Постанова № 71794085, 19.01.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/137/18

Справа №754/7850/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва

в складі: головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Полярній М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача - Мних Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, посилаючись на те, що він перебуває на пенсійному обліку в Лівобережному об»єднаному управлінні пенсійного фонду України в місті Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням передбачених чинним законодавством надбавок. 17.05.2016 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії у відповідності до Постанови КМУ «про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» №1210 від 23.11.2011 року та надав повний пакет документів необхідних для перерахунку пенсії. Листом відповідача від 05.08.2016 року його було повідомлено про те, що управління має намір провести зустрічну перевірку достовірності видачі довідок наданих ним, після чого повернеться до розгляду питання щодо проведення його на пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» та його заяви від 17.05.2016 року. 28.04.2017 року він вкотре звернувся до Відповідача з заявою, щоб з»ясувати підстави відмови у переведенні на інший вид пенсії і 25.05.2017 року отримав чергового листа від 13.05.2017 року яким його було повідомлено про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності з підстав не підтвердження особовими рахунками заробітної плати зазначеної в довідці №18ф-145 від 19.04.2017 року виданій Прокуратурою Київської області, яку він надав Відповідачу. Позивач вважає неправомірною таку відмову відповідача , вважає дії відповідача незаконними і такими, що порушують його права.

Ухвалою суду від 19.06.2017 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали в повному обсязі вимоги позову, просили суд про визнання дій Відповідача щодо відмови в переведенні на пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків у відповідності до Постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 року - неправомірними; зобов»язати відповідача перевести його на таку пенсію та взяти до розрахунку заробітну плату отриману в зоні відчуження у відповідності до довідки №18ф-145 від 19.04.2017 року виданої Прокуратурою Київської області з 28.04.2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надавши свої письмові заперечення проти позову, зазначила про те, що позивач вже перебуває на пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» в розмірі фактичних збитків, але без врахування заробітної плати.

Заслухавши вступне слово позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом при розгляді справи і підтверджено письмовими матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач перебуває на пенсійному обліку в Лівобережному об»єднаному управлінні пенсійного фонду України в місті Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням передбачених чинним законодавством надбавок.

17.05.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії у відповідності до Постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» №1210 від 23.11.2011 року та надав повний пакет документів необхідних для перерахунку пенсії, а саме посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та посвідчення категорії 1, довідку від 28.04.2016 року, що видана Прокуратурою Київської області, відрядне посвідчення, табелі обліку робочого часу за квітень-травень 1986 року. Довідку №18ф-214 від 16.05.2016 року видану Прокуратурою Київської області.

Листом відповідача від 05.08.2016 року його було повідомлено про те, що управління має намір провести зустрічну перевірку достовірності видачі довідок наданих ним, після чого повернеться до розгляду питання щодо проведення його на пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» та його заяви від 17.05.2016 року.

28.04.2017 року позивач вкотре звернувся до Відповідача з заявою, щоб з»ясувати підстави відмови у переведенні на інший вид пенсії і 25.05.2017 року отримав чергового листа від 13.05.2017 року яким його було повідомлено про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності з підстав не підтвердження особовими рахунками заробітної плати зазначеної в довідці №18ф-145 від 19.04.2017 року виданій Прокуратурою Київської області, яку він надав Відповідачу. Позивач вважає неправомірною таку відмову відповідача, вважає дії відповідача незаконними і такими, що порушують його права.

Відповідно до п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого з 01.01.2012 року Постановою КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 оку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Частиню 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» від 28.02.1991 року №796-ХІІ, передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 15 цього ж Закону передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Частиною 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання зави.

Позивачем у справі, крім зазначених вище документів також було надано відповідачу довідку №18ф-145 від 19.04.2017 року видану Прокуратурою Київської області, в якій зазначено, що він отримував заробітну плату за роботу в зоні відчуження (м. Чорнобиль) в періоди з 30.04.86 р. по 01.05.85 р., з 03.05.86 р. по 14.05.86 р., тобто вказана довідка видана на підставі первинних документів організації, в якій працював позивач.

Таким чином факт отримання позивачем заробітної плати в зоні відчуження та сум цієї заробітної плати є підтверджений первинними документами, а тому відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків на момент звернення його до Управління була безпідставною.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено, що на підставі поданої позивачем заяви від 06.06.2017 року Управлінням вже переведено позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проте без врахування довідки №18ф-145 від 19.04.2017 року, що видана Прокуратурою Київської області, тому адміністративний позов в частині визнання дій Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві неправомірними при відмові застосувати до розрахунку пенсії позивача довідку №18ф-145 від 19.042017 року видану Прокуратурою Київської області з 28.04.2017 року та зобов'язання Відповідача взяти до розрахунку пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків у відповідності до Постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 року - ОСОБА_1 заробітну плату отриману в зоні відчуження у відповідності до довідки №18ф-145 від 19.042017 року виданої Прокуратурою Київської області з 28.04.2017 року, - підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині переведення позивача на інший вид пенсії задоволенню не підлягають, оскільки він вже на підставі письмової заяви переведений на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Нормою статті 7 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 року, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, зазначається, що статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 40 вказаного рішення ЄСПЛ встановлено, що заборона дискримінації за статтею 14 Конвенції поширюється за межі використання прав та свобод, гарантування яких кожною державою вимагається Конвенцією та протоколами до неї. Вона також застосовується до тих додаткових прав, що входять до загальної сфери застосування будь-якої статті Конвенції, які держави добровільно вирішили гарантувати (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stee and Others v. The United Kingdom) [ВП], заяви № № 65731/01 та 65900/01, п. 40, ECHR 2005-Х).

Пунктом 42 вказаного рішення ЄСПЛ встановлено, що у справах, щодо скарги за статтею 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу на те, що заявника частково або повністю позбавили певної матеріальної допомоги на дискримінаційній підставі, що охоплюється статтею 14 Конвенції, відповідним методом перевірки є з'ясування, чи він або вона мали б право на отримання відповідної матеріальної допомоги за національним законодавством за умови існування права, щодо якого скаржиться заявник. Хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 (там же, п. 55).

В постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.05.2015 року зазначається, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Більш того, Європейський суд з прав людини ще у 1974 році у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974 року) зазначив, що у зв'язку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст.ст. 2,59 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві неправомірними при відмові застосувати до розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідку №18ф-145 від 19.04.2017 року видану Прокуратурою Київської області з 28.04.2017 року.

Зобов'язати Лівобережне об»єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві взяти до розрахунку пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків у відповідності до Постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 року - ОСОБА_1 заробітну плату отриману в зоні відчуження у відповідності до довідки №18ф-145 від 19.04.2017 року виданої Прокуратурою Київської області з 28.04.2017 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві на користь держави судовий збір в розмірі 640.00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду у 30-ти денний термін з дня прогошення постанови.

Головуючий: О.М. Панченко