредитиві, способі та містити інші відомості.

Під час розгляду справи ТОВ «Біона групп» зазначало, що наданий Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd коносамент має численні недоліки, зокрема, орфографічні помилки, помилки в реквізитах перевізника на бланку коносамента, належність тексту на звороті коносаменту іншому перевізнику, відсутність голографічного зображення на звороті, належність підпису іншій особі, ніж перевізник.

На виконання вимог Правил та зобов’язань, які відповідачем було прийнято на себе за Договором № OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016, останнім було проведено перевірку наданих документів на їх відповідність названим вимогам, за результати якої Банк дійшов висновку про відповідність поданих документів вимогам акредитиву, що мало наслідком перерахування коштів на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd у розмірі 8 200, 00 дол. США

Згідно з п. 3.1 Договору про надання документального акредитива Банк надає акредитив строком по 30.07.2016 включно, після закінчення якого акредитив втрачає чинність. Оплата по акредитиву проводиться з рахунку, відкритому у ПАТ «Марфін банк», МФО 328168, проти документів, представлених у додатку №4 до контракту RM №777042016 від 02.05.2016 у строгій відповідності з умовами акредитива та при строгому дотриманні всіх умов і строків акредитива, що викладені в додатку №1 до договору.

Отже, позивач та відповідач в якості підстави для оплати за акредитивом визначили не лише документи з додатку № 4 до контракту RM №777042016 від 02.05.2016, а й документи з додатку № 1 до договору № OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016.

У п. 46А додатку № 1 до договору про надання документарного акредитива зазначається перелік документів необхідних для відкриття акредитиву:

- підписаний комерційний рахунок у 3-х оригіналах;

- сертифікат якості СІQ - 1оригінал;

- коносамент у 3-х оригіналах та 3-х копіях;

- пакувальний лист у 3 оригіналах;

- сертифікат походження у 1 оригіналі та 3 копіях;

- сертифікат якості продавця у 3 оригіналах;

- сертифікат аналізу - 1 оригінал;

- страхове свідоцтво про страхування відправки товарів на суму 110 процентів вартості товарів, у якому покупець є вигодонабувачем - 1 оригінал та 1 копія.

Останній документ пункту 46А додатку 1 мовою оригінала вказаний як «INSURANCE CERTIFICATE ON INSURANCE OF THE SHIPMENT OF THE GOODS FOR THE AMOUNT OF 110PCT OF THE COST OF THE GOODS, IN WHICH THE BUYERIS THE BENEFICIARY IN 1 ORIGINAL AND 1 COPY», однак, такий документ не був отриманий банком у пакеті документів на виплату акредитиву. Замість нього отриманий CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY, який є страховим полісом на перевезення вантажів.

Крім цього, у додатку № 1 йдеться про надання страхового сертифікату саме на відвантаження товару, а не на перевезення, як це зазначає відповідач в апеляційній скарзі. Такий висновок суду ґрунтується на наданому до справи перекладі зазначеного додатку № 1, перекладі з англійської слова «SHIPMENT» саме як «відвантаження», саме таке значення міститься у «Уніфікованим звичаям і правилам щодо документарного акредитива» від 01.01.2007 №600.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відкриття акредитиву без наявності всіх передбачених для цього відповідно до умов договору документів є безумовним порушення з боку відповідача, у зв’язку з чим, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апелянта про наявність страхового документу, передбаченого додатком № 4 до контракту RM №777042016 від 02.05.2016, судова колегія зазначає наступне. Вказаний контракт викладений двома мовами – англійською та російською. Відповідно до п.12.4 Контракту, його домінуючою мовою є російська, що слід враховувати у разі будь-яких протиріч між англійським та російським текстами контрактів. Російськомовна частина додатку № 4 до контракту у п.6 в якості документів до розкриття акредитиву зазначає в тому числі сертифікат страхування про страхування перевезення вантажу. Проте таке визначення страхового документу у тексті контракту жодним чином не змінює обов’язки відповідача, які він взяв на себе за договором з позивачем про надання документарного акредитива, в тому числі в частині встановленого додатком 1 до договору переліку документів необхідних для відкриття акредитиву. З наявних в матеріалах справи вбачається, що відповідач відкрив акредитив (здійснив платіж), на підставі пакету документів в якому відсутній страховий сертифікат про страхування відвантаження товару, яке позивач вимагав від вантажовідправника і яке зазначено в додатку № 1 до Договору акредитива, укладеного між сторонами. Відкриття акредитива (проведення платежу) без зазначеного в договорі акредитива страхового документа є порушенням договірних зобов’язань, які взяв на себе відповідач згідно договору акредитива.

Судова колегія також погоджується з твердженнями позивача щодо того, що копії наданих банку документів на виплату акредитиву, а саме коносаменту та сертифікату походження, не є копіями з оригіналів та не містять підписів та печаток, які присутні на оригіналі. Також документ, який названо копією страхового полісу, не містить тексту на тильній стороні як у оригіналі, тоді як вказаний текст є переліком страхових випадків які покриває цей поліс.

Також відповідають дійсності твердження позивача, про те, що відмітка в коносаменті (кінцеве місце доставки) не відповідає умовам поставки, умовам в контракті, оскільки визначення CIF, поставка на умовах CIF означає, коли товар перейшов через поручні судна в порту завантаження, а продажна ціна включає в себе вартість товару, факт або транспортні витрати виключно до порту розвантаження, а також вартість страховки морського перевезення виключно від порту завантаження до порту розвантаження, тобто рух вантажу за умовами поставки CIF закінчується в порту розвантаження.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Діброва Г.І.

ОСОБА_6