Постанова № 71798143, 22.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018, м. Дніпро Справа № 904/11220/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 у справі №904/11220/15 (суддя Ніколенко М.О.; рішення ухвалене о 11:30 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 20.10.2017)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м.Сєвєродонецьк, Луганська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Оскар", м.Дніпро

про стягнення 123695,40 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Оскар", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м.Сєвєродонецьк, Луганська область

про стягнення 77612,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Виробниче об'єднання "Оскар" пені за період з 31.12.2014 року по 29.06.2015 року у сумі 123695,40грн. за порушення строків поставки товару за договором поставки №П26СН/40/84 від 15.08.2013 року.

ТОВ "Виробниче об'єднання "Оскар" подало до суду зустрічний позов про стягнення з ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" 77612,37 грн. пені за період з 10.07.2015 по 07.01.2016 за порушення строків оплати товару за договором поставки №П26СН/40/84 від 15.08.2013.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017, первісний та зустрічний позови задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017 скасовано в частині задоволення зустрічного позову та розподілу судових витрат, справу №904/11220/15 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України в своїй постанові вказав на те, що факт готовності товару до відвантаження судами попередніх інстанцій не досліджувався та правова оцінка такій умові договору виходячи з того чи є така подія неминучою не надавалася. Суди помилково ототожнили наявний у матеріалах справи зазначений лист постачальника з доказом, що свідчить про настання строку оплати решти 70% вартості товару, тим більше, що договором не встановлено умов визначення факту готовності товару до відвантаження. До того ж, попередні судові інстанції, дійшовши висновку про невиконання покупцем умов договору з оплати решти 70% вартості товару, не з'ясували чи визначено такими умовами договору строк виконання покупцем зобов'язання з оплати решти 70% вартості товару; та не спростували доводів покупця про невстановлення строку спірної оплати товару в договорі поставки. Разом з тим, від з'ясування обставин пов'язаних з визначенням у договорі строків спірної оплати безпосередньо залежить як висновок щодо наявності чи відсутності прострочених грошових зобов'язань, так і правильність розрахунків суми пені.

При новому розгляд даної справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 у справі №904/11220/15 (суддя Ніколенко М.О.) зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Оскар" пеню у розмірі 10515,00 грн. та 186,69 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті зустрічного позову відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що судом встановлено факт готовності товару до відвантаження, про що постачальник повідомив покупця листом від 29.12.2014 №22, у зв’язку з яким у відповідача за зустрічним позовом виникло зобов’язання зі сплати 70% вартості товару у розмірі 478380,00 грн. у строк до 23.01.2015. Оскільки відповідач за зустрічним позовом такі свої зобов’язання належним чином не виконав, суд визнав частково правомірними вимоги про стягнення неустойки у розмірі 10515,00 грн. за період з 10.07.2015 по 24.07.2015, який згідно положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України знаходиться в межах шести місяців, що обраховується з 24.01.2015 - з дати початку обчислення прострочки, та в межах періоду з 10.07.2015 по 07.01.2016, визначеного позивачем за зустрічним позовом у своєму розрахунку.

Відповідач за зустрічним позовом (ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"), не погодившись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що зазначене рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 у справі №904/11220/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що умовами договору №П26СН/40/84 від 15.08.2013 передбачено поставку товару не тільки певної кількості 4250 кг (що правильно встановлено судом), а й з певними технічними та якісними характеристиками чітко узгодженими сторонами в Договорі, проте зазначені обставини суд першої інстанції не взяв до уваги. Вказує, що позивач за зустрічним позовом не довів належними доказами факт повідомлення відповідача за зустрічним позовом про готовність до відвантаження продукції, оскільки позивач за зустрічним позовом ні у грудні 2014, ні у січні 2015 року не готовий був поставити на адресу відповідача за зустрічним позовом продукцію, яка б відповідала умовам договору, що підтверджується відповідним листуванням сторін. Вважає, що за таких обставин нарахування пені за прострочення оплати товару за договором є безпідставним.

