Рішення № 71797843, 17.01.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018. Справа № 917/1696/17

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Швидуна Олександра Віталійовича, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (1) Дочірнє підприємство "АТЛ Україна" , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (2) - фізична особа підприємець Ціцюра Андрій Васильович, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (3) - фізична особа ОСОБА_4, с. Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область

про стягнення 1386340,54 грн.

Суддя Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники сторін:

від позивача: Романчук Л.Г. (довіреність б/н від 05.09.2017.);

від відповідача: Шулік О.Й. (довіреність № 1786 від 28.10.2017.);

Вороніна Н.А. (довіреність № 1359 від 16.08.2017.);

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (1): не з'явився;

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (2): не з'явився;

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (3): не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 19.12.2017. відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (далі - позивач/ ТОВ "Інвестком") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Швидуна Олександра Віталійовича (далі - відповідач/ ФОП Швидун О.В.) про стягнення 1386340,54 грн. вартості втрачених 285-ти телевізорів LG. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач як перевізник прийняв товар (телевізори) для доставки позивачу, проте товар позивачу на передав до цього часу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.10.2017. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 02.11.2017.

Ухвалою від 02.11.2017. суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство "АТЛ Україна" (далі - ДП "АТЛ Україна"), фізичну особу підприємця Ціцюру Андрія Васильовича (далі - ФОП Ціцюра А.В.), фізичну особу ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) та відклав розгляд справи на 29.11.2017.

29.11.2017. суд за клопотанням позивача виніс ухвалу про продовження строку вирішення спору на 15 днів, відкладення розгляду справи на 19.12.2017. та витребування доказів по суті спору від Кременчуцького відділу ГУНП в Полтавській області, Галицького ВП ГУНП у Львівській області, ГУ Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України.

19.12.2017. у зв'язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, викладеною у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII (далі - ГПК України), суд ухвалив розглядати справу № 917/1696/17 за правилами загального позовного провадження та продовжити розгляд справи по суті. В судовому засіданні 19.12.2017. була оголошена перерва до 17.01.2018. Також ухвалою від 19.12.2017. суд зобов'язав Державну службу України з безпеки на транспорті та Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві надати відомості, що стосуються суті спору.

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати позовну давність у даній справі та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він не перебував з позивачем в договірних відносинах.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечують.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання 17.01.2018. не з'явилися.

Копія ухвали суду 19.12.2017. направлена на адресу ДП "АТЛ Україна" повернулася не врученою з відміткою поштового відділення "неправильно зазначена адреса одержувача". Адреса ДП "АТЛ Україна", на яку направлялася копія ухвали суду (б-р Лесі України, 34, м. Київ) відповідає місцезнаходженню ДП "АТЛ Україна", відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копії ухвали суду 19.12.2017. направлені на адреси ФОП Ціцюри Андрія Васильовича та ОСОБА_4 повернулися не врученними з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином суд вважає, що треті особи належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 17.01.2018р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016. між позивачем (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛГ Електронікс РУС" (продавець за договором) було укладено договір купівлі-продажу № С2016026199 (далі договір № С2016026199, копія договору - т. 1, а.с. 17-28). Відповідно до п. 1.1. договору № С2016026199 продавець зобов'язується передати у власність покупця побутову електроніку, в кількості, асортименті і за цінами, що визначені в комерційних інвойсах до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари відповідно до договору.

Відповідно до умов договору № С2016026199 ТОВ "ЛГ Електронікс РУС" виписало ТОВ "Інвестком" комерційний інвойс RASA 100045407-2 від 01.09.2016. (копія комерційного інвойсу - т. 1, а.с. 29-30), згідно якого поставці підлягали:

- Телевізор 22LH450V-PZ - 10 шт.;

- Телевізор 24LH450U - 20 шт;

- Телевізор 24LH480U-PZ - 10шт.;

- Телевізор 28LH450U - 20 шт.;

- Телевізор 28LH491U - 30 шт.;

- Телевізор 32LH510U - 5 шт.;

- Телевізор 32LH513U - 30 шт.;

- Телевізор 32LH520U - 5 шт.;

- Телевізор 32LH530V - 30 шт.;

- Телевізор 32LH570U - 40 шт.;

- Телевізор 32LH590U - 30 шт.