Позивач за зустрічним позовом (ТОВ "Виробниче об'єднання "Оскар") заперечує на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що обставини повідомлення відповідача за зустрічним позовом про факт готовності продукції до відвантаження листом від 29.12.2014 №22 знайшли підтвердження в матеріалах справи. Вважає, що аргументи та доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Оскар" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (покупець) укладено договір поставки № П26СН/40/84 від 15.08.2013 (а.с.9-11 т.1), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує нижче перерахований товар: труба 25х2 довжина 2000мм -0/+5мм ст.08Х17Н15М3Т ГОСТ 9941-81 в кількості 0,7 т всього на суму 145992 грн.

Згідно з п. 2.1. договору, покупець здійснює оплату за товар в гривнях України на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 30% від суми заявленого товару, 70% - за фактом готовності товару до відвантаження.

В п. 2.2. договору визначено, що ціна є фіксованою і зміні не підлягає з моменту виставлення платіжних документів постачальником і до завершення розрахунків з боку покупця.

Відповідно до п. 3.1. договору, термін поставки товару складає не більше 90-ти календарних днів з дня отримання 30% передоплати. Поставка товару здійснюється на умовах DDР, м. Сєвєродонецьк (відповідно до правил "Інкотермс-2010"). У разі поставки товару транспортом постачальника, в'їзд на територію підприємства для розвантаження товару здійснювати до 15:00 годин.

Датою поставки кожної партії товару вважається дата відповідної накладної, підписаної обома сторонами (п. 3.2. договору).

За умовами пункту 3.7 договору толеранс поставки складає 10%, розрахунки при цьому здійснюються за фактично поставлений Товар.

Сторонами укладені додаткові угоди до договору, умовами яких змінювалися кількість, загальна вартість товару.

Додатковою угодою №1 від 25.12.2013 розділ 1 договору доповнено п. 1.1.1 наступного змісту: постачальник передає, а покупець приймає і оплачує трубу 25x2x6000 ст.10Х17Н13М3Т ГОСТ 9941-81 у кількості 0,650 т, за ціною 173800 грн. за 1 т, на суму 112970 грн.; трубу 25x2x3000 ст.10Х17Н13М3Т ГОСТ 9941-81 у кількості 1,720 т за ціною 173800 грн. за 1 т на суму 298936 грн. на загальну суму 494287,20 грн. в тому числі ПДВ 82381,20 грн. Змінено п. 1.2 договору і викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору №П26СН/40/84 від 15.08.2013 збільшується на 494287,20 грн. з урахуванням ПДВ і складає 640279,20 грн. з урахуванням ПДВ". Доповнено п. 3.1 договору положенням такого змісту: "Строк поставки товару, зазначеного в п. 1.1.1 складає 90 календарних днів з дня 30% попередньої оплати". Пункт 7 договору викладено в наступній редакції: "Строк дії договору з моменту його підписання і до 31 грудня 2014, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань" (а.с.37 т.2).

Додатковою угодою №2 від 23.01.2014 розділ 1 договору: доповнено п. 1.1.2 наступного змісту: постачальник передає, а покупець приймає і оплачує трубу 25x2 довжина 2000мм -0/+5мм ст.08Х17Н15М3Т ГОСТ 9941-81 у кількості 0,1135 т за ціною 173800 грн. за 1т, на суму 23671,56 грн., в тому числі ПДВ 3945,26 грн. Змінено п. 1.2 договору і викладено його в такій редакції: "Загальна сума договору №П26СН/40/84 від 15.08.2013 збільшується на 23671,56 грн. з урахуванням ПДВ і складає 663950,76грн з урахуванням ПДВ". Доповнено п. 3.1 договору положенням наступного змісту: "Строк поставки товару, зазначеного в п. 1.1.2 складає 90 календарних днів з дня 30% попередньої оплати" (а.с.38 т.1).

Додатковою угодою №3 від 06.08.2014 пункт 1.1 договору доповнено підпунктом 1.1.3 наступного змісту: постачальник передає, а покупець приймає і оплачує трубу 25х2х4100 ст.03Х18Н11 ГОСТ 9941-81 у кількості 4,250 т, за ціною 134000 грн. за 1 т, на суму 683400 грн., в тому числі ПДВ 113900 грн. Змінено п. 1.2 договору і викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору №П26СН/40/84 від 15.08.2013 збільшується на 683400 грн. з урахуванням ПДВ і складає 1347350,76 грн. з урахуванням ПДВ.; доповнено п. 3.1 договору інформацією наступного змісту: "Строк поставки товару, зазначеного в п. 1.1.3 складає 90 календарних днів з дня 30% попередньої оплати" (а.с.12 т.1).

Відповідач за зустрічним позовом (покупець) здійснив передплату товару у розмірі 30% на загальну суму 205020,00 грн., відповідно до платіжних доручень №9807 від 19.08.2014 на суму 140000,00 грн. та №9808 від 01.10.2014 на суму 65020,00 грн. (а.с.13-14 т.1).

На виконання означеного договору поставки Постачальником було поставлено Покупцю товар згідно з видатковою накладною №3634 від 17.08.2015 у кількості 1571 кг на суму на суму 252616,80 грн. (а.с.15 т.1).

За твердженням позивача за зустрічним позовом, він своїм листом від 26.06.2015 за вихідним №4 повідомив відповідача за зустрічним позовом про готовність здійснити відвантаження трубної продукції у кількості 3927,00 кг, згідно договору № П26СН/40/48 від 15.08.2013, але відповідач за зустрічним позовом (Покупець) не виконав свого зобов’язання, встановленого в п.2.1. договору, щодо сплати 70% вартості Товару у сумі 426441,60 грн. з наступного дня за днем отримання повідомлення постачальника про факт готовності до відвантаження партії товару. Тому через неналежне виконання покупцем зобов'язання, передбаченого договором, на підставі п. 5.3. договору позивач за зустрічним позовом нарахував та вимагає стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в сумі 77612,37 грн. за період з 27.06.2015 по 27.12.2015.

Відтак причиною цього спору є питання щодо наявності у відповідача за зустрічним позовом (покупця) зобов’язань перед позивачем за зустрічним позовом (постачальником) зі сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати товару за договором поставки.

Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що останній не відповідає вимогам чинного законодавства України, дійсним обставинам справи, неправильно враховує періоди нарахувань та містить арифметичні помилки.

Позивач визначає початок періоду прострочення оплати 70% вартості товару, згідно п. 2.1 договору, приймаючи до уваги лист від 26.06.2015 № 04 про готовність 3927,00 кг товару (а.с. 36 том 1), який було отримано відповідачем 08.07.2015 (а.с. 241 том 1).

При цьому, позивачем за зустрічним позовом залишено поза увагою лист від 29.12.2014 № 22, яким він раніше повідомив відповідача за зустрічним позовом про готовність здійснити відвантаження трубної продукції у кількості 4250 кг (а.с. 65 том 1), та який був отриманий відповідачем 16.01.2015. Доказів відклику та/або анулювання цього листа сторонами до суду не надано.

Крім того, досліджуючи факт готовності товару до відвантаження, судом прийнято до уваги, що згідно довідки ТОВ “ВО “ОСКАР” (а.с. 61 том 3), станом на 29.12.2014 продукція була виготовлена та перебувала на складі у кількості 4250 кг, як-то було визначено п. 1.1.3 договору в редакції додаткової угоди № 3. Тоді як, станом на 26.06.2015 продукція була виготовлена та перебувала на складі лише у кількості 3927 кг (а.с. 62 том 3).

Так, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 77612,26 грн. за період з 10.07.2015 по 07.01.2016. Тоді як фактично прострочення зобов’язання щодо сплати 70% вартості товару, як встановлено судом вище, почалось з 24.01.2015. З урахуванням положень ст. 232 ГК України, нарахування пені слід припинити 24.07.2015.

Тому, з урахуванням заявленого позивачем періоду, не виходячи за його межі, суд першої інстанції здійснив перерахунок пені на суму заборгованості 426441,60 грн. за період з 10.07.2015 по 24.07.2015, яка склала 10515,00 грн., та задовольнив зустрічний позов частково саме на цю суму.

Однак колегія суддів суду апеляційної інстанції, не погоджується з таким висновком, оскільки вважає його таки, що не відповідає обставинам даної справи, з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 5.3. договору, сторони дійсно обумовили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки.