- Телевізор 32LH595U - 5 шт.;

- Телевізор 32LH604V - 30 шт.;

- Телевізор 32LH609V - 5 шт.;

- Телевізор 43LH510V - 5 шт.;

- Телевізор 43LH570V - 5 шт.;

- Телевізор 43LH590V - 5 шт.;

- Телевізор 43LH604V - 30 шт.;

- Телевізор 43LH609V - 30 шт.;

- Телевізор 43UH610V - 20 шт.;

- Телевізор 43UH619V - 2 шт.;

- Телевізор 43UH65IV - 10 шт.;

- Телевізор 43UH656V - 2 шт.;

- Телевізор 43UH676V - 15 шт.;

- Телевізор 43UH755V - 5 шт.;

- Телевізор 49LH595V - 3 шт.;

- Телевізор 49LH604V - 15 шт.;

- Телевізор 49UH610V - 10 шт.;

- Телевізор 49UH619V - 1 шт.;

- Телевізор 49UH65IV - 10 шт.;

- Телевізор 49UH656V - 1 шт.;

- Телевізор 49UH676V - 1 шт.;

- Телевізор 55LH604V - 20 шт.;

- Телевізор 55 UH620V - 5 шт.

Всього: 465 телевізорів загальною вартістю 125808,36 дол. США.

Позивачем здійснено оплату товару по комерційному інвойсу ТОВ «ЛГ Електронікс РУС» на суму 125 808,36 дол. США платіжними дорученнями від 26.08.2016 р. № 23 та від 03.10.2016 № 52 (т. 1, а.с. 35, 37).

Згідно вищевказаного комерційного інвойсу від 01.09.2016 RASA 100045407-2 та пакувального листа від 01.09.2016 (т. 1, а.с. 31-32) умови поставки товару (телевізорів): місце завантаження: DOROHOVO. RUSSIA; місце призначення: "KIEV. UKRAINE"; умови поставки: FCA - DOROHOVO. RUSSIA.

Згідно п. 2.1. договору № С2016026199 поставка проводиться відповідно до нижчезазначених умов поставки згідно ІНКОТЕРМС (2010):

- 2.1.1. FCA зі складу продавця, що розташований за адресою: Російська Федерація, Московська область, Рузький район, сільське поселення Дороховське, село Шелковка, вул. Алконовська, будинок 1; або

- 2.1.2. FCA зі складу продавця, що розташований за адресою: с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-А, Броварський район, Київська область, Україна; або

- 2.1.3. DAT зі складу продавця, що розташований за адресою: с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-А, Броварський район, Київська область, Україна.

Відповідно до п. 2.3. договору № С2016026199 датою поставки (дата переходу ризиків) товарів, що поставляються на умовах відповідно до п.п. 2.1.1. договору, вважається дата передачі товарів перевізнику покупця, зазначена в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR).

Пунктом 2.6.3. договору № С2016026199 сторони договору погодили, що перехід права власності на товар від продавця до покупця, а також перехід ризиків втрати і псування товару відбувається в момент завантаження товару в транспортний засіб перевізника, призначеного покупцем.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 203138 01.09.2016 перевізник - ФОП Швидун Олександр Віталійович, ІПН НОМЕР_1 (відповідач по справі) прийняв в автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_3 від ТОВ «ЛГ Електронікс РУС» в СП ДОРОХОВСКОЕ РОССИЯ 465 телевізорів проголошеною вартістю 125808,36 дол. США для доставки ТОВ «ІНВЕСТКОМ» (т. 1, а.с. 40, 41).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № ОМЕ16090100473 від 01.09.2016 (т. 1, а.с. 52-53), переліку завантаженого товару (picking list) від 01.09.16 та акту огляду кузова автомобіля НОМЕР_2 від 01.09.16. (т. 1, а.с. 54-57) товар від ТОВ "ЛГ Електронікс РУС" був завантажений на вищевказаниий автомобіль та прицеп д.н. НОМЕР_3, водій ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 17.05.2016 НОМЕР_5 транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_2 (MAN, модель 19.372 F19, спеціалізований вантажний сідловий тягач, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 42-43) зареєстрований за Швидуном Олександром Віталійовичем (Полтавська область, Кременчуцький район, село Піщане, Перший гранітний тупик, буд. 4) з відміткою "не є власником".

Напівпричіп-рефрежиратор НОМЕР_3 (марка LATRE, модель KOEL, номер шасі (кузова, рами): YA914703803952132), згідно свідоцтва від 17.05.2016 CXO 074392 (т. 1, а.с. 42-43) теж зареєстрований за Швидуном Олександром Віталійовичем з відміткою "не є власником".

Згідно наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.07.2016. № 359 (т. 1, а.с. 45) відповідач з 29.06.2016. має ліцензію на міжнародні перевезення вантажів автомобілями. 30.05.2016. Швидуном О.В. отримано Свідоцтво про допущення № 806/2016/56543 на напівпричеп НОМЕР_3 від Полтавської митниці у відповідності з наказом Мінфіну від 09.10.2012. № 1064 (т. 1, а.с. 49).

Згідно даних Чернігівської митниці ДФС в листі від 26.12.2016 № 4303/7/25-70-18-02 (т. 1, а.с. 50-51) товар «побутові кольорові телевізійні приймачі з рідкокристалічним екраном», який був ввезений за попередньою МД типу ІМ 40 ЕЕ № 100250000/2016/400721, було ввезено на митну територію України в зоні діяльності м/п «Сеньківка» Чернігівської митниці ДФС 06.09.2016, фірма-перевізник «Швидун О.В.» (Полтавська обл. с. Піщане), водій - ОСОБА_4 (п-т НЮ 232150). Термін доставки вантажу до Київської міської митниці ДФС - 16.09.2016. Під час перевірочних заходів, проведених управлінням боротьби з митними правопорушеннями Чернігівської митниці ДФС, було встановлено, що водієм ОСОБА_4 було перевищено встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки товарів, митних та інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а так само втрачено ці товари та документи і видано їх без дозволу органу доходів і зборів.

Отже, як вбачається з CMR № 203138, листа Чернігівської митниці ДФС від 21.09.2016. № 3155/7/25-70-18-02 (т. 1, а.с. 39-41) 465-ть телевізорів LG, в автомобілі НОМЕР_2/НОМЕР_3 Калужською митницею Росії (код 10106000) випущено 04.09.2016. та 06.09.2016. їх ввезено на митну територію України в зоні діяльності Чернігівської митниці.

Вищенаведені обставини також підтверджуються декларацією на товари № 10106050/040916/0017195 (т. 1, а.с. 62) та митною декларацією ІМ 40 ЕЕ № 100250000/2016/400721 ( т. 1, а.с. 66).

Позивач стверджує, що йому до цього часу не передані перевізником ФОП Швидуном О. В. вищезазначені 465-ть телевізорів LG згідно CMR № 203138.

В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 1386340,54 грн. вартості втрачених 285-ти телевізорів LG (частину втраченого товару), а саме:

1) телевізор 22LH450V-PZ - 10 шт., ціна за одиницю 122,32 дол. США, на загальну суму 1223,20 дол. США;

2) телевізор 24LH450U - 20 шт., ціна за одиницю 136,86 дол. США, на загальну суму 2737,20 дол. США;

3) телевізор 24LH480U-PZ - 10 шт., ціна за одиницю 159,96 дол. США, на загальну суму 1599,60 дол. США;

4) телевізор 28LH450U - 20 шт., ціна за одиницю 152,26 дол. США, на загальну суму 3045,20 дол. США;

5) телевізор 28LH491U - 30 шт., ціна за одиницю 183,91 дол. СЩА, на загальну суму 5517,30 дол. США;

6) телевізор 32LH510U - 5 шт., ціна за одиницю 169,51 дол. США, на загальну суму 847,55 дол. США;

7) телевізор 32LH513U - 30 шт., ціна за одиницю 167,02 дол. США, на загальну суму 5010,60 дол. США;

8) телевізор 32LH520U - 5 шт, ціна за одиницю 169,65 дол. США, на загальну суму 848,25 дол. США;

9) телевізор 32LH530V - 30 шт., ціна за одиницю 184,47 дол. США, на загальну суму 5534,10 дол. США;

10) телевізор 32LH570U - 40 шт., ціна за одиницю 186,87 дол. США, на загальну суму 7474,80 дол. США;

11) телевізор 32LH590U - 30 шт., ціна за одиницю 193,89 дол. США, на загальну суму 5816,70 дол. США;

12) телевізор 32LH595U - 5 шт., ціна за одиницю 191,44 дол. США, на загальну суму 957,20 дол. США;

13) телевізор 32LH604V - 30 шт., ціна за одиницю 243,82 дол. США, на загальну суму 7314,60 дол. США;

14) телевізор 32LH609V - 5 шт., ціна за одиницю 238,05 дол. США, на загальну суму 1190,25 дол. США;

15) телевізор 43LH510V - 5 шт., ціна за одиницю 261,75 дол. США, на загальну суму 1308,75 дол. США;

16) телевізор 43LH570V - 5 шт., ціна за одиницю 305,66 дол. США, на загальну суму 1528,30 дол. США;

17) телевізор 43LH590V - 5 шт., ціна за одиницю 312,03 дол. США, на загальну суму 1560,15.