За умовами п. 2.1. договору, укладеного між сторонами, підставою для здійснення оплати 70% вартості поставленого товару є факт готовності товару до відвантаження.

Між тим сторони не визначили в умовах договору, яким чином чи в якій спосіб факт готовності товару до відвантаження має бути підтверджено.

За вказівками Вищого господарського суду України, що були надані в постанові від 26.07.2017 у даній справі, встановлений судом факт готовності товару до відвантаження має бути достовірним.

За статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги відповідача за зустрічним позовом, колегія суддів погоджується, що сам по собі лист позивача за зустрічним позовом від 29.12.2014 №22 не є достовірним доказом готовності позивача за зустрічним позовом до поставки означеної продукції, оскільки наявна на складі продукція не відповідала тим вимогам якості, які були передбачені умовами договору і це стало причиною відтермінування строків виготовлення такої продукції, що підтверджено листуванням сторін з цього приводу, яке наявне в матеріалах даної справи.

Так, відповідно до п.1.1.3 договору з урахуванням додаткової угоди 33 від 06.08.2014 постачальник зобов’язався передати Покупцю товар, а саме трубу 25х2х4100 ст.03Х18Н11 ГОСТ 9941-81.

Тобто, згідно умов договору, під поняттям товар сторонами визначено трубну продукцію, яка повинна відповідати ДСТУ 9941-81 "Трубы бесшовные холодно- и теплодеформированные из корозиционностойкой стали". Зазначеним ДСТУ визначено технічні умови щодо характеристик саме зазначеної трубної продукції. В цьому ж пункті договору сторонами було визначено ы матеріал, з якого повинен бути виготовлений замовлений товар, а саме ст. 03Х18Н11, що означає "сталь марки 03Х18Н11". Для зазначеної марки сталі в Україні застосовується ДСТУ 5632-72 "Стали високолегированные и сплавы корозиционно стойкие, жаростойкие и жаропрочные".

Таким чином, умовами договору передбачено поставку товару не тільки певної кількості, яка мала складати 4250 кг, а й з певними технічними та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі.

Як вже встановлено під час розгляду даної справи, строк поставки товару, відповідно до п. 3.1. договору, сплинув 30.12.2014.

У зв’язку з цим, 24.02.2015 відповідачем за зустрічним позовом на адресу позивача за зустрічним позовом було направлено лист №26УС від 24.02.2015 з нагадуванням про порушення строків поставки та проханням терміново здійснити поставку товару.

У відповідь, листом №1203 від 12.03.2015 позивач за зустрічним позовом зазначив, що в процесі закупівлі заготовки для виготовлення товару виявлено, що хімічний склад металу не відповідає ДСТУ 5632-72, у зв’язку з чим відповідач висловив прохання продовжити строки поставки товару, або узгодити поставку трубної продукції з показниками, що не відповідають вказаному ДСТУ.

У відповідь на зазначений лист, відповідач за зустрічним позовом своїм листом №04/ДМТС-250 від 23.03.2015 повідомив позивача за зустрічним позовом, що запропонована трубна продукція не відповідає ДСТУ 5632-72 та не може використовуватися на підприємстві відповідача за зустрічним позовом, оскільки її використання призведе до швидкої корозії. Також висловлено прохання терміново здійснити поставку товару з хімічним складом металу, що відповідає ДСТУ 5632-72.

У відповідь на лист відповідача за зустрічним позовом №04/ДМТС-250 від 23.03.2015, позивач за зустрічним позовом своїм листом №1004 від 10.04.2015 повідомив про те, що ним здійснюються заходи по закупівлі відповідної заготовки для виготовлення труби з хімічним складом металу, що відповідає ДСТУ 5632-72. А також про необхідність проведення додаткових випробувань. Через зазначені обставини позивач за зустрічним позовом знову запропонував продовжити строк поставки до 20.07.2015.

Листом №2404 від 24.04.2015 позивач за зустрічним позовом повідомив про початок виготовлення продукції, яка відповідає ДСТУ та знову висловив бажання продовжити строк поставки шляхом внесення змін до договору.