Всього позивач просить стягнути з відповідача відшкодування за втрачений товар на суму 53513,75 дол. США, що за даними офіційного курсу НБУ на 05.09.2017. складає 1386340,54 грн. (2590,6249 грн. за 100 дол. США).

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що позивачем безпідставно подано позов до Фізичної особи-підприємця Швидуна Олександра Віталійовича, оскільки позивач уклав договір на надання транспортно-експедиційних послуг з Експедитором - Дочірнім підприємством «АТЛ Україна». Таким чином, обов'язок по організації перевезення товару взяв на себе Експедитор - ДП «АТЛ Україна». Тому, на думку відповідача, саме експедитор - ДП «АТЛ Україна», несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу. Покладення експедитором виконання обов'язків на третю особу не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

ФОП Швидун О.В. стверджує, що він не перебував у договірних відносинах з ТОВ «Інвестком» та жодних зобов'язань перед позивачем не брав. Натомість експедитор - ДП "АТЛ Україна" зобов'язався за замовленням позивача організувати перевезення, супровід і доставку вантажу.

Крім цього, відповідач у відзиві стверджує, що позивачем подано даний позов з пропуском строку позовної давності.

Так, відповідач зазначає, що з позовних матеріалів вбачається, що втрата вантажу мала місце 06.09.2016. При цьому позивач посилається на положення ст. 32 Конвенції, за приписами якої термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відповідач вважає, що у даній справі підстави для встановлення строку позовної давності в три роки відсутні, оскільки ФОП Швидун О.В. жодних умисних правопорушень не здійснював.

На думку відповідача, відсутність у ФОП Швидуна О.В. вини у формі умислу відносно втрати вантажу підтверджується наступним: 17.05.2016. Швидуну О.В. видано тимчасові свідоцтва серії НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу МАN, спеціалізований вантажний сідловий тягач -Е, д.н. НОМЕР_2 та СХО 074392 про реєстрацію спеціалізованого напівпричепа Н/ПР-РЕФРИЖЕРАТОР-Е, д.н. НОМЕР_3, в яких зазначено, що Швидун О.В. не являється власником транспортних засобів.

Власником вказаних транспортних засобів являється Ціцюра Андрій Васильович. 18.05.2016. ФОП Ціцюра А.В. передав ФОП Швидуну О.В. вищенаведені транспортні засоби за договорами надання в оренду транспортних засобів без екіпажу № 18/05-2016 та № 18/05-2016-А (далі - договори оренди) та видав нотаріально посвідчені довіреності на їх експлуатацію. Одним з обов'язків ФОП Швидуна О.В. за договорами оренди визначено отримання свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами. 30.05.2016. ФОП Швидун О.В. отримав вказане свідоцтво про допущення.

У зв'язку з наведеним та з огляду на заяву Ціцюри А.В. від 30.05.2016. про надання йому транспортних засобів в суборенду для подальшої роботи в галузі перевезень вантажів, ФОП Швидун О.В. та ФОП Ціцюра А.В. 30.05.2016 уклали договори надання в суборенду транспотних засобів без екіпажу № 30/05-2016 та № 30/05-2016-А, за умовами якого ФОП Ціцюра А.В. отримав в суборенду транспортні засоби: МАN, спеціалізований вантажний сідловий тягач -Е, д.н. НОМЕР_2 спеціалізований напівпричіп Н/ПР-РЕФРИЖЕРАТОР-Е, д.н. НОМЕР_3 (далі - договори суборенди). При цьому, згідно п. 6.1.2 договорів суборенди, ФОП Швидун О.В. зобов'язався підписувати та завіряти своїми печатками заявки та договори згідно ЦМР та свідоцтва про допущення (але при цьому не несе матеріальну та кримінальну відповідальність за транспортний засіб і вантаж по даному перевезенню, який знаходиться в Т/З на момент здійснення перевезення).

Окрім того, 29.08.2016. між ФОП Швидуном О.В. і ФОП Ціцюрою А.В. було укладено договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого ФОП Ціцюра А.В. зобов'язався виконати перевезення телевізорів, придбаних позивачем у LG Electronics Rus. При цьому, водій, який здійснював перевезення, - ОСОБА_4, перебував у трудових відносинах саме з ФОП Ціцюрою А.В. і саме за вказівкою ФОП Ціцюри А.В. водій і передав транспортний засіб разом з вантажем та документами іншому водієві, який чекав на нього на трасі, не доїжджаючи 20 км. до м. Бровари та який у подальшому зник разом з автомобілем та вантажем у невідомому напрямку.

При цьому, розділом «Додаткові умови» договору-заявки перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.08.2016., укладеним між ФОП Швидуном О.В. і ФОП Ціцюрою А.В., визначено, що під час перевезення вантажу перевізник несе повну матеріальну та кримінальну відповідальність за транспортний засіб та вантаж перед усіма причетними особами до даного перевезення (замовником, отримувачем, відправником, експедитором даного вантажу) та бере на себе усі грошові відшкодування перед третіми особами.

Відповідач стверджує, що він звертався із заявою про вчинення злочину до Кременчуцького РВП ГУ НП в Полтавській області, в ході розгляду якої було встановлено, що Ціцюра А.В. вчинив самоправство, яке виразилось в порушенні договору перевезення та суборенди, зокрема, не доставив вантаж до пункту призначення (вбачаються порушення цивільно-правового законодавства), що підтверджується доданою копією постанови про закриття кримінального провадження. Також відповідач звертався із заявою про настання страхового випадку до ПрАТ «СК «Перша», проте листом вих. № 1176/с від 11.11.2016. зникнення вантажу, яке сталося 06.09.2016., не визнано страховим випадком .

Таким чином, відповідач стверджує, що він жодних умисних дій спрямованих на втрату вантажу позивача не здійснював, а навпаки намагався притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності, а тому на вимоги позивача до ФОП Швидуна О.В. не може встановлюватись строк позовної давності в три роки.

При вирішенні питання застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. (м. Женева) відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006., та є договірною країною у розумінні ч. 1 ст. 1 Конвенції.

Суд прийшов до висновку, що перевезення товару, яке є предметом дослідження у даній справі входить у сферу застосування Конвенції.

Так, згідно ч. 1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Оскільки узгоджений термін доставки товару відсутній, то відлік терміну позовної давності розпочинається з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення. Згідно товарно-транспортної накладної від 01.09.2016. та СМR № 203138 вантаж було прийнято перевізником 01.09.2016. Тобто відлік терміну позовної давності розпочинається з 01.11.2016. і триває термін позовної давності до 02.11.2017. включно. Даний позов подано позивачем 06.10.2017. (штамп поштового відділення на конверті), тобто у межах строку позовної давності.

Крім цього, суд зазначає, що навіть виходячи з дати доставки вантажу 05.09.2016, вказаної в договорі-заявці № 1668 від 29.08.2016. (т. 1, а.с. 116) та в договорі-заявці на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.08.2016. (т. 1, а.с. 126), на які посилається відповідач у своїх запереченнях, строк позовної давності розпочинається з дня наступного за тридцятим днем по закінченню узгодженого терміну доставки та триває по 06.10.2017.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлених ст. 267 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми відшкодування втраченого товару, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, дата приєднання України 01.08.2006.

Частиною 1 ст. І Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору стосуються міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

З врахуванням ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 11 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення цієї Конвенції, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Статтею 3 Конвенції встановлено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст.4 Конвенції).

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ст. 9 Конвенції).

Згідно приписів ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Також Цивільним кодексом України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Статтями 76 і 77 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення перевізником всіх необхідних дій для забезпечення під час перевезення фактичного збереження вантажу та доставляння останнього безпосередньому вантажоодержувачу.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно подано позов до ФОП Швидуна О.В., оскільки позивач уклав договір на надання транспортно-експедиційних послуг з Експедитором - Дочірнім підприємством «АТЛ Україна» і саме експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, ст. 17 Конвенції встановлено відповідальність перевізника за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Суд погоджується з представником відповідача, що ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 встановлено відповідальність експедитора за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, які і за власні дії. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Крім цього, суд зазначає, що відповідачем додано до відзиву копію договору транспортно-експедиційних послуг № АВ/0171 від 29.08.2016., укладеного між відповідачем (перевізник-наймодавець) та ДП "АТЛ Україна" (експедитор). Оригінал вказаного договору транспортно-експедиційних послуг відповідач не надав, пояснивши, що договір укладався сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями і оригіналу договору не існує. Також на підтвердження факту існування договору транспортно-експедиційних послуг між ним та ДП "АТЛ Україна" відповідач посилається на відгук, залишений ДП "АТЛ Україна" на транспортно-інформаційному сервері lardi-trans.com. на користувача із найменуванням "Вороніна Н.А., ФЛ-П Украина, Кременчуг.