Зазначені обставини підтверджують те, що позивач за зустрічним позовом не готовий був у грудні 2014 – січні 2015 року поставити на адресу позивача товар, передбачений умовами договору.

Щодо наданих позивачем за зустрічним позовом до матеріалів даної справи доказів про виробництво та знаходження на його складі трубної продукції на виконання умов договору, то такі докази відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що не підтверджують наявної у постачальника можливості поставити покупцю продукцію, яка за своєю якістю відповідала умова договору, оскільки своїми діями, спрямованими на виготовлення нової партії продукції, яка б відповідала умовам договору, постачальник фактично визнав факт невідповідності наявної у нього трубної продукції вимогам договору.

У зв’язку з порушенням позивачем за зустрічним позовом умов договору в частині строків поставки товару, а також неодноразові прохання відповідача за зустрічним позовом, вже після спливу строків, поставити товар, відповідачем за зустрічним позовом була направлена 18.06.2015 на адресу позивача за зустрічним позовом претензію №04/ДМТС-519 від 17.06.2015 про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару. Зазначена претензія надійшла на адресу позивача за зустрічним позовом, але не була отримана ним, що підтверджується описом вкладення та конвертом з вклеєною довідкою про повернення листа у зв’язку з закінченням терміну зберігання.

Наразі факт порушення строків поставки означеного товару позивачем вже встановлений у даній справі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017 та в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017, які були залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 в частині задоволення первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом суми 123695,40 грн. пені за період з 31.12.2014 по 29.06.2015 за порушення строків поставки товару за договором поставки №П26СН/40/84 від 15.08.2013.

Відтак, зазначені обставини, окрім підтвердження факту порушення позивачем за зустрічним позовом строків поставки товару, передбачених п. 3.1. договору, також підтверджують те, що позивач за зустрічним позовом не готовий був поставити на адресу відповідача за зустрічним позовом товар, передбачений умовами договору.

Щодо доказів факту готовності товару до відвантаження, про який позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача за зустрічним позовом у своєму листі від 26.06.2015 №04, то колегія суддів встановила, що це повідомлення також не підтверджує достовірності такого факту, оскільки у цьому листі йдеться про готовність товару у кількості 3927,00 кг, у той час, як згідно видаткової накладної від 17.08.2015 позивач за зустрічним позовом передав відповідачу за зустрічним позовом товар у кількості 1571 кг на суму 252616,80 грн.

Таким чином, ані лист позивача за зустрічним позовом від 29.12.2014 № 22, ані лист цієї особи від 26.06.2015 №04 – не містили достовірної інформації про наявність у продавця товару належної якості та кількості, а відтак не підтверджують факту дійсної готовності товару до відвантаження.

За приписами частини другої статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню.

Тому, за вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача за зустрічним позовом не виникло перед позивачем за зустрічним позовом грошового зобов’язання про перерахування суми 478380,00 грн. у якості сплати 70% вартості товару у кількості 4250,00 кг.

При цьому для правильного вирішення даного спору не має значення й факт отримання відповідачем за зустрічним позовом вказаних вище листів позивача за зустрічним позовом від 29.12.2014 № 22 та від 26.06.2015 №04, а тому, відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017), колегія суддів не вважає за необхідне надавати окрему оцінку доводам та запереченням сторін з приводу наявних у даній справі доказів про пересилання підприємством поштового зв’язку цих листів на адресу відповідача за зустрічним позовом, на предмет їх дійсності чи фальсифікації.

Разом із цим колегія суддів встановила, що у відповідача за зустрічним позовом, відповідно до умов 3.7 договору, виникло перед позивачем за зустрічним позовом грошове зобов’язання зі сплати за фактично поставлений йому товар у кількості 1571 кг на суму 252616,80 грн.

Таке зобов’язання виникає в силу закону, а саме припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, за яким покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що фактично зі сторони відповідача за зустрічним позовом має місце прострочка, оплати суми 46996,80 грн. - залишку від загальної вартості отриманого ним у дійсності товару в кількості 1571 кг, яка розпочалася з 18.08.2015.