В свою чергу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство "АТЛ Україна" у листі від 20.11.2017. повідомило суду, що ним ніколи, ні за яких обставин не укладалися ніякі договори з ФОП Швидуном О.В. Підпис, який стоїть навпроти прізвища ОСОБА_9 в копії договору не належить директору.

Також ДП "АТЛ Україна" повідомило, що у нього був наявний договір від 15.12.2014. № 15122014-6 транспортного експедирування з ТОВ "Інвестком" (позивачем), однак додатковою угодою від 09.04.2016. даний договір було розірвано (припинено) за взаємною згодою (копії договору від 15.12.2014. № 15122014-6 та додаткової угоди до нього - т. 1, а.с. 188-194). Тобто, на момент здійснення перевезення вантажу договір транспортного експедирування № 15122014-6 було припинено.

Окрім цього, відповідно до наданих позивачем в матеріали справи пояснень старшого логіста ТОВ "Інвестком" ОСОБА_10 це перевезення проводилось за відсутності експедитора, всі умови щодо перевезення та необхідність передачі певних документів погоджувались особисто з перевізником ФОП Швидун О.В.

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами факт існування договору транспортно-експедиційних послуг № АВ/0171 від 29.08.2016. між ним та експедитором ДП "АТЛ Україна" (його укладення та виконання). Отже, посилання відповідачем на зазначений договір, як на підставу звільнення його від відповідальності за втрачене майно позивача, є безпідставним. До того ж, матеріалами справи та наданими в судовому засіданні поясненнями представника позивача спростовується наявність договірних відносин між позивачем та ДП "АТЛ Україна", відсутні докази наявності договору транспортного експедирування між ними (за предметом позову).

Враховуючи, що відповідачем, як перевізником не було виконано перевезення вантажу по маршруту СП Дороховское, Росія - Київ, Україна, а саме, не було доставлено товар до пункту розвантаження, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав умови договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, а тому наявні підстави для відшкодування ним втраченого товару на користь позивача.

Посилання відповідача на те, що перевізником втраченого товару насправді був ФОП Ціцюра А.В., оскільки перевезення товару здійснювалося водієм ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з ФОП Ціцюрою А.В., на автомобілі з причепом, право власності на які належить Ціцюрі А.В., спростовується даними про перевізника, вказаними в

CMR № 203138, де зазначено, що перевізником є саме ФОП Швидун О.В.

На підтвердження понесених позивачем втрат, які виникли з вини відповідача, в матеріалах справи наявні докази оплати позивачем коштів ТОВ "ЛГ Електронікс РУС", а саме, копії платіжних доручень в іноземній валюті № 52 від 03.10.2016. на суму 148112,64 дол. США і № 23 від 26.08.2016. на суму 117696,61 дол. США. Всього позивачем сплачено 265809,25 дол. США, з них за товар, зазначений у CMR № 203138 125808,36 дол. США.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до інформації наданої суду органами Національної поліції, повідомлень за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ВС 3254 ЕІ (MAN) та напівпричепом ВС 0337 ХР , а також вищевказаними телевізорами не надходило. Кримінальне провадження № 12016170220000968, на яке посилався відповідач, 11.10.2016 закрито, відповідна постанова не оскаржена та не скасована (т. 1 а.с. 232, 233).

Таким чином, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не довів наявність відносин експедирування, не довів відсутність його вини як перевізника (у розумінні Конвенції) у втраті товару, отже позивач правомірно просить стягнути з відповідача частину вартості втраченого товару на суму 53513,75 дол. США, що в перерахунку на гривні за офіційним курсом НБУ на 05.09.2017. становить 1386340,54 грн.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швидуна Олександра Віталійовича ІНФОРМАЦІЯ_1. року народження (АДРЕСА_1, 39701; ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (вул. Дорогожицька буд. 1, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 31901655) 1 386 340 грн. 54 коп. компенсації вартості втраченого вантажу, 20795 грн. 11 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.01.2018.

Суддя О.С. Семчук