Доказів остаточної сплати цього товару сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до положень частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підставою для пред’явлення позивачем за зустрічним позовом вимог про стягнення неустойки є, зокрема, посилання на існування в умовах укладеного між сторонами договору поставки, а саме в пункті 5.3., положень про те, що у випадку порушення покупцем строків оплати Товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми товару за кожен день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, колегія суддів встановила, що виходячи із таких підстав зустрічного позову, пеня має визначатися від несплаченого залишку від загальної вартості отриманого у дійсності товару в кількості 1571 кг, що становить суму 46996,80 грн., та за період фактичного прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх грошових зобов’язань після отримання цього товару, а саме: з 18.08.2015 по 07.01.2016, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір належної до стягнення пені, становить суму 8667,95 грн., виходячи із такого розрахунку:

46996,80 грн. х 2х30%/100%х10дн./365дн. = 772,50 грн. (за період з 18.08.2015 по 27.08.2015 за ставкою НБУ – 30%;

46996,80 грн. х 2х27%/100%х28дн./365дн. = 1946,82 грн. (за період з 28.08.2015 по 24.09.2015 за ставкою НБУ – 27%);

46996,80 грн. х 2х22%/100%х105дн./365дн. = 5948,63 грн. (за період з 25.09.2015 по 07.01.2016 за ставкою НБУ – 22%),

всього пеня в сумі 8667,95 грн. за період з 18.08.2015 по 07.01.2016 (за 143 дні в межах заявленого позивачем за зустрічним позовом періоду).

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про наявність такої, встановленої пунктом 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підстави для повного скасування рішення суду першої інстанції, як невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та відповідних підстав для ухвалення нового рішення, яким зустрічні позовні вимоги про стягнення пені за прострочення оплати товару слід задовольнити частково на суму 8667,95 грн., а в стягненні решти пені на суму 68944,42 грн. – відмовити, як необґрунтованих.

Також, враховуючи на скасування судом касаційної інстанції первісного рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції при первісному перегляді справи в частині розподілу судових витрат, а також на скасування рішення першої інстанції за результатами нового розгляду справи в частині зустрічного позову, у суду апеляційної інстанції при перегляді такого рішення наявні, відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підстави для нового розподілу судових витрат у даній справі за усіма розглянутими в даній справі вимогами сторін:

- судові витрати позивача за первісним позовом в сумі 1855,43 грн. судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – покладаються повністю на відповідача за первісним позовом;

- судові витрати позивача за зустрічним позовом в сумі 1378,00 грн. судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за зустрічним позовом, у співвідношенні 11,17%/88,83% (77612,37 грн./8667,95 грн.), а саме: на позивача за зустрічним позовом в сумі 1224,07 грн. та на відповідача за зустрічним позовом в сумі 153,93 грн.;

- судові витрати позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в сумі 3556,77 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду та в сумі 3880,12 грн. судового збору за подання касаційної скарги на рішення та постанову суду, а всього в сумі 7436,89 грн. - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за зустрічним позовом, у співвідношенні 11,17%/88,83% (77612,37 грн./8667,95 грн.), а саме: на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в сумі 830,70 грн. та на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в сумі 6606,19 грн.

Таким чином, за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) підлягає відшкодуванню та стягненню на його користь за рахунок відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) сума 8307,69 грн. (1855,43 грн. – 153,93 грн. + 6606,19 грн. = 8307,69 грн.), а решта судових витрат кожної із сторін даного спору на сплату судового збору покладається на сторони відповідно до наведеного вище розподілу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 у справі №904/11220/15 – скасувати повністю та прийняти нове рішення:

"Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Оскар" задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об’єднання "Азот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Оскар" суму 8667 грн. 95 коп. пені.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Оскар" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Оскар" на користь Публічного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об’єднання "Азот" суму 8307 грн. 69 коп. витрат на судовий збір.

Покласти на Публічне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об’єднання "Азот" судові витрати в сумі 830 грн. 70 коп. судового збору.

Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Оскар" судові витрати в сумі 1224 грн. 07 коп. судового збору".

Відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена – 25.01.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